Остання подорож

Хотів би закінчити цю книжку розповіддю про один цікавий випадок. Після серії реколекцій в Полінезії, в яких я брав участь протягом 2-х тижнів, я сів на зворотний літак і зручно вмостився в кріслі. В той час, коли літак злітав понад хмари, так, що здавалося, ніби він торкається неба, я почав слухати касету Джона Літтлетона, який співав: "Твої подорожі ще не закінчились".

Ті слова мене глибоко вразили, вони лунали в моєму серці як пророцтво, і я голосно відповів: "Амінь!"

Чоловік, який сидів біля мене і читав газету, подивився на мене крізь окуляри допитливим поглядом, думаючи, що я збожеволів і розмовляю сам з собою...

Мої подорожі почалися 55 років тому, коли я прийшов у світ як результат безконечної любові Бога. Зараз я здійснюю зворотну подорож до останньої вітчизни, до Небесного Єрусалиму, де немає жалю, ні сліз, ні терпінь, ні хвороб, ні смерті. Щодня я ще більше зближаюся з Домом, завжди відкритим для нас, куди ввійшов Ісус, щоб приготувати нам місце разом зі святими. Мрію про ранок, коли опинюся біля кришталевих воріт і мурів з яшми. Вже бачу як я крокую вулицями з золота понад берегом кришталевого моря в Новому Єрусалимі, оздобленого рубінами, зеленими смарагдами і блакитними топазами. Занурююсь у воду життя, що сяє, наче срібло, і б'є джерелом від престолу Агнця, біля якого дерева дають овочі, що лікують народи.

Подорож вже розпочалася, і немає повороту до того, що проминуло. Як лань прагне води зі струмка, так моя душа і тіло прагнуть відчути радість присутності Живого Бога. Я відчуваю велике прагнення опинитись в Єрусалимі, найвищому понад усе існуюче. І тільки з однієї причини хочу, щоб ця подорож тривала якнайдовше: може запаморочитись голова, коли раптово побачу все це...

В миттєвості ока, на звук труби побачу Його обличчям в обличчя. Він буде мати мене, а я Його, коли опинюся за мурами Єрусалиму... Особисте запрошення було написане Кров'ю Агнця і надіслане мені, щоб узяти участь у Його банкеті... Наречена вже прикрашена коштовностями: дарами і харизмами, убрана в діадему зі сонця. Її сукня оздоблена чеснотами, її очі світяться вогнем Коханого.

Протягом тих останніх років я був свідком справ любові і Божого милосердя. Якщо він настільки могутній у Своїх діяннях, то яким могутнім виявиться особисто?... Якщо промені Його милосердя такі ясні, то яким виявиться Він, Сонце Справедливості? Якщо у вірі можемо побачити Його дороги, то що буде, коли побачимо Його Самого?

Тому у літаку, як на спині ослика, невтомно співаю.

"Я зрадів, коли мені сказали: "Підемо до дому Господнього!

Вже стоять наші стопи біля твоїх воріт, Єрусалиме".

Господи, Боже мій, хочу сказати Тобі ці слова:

Ти мене випробував, Господи, і знаєш.

Знаєш мене, коли сиджу і встаю я.

Думки мої здаля розумієш.

Чи ходжу я, чи спочиваю, Ти добре бачиш;

Тобі відомі всі мої дороги.

Бо ще нема й слова на язиці у мене,

А ти, Господи, вже все знаєш.

Ти ззаду і спереду мене оточуєш,

кладеш на мене Твою руку.

Що за предивне знання! Для мене

занадто високе, недосяжне воно!

Куди мені піти від духу Твого?

Куди мені втекти від обличчя Твого?

Зійшов би я на небо – Ти там єси,

Ліг би я у Шеолі – і там Ти.

Взяв би крила зірниці,

Осівся б на край моря, –

і там рука Твоя б мене водила,

і Твоя десниця мене б тримала.

Сказав би я: "Принаймні тьма мене нехай покриє,

І світло, наче ніч, мене сповиє ",

та навіть темрява для Тебе не занадто темна;

і ніч, немов день, світить.

Так темрява, як і світло.

Ти створив моє нутро,

Ти мене виткав в утробі матері моєї,

Хвалю Тебе, що створив мене так дивно;

Діла Твої предивні,

Ти думку мою знаєш вельми добре.

Кості мої не були сховані від Тебе,

коли постав я таємничо,

коли мене творено в землі глибоко.

Очі Твої бачили мої вчинки,

усі вони записані у Твоїй книзі;

і дні, що Ти мені призначив, коли

ані одного з них іще не було.

Як мені тяжко думки твої збагнути, Боже!

Яка їх сила!

Я полічив би їх, та їх від піску більше;

Якби й скінчив, я був би ще з Тобою.

(Пс.139,1-18).

Дата добавления: 2015-07-16