Повернення в контрольну точку

Для структуризації обміну даними та з метою уникнути відмов користувачі сеансового рівня можуть уводити головні точки синхронізації, які розділяють процес обміну даними на одиниці діалогу. У цьому випадку процес передавання у межах однієї такої одиниці не залежить від передавань в інших. Кожна головна точка синхронізації підтверджується явно. Всередині одиниці діалогу можуть бути проміжні точки синхронізації. Однак їхнє підтвердження необо­в'язкове (рис. 1).

Рис. 1. Точки синхронізації.

Контрольна точка - це збережений у деякий момент часу стан даних, прикладної про­грами та системи керування, який дає змогу деяким попередньо визначеним способом відновити себе. Звичайно контрольна точка - це файл(и) на диску. Контрольні точки зберігаються як на системному рівні (стан мережі в цілому), так і на рівні користувача (під час роботи з базами даних (БД), збереження цілісності БД). Формування нової контрольної точки спричинює зни­щення старої. Якщо виникає збій, то відбувається повернення в контрольну точку, тобто стан сеансового рівня відновлюється з файлів контрольних точок. Вибираючи частоту формування контрольних точок, враховують цінність інформації та її логічну і фізичну структурованість, а також додаткові витрати часу на формування контрольної точки. Найчастіше контрольну точку формують на кожну транзакцію (наприклад, запам'ятовують стан рахунку в банку до його зміни).

Крім описаних контрольних точок, призначених для уникнення впливу апаратних і про­грамних збоїв, є й такі, що призначені для контролю та нейтралізації помилок людини. У багатьох діалогових процесах є моменти, коли треба перевірити правильність прийнятих рішень та вико­наних операцій, — так звані підсумкові етапи розумового процесу (заповнений документ, зроб­лене креслення тощо). Тому якщо оператор формує якусь складну послідовність даних, то через деякий час комп'ютер пропонує йому перевірити правильність інформації та зберігає стан роботи.

Контрольна множина - це сукупність даних, що передаються на сеансовому рівні від однієї контрольної точки до іншої, тобто поновлювальна сукупність даних. Контрольну множину вибирають залежно від типу операцій у системі. Наприклад, під час опрацювання документів контрольною множиною може бути одна сторінка, під час роботи з віддаленим файлом - один кластер або запис файлу. За цією сукупністю даних кожен учасник сеансу обчислює контрольну суму, яку згодом порівнюють. Якщо значення збігаються, то діалог відбувся нормально, якщо ж ні, то треба повернутися в контрольну точку.

Для відновлення сеансу потрібно виконати такі дії:

• виявити помилку;

• інформувати відправника про помилку з зазначенням причини;

• виправити помилку, якщо це можливо;

• вибрати контрольну точку та ініціювати процес рестарту.

Як звичайно, помилку виявляє станція приймання. Вона ж інформує про це відправника. Якщо пакет втрачено, то виявити це може і відправник за допомогою тайм-ауту. Найчастіше відповідальною за відновлення сеансу є станція, яка почала передавання. Однак рішення про те, хто буде виконувати відновлення сеансу, приймається під час процедури прив'язання.

Відповідальна за відновлення сеансу станція може таке:

• ресинхронізувати протокол обміну і повторно відправити повідомлення або контрольну множину;

• виправити помилку і після цього повторно відправити повідомлення;

• попросити оператора виправити помилку, наприклад, вкласти папір у принтер;

• вирішити, що автоматичне відновлення неможливе, і розірвати сеанс.

Проста ресинхронізація відбувається, якщо пакет втрачено (закінчився тайм-аут) або відсторонено внаслідок нестачі ресурсів, а також, якщо є помилки в порядкових номерах. Якщо помилка серйозніша, повторно надсилається контрольна множина.

У випадку примусового розірвання сеансу можуть бути зруйновані прикладні програми і дані. Тому, якщо потреба розірвати сеанс усе ж таки виникла, то для мінімізації шкоди розри­вання виконується акуратно, говорять, що сеанс згортається. Розрізняють м'яке згортання сеансу, а також розриви - напівжорсткі (швидкі) та жорсткі (миттєві).

На прикладному рівні, як звичайно, програми мають спеціальні підпрограми, які очи­щають буфери, зберігають усі важливі дані так, щоб прикладну програму можна було перезапустити без втрат.

У випадку м'якого згортання сеансу всі прикладні програми мають змогу виконати вихідні підпрограми. Після цього комунікаційна активність припиняється і налагоджувати нові сполучення та передавати нову інформацію не можна. Однак інформація, яка є в чергах на передавання, повинна бути передана.

Під час напівжорсткого розірвання сеансу запускати вихідні програми можна, однак черги повідомлень не опрацьовуються. Можуть бути завершені лише поточні передавання. У випадку жорсткого розірвання припиняються всі операції.

Робота в аварійному режимі

На випадок, коли мережа повністю виходить з ладу, передбачають можливість тимчасової роботи в ручному режимі. Для цього розробляють конкретні процедури та заходи (найчастіше це періодичне роздруковування інформації про стан файлів). Робота в ручному режимі дещо сповільнює виконання функцій, зменшує сервіс, однак головні функції система виконує. Ком­п'ютери в цьому випадку працюють в автономному режимі.

Стандарти протоколів сеансового рівня

Для реалізації сеансового рівня не обов'язково виконувати всі функції. Міжнародні стандарти для цього визначають функціональні блоки - логічні набори пов'язаних між собою функцій. Визначено такі блоки: базовий, узгодження вивільнення ознак, дуплексний та напівдуплексний, передавання термінових та службових даних, головної синхронізації, керування діяльністю та ін. На сеансовому рівні обов'язково реалізувати базовий блок, який передбачає функції налагодження та розірвання сеансу, передавання інформації. Вислідні можливості рівня формують комбінацією блоків у систему без протиріч.

Стандарт ЕСМА-75 визначає чотири класи сервісу для сеансового рівня.

А. Налагодження сполучень, їх ідентифікація. Надсилання підтверджень про цілісність та безпомилковість інформації.

В. Взаємодія з протоколом віртуального термінала. Вибір дуплексної або напівдуплексної форми передавання. Можливість передавання великих неподільних повідомлень.

С. Організація діалогу з синхронізацією для протоколу віртуального файлу. Функції класу В, а також забезпечення синхронізації і ресинхронізації. Керування роботою за допомогою передавання повноважень.

D. Визначення спрощеної процедури діалогу для простих прикладних процесів.

Вибір класу сервісу сеансу відбувається під час процедури прив'язання.

Дата добавления: 2015-11-14