Дума про Марусю Богуславку 4 страница

3. Який із поданих літописів не входить до складу «Літопису Руського»?

А. «Повість минулих літ».

Б. «Київський літопис».

В. «Літопис Самійла Величка».

Г. «Галицько-Волинський літопис».

4. Історичні твори, у яких розповідь ведеться за роками (літами) – це:

А. Апокриф.

Б. Житіє.

В. Патерик.

Г. Літопис.

«Повість минулих літ»

5. Скільки відомо редакцій «Повісті минулих літ»?

А. Дві.

Б. Три.

В. Чотири.

Г. П’ять.

6. Хто був автором першої редакції «Повісті минулих літ»?

А. Нестор Літописець.

Б. Сильвестр.

В. Ярослав Мудрий.

Г. Володимир Мономах.

7. До якого року була доведена перша редакція «Повісті минулих літ»?

А. 1117.

Б. 1120.

В. 1113.

Г. 1118.

8. Кого зображено на поданій фотографії?

А. Ярослава Мудрого. Б. Володимира Мономаха. В. Митрополита Іларіона. Г. Нестора Літописця.

9. Хто був автором другої редакції «Повісті минулих літ»?

А. Володимир Мономах.

Б. Ярослав Мудрий.

В. Монах Сильвестр.

Г. Нестор Літописець.

10. Стиль, позбавлений прикрас, строгий, діловий і лаконічний – це:

А. Орнаменталізм.

Б. Монументалізм.

В. Романтизм.

Г. Бароко.

11. «Повість минулих літ» співзвучна із:

А. «Княжою Україною» Олександра Олеся.

Б. «Повчанням» Володимира Мономаха.

В. «Словом про закон і благодать» митрополита Іларіона.

Г. «Словом о полку Ігоревім».

12. Хто передбачив заснування Києва?

А. Апостол Петро.

Б. Апостол Павло.

В. Апостол Андрій.

Г. Нестор Літописець.

13. Кому належать слова: «Бачите ви гори сі? Так-от, на сих горах возсіяє благодать Божа, і буде город великий, і церков багато воздвигне Бог»?

А. Апостолу Петру.

Б. Апостолу Павлу.

В. Апостолу Андрію.

Г. Нестору Літописцю.

14. Хто поблагословив гори, на яких було засновано Київ, і поставив хреста на них?

А. Ісус Христос.

Б. Мойсей.

В. Апостол Андрій.

Г. Нестор Літописець.

15. Ким був заснований Київ?

А. Апостолом Петром.

Б. Апостолом Павлом.

В. Апостолом Андрієм.

Г. Києм.

16. Яка із розповідей «Повісті минулих літ» проілюстрована фотографією?

А. «Про напад хозарів». Б. «Про заснування Києва». В. «Про помсту княгині Ольги». Г. Розселення східних слов’ян.

17. Яке східнослов’янське плем’я згадується у розповіді «Про заснування Києва»?

А. Древляни.

Б. Дуліби.

В. Поляни.

Г. Хозари.

18. Ті, хто не знав Кия, казали, що він був:

А. Погоничем.

Б. Пастухом.

В. Перевізником.

Г. Воєводою.

19. В уривку «…княжив у роду своєму і ходив до цесаря. Не знаємо, [щоправда, до якого], а тільки про те відаєм, що велику честь, як ото розказують, прийняв він од [того] цесаря» йдеться про:

А. Нестора Літописця.

Б. Князя Ігоря.

В. Апостола Андрія.

Г. Кия.

20. У якій із розповідей «Повісті минулих літ» згадується біблійний Мойсей?

А. «Про заснування Києва».

Б. Розселення східних слов’ян.

В. «Про помсту княгині Ольги».

Г. «Про напад хозарів».

21. Яку данину отримали хозари від полян («Про напад хозарів»)?

А. Мечі.

Б. Списи.

В. Щити.

Г. Хоругви.

