Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Про людину і її душу

Фома Аквінський | Коротка біографія | Теологія й філософія. Щаблі істини | Політика й право | Доказів буття Бога Фоми Аквінського | Рецепція вчення Фоми Аквінського | Література |


Індивідуальність людини — особистісна єдність душі й тіла.

Душа — животворяща сила людського організму; вона нематеріальна й самосущна; вона — субстанція, що знаходить свою повноту лише в єдності з тілом, завдяки їй тілесність знаходить значимість — стаючи людиною. У єдності душі й тіла народжуються думки, почуття й целеполагания. Душу людини безсмертна.

Фома Аквінський уважав, що сила розуміння душі (тобто ступінь пізнання нею Бога) визначає красу людського тіла.

Кінцева мета життя людину — досягнення блаженства, що знаходиться в спогляданні Бога в загробному світі.

По своєму положенню людей — проміжна істота між тваринами (тваринами) і ангелами. У ряді тілесних створень — він вища істота, його відрізняє розумна душа й вільна воля. У силу останньої людей ответствен за свої вчинки. А корінь його волі — розум.

Людей відрізняється від тваринного миру наявністю здатності пізнання й, на підставі цього, здатністю робити вільний усвідомлений вибір: саме інтелект і вільна (від якої-небудь зовнішньої необхідності) воля є підставами здійснення справді людських дій (на відміну від дій, властивих як людині, так і тварині), що належать до сфери етичного. У взаємовідношенні двох вищих здатностей людину — інтелекту й волі, перевага належить інтелекту (положення, що викликало полеміку томистов і скотистов), оскільки воля з необхідністю додержується інтелекту, що представляє для неї те або інше суще, як благе; однак при здійсненні дії в конкретних обставинах і за допомогою певних засобів на перший план виходить вольове зусилля (Про зло, 6). Поряд із власними зусиллями людини для здійснення благих дій потрібно також божественна благодать, що не усуває своєрідність людської природи, а, що вдосконалює її. Також божественне керування миром і передбачення всіх (у тому числі індивідуальних і випадкових) подій не виключає свободи вибору: Бог, як найвища причина, допускає самостійні дії вторинних причин, у тому числі й манливі за собою негативні моральні наслідки, оскільки Бог у стані обертати до блага зло, створене самостійними агентами.


Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 39 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Про матерію й формі| Про пізнання

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.005 сек.)