Читайте также:
|
За І. Побережніковим. Модернізація: теоретико-методологічні підходи. М., 2002
Поняття соціальна зміна багатогранне, воно охоплює трансформації соціальних структур, практик, виникнення нових чи забезпечення функціонування колишніх груп, форм взаємодії чи поведінки. В соціальному середовищі виникають екологічні, демографічні, технологічні, економічні, політичні, соціокультурні, соціально-психологічні зміни.
Оскільки сама соціальна зміна – явище багатостороннє, його вивчення може вестися в рамках різноманітних теоретико-методологічних проекцій, які покликані пояснити характер та направленість змін.
В рамках парадигми модернізації було сформовано багато теоретико-методологічних і дисциплінарних підходів.
Класифікуючи теоретико-методологічні концепти парадигми модернізації варто звертати увагу на:
Макроаналітичний рівень – забезпечує дослідження великих спільнот та соціальних систем і структур
Мікроаналітичний рівень – орієнтований на дослідження індивідів та безпосередніх соціальних взаємодій в повсякденному житті та малих групах.
Дослідження структурної детермінації (структуралістський підхід)
Вивчення того, як індивіди створюють світ навколо себе (діяльнісний підхід)
Структураційний підхід (від «структурація», сконструйованого Е. Гідденасом,), метою якого було поєднання діяльнісного та структуралістського підходів. (концепція морфогенези У. Баклі, теорія «активної спільноти» А. Етціоні, теорія «спільноти, яка відтворюється» А. Турена, теорія систем правил Т. Бернса, теорія морфогенезу М. Арчера, теорія соціального становлення П. Штомпки).
Дата добавления: 2015-07-16; просмотров: 74 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Відносини України з регіональними організаціями на просторі СНД | | | Неомарксистський постмодернізм: Фредерік Джемесон |