Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Нормативно-правове забезпечення з питань ВІЛ/СНІД

РОЗДІЛ 1. ПОШИРЕННЯ ВІЛ/СНІДу ЯК СОЦІАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ.................................................................................................7 | Висновки до першого розділу.......................................................................................33 | Історико-теоретичний аналіз проблеми ВІЛ/СНІДу | Медико-соціальні аспекти проблеми ВІЛ/СНІД | Система державнижх установ соціальної сфери, що реалізують соціальну політику із запобігання поширенню ВІЛ/СНІД | Діяльність недержавних організацій у сфері запобігань поширення ВІЛ/СНІД | Дослідження організації діяльності Черкаського обласного осередку Всеукраїнської мережі ЛЖВ з питань запобігань поширення ВІЛ/СНІД в Україні | Охорона праці соціального працівника в установах та організаціях в сфері ВІЛ/СНІД | ВИСНОВКИ | СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ |


Читайте также:
  1. II. Обговорення теоретичних питань
  2. Алгоритм роботи командира взводу щодо забезпечення статутного порядку та військової дисципліни у підрозділі.
  3. б) забезпечення позики
  4. Безкоштовне забезпечення продуктами дитячого харчування дітей перших двох років життя із малозабезпечених сімей
  5. Виплата грошового забезпечення за час відпустки
  6. Виплата грошового забезпечення за час хвороби
  7. Глава 2. Розгляд питань, що стосуються порушення суддями та прокурорами вимог щодо несумісності

 

Поширення епідемії ВІЛ/СНІД привело міжнародну спільноту до необхідності прийняття ряду міжнародних актів, котрі визначали би спектр необхідних дій, пов’язаних із цією загрозою, та спрямованих на забезпечення прав людини в контексті боротьби з ВІЛ/СНІД [22].

До переліку основних міжнародних документів у цій сфері можна віднести Декларацію про прихильність справі боротьби з ВІЛ/СНІД, що була прийнята Резолюцією S-26/2 спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН від 27 червня 2001 року. У цьому документі закріплені наступні основні положення:

1) дотримання прав людини та основних свобод має вкрай важливе значення з точки зору зниження можливості зараження ВІЛ/СНІД;

2) догляд, підтримка та лікування є основоположними елементами ефективних заходів реагування;

3) уразливим з точки зору ВІЛ/СНІД групам доцільно приділяти окрему пріоритетну увагу.

Важливе значення для розуміння необхідності захисту людини від дискримінації за ознакою стану здоров’я, у тому числі його статусу стосовно ВІЛ, має Резолюція № 1995/21 від 25 серпня 1995 року Підкомісії ООН щодо попередження дискримінації та захисту меншин, котра присвячена саме цій проблемі. Зокрема, у ній окремо підкреслюється той факт, що дискримінація на основі позитивного ВІЛ-статусу чи захворювання на СНІД (як фактичного, так і підозрюваного) заборонена чинними міжнародними стандартами в сфері прав людини [12].

Резолюція Комісії ООН з прав людини 1999 року (№ 1999/49) закликає усі держави, міжнародні та недержавні організації застосовувати необхідні заходи з метою забезпечення поваги, захисту та реалізації прав людини в зв’язку з ВІЛ/СНІД.

Іншим важливим документом є Концепція системи ООН «Профілактика поширення ВІЛ-інфекції серед людей, які зловживають наркотиками». Цей документ побудований на основі досвіду діяльності різних установ і програм ООН щодо профілактики та лікування наркотичної залежності й ВІЛ-інфекції. У ньому представлена глобальна позиція системи ООН стосовно політичних і стратегічних питань профілактики ВІЛ серед людей, які зловживають наркотиками, та програмні принципи, на котрих будується політика ООН щодо цієї проблеми.

На основі аналізу всіх цих умов та видів поведінки у Концепції визначені ті види профілактичної діяльності, котрі повинні враховуватися політиками при визначенні стратегії профілактики ВІЛ серед наркозалежних. До цих видів діяльності перш за все належить:

– навчання методам профілактики ВІЛ;

– забезпечення презервативами та стерильними ін’єкційними інструментами;

– консультування та лікування наркозалежності, включаючи замісну терапію [32].

Ще одним важливим документом рекомендаційного характеру є прийняті під егідою Європейського бюро ВОЗ Принципи профілактики ВІЛ-інфекції серед осіб, які зловживають наркотиками. Цей документ розроблений з урахуванням специфіки механізмів розвитку епідемії ВІЛ/СНІД в Європі та містить найбільш послідовно та детально викладені стратегічні підходи щодо протидії епідемії серед осіб, які використовують наркотики, та суспільстві загалом. До таких принципів відносяться:

1) інформаційна робота та освіта;

2) забезпечення легкої доступності соціальних служб і служб охорони здоров’я;

3) активна робота серед осіб, які використовують наркотики ін’єкційним шляхом;

4) забезпечення осіб, які використовують наркотики ін’єкційним шляхом, стерильними ін’єкційними інструментами та дезінфекційними засобами;

5) надання особам, які використовують наркотики ін’єкційним шляхом, можливості отримувати замісну терапію.

Згадуючи про міжнародні рекомендації в сфері ВІЛ/СНІД, доцільно згадати, що ВООЗ, Управління ООН з наркотиків та злочинності, Об’єднана програма ООН щодо ВІЛ/СНІД виробили єдину позицію щодо питання замісної підтримуючої терапії та її використання щодо пацієнтів із наркозалежністю та при профілактиці ВІЛ/СНІД. Відповідно до цього був видан документ, що отримав назву «Замісна підтримуюча терапія щодо пацієнтів з наркозалежністю та профілактиці ВІЛ-інфекції та СНІД: спільна позиція», базується на аналізі доступних наукових даних і орієнтований на розробників відповідної політики. Він охоплює широкий спектр питань, починаючи від обґрунтування цього метода лікування та закінчуючи конкретними зауваженнями стосовно його використання людьми з ВІЛ-інфекцією/СНІД.

Зокрема, у ньому визнається, що «замісна підтримуюча терапія – один з найбільш ефективних видів фармакологічного лікування наркотичної залежності... отримані відповідні дані про те, що в результаті використання цього метода, зазвичай, істотно зменшується використання заборонених наркотиків, знижуються рівні злочинності та смертності в результаті передозування, а також зменшується кількість випадків поведінки з високим ризиком інфікування ВІЛ» (п. 23). У цій заяві також вказується, що „призначення замісної терапії та видача особам з наркозалежністю опіоідних агоністів для приймання... у рамках медичної практики... узгоджується з положеннями Конвенції 1961 та 1971 років про наркотичні та психотропні речовини” (п. 25) [37].

Свобода від дискримінації є одним з основних прав людини, цей принцип є основою теорії та практики прав людини у міжнародному та вітчизняному законодавстві, дані права представлені в (додатку Б)

З вище зазначеного, можна зробити висновок, що українське законодавство врахувало вимоги міжнародного права щодо захисту прав людей, які живуть з ВІЛ, проте, на практиці захист цих прав здійснюється не завжди. Тому ми повинні створювати певні стратегічні програми щодо захисту людей з ВІЛ/СНІД.


Дата добавления: 2015-07-21; просмотров: 72 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Поширення ВІЛ/СНІДу| Висновки до першого розділу

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)