Формування книговидавничого простору в Україні

Фінальну версію цього звіту підготовлено в рамках спіль-ного проекту «Громадські платформи освітніх реформ» Міжна-родного фонду «Відродження», Центру вдосконалення шкіль-ництва (Утрехт, Нідерланди) та Благодійного фонду «Перше вересня», який відбувається за фінансової, організаційної та інтелектуальної підтримки зазначених інституцій та на кошти гранту програми МАТРА Міністерства закордонних справ Ко-ролівства Нідерланди.

Завданням дослідження є комплексний аналіз системи нав-чального книговидання з його формуючими складовими та ме-ханізмами функціонування підручника як інтелектуального та висо-котехнологічного продукту. Основна увага авторів зосереджується на функціональному аналізі інституційної структури навчального книговидання та процедурах забезпечення системи навчального книговидання в Україні.

Об’єктом дослідження обрано всю систему навчального книго-видання в Україні, тобто сукупність інституцій та процесів розробки, видання, апробації, придбання і доставки навчально-методичної літератури для навчальних закладів. Система навчального книго-видання розглядається як елемент загального книговидавничого простору України та освітньої системи з усіма їхніми проблемами та здобутками. Ця система базується на складній та багатоком-понентній інституціональній структурі, що включає в себе органи центральної та регіональної влади, навчальні заклади, державні та недержавні видавничі структури, поліграфічні підприємства, поста-чальників паперу тощо.

Автори не ставили за мету дослідження науково-методичних, дидактичних, педагогічних та інших суто наукових аспектів підруч-никотворення. Ті, хто цікавиться здобутками провідних українських вчених та педагогів у цій галузі, можуть звернутися до праць Сав-ченко О.Я., Мальованого Ю.І., Бібік Н.М., Вашуленка М.С., Кодлюк Я.П., Лукіної Т.М.

Даний звіт є констатацією стану справ у системі навчального книговидання України та спробою його системного аналізу. Автори

РЕЗЮМЕ

Наприкінці 1990-х – початку 2000-х в Україні сформувалася сис-тема навчального книговидання, яка значною мірою є складовою загальної освітньої системи. Її становлення відбувалося на тлі мас-штабної соціально-економічної кризи і одночасно з формуванням ринкової економіки та українського варіанту державного капіталіз-му. Однією з визначальних рис його в Україні є злиття державної бюрократії та бізнесу і формування ними специфічних груп інтере-су та впливу, що використовують державні структури для здобуття приватних прибутків.

Система навчального книговидання на даний момент являє со-бою саме таку суміш державних і приватних інституцій, державних і приватних інтересів, взаємодія між якими визначає спрямованість та якість розвитку цієї освітньої інфраструктури.

У звіті йдеться про те, що наявна на даний момент система нав-чального книговидання за попередній період досить успішно впо-ралася із задоволенням попиту на навчальну літературу за умов становлення національної освітньої системи. Хоча це становлення відбувалося переважно шляхом використання інтелектуальних, матеріальних та інфраструктурних елементів радянської освітньої системи, які дісталися Україні у спадок від СРСР.

Проте, зазначається у звіті, в період економічної стабілізації, пе-реходу до сталого розвитку та поступової інтеграції України в євро-пейський простір, з наростанням викликів глобалізації українська освітня система та система навчального книговидання зокрема де-далі більше не задовольняють вимоги сучасності.

Думка експертів та споживачів щодо цього питання збігається: наявна система навчального книговидання не відповідає вимогам часу ні за кількісними, ні за якісними показниками. «Безкоштовне» забезпечення підручниками через систему державного замов-лення не відповідає попиту і фактично не є безкоштовним, бо здій-снюється коштом державного бюджету, тобто за рахунок платників податків, тих самих батьків.