22. Вкажіть рік, коли древляни помстилися князеві Ігорю:

А. 975.

Б. 875.

В. 945.

Г. 955.

23. Хто і кому сказав: « Отроки Свенельдові вирядилися оружжям і одежею, а ми ‒ голі »?

А. Княгиня Ольга князеві Ігорю.

Б. Дружина князеві Ігорю.

В. Княжич Святослав князеві Ігорю.

Г. Князь Мал князеві Ігорю.

24. Кому адресовані слова: « Ідіте ви з даниною додому, а я вернусь і походжу іще »?

А. Ользі.

Б. Дружині.

В. Ігрю.

Г. Малу.

25. Кому належать слова: « Якщо внадиться вовк до овець, то виносить по одній все стадо, якщо не уб’ють його »?

А. Полянам.

Б. Древлянам.

В. Святославу.

Г. Ользі.

26. Біля якого міста помстилися древляни Ігорю?

А. Києва.

Б. Чернігова.

В. Львова.

Г. Іскоростеня.

27. Що вирішили древляни після смерті Ігоря?

А. Взяти облогою Київ.

Б. Одружити князя Мала з княгинею Ольгою.

В. Помститися Ользі.

Г. Повернутися додому і жити в мирі з полянами.

28. Скільки найліпших мужів прислали древляни до княгині Ольги?

А. 20.

Б. 30.

В. 10.

Г. 40.

29. Кому помстилася княгиня Ольга за смерть чоловіка?

А. Древлянам.

Б. Полянам.

В. Дулібам.

Г. Хозарам.

30. Яким чином помстилася княгиня Ольга древлянам першого разу?

А. Звеліла розстріляти посланців.

Б. Вигнала посланців з Києва.

В. Звеліла закопати посланців живцем.

Г. Звеліла їх повісити.

31. Яким чином помстилася княгиня Ольга древлянам удруге?

А. Спалила посланців у мийні.

Б. Звеліла переодягтися і веселити її.

В. Звеліла закопати посланців живцем.

Г. Звеліла допомогти по господарству.

32. Що вчинила Ольга на могилі князя Ігоря?

А. Свято.

Б. Весілля.

В. Тризну.

Г. Перепоховання.

33. Якого року княгиня Ольга взяла в облогу Іскоростень?

А. 945.

Б. 946.

В. 954.

Г. 964.

34. Хто розпочав битву між древлянами і військом княгині Ольги?

А. Святослав.

Б. Свенельд.

В. Асмуд.

Г. Ольга.

35. Що кинув Святослав у супротивника?

А. Прапор.

Б. Камінь.

В. Спис.

Г. Меч.

36. Яку данину попросила Ольга в жителів Іскоростеня?

А. Золото.

Б. Прикраси.

В. Три голуби і три горобці від кожного дому.

Г. Мед і хутро.

37. Як княгиня Ольга помстилася жителям Іскоростеня?

А. Виморила всіх голодом.

Б. Спалила місто.

В. Залила місто смолою.

Г. Забрала всіх дітей з міста і віддала в рабство.

38. Темою «Повісті минулих літ» не є:

А. Утвердження християнства на Русі.

Б. Виникнення слов’янської писемності.

В. Побут і звичаї слов’янських племен.

Г. Життя Богдана Хмельницького.

39. Провідною ідеєю «Повісті минулих літ» є:

А. Об’єднання всіх руських земель.

Б. Розповідь про виникнення слов’янської писемності.

В. Розповідь про побут і звичаї слов’янських племен.

Г. Розповідь про могутність князів.

40. За жанром «Повість минулих літ» є:

А. Повість.

Б. Поема.

В. Літопис.

Г. Ода.

41. Встановіть відповідність між реплікою і дійовою особою, якій вона належить.

