преднізолон по 15–30 мг кожних 6–8 годин в/в.

У разі позитивної динаміки стану хворого дози глюкокортикоїдів поступово зменшують.

Боротьба з гіповентиляцією та гіпоксією:

нікетамід (кордіамін) по 2–4 мл кожних 6–8 годин в/в;

інгаляція зволоженого кисню;

Штучна вентиляція легень (необхідна в більшості випадків до моменту відновлення свідомості).

Корекція гіпотермії.

Рекомендують пасивне зігрівання хворого (при кімнатній температурі не вище 25° С). Форсоване зігрівання може погіршити стан пацієнта!

Симптоматична терапія:

з метою корекції гіпоглікемії вводять в/в 40 % розчин глюкози 20–40 мл, опісля – 5 % розчин глюкози в/в крапельно до 1 л/добу;

у разі критичної анемії (концентрація гемоглобіну менш ніж 50 г/л) – переливання еритроцитної маси;

при вираженій гіпотензії насамперед активізують терапію гідрокортизоном, за необхідності вводять ангіотензинамід з розрахунку 4 мкг/хв в/в крапельно (вазоконстриктори з групи адреноміметиків протипоказані!);

з метою індукції діурезу – фуросемід 40–120 мг в/в;

Антибіотики широкого спектру в терапевтичних дозах (навіть за відсутності виразних ознак інфекційно-запального процесу).

Прогноз. Гіпотиреоїдна кома є одним із тих критичних станів, котрі найважче піддаються лікуванню. На жаль, летальність сягає 40–60 %, навіть якщо лікувальні заходи розпочаті своєчасно. Прогностично несприятливими чинниками вважають похилий вік, стійку брадикардію та прогресуючу гіпотермію. Отже, все вказує на виняткову важливість профілактики цього ускладнення, принципи якої прості й зрозумілі: рання діагностика гіпотиреозу та проведення адекватної замісної терапії протягом усього часу.

Дата добавления: 2015-07-25