Утримання корів

Молочне скотарство є найбільш фондомісткою галуззю тваринництва. Так, якщо при виробництві бройлерів період від народження до одержання товарної продукції (бройлер) становить 2 місяці, яєць – 4-6 місяців, свинини – 6-10 місяців, яловичини – 12-24 місяці, то для вирощування корів й одержання від них молока потрібно 30-36 місяців, тобто у 2-15 разів більше. Відповідно до цього збільшуються витрати матеріально-технічних, трудових і кормових ресурсів. При цьому у сфері незакінченого (продовжуваного протягом досить довгого періоду) виробництва накопичуються великі грошові витрати, що не оплачуються продукцією.

Великі грошові витрати необхідні також на будівництво або реконструкцію приміщень, кормовиробництво, поновлення основного стада та ін. При цьому витрати у скотарстві становитимуть близько 60% витрат у тваринництві, що й зумовлено високою фондомісткістю на фоні зростаючого попиту населення на молоко та молочні продукти.

Високу питому вагу молочного скотарства у структурі тваринництва зумовлює його висока ефективність порівняно з іншими галузями тваринництва. Це пов'язано з високою оплатою кормів, що споживають тварини. Так, під час річного надою близько 5000 кг молока корова виділяє з ним 600 кг сухої речовини, що дорівнює сухій речовині м'яса шести бичків, відгодованих до живої маси 500 кг кожний. Проте на їх вирощування витрачається 21 тис. к.од. тоді, як на одну корову за лактацію з вищезгаданою продуктивністю витрачається лише 6 тис. к.од. (майже в чотири рази менше). При цьому корови використовують з високою ефективністю дешеві корми рослинного походження (солому, сіно, силос, зелену траву), перетравлюючи їх клітковину на 55-60%, а свині – лише на 18-30%.

Підвищений попит на молоко та молочні продукти, досить висока ефективність його виробництва зумовили в 70-80-ті рр. значний розвиток молочного скотарства в основній масі колгоспів і радгоспів, а також індивідуальному секторі, впровадження індустріальних технологій на фермах і комплексах.

Технології виробництва молока пов'язані зі способом утримання тварин і системою механізації основних трудомістких процесів. Найбільшого поширення набули дві основні технології утримання тварин:

– прив'язна з доїнням у переносне відро (доїльна установка ДА-2 "Майга"); молокопровід (доїльна установка АДМ-8, М-59, "Імпульс"); у молочному блоці (доїльна установка УДЕ-8, УДЕ-16-"Ялинка", УДТ-6-"Тандем", "Паралель", "Карусель");

– безприв'язна з утриманням на глибокій, довго незмінюваній підстилці, у боксах на щілинній підлозі, комбібоксах та доїнням у доїльних залах.

Найбільш поширеною у молочному скотарстві України є технологія з прив'язним утриманням корів, при якій годівля, доїння, відпочинок здійснюються в постійно закріпленому за коровою стійлі. Гній зі стійл прибирають вручну в жолоб скребкового транспортера типу ТСН-3Б або ж у спеціально обладнаний для прибирання бульдозером риштак. У деяких випадках у корівниках використовують щілинну підлогу крізь яку гній провалюється в підпілля, звідки періодично видаляється відповідними механічними засобами (скреперне обладнання, скребкові транспортери тощо).

Фіксацію тварин у стійлах біля годівниць проводять з застосуванням автоматичного прив'язування-відв’язування, при якому корова, заходячи в стійло, самофіксується, відв'язується оператором шляхом повороту спеціального важеля. Цей метод значно полегшує працю обслуговуючого персоналу, запобігає його травматизму.

Доїння корів проводять відповідними механічними засобами безпосередньо в стійлі або в доїльному залі.

Позитивною стороною технології прив'язного утримання є можливість індивідуального підходу до кожної тварини, враховуючи її продуктивність, фізіологічний стан, темперамент тощо. Ця технологія характеризується низькою продуктивністю праці, оскільки середнє навантаження на одного оператора доїння не перевищує 25-30 корів.

Більш прогресивною вважають технологію, яка передбачає безприв'язне утримання тварин. Розрізняють утримання корів на глибокій підстилці, яку видаляють один раз на рік, і в боксах.

При утриманні корів у боксах витрати підстилкового матеріалу знижуються втричі порівняно з утриманням на підстилці, що тривалий час не змінюється. Так, для утриманні корів у боксах витрачають на добу 1 кг соломи на корову, в той час, як на глибокій підстилці - не менше 3 кг.

Годівлю корів, їх напування при безприв'язному утриманні проводять на вигульно-кормових майданчиках (17-20 м² на голову). Для напування корів використовують групові напувалки АГК-4 з електричним підігрівом води в холодну пору року.