Підручники, які надходять до шкіл, викликають масові нарікан-ня на якість. «Нове покоління» підручників, що створюється під нові

В аналітичному звіті запропоновано декілька варіантів розв’язання проблем навчального книговидання. У найзагальніших рисах це:

- перегляд відповідності стандартів середньої освіти, базово-го навчального плану та навчальних програм одне до одного та до завдань якісної реформи системи освіти;

- поступова децентралізація системи фінансування навчаль-ного книговидання, перетворення шкіл на реальних замов-ників навчальної літератури (організація державного екс-перименту в декількох областях України щодо замовлення і купівлі підручників школами);

- запровадження системи попередньої експертизи або через інститути післядипломної педагогічної освіти, або через цен-три моніторингу якості освіти, переведення цієї експертизи на високотехнологічну базу (комп’ютеризація оцінних форм, створення баз даних експертних оцінок, створення реєстру експертів);

- створення системи навчання та підвищення кваліфікації екс-пертів навчальної літератури;

- створення нової системи індикаторів оцінювання якості нав-чальної літератури та розробка нових оцінних форм;

- перегляд наявної бази даних експертів, її реформування й створення електронного реєстру експертів;

- скасування системи надання грифів навчальній літературі та запровадження системи сертифікатів на відповідність сані-тарно-гігієнічним нормам, державному стандарту;

- запровадження системи апробації навчальної літератури коштом видавництв (забезпечивши прозорі та зрозумілі правила використання і обліку цих коштів) та запровадження правила, згідно з яким підручники, що не пройшли апроба-цію, не отримують сертифікату;

- запровадження системи навчання авторів та працівників ви-давництв основам підручникотворення (санітарно-гігієнічні, методичні, наукові вимоги, вікові психологічні особливості учнів, естетичне оформлення);

ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС

До 1991 року всі питання, пов’язані з розробкою та поширенням підручників, входили до компетенції центральних установ СРСР, розташованих у Москві.

Починаючи з 1960-х років і до початку 1990-х у СРСР прово-дились широкомасштабні теоретичні й практичні дослідження шкільного підручника та впровадження в освітній процес експери-ментальних і пробних підручників. У той час було чітко окреслено основні напрямки розробок:

• теорія підручника та залучення кращих фахівців як АН СРСР, АПН СРСР, так і інших наукових установ;

• підручник як «цілісна педагогічна система, що функціонує в адекватній книжковій або іншій формі»;

• «підручник — важливий засіб уявлень про конкретно-змісто-ву сутність предмету, що відповідає сучасному розвитку нау-кових уявлень свого часу»;

• підручник як віддзеркалення соціального запиту суспільства, його ідеалів;

• підручник як засіб формування в учнях здібностей до оцінки явищ та самоаналізу (звісно, в дусі ідеології свого часу).

Крім того, об’єктом досліджень і перманентного аналізу були такі аспекти: структура підручника, єдність тексту та ілюстративного матеріалу, зв’язки елементів, які віддзеркалюють процес навчання, емоційно-ціннісні компоненти й, безперечно, ідейна спрямованість усіх елементів структури. Предметом аналізу та педагогічних і ме-тодологічних узагальнень були такі функції підручників і навчальних посібників, як репродуктивна, дослідницька, креативна та емоційно-ціннісна, інформаційна, трансформуюча, систематизуюча, самокон-тролю, самоосвіти, інтегруюча, координуюча та виховна. У цей само період на підґрунті системно-структурного підходу до підручника створювалися різноманітні методичні та технологічні розробки, які допомагали аналізувати підручник, надавали можливий професій-ний інструментарій для розробників навчальної книги.

Тобто за весь період використання підручника в школі друкува-лось 160 % підручників з певного предмету відповідно до контин-генту учнів, що давало змогу повністю забезпечувати учнів нав-чальною літературою, враховуючи щорічні списання бібліотечного фонду через втрати, псування та непередбачувані обставини.

Кошти для видання підручників надавалися в повному обсязі і своєчасно. До початку літа напередодні кожного навчального року всі наклади надходили до шкіл.

На загал основні принципи та методологічні засади радянської системи творення підручників були успадковані та скопійовані при формуванні національної системи навчального книговидання в Україні.

