Проблеми удосконалення процесуального статусу слідчого.

Провадження досудового слідства по кримінальній справі неможливе без участі такої процесуальної фігури як слідчий. Необхідно відмітити, що слідчий є одним з центральних суб’єктів на стадії досудового розслідування, від його дій багато в чому залежить подальше вирішення кримінальної справи в судових стадіях кримінального процесу, а тому чітке визначення статусу слідчого під час провадження досудового слідства є запорукою успішного вирішення кримінальної справи, притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності та відшкодування в повному обсязі збитків, завданих конкретними злочинами. Проблеми процесуального статусу слідчого висвітлювали в своїх работах такі науковці, як О. Александров, Р.Савонюк, О. Баулін, Н. Карпов, М. Сірий, С. Стахівський, Ю. Гришин, В. Маляренко, В. Тертишник, О.Литвинчук, О.Петриченко та ін.

Слід зазначити, що чинне кримінальне процесуальне законодавство, на відміну від передуючого дає чіткого визначення поняття «слідчий», в той час як кримінально-процесуальний кодекс, що діяв до 19 листопада 2012 року лише у статті 32 містив вказівку на розмежування відомчої приналежності слідчих і ніяк більше не розкриває суть та значення цього терміну. Чинний же КПК у п.17 ч.1 ст. 3 дає таке визначення: слідчий - службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

За для пололання проблем у процесуальному статусі слідчого держава повинна чітко регламентувати його правовий статус: права, обов’язки, та перелік дій, що є недопустимими. Якісне та законне виконання своїх обов’язків слідчим повинно бути як най детальніше підкріплене законодавчаю базою та приведене у виконання. Хочу відмітити, що за для подолання усіяких проблем стосовно процесуального статусу слідчого необхідно щоб кожна норма законодавства була дієвою, тобто на кожному етапі за необхідністю її можна було втілити у життя, наприклад стосовно самостійності у своїй процесуальній діяльності регламентованій ч.5 ст.40 КПК України. Отже, за для удосконалення процесуального статусу слідчого необхідно дотримуватись переліку певних правел, яких саме, на мій погляд як найкраще у своїй праці «Деякі питання створення національного бюро розслідувань та вдосконалення статусу слідчого» висвітлив Тертишник В. М.:

1. Слідчий процесуально самостійний і незалежний від будь-якого впливу, діє тільки на підставі й у межах закону та наданих йому прав.

2. При провадженні попереднього слідства всі рішення про спрямування слідства та про провадження слідчих і інших процесуальних дій слідчий приймає самостійно за винятком випадків, коли законом передбачено отримання санкції прокурора або рішення суду, та несе повну відповідальність за їх законне й своєчасне проведення.

3. Постанови слідчого, винесені згідно з законом у кримінальних справах, які перебувають в його провадженні, обов’язкові для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

4. Слідчий зобов’язаний:

а) у кожному випадку виявлення ознак злочину, у межах своєї компетенції порушити кримінальну справу, негайно приступити до провадження слідства в порушеній ним чи переданій йому справі;

б) заявити самовідвід за наявності передбачених законом обставин;

в) при провадженні розслідування вживати усіх передбачених законом заходів, використовувати всі наявні в його розпорядженні науково-технічні методи, засоби та свої знання для розкриття злочину, викриття осіб, винних у вчиненні злочину, встановлення істини, всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин справи, захисту прав і свобод людини, розв’язання задач кримінального процесу з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнений до відповідальності й жоден невинний не був покараний;

г) проявляти неупередженість і виявити як викриваючі, так і виправдовуючі обвинуваченого, а також пом’якшуючі та обтяжуючі його відповідальність обставини;

д) у взаєминах з обвинуваченим виходити з конституційного принципу презумпції невинуватості, згідно з яким обвинувачений не вважається винним, доки його провина не буде доведена та встановлена вироком, який набув законної сили; всі сумніви у справі, якщо вичерпані можливості їх усунути, тлумачити та розв’язувати на користь обвинуваченого;

е) дотримуватись встановленого порядку розслідування, неухильно додержуватись чинного законодавства;

ж) при провадженні слідчих та інших процесуальних дій роз’ясняти учасникам процесу їх права та обов’язки, а також порядок їх реалізації;

з) вживати усіх передбачених законом заходів щодо забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу та інших громадян, а також заходів забезпечення безпеки учасників процесу.

