Налагодження сеансу

Під час налагодження сеансу виконують такі операції:

• визначають місце, де є потрібна функція або дані;

• налагоджують зв'язок зі станцією, яка має потрібну функцію або дані; одержують її згоду на проведення сеансу;

• перевіряють, чи мають станції потрібні для взаємодії ресурси: пам'ять, буфери тощо;

• перевіряють станції щодо наявності потрібного програмного забезпечення;

• обмінюються інформацією про протоколи, які використовуватимуться.

Процеси налагодження та розірвання сеансу сильно відрізняються залежно від реалізації. У найпростішому випадку для налагодження сеансу достатньо пари пакетів Запит на сполучення та Підтвердження сполучення, а для розірвання - Запит на розірвання та Підтвердження розірвання. У складніших ситуаціях потрібна процедура, яка підтверджує, що запит надходить від повноважного користувача, та дає змогу задати параметри обміну. У цих випадках перед налагодженням сеансу виконується процедура прив'язання (bind). Вона розпочинається з того, що сеансові об'єкти обмінюються інформацією про типи протоколів, які використовува­тимуться, ресурси сеансу (буферну пам'ять, ємність дискового простору для файлу, модулі програмного забезпечення, потреба шифрування тощо), режими обміну (дуплекс, напівдуплекс), формати інформації, тобто узгоджують параметри передавання. Якщо узгодження досягнуто, то об'єкти обмінюються командами bind, що завершує етап прив'язання. Процедура прив'я­зання подібна до процедури підписання контракту: спочатку домовляються про всі деталі, потім підписують контракт і починають його виконувати.

Після закінчення процедури прив'язання починається сеанс зв'язку.

3. Передавання інформації

Під час передавання інформації можуть виконуватися такі функції:

• відображення та перетворення речень мовами високого рівня або запитів протоколів транспортної підсистеми;

• зіставлення запитів та відповідей на ці запити;

• керування чергами повідомлень та їхньою пріоритетністю;

• поділ повідомлень на частини, якщо вони задовгі для транспортного рівня, та зворотне їх об'єднання;

• робота з порядковими номерами пакетів, якщо транспортна підсистема не забезпечує правильної послідовності їх передавання;

• керування потоком та темпом передавання;

• керування використанням ресурсів;

• розподіл повідомлень на звичайні та термінові.

Під час передавання даних відбувається їхній розподіл на звичайні та термінові. Тер­мінові дані потрібні для виконання деяких процедур керування, для їхнього передавання не треба дозволу, їх відправляють поза чергою. У цьому випадку забезпечується ідентифікація блоків даних (визначають, якій станції які блоки належать).

Для керування використанням ресурсів під час передавання призначена процедура пе­редавання повноважень. Ця процедура має на меті запобігти конкуренції кількох об'єктів сеан­сового рівня за захоплення одного ресурсу. Для керування цим процесом вводять поняття ознаки.

Ознака - це атрибут сеансового сполучення, який динамічно призначається в кожен момент часу тільки одному користувачу сеансової служби, що дає йому право корис­туватися певними ресурсами.

У кожен момент часу ознака може перебувати у двох станах:

• доступності, у цей час вона призначена для одного користувача, інший може одержати ознаку згодом;

• недоступності для всіх користувачів.

Прикладом дії ознаки є блокування можливості зміни запису бази даних. Під час функ­ціонування об'єкти сеансового рівня можуть обмінюватися ознаками.

Якщо потрібне дотримання послідовності передавання повідомлень або довгі пові­домлення треба розділяти на частини, то необхідною є нумерація пакетів на сеансовому рівні, а також контроль за послідовністю передавання, що відбувається таким же чином, як у прото­колах нижнього рівня.

Керування темпом у сеансовій системі потрібне для ефективної роботи приєднаних до неї пристроїв. Кожен пристрій має свою ефективну швидкість роботи. Наприклад, рядковий принтер характеризується циклом друкування одного рядка. Якщо дані не готові, рядок про­пускається. Буфер принтера також має обмежену ємність. Якщо його переповнити, дані будуть втрачені. Крім того, тривалість циклу принтера не є сталою, оскільки деякі процедури потребують більше часу. Це ж властиве й іншим пристроям мережі (дисководам тощо). Загалом, кожне обладнання має свої часові параметри та характеристики доступу, на які треба зважати. Узгоджуються часові параметри під час процедури прив'язання, а під час передавання даних система враховує часові параметри для керування темпом передавання.

4. Робота в нештатних ситуаціях

Для забезпечення надійності роботи сеансової підсистеми в нештатних ситуаціях пе­редбачені такі операції та функції:

• контроль за групами операцій (контрольні множини);

• відновлення під час поновлень транспортної підсистеми без розірвання сеансу;

• забезпечення, якщо потрібно, примусового завершення сеансу зі збереженням ціліс­ності даних;

• рестарта з контрольних точок та синхронізація;

• розробка варіантів можливої роботи в ручному режимі в періоди масових відмов.

Розглянемо детальніше головні моменти відновлення сеансу.

Усі відмови та помилки, які виникають на сеансовому рівні, можна розділити на такі, що потребують відміни сеансового прив'язання, та такі, що їх можна нейтралізувати за допо­могою невеликих коректив. У першому випадку відновлення виконують системи верхнього рівня, у другому - засоби сеансового рівня. Користувач під час цього процесу може помітити лише деяке уповільнення роботи. Можливість сеансового рівня автоматично відновлюватися характеризує його 'живучість'.

До розірвання сеансу можуть призвести такі серйозні причини:

• стійка апаратна помилка, яку не можна обминути;

• стійка помилка в засобах зв'язку;

• помилка в програмі;

• машини не можуть взаємодіяти внаслідок різної генерації систем;

• по-різному реалізовані рівні відображення та прикладний.

Інші можливі помилки, які не призводять до розірвання сеансу, такі:

• скидання або рестарт транспортної підсистеми;

• втрата, дублювання або спотворення повідомлень;

• перевантаження;

• нестійка апаратна помилка;

• тимчасова нестача ресурсів;

• помилки оператора;

• помилка програми, яка не повторюється.

Ініціатором запуску та виконання процедур відновлення є один з учасників сеансу. Він аналізує причину ситуації, присвоює їй відповідний код та надсилає інформацію відповідальній за відновлення інстанції. Ця інстанція не обов'язково повинна бути одним з учасників сеансу, нею може бути і центральний вузол керування.

Збої та відмови бувають різними. В еталонній моделі використано такий принцип: збої, якщо можливо, повинні бути усунуті засобами протоколів нижніх рівнів. Є збої, які впливають тільки на одне повідомлення або на один сеанс, а є й такі, що призводять до поширення розір­вання сеансів та виникнення відмов на всі сеанси вузла або частини мережі. Відповідно до цього є багато різних механізмів контролю та відновлення роботи сеансів.

Дата добавления: 2015-11-14