ФОРМУВАННЯ КНИГОВИДАВНИЧОГО ПРОСТОРУ В УКРАЇНІ

(1990-ті — 2000-ні роки)

Творення національної системи навчального книговидання в Україні розпочиналося за надзвичайно складних умов. Розпад за-гальносоюзної економіки, низька якість управлінських еліт, що опи-нилися при владі після розпаду Союзу, інтенсивний перерозподіл власності (так звана «прихватизація») спричинили масштабну со-ціально-економічну кризу, яка не могла не позначитися на освітній галузі.

Неухильне (а в перші роки незалежності — катастрофічне) падін-ня ВВП: 1991 — 11,6%; 1992 — 13,7%; 1993 – 14,2%; 1994 — 22,9%; 1995 — 12,2%; 1996 — 10,0; 1997 — 3,0%, супроводжувалось інф-ляцією, стрімким зниженням рівня життя, зубожінням більшості населення. У 1999 році за критеріями ООН майже 42% населення України підпадало під категорію «бідні» і «дуже бідні». Працівники освітньої сфери не стали винятком. Середня заробітна платня учи-телів на початок 2000-х років була майже вдвічі нижчою, ніж в про-мисловості, на третину меншою, ніж загальна середня платня по країні, і, зрештою, була навіть меншою за мінімальний прожитковий мінімум, встановлений державою. Але і ця зарплата не виплачува-лася роками, на той час заборгованість держави перед учителями становила в еквіваленті майже 800 млн. доларів США.

ності в стислі терміни формувати власний освітній простір. Автори перших українських підручників вимушені були створювати їх в «іс-торично стислі строки», фактично за кілька місяців, — природний цикл творення підручника (написання, рецензування, апробація у школах і вдосконалення за результатами апробації), який зазви-чай триває роками, був порушений. Це, відповідно, позначалося на якості більшості перших українських підручників.

Ситуацію погіршувала відсутність національних наукових ін-ституцій в галузі підручникотворення та традицій підготовки нав-чальної літератури, що фактично створювалася в першій половині 1990-х за екстремальних умов і до того ж людьми, вихованими в традиціях радянської педагогічної системи, яка орієнтувалася на репродуктивну методику викладання і навчання.

За розробку перших підручників взялися, здебільшого, викла-дачі вищої школи та академічних інститутів, які не працювали у се-редній освіті, не знали специфіки викладання, не володіли дидак-тичними та методичними засадами, не враховували психологічних вікових особливостей учнів тощо — це також позначалося на різні навчальної літератури. Саме тоді було закладено основи досить хибної тенденції до гіпертрофованої «науковості» навчальної літе-ратури, що призводило до зайвого, а іноді екстремального ака-демізму у змісті й консервувало репродукційні методи навчання, які швидко застарівали.

У перші роки незалежності в Україні певний час зберігалася ра-дянська система централізованого безоплатного забезпечення підручниками, проте занепад державного фінансування спричинив запровадження у 1996 році часткової оплати за користування під-ручниками за рахунок батьківських коштів (20 % від вартості під-ручника щорічно, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1996 р. № 1031 «Про встановлення плати за користування підручниками в загальноосвітніх школах»).

Водночас уже тоді сформувалися явні диспропорції у забезпе-ченні підручниками з різних дисциплін: від 150 % (за нормативними документами для покриття втрат при 4-річному терміні використан-ня) до 6 % (з урахуванням щорічного списання фондів підручників). Іншими словами, буденною стала ситуація, коли був наявний над-

жавне видавництво «Освіта України», яке за радянських часів спе-ціалізувалося на передруці загальносоюзних підручників, було не-спроможне забезпечити запити національної освітньої системи, то впродовж 1990-х виникло декілька десятків приватних видавництв, які повністю або частково спеціалізувалися на виданні навчальної літератури. Таким чином склалася ситуація, коли державне замов-лення реалізовувалося приватними видавництвами.

Виробничі умови у цей період, з одного боку, були складними для українських видавництв — терміни розробки підручників мак-симально обмежені, але, з іншого — надзвичайно фінансово при-вабливими, — рентабельність у галузі офіційно становила 45 %, а вартість доставки підручників – 25—50 %. Фактично половина

Дата добавления: 2015-11-14