Розкриття принципу об’єктивності, неупередженості і всебічності у кримінальноу процесуальному законодавстві України та інших країнах.

КПК України 1960 року виділяє статтю “Всебічне, повне і об’єктивне дослідження обставин справи”, тобто правовий припис існує, однак чіткий “статус” цього принципу в Кодексі не встановлено, і це стосується всіх принципів кримінального процесу, оскільки глави “Принципи кримінального судочинства” не існує. На мою думку, цей принцип також є основним засобом досягнення такої мети кримінального судочинства, як встановлення об’єктивної істини. Принципу об’єктивної істини не існує, а існує принцип всебічності, повноти й об’єктивності дослідження обставин справи, які співвідносяться як мета і засіб.

13 квітня 2012 року Верховною радою України був прийнятий новий Кримінальнопроцесуальний кодекс України, який набрав чинності 19 листопада 2012року. В цьому документі законодавець кардинально переглянув норми, закріплені в КПК 1960 року. Ці зміни викликали збентеження і навіть критику з боку деяких представників юридичного кола. На мою думку, в новому КПК є переваги і недоліки щодо інституту принципів кримінального процесу. Так, у чинному КПК України немає глави “Принципи кримінального судочинства”, яка б чітко визначила поняття та

закріпила статус кримінально-процесуальних принципів, їх кількість. У новому КПК України міститься глава 2 “Засади кримінального провадження”, де в ст. 7 перераховуються усі принципи кримінального процесу і закріплено, що засади кримінального провадження, передбачені цією статтею, не є вичерпними. Окрім цього, кожний принцип розкривається в окремій статті. Але, нажаль, в даному переліку немає положення як всебічність, повнота й об’єктивність дослідження обставин справи.

Аналізуючи, норми нового КПК України, необхідно звернути увагу, що в кримінальному процесі з’явилось нове поняття в п. 19 ч. 1 ст. 3 як «сторони кримінального провадження – з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом, …». Таким чином, з набранням чинності КПК, слідчий має здійснювати функцію обвинувачення, що є не зовсім характерним для чинного КПК 1960 року. Він зможе не скривати своєї упередженості до підозрюваного, обвинуваченого та його захисника.

Поряд з цим, в ч. 2 ст. 9 «Законність» нового КПК зазначено, що «суд, слідчий суддя, прокурор, начальник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень» [5]. Не зрозуміло, яким чином необхідно трактувати такі протиріччя в даних нормах.

Всебічне, повне й об’єктивне дослідження обставин справи покликане забезпечувати встановлений кримінально-процесуальним законом порядок судочинства, за якого органи дізнання, слідства, прокуратури та суду неупереджено з’ясовують івраховують всі обставини, які мають значення для законного, обґрунтованого вир ішення питань, що виникають у процесі розслідування злочинів і прийняття процесуальних рішень.

Всебічність процесуальної діяльності слідчого – це з’ясування органами досудового слідства всіх обставин справи як викривальних, так і виправдувальних обвинуваченого, та обставин, що пом’якшують і обтяжують його покарання, для прийняття правильного рішення шляхом висунення й перевірки як загальних, так і окремих версій учинення злочину.

Для дотримання вимоги всебічності дослідження обставин справи слідчий повинен:

1) висунути і перевірити всі версії по справі, як загальні, так і окремі, при цьому скласти план розслідування кримінальної справи;

2) встановити всі обставини, які мають значення у справі, а не тільки ті, які зазначені в КПК України.

Під повнотою процесуальної діяльності слідчого, ми розуміємо, обов’язок органів досудового слідства зібрати, зафіксувати, перевірити й оцінити таку сукупність доказів, яка достатня для правильного вирішення справи.

Об’єктивність процесуальної діяльності слідчого – це неупереджене дослідження всіх обставин справи, що провадиться не зацікавленою в її результатах, процесуально самостійною та незалежною особою (слідчим).

Аналізуючи тільки одну вимогу досліджуваного принципу як всебічність, можна прийти до висновку, що зі зникненням принципу всебічності, повноти й об’єктивності дослідження обставин справи виникає небезпека, що слідчий буде орієнтуватися на виявлення тільки одиничних злочинів, найбільш простих в доказуванні і кваліфікації. В їхній свідомості обов’язок виявлення всіх злочинних епізодів та всіх співучасників злочинів може зійти нанівець. Може ще ширше розповсюджуватися практика «угоди»

зі злочинцями на стадії досудового розслідування, коли особі, яка визнає вину у вчиненні одиночного злочину, будуть нав’язувати визнання вини в обмін на «невиявлення» інших злочинних епізодів.

Н. Солнцева дала цікаву назву принципу всебічності, повноти й об’єктивності дослідження обставин справи “ “принцип-невидимка в кримінальному судочинстві”[6, с. 37, 38]. І з цим необхідно погодитись, аналізуючи КПК України 1960 року, 2012 року та інших країн.

КПК РФ, прийнятий у 2001 р. і чинний нині, містить главу “Принципи кримінального судочинства”, однак серед перерахованих (чітко визначених) кримінально-процесуальних принципів принципу всебічності, повноти й об’єктивності дослідження обставин справи немає. Хоча зі змісту деяких статей цього Кодексу випливає зазначений принцип, але правових приписів, які прямо передбачають загальну нормативну вимогу про те, що під час провадження кримінальної справи всі обставини, які характеризують подію злочину, винуватість обвинуваченого, коло співучасників, мотив і мету злочинної діяльності, обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, межі дослідження особи обвинуваченого, обсяг заподіяної злочином шкоди, встановлення і дослідження причин та умов, які сприяли вчиненню злочину, немає.