	Репліка		Дійова особа
	«Бачите ви гори сі? Так от, на сих горах возсіяє благодать Божа, і буде город великий, і церков багато воздвигне Бог».	А	Древляни
	«Недобра [се] данина, княже».	Б	Апостол Андрій
	«Якщо не вб'ємо його, то він усіх нас погубить».	В	Княгиня Ольга
	«Мужа свойого мені вже не в скресити, а вас хочу я завтра вшанувати перед людьми своїми».	Г	Хозарські старці
		Д	Нестор Літописець

42. Встановіть відповідність між реплікою і дійовою особою, якій вона належить.

	Репліка		Дійова особа
	«Сі будуть брати данину і з нас, і з інших земель».	А	Княгиня Ольга
	І все це збулося, [бо] говорили вони не з своєї волі, а за божим повелінням.	Б	Апостол Андрій
	«Якщо внадиться вовк до овець, то виносить по одній все стадо, якщо не уб'ють його.	В	Древляни
	«Я завтра відступлю од города і піду в город свій».	Г	Автор
		Д	Хозарські старці

43. Про яку книгу Л.Махновець сказав: «Книгу цю писали триста літ. Дванадцять поколінь передавали з рук до рук відкопне перо. Передавали, щоб закарбувати діяння давно минулих днів. Закарбувати словом у пам’яті тих, що жили. Тих, що живуть. І тих, що будуть жити. Книга ця – велетенська історична епопея».

А. Біблія.

Б. «Повість минулих літ».

В. «Слово про похід Ігорів».

Г. «Слово про закон і благодать».

Доба орнаментального стилю

«Слово про похід Ігорів»

1985 за ухвалою ЮНЕСКО відзначалося 800-річчя «Слова».

«Слово о полку Ігоревім» –найвидатніша світська пам’ятка Київської Русі 12 ст., шедевр світової літератури, створений під враженням походу новгород-сіверського кн. Ігоря Святославича та інших руських князів проти половців 1185. Поразка русичів послужила авторові приводом для пекучих роздумів про долю рідної землі і народу, про необхідність всенародного єднання для відсічі ворогам. Автор не відомий, але це високоосвічена і талановита людина. «Слово» ‒ глибоко патріотичний твір, йому притаманні ліризм, драматизм, багатство та оригінальність поетики, яскравість картин і образів. Пам’ятку виявив О. Мусін-Пушкін у 80-х pp. 18 ст. у рукописному збірнику поч. 16 ст. і надрукував її у Москві 1800. Під час пожежі у Москві 1812 року рукопис «Слова» згорів. Твір цей знайшов відгук в останніх частинах «Енеїди» Івана Котляревського. Найраніший український переклад твору здійснив 1833 р. Маркіян Шашкевич (до нас дійшов лише «Плач Ярославни»), потім ‒ його друг Іван Вагиленич. 1857 р. пам’ятку талановито перевершував видатний український учений Михайло Максимович, а в 1860 р. ‒ Степан Руданський. Дуже добре знав і любив «Слово о полку Ігоревім» Тарас Шевченко. Перекладали та переспівували «Слово» Іван Франко, Юрій Федькович, Панас Мирний, Микола Чернявський, Василь Щурат, Борис Грінченко, Микола Грунський, Максим Рильський, На­таля Забіла, Василь Шевчук та інші українські письменники і вчені.

Тема – невдалий похід князя Ігоря на половців.

Ідея – заклик руських князів до єднання перед навалою монгольських полчищ (найкраще розкривається через образ Святослава Київського).

Головні персонажі: Ігор Святославович (князь Новгороду-Сіверського), Всеволод (князь Курський), Святослав (князь Рильський), Володимир Путивльський та Олег (обидва сини Ігоря); Святослав (князь Київський), Ярославна, автор; Овлур (допоміг Ігореві втекти), Гза, Кончак.

