Висновки до першого розділу..33

РОЗДІЛ 2. ДІЯЛЬНІСТЬ УСТАНОВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ З ЗАПОБІГАНЬ ПОШИРЕННЯ ВІЛ/СНІДу..............................................................34

2.1. Система державних установ соціальної сфери, що реалізують соціальну політику із запобігання поширенню ВІЛ/СНІДу...........................................................34

2.2. Діяльність недержавних організацій у сфері запобігань поширення ВІЛ/СНІДу..........................................................................................................................40

2.3. Дослідження щодо діяльності установ соціальної сфери з питань запобігань поширення ВІЛ/СНІД в Україні.......................................................................................45

2.4 Охорона праці соціального працівника в установах та організаціях в сфері ВІЛ/СНІД............................................................................................................................50

Висновки до другого розділу ………………………...…………………......................55

ВИСНОВКИ ………………………………..……………………………............

ДОДАТКИ …………………………………………………………

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………

ВСТУП

Актуальність дослідження. На сьогоднішній день епідемія ВІЛ/СНІД в Україні досягла найнебезпечніших в Європі масштабів і охопила вже 1,6% всього населення країни. «Такої сумної статистики немає в жодній іншій країні регіону», – повідомляє Центр новин ООН із посиланням на нову доповідь ЮНЕЙДС та ВООЗ [6].

Епідемічна ситуація з ВІЛ-інфекції в Україні характеризується зростанням показників захворюваності та смертності від СНІДу, активізацією статевого шляху передачі ВІЛ, залученням в епідемічний процес жінок репродуктивного віку. Станом на 01.07.2012 р. під диспансерним наглядом в закладах охорони здоров'я Україні перебуває 115 275 ВІЛ-інфікованих осіб, з них 16 764 осіб з діагнозом СНІД. За весь період епідеміологічного спостереження від захворювань, зумовлених СНІДом, померло 22 607 людей. Україна залишається в категорії країн з концентрованою стадією епідемії ВІЛ-інфекції, що зосереджена серед окремих груп населення високого ризику інфікування ВІЛ, зокрема СІН. Впровадження комплексу профілактичних заходів серед СІН дало змогу стабілізувати ситуацію в цій групі. До інших груп високого ризику належать жінки комерційного сексу (ЖКС), чоловіки, які мають секс із чоловіками (ЧСЧ), засуджені та особи, які перебувають під слідством. За даними епідмоніторингу кількість ВІЛ-інфікованих по Черкаський області на 01.01.2013 р. становить 4490 осіб – 350,3 на 100тис. нас.

Впровадження національних заходів з протидії епідемії ВІЛ/СНІДу розпочалося у 1991 році і головним чином полягало у медичному втручанні, яке поступово набувало міжгалузевих функцій, що призвело до створення у 2001 році Урядової комісії з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу, яка також виступила в ролі Державного координаційного комітету при Кабінеті Міністрів України.

У 2005 році урядом України була створена Національна координаційна рада (НКР) з питань запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, яка пізніше була перетворена у Національну раду з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу, яка включає в себе основні державні міністерства на рівні заступників міністрів, представників Верховної Ради України, громадських організацій та приватного сектору.

ВІЛ/СНІД небезпечний не лише як шкода для фізичного здоров’я людини. Цей діагноз може спричинити соціальну ізоляцію індивіда внаслідок стигми та дискримінації. В українському суспільстві укоренились негативні стереотипи щодо людей, інфікованих ВІЛ, і хвороби як такої. Стигма та дискримінація, пов’язані з ВІЛ, є основною перешкодою на шляху запобігання новим випадкам інфікування, надання належного догляду, підтримки і лікування та зменшення наслідків епідемії. Стигма і дискримінація, пов’язані з ВІЛ, – це глобальне явище, яке трапляється не лише в українському суспільстві, а й у всіх країнах світу [23,c.40].

Актуальністю цієї проблеми зумовлений вибір теми кваліфікаційної роботи «Організація діяльністі установ соціальної сфери з питань запобігань поширення ВІЛ/СНІДу в Україні».

Проблему ВІЛ/СНІД та діяльність установ у цій сфері перебуває в епіцентрі науково-практичної діяльності М. Варбан, Л. Хмель [13], які характерезують діяльність установ у сфері ВІЛ/СНІД та розкривають їхню організаційну та структурну діяльність, проблему дискримінації та стигми ВІЛ-позитивних осіб, а саме: медико-соціальні аспекти вивчають Т. Бойченко, В. Дивак, В. Заплатинський [1], М. Киселев [11], порушення прав ЛЖВ висвітлюють О. Балакірєва, М. Рябова, В. Юцевич [5], О. Балакірєва, Н. Жилка, О. Карпенко [7], С. Комар [10], С. Страшко, Л. Животовська, О. Гречішкіна [14], А. Шаповал [26], нормативно-правове забезпечення захисту прав ЛЖВ, які зазнали дискримінації у різних сферах життя досліджував З. Гладун [3] та ін.

Огляд наукової соціально-гуманітарної літератури дозволяє стверджувати, що інтерес дослідників до проблеми ВІЛ/СНІД та діяльності установ в цій сфері не згасає.

Мета дослідження дослідити та обґрунтувати особливості організації діяльності установ соціальної сфери з питань запобігань поширення ВІЛ/СНІДу.

Окреслена мета зумовила такі завдання дослідження:

1. Розкрити історичні, соціально-медичні аспекти проблеми ВІЛ/СНІДу.

2. Здійснити теоретичний аналіз питань запобігань поширення ВІЛ/СНІДу

3. Визначити особливості організації діяльності державних та недержавних організацій у сфері запобігань поширення ВІЛ/СНІДу.

4. Розробити та провести дослідження щодо діяльності установ в сфері ВІЛ.

Об’єктом дослідження є організація діяльності установ соціальної сфери з питань запобігань поширення ВІЛ/СНІДу в Україні.

Предметом дослідження є діяльність організацій щодо соціального захисту та підтримки ВІЛ-інфікованих осіб.

Поставлені завдання зумовили вибір методів дослідження: теоретичні (аналіз, синтез, систематизація і порівняння науково-теоретичного матеріалу) з метою теоретичного обґрунтування проблеми поширення ВІЛ/СНІДу та узагальнення форм і методів діяльності установ соціальної сфери з питань запобігання цього явища; емпіричні (спостереження, методи самооцінки та експертної оцінки, анкетування, вивчення досвіду діяльності організацій) з метою визначення особливостей діяльності установ соціальної сфери з питань запобігань поширення ВІЛ/СНІДу; методи математичної статистики та графічні методи для узагальнення і представлення експериментальних даних та перевірки вірогідності результатів.

Базою для проведення дослідження виступив: Черкаське відділення «Всекураїнської мережі ЛЖВ»

Теоретичне значення результатів полягає у тому, що:

– уточнено сутність понять «ВІЛ», «СНІД» «АРВ-терапія», «Організація», «Установа».

– виявлено сутність діяльності організацій в сфері ВІЛ/СНІД

– розроблено та обгрунтована діяльність установ та організацій, що займаються проблемою протидії ВІЛ/СНІД

Практичне значення одержаних результатів: Окремі здобутки дослідження можуть бути використані в роботі соціальних працівників, педагогів та розширення знань суспільства для ознайомлення з діяльністю «Всеукраїнської мережі ЛЖВ».

Дата добавления: 2015-07-21