Наприклад, у ч. 4 ст. 152 КПК РФ передбачено, що досудове слідство може провадитися за місцем перебування обвинуваченого чи більшості свідків з метою забезпечення його повноти й об’єктивності, а ч. 2 ст. 154 КПК РФ – виділення кримінальної справи в окреме провадження для закінчення досудового розслідуваннятдопускається, якщо це не позначиться на всебічності й об’єктивності досудового розслідування та вирішення кримінальної справи, у випадках, коли це викликано великим обсягом кримінальної справи або множинністю її епізодів [7].

У КПК Республіки Молдова принципам кримінального процесу відведено окрему главу “Загальні принципи кримінального судочинства”, де виділяються такі принципи: законність кримінальної процедури, презумпція невинуватості, рівність перед законом і владою, дотримання прав, свобод і людської гідності, недоторканність особистості, недоторканність житла, недоторканність власності, таємниця листування, недоторканність особистого життя, мова кримінального судочинства і право використання перекладача, забезпечення права на захист, гласність судових засідань, вільний доступ до правосуддя, здійснення кримінального судочинства в розумні строки, свобода від самовикривання, недоступність повторного переслідування, суду або покарання, забезпечення прав осіб, які постраждали від злочинів, зловживання службовим становищем і судових помилок, принцип змагальності, вільна оцінка доказів, офіційний характер кримінального процесу, незалежність суддів і підкорення їх тільки закону, відправлення правосуддя. Серед перерахованих (чітко визначених) кримінально-процесуальних принципів, принципу всебічності, повноти й об’єктивності дослідження обставин справи немає, хоча в ст. 19 КПК Республіки Молдова “Вільний доступ до правосуддя” визначено, що орган

кримінального переслідування зобов’язаний вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного й об’єктивного розслідування обставин справи, виявити як викривальні, так і виправдувальні підозрюваного, обвинуваченого, підсудного обставини, а також обставини, які пом’якшують або обтяжують його відповідальність [8, с. 11].

У КПК Республіки Казахстан також існує глава “Завдання і принципи кримінального процесу”, де закріплені такі принципи, як законність, здійснення правосуддя тільки судом, судовий захист прав і свобод людини і громадянина, повага честі і гідності особистості, недоторканність особистості, охорона прав і свобод громадян під час провадження кримінальних справ, недоторканність особистого життя, таємниця листування, телефонних розмов, поштових, телеграфних і інших повідомлень, недоторканність житла, недоторканність власності, презумпція невинуватості, недоступність повторного засудження і кримінального переслідування, здійснення правосуддя на основах рівності перед законом і судом, незалежність судді, здійснення правосуддя на основі змагальності й рівноправності сторін, всебічне, повне й об’єктивне дослідження обставин справи, оцінка доказів за внутрішнім переконанням, забезпечення підозрюваному, обвинуваченому право на захист, звільнення від обов’язку давати показання свідків, забезпечення права на кваліфіковану юридичну допомогу, гласність, мова кримінального судочинства, свобода оскарження процесуальних дій і рішень. Таким чином, у КПК Республіки Казахстан чітко визначено статус принципу всебічності, повноти й об’єктивності дослідження обставин справи, якому присвячена ст.24 вказаного Кодексу [9].

Згідно з КПК Республіки Болгарія в главі “Основні принципи” перераховані такі принципи: центральне місце судового провадження, участь судових засідателів у складі суду, призначення, незалежність органів кримінального провадження, рівність громадян у кримінальному провадженні, змагальність, рівність прав сторін, встановлення об’єктивної

істини, прийняття рішення за внутрішнім переконанням, право на захист, презумпція невинуватості, недоторканність особистості, безпосередності, публічності, мови, здійснення і вирішення справи в розумні строки, усності. Згідно зі ст. 14 “Прийняття рішення за внутрішнім переконанням” КПК Республіки Болгарія суддя, прокурор і органи, які розслідують, приймають рішення за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на об’єктивному, всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи, керуючись при цьому законом. У свою чергу, такий принцип, як всебічність, повнота й об’єктивність дослідження обставин справи в КПК Республіки Болгарія не закріплений [10, с. 5].

Деякі автори вважають, що з позиції логіки та здорового глузду зникнення принципу всебічності, повноти та об’єктивності дослідження обставин справи із системи принципів кримінального судочинства зумовлює втрату мети призначення кримінального процессу як діяльності з розслідування та вирішення кримінальних справ, яка спрямована на забезпечення охорони прав і свобод людини та громадянина, громадського порядку й громадської безпеки, конституційного устрою від злочинних посягань [6, с. 37].

Таким чином, можна зробити висновок, що принцип всебічності, неупередженості та об’єктивності дослідження обставин справи має важливе значення в системі принципів кримінального судочинства. Хоча цей принцип безпосередньо не закріплений у Конституції України, однак саме завдяки його дотриманню забезпечується реалізація таких конституційних принципів, як законність, презумпція невинуватості, права обвинуваченого на захист та інших.

Дата добавления: 2015-11-14