При боксовому утриманні годівля корів може бути організована в приміщенні, де роздавання кормів здійснюють мобільними кормороздавачами або стрічковими транспортерами. Доїння корів проводять тільки в спеціально обладнаних доїльних залах. Така технологія утримання різко підвищує продуктивність праці. Навантаження на дояра-оператора досягає 100-150 корів на зміну, що забезпечується застосуванням засобів механізації практично всіх трудомістких процесів. За цією технологією тварини користуються достатнім моціоном. Перебуваючи значну частину доби на повітрі, вони позбавлені шкідливого впливу мікроклімату в закритих приміщеннях, у яких спостерігається висока концентрація шкідливих газів (аміак, сірководень, вуглекислий газ), висока вологість, недостатня освітленість, наявність протягів тощо.

Безприв'язна технологія утримання корів передбачає годівлю корів вволю (досхочу) грубими, соковитими й зеленими кормами з годівниць, що розташовані на вигульно-кормових майданчиках або в приміщеннях, і нормовану видачу концкормів (на 1 кг надоєного молока). Останні згодовують під час доїння на доїльних установках.

Зарубіжними технологіями передбачено згодовування коровам концентрованих кормів на спеціальних кормових станціях, де за відповідною програмою в комп'ютері кожній корові, яка забезпечена пристроєм по її ідентифікації (радіомітка), через певні проміжки часу видається порція добової норми цього виду корму. При цьому програмою передбачено не тільки потреба тварин у кормах на виробництво молока, але й, при необхідності, авансову годівлю на роздій корів, на розвиток молодих корів, фізіологічний стан тощо.

За прив'язними і безприв'язними технологіями утримання коровам забезпечується вільний доступ до поїлок. Будь-які, навіть незначні збої водозабезпечення корів негативно позначаються на їх молочній продуктивності.

Принципової різниці щодо видалення гною з приміщень при прив'язному та безприв'язному боксовому способі утримання тварин не існує (в обох випадках гній видаляють щоденно). У той час, як при утриманні корів безприв'язно на глибокій підстилці, що не змінюється протягом року, гній із приміщень видаляють один або два рази на рік. Завдяки тому, що в підстилці відбувається процес так званого "біологічного горіння" (під лежачою твариною температура гною сягає +37°С), вона є прекрасною зоною відпочинку тварин у холодну пору року. Забезпечення потрібної чистоти тварин у даному випадку досягається завдяки поновленню підстилки (не менше 3 кг соломи на одну голову на добу). Накопичений таким чином протягом року гній у приміщенні придатний для використання на полях як органічне добриво відразу ж, минаючи гноєсховище, що є цінною особливістю даної технології.

Важливою особливістю безприв'язного утримання корів є необхідність формування технологічних груп корів за фізіологічним станом (сухостійні корови, новотільні, дійні) та рівнем продуктивності з метою уніфікації технологічних процесів у їх обслуговуванні. При цьому слід пам'ятати, що кожна технологічна група - це досить складна ієрархічна структура, де місце кожної тварини відвойовується у боротьбі. Чим більше тварин знаходиться в технологічній групі, чим частіше вона переформовується, тим більше часу витрачається на становлення взаємовідносин між тваринами. Тому на молочних комплексах з безприв'язною технологією утримання, технологічні групи не повинні перевищувати 60 голів. Причому сформовану таким чином групу новотільних корів не розгруповують і не поновлюють новими коровами до переведення в інший цех, що позитивно впливає на стан виробництва молока на фермі.

При прив'язному способі утримання тварин уникнення стресових ситуацій, у плані реалізації ієрархічного положення, досягається виділенням постійного стійла для корів і формуванням постійних груп для організації активного моціону корів. Моціон для корів потрібний як у плані підтримання їх нормального фізіологічного стану, для нормального проходження ряду біохімічних процесів та оздоровлення організму під дією сонячної інсоляції (синтез вітаміну Д), так і для виявлення статевої охоти у корів, яку важко виявити при утриманні корів у стійлах. А це призводить до подовження сервіс-періоду, і, врешті-решт, до збільшення відсотка ялових корів, зниження валових надоїв по фермі.

Важливою умовою забезпечення санації тваринницьких приміщень, де тварини перебувають протягом усього зимово-стійлового періоду, є організація літнього утримання корів на пасовищах та в спеціально обладнаних літніх таборах.

Основним недоліком технології безприв'язного утримання худоби є відсутність можливості індивідуального підходу до кожної тварини за продуктивністю, розвитком, поведінкою. У цілому технологія безприв'язного утримання корів потребує більш високого зоотехнічного й організаційного забезпечення порівняно з прив'язним.

Рівень механізації окремих трудомістких процесів на фермах по розведенню великої рогатої худоби значною мірою відрізняється один від одного. Так, найбільш високий він при організації напування худоби (більше 90%), найнижчий - при роздачі кормів (25%). Рівень механізації видалення гною становить 60-70%. А це значить, що деякі операції ще виконуються вручну, що негативно позначається на економічних показниках галузі, її престижності праці.

Дата добавления: 2015-07-25