5. Слідчий має право:

а) у будь-який момент приступити до провадження досудового слідства у справах, в яких слідство обов’язкове, не очікуючи виконання органами дізнання всього комплексу невідкладних слідчих дій та закінчення строку, наданого для їх провадження;

б) здійснювати слідчі та інші процесуальні дії на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

в) знайомитися з оперативно-пошуковими й обліковими матеріалами органів дізнання, давати розпорядження щодо організації оперативно-пошукових заходів й іншої необхідної роботи з метою з’ясовування обставин, що мають значення для справи. У справах про злочини, вчинені встановленими особами, проведення оперативно-пошукових заходів органами дізнання можливо лише за узгодженням цього питання із слідчим, в провадженні якого знаходиться справа;

г) давати органам дізнання окремі доручення та вказівки щодо провадження розшукових і слідчих дій та вимагати від них сприяння в провадженні окремих слідчих дій. Доручення та вказівки даються слідчим у письмовому вигляді, є для органа дізнання обов’язковими й підлягають виконанню в десятиденний строк, який може бути продовжений слідчим у разі подання про це органа дізнання;

д) затримувати та допитувати особу, яка підозрюється у вчиненні злочину, застосовувати інші примусові заходи в разі крайньої необхідності на підставі та в порядку, передбаченому законом;

е) застосовувати машинопис, звукозапис, стенографування, фотографування, кінозйомку, відеозапис та інші науково-технічні засоби й методи, які не є небезпечними для життя й здоров’я людини;

ж) притягати в якості обвинувачених осіб, стосовно діянь яких зібрана достатня сукупність достовірних доказів наявності складу злочину;

з) призначати обвинуваченому захисника з числа адвокатів чи інших фахівців у галузі права в разі відсутності у обвинуваченого коштів для оплати послуг захисника. Рішення слідчого про призначення захисника обов’язкове для фахівців у галузі права та осіб, в підпорядкуванні яких вони працюють;

і) вимагати забезпечення власної безпеки шляхом вжиття передбачених законом заходів;

ї) подавати скарги на дії та рішення начальника слідчого підрозділу, прокурора, судді та суду. Оскаржувати будь-які рішення суду першої інстанції в касаційному порядку.

6. Слідчому забороняється:

а) проваджувати дії, не передбачені законом чи в такому порядку, який не відповідає вимогам чинного законодавства;

б) без наявності передбачених законом підстав і умов крайньої необхідності обмежувати конституційні та інші права й свободи людини;

в) проваджувати розслідування за наявності підстав для самовідводу;

г) перекладати обов’язок доказування на обвинуваченого;

д) домагатися показань та здобувати докази шляхом насильства, погроз або інших незаконних заходів;

е) використовувати самому та залучати до справи недостовірні фактичні дані, джерело і засіб отримання яких невідомі чи дані, здобуті незаконним шляхом, повідомляти суду свідомо неймовірну або недостовірну інформацію;

ж)трозголошувати дані про обставини особистого життя людини, які стали йому відомі у зв’язку з виконанням його обов’язків, якщо такі дані не є доказами вчинення злочину;

з) використовувати свої повноваження на шкоду інтересам правосуддя.

7. Слідчий несе кримінальну відповідальність за примушування давати показання шляхом незаконних дій – за статтею 373 КК України, грубі порушення права особи на захист – за статтею 374 КК України, завідомо незаконні затримання, привід або арешт особи – за статтею 371 КК України, притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності – за статтею 372 КК України та в інших передбачених законом випадках.