Головний образ – образ Руської землі. Природа у «Слові…» не є поза сюжетним елементом, вона виступає дійовою особою (допомагає Ігореві, коли він утікає з полону; Ярославна звертається з проханням до вітру, сонця, Дніпра як до живих істот). Природа активно діє (попереджає з допомогою затемнення про небезпеку), співчуває руському війську (дерева од горя хиляться до землі тощо), вороже налаштована проти половців.

Будова твору (кількість частин): «Слово о полку Ігоревім» розпочинається своєрідним вступом-заспівом. Далі йдуть три частини. У першій автор розповідає про похід, бій і поразку Ігоря. У другій ‒ звертається до князів, щоб ті об’єдналися і виступили за рідну землю. У третій частині йдеться про втечу Ігоря з полону. Завершується твір хвалою руським князям і дружині. Кожна частина містить багато закликів, роздумів, спогадів.

Одним із найяскравіших фрагментів «Слова о полку Ігоревім» є т. зв. «Плач Ярославни» – епізод, де дружина князя Ігоря Ярославна звертається до вітру, Дніпра й сонця з проханням повернути їй коханого.

Твір містить «сон» Святослава і його «золоте слово» (про об’єднання Київської Русі).

Події твору відбуваються у 1185 році.

На березі Дінця – затемнення сонця.

Вирішальна битва відбувається на ріці Каялі.

Жанр твору: ліро-епічна поема (близько стоїть до народних плачів та співання слави).

Слово про похід Ігорів (скорочено)

Заспів

Мова буде йти «по билицях нашого часу, а не за вимислом Бояна. Боян бо віщій, якщо хотів пісню творити, то розтікався мислю по древу, сірим вовком по землі, сизим орлом під хмарами...» Згадував він у своїх піснях «давніх часів усобиці», прославляв старого Ярослава [Мудрого], хороброго Мстислава [брата Ярослава]. Співець накладав пальці на живі струни гусел і вони «князям славу рокотали».

Ця розповідь «від [часів] старого Володимира до нинішнього Ігоря, який укріпив ум силою своєю... навів свої хоробрі полки на землю Половецькую за землю Руськую».

Повість розкаже про надії, пов’язані з невдалим походом весною [1185 p.] Новгород-сіверського князя Ігоря Святославича, його брата Всеволода, сина Володимира та племінника Святослава Ольговича проти войовничих степових кочівників ‒ половців.

Ігор рушає в похід; загрозливі віщування

Ігор підготував військо до виступу проти ворога. Його бажання ‒ відстояти рідну землю від набігу кочовників, «списа переломити кінець поля Половецького», «напитися води шоломом з Дону», здобути особисту славу.

Князя підтримує брат Всеволод. Він промовив: «Один брат [у мене], один світ світлий ‒ ти, Ігорю! Обидва ми Святославичі! Сідлай, брате, свої бистрії коні, а мої вже готові, осідлані під Курськом, попереду. А мої ті куряни ‒ воїни вправні: під трубами сповиті, під шоломами злеліяні, кінцем списа згодовані, путі їм відомі, яруги їм знайомі, луки у них напружені, сайдаки отворені, шаблі вигострені; самі скачуть, як ті сірі вовки в полі, шукаючи собі честі, а князю ‒ слави».

Виступ у похід руських воїнів проти половців збігався із затемненням сонця. Ігор Святославич звернувся до свого війська: «Браття і дружино! Лучче ж убитим бути, аніж полоненим бути. Так всядьмо, браття, на свої бистрії коні та наДін синій поглянем...» «...Ніч, стогнучи йому грозою, птиць збудила, свист дикий встав поблизу: див кличе з верху дерева ‒ велить прислухатись землі незнаємій: Волзі і Поморію, і Посуллю, Сурожу, і Корсуню, і тобі, тмутараканський ідол».

Половці небитими дорогами побігли до Дону великого, бо Ігор сюди військо веде. Злісний крик птахів, звірине виття створюють напружену атмосферу, якесь недобре передчуття.

Дата добавления: 2015-07-16