Міфологія та епос як головне джерело античної філософії.

За доби античності знання міфології було природним і необхідним. Знайомство з міфами починалося з дитячих років і не припинялося протягом усього життя. Це були відомі всім гімни на честь богів, давні міфи та епічні пісні, які вважалися справжньою історією, твори художнього слова, пластичних мистецтв, живо-пису, музики. Кожне грецьке місто мало свою міфологічну традицію, яка входила в державну структуру поліса. Міф для людей античності завжди був історією, яка своїм корінням сягала у світ, коли далекі предки здійснювали величні вчинки. Оповідь про події минулого слугує у міфі засобом опису і способом пояснення світобудови. Міфічні події стають «цеглинками» міфічної моделі світу. Міфічний час — це час «ранній», «пра-час», тобто початок відліку історії люд-ства. Час прапредків, першотворення, са-кральний час, на від міну від наступного, історичного, часу. Найважливіша функція міфічного часу і самого міфу — творення моделі прикладу, еталону.

Епос — це оповідь про минуле, що відтворює картину народного життя, його ідеали, моральні норми, прагнення. Вони уособлюються в образі історично реального або вигаданого героя-богатиря, наділеного незвичайною силою, розумом, хитрістю, здатного долати всі перешкоди, що виникають на його шляху. В центрі епосу — людина-герой, історичний чи псевдоісторичний персонаж. Уособлюючи в собі добро та справедливість, він бореться проти зла і неправди, які символізує його супротивник, міфічний чи історично реальний. Боротьба найчастіше ведеться на фоні історичних подій та осіб. Так, у «Пісні про Байду» («В Цареграді на риночку»), на думку багатьох дослідників, мова йде про засновника Запорозької Січі на Хортиці та Томаківці черкаського старосту князя Дмитра Вишневецького, який у середині XVI ст. двічі ходив на Крим. Пізніше попав у полон, був виданий турецькому султанові, який за нищення турецьких володінь велів почепити козака на гак, де той прожив ще три дні, знущаючись над султаном та його вірою. Згідно з легендою, турки вирвали у Д. Вишневецького серце і з'їли його по шматочку, щоб пройнятися лицарською силою та зневагою до смерті. За іншими даними, Байді обіцяли життя, якщо він відмовиться від християнської віри і прийме магометанство, на