8. Гарантії діяльності слідчого:

а) забороняється будь-яке втручання в процесуальну діяльність слідчого. Ніхто не має права вимагати від слідчого інформацію, яка становить слідчу таємницю.

б) ніхто, окрім прокурора чи начальника слідчого підрозділу та їхніх заступників, у межах повноважень, визначених Кримінальним процесуальним кодексом і функціональними обов’язками, не може витребувати кримінальну справа для перевірки чи матеріали, на підставі яких слідчим відмовлено у порушенні кримінальної справи.

в) забороняється без дозволу слідчого, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, видача будь-кому (за винятком прокурора, який здійснює нагляд) затриманих або заарештованих підозрюваних чи обвинувачених у такій справі для допитів або інших слідчих дій чи не процесуальних форм спілкування.

г) дані попереднього слідства можуть бути оголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора й у тому обсязі, в якому вони визнають за можливе. Матеріали кримінальної справи не можуть бути розголошені до закінчення попереднього слідства без дозволу слідчого, у провадженні якого знаходиться справа.

д) ніхто не має права давати будь-які вказівки слідчому щодо провадження в кримінальній справі.

е) слідчий недоторканний. Притягнення до кримінальної відповідальності слідчого можливе тільки з дозволу Верховної Ради України за поданням Генерального прокурора України. Кримінальну справу проти слідчого може бути порушено тільки прокурором області чи прокурором відповідного або вищого рівня.

ж) забороняється прослуховування телефонних розмов слідчих у зв’язку з перевіркою їх діяльності без дозволу апеляційного суду.

з) документи, пов’язані з виконанням слідчим функції розслідування у кримінальній справі, не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню, крім випадків, коли на це відповідно до закону було отримано санкцію прокурора області чи дозвіл апеляційного суду. Слідчий може бути допитаний як свідок тільки з його згоди.

і) не може бути винесено окрему постанову судді або ухвалу суду щодо правової позиції слідчого. Слідчий не може піддаватися заходам адміністративного впливу, притягатися до дисциплінарної відповідальності, крім випадків, передбачених законом. Матеріали про адміністративне правопорушення, допущене слідчим, направляються начальнику слідчого підрозділу, для розв’язання питання про притягнення слідчого до дисциплінарної відповідальності.

ї) дисциплінарні стягнення на слідчого за порушення норм кримінально-процесуального законодавства можуть накладаються тільки на підставі висновків начальника, слідчого управління.

й) забороняється притягнення слідчого до виконання функцій, не пов’язаних з розкриттям та розслідуванням злочинів.

к) слідчий вважається діючим в стані ризику і тому не підлягає кримінальній, цивільній чи іншій відповідальності у зв’язку з визнанням судом незаконними його рішень, якщо при цьому з боку слідчого не були допущені зловживання владою, які спричинили настання тяжких наслідків. Обов’язок відшкодування шкоди, заподіяної особам відповідними незаконними діями слідчого покладається на державу.

л) права, честь і гідність слідчого охороняється законом. Прояв неповаги до слідчого, погроза на його адресу чи обмова спричиняють відповідальність, передбачену законодавством України.

м) влив у будь-якій формі на слідчого з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або домогтися прийняття незаконних рішень карається відповідно до статті 343 КК України [ ].

На мій погляд за для подолання проблем у процесуальному статусі слідчого держава повинна чітко регламентувати його правовий статус: права, обов’язки, та перелік дій, що є недопустимими, але не менш важливим є гарантування дотриманя цих норм. Законне виконання своїх обов’язків слідчим повинно бути як най детальніше підкріплене законодавчаю базою та приведене у виконання. Хочу відмітити, що за для подолання усіяких проблем стосовно процесуального статусу слідчого необхідно щоб кожна норма законодавства була дієвою, тобто на кожному етапі за необхідністю її можна було втілити у життя.

Дата добавления: 2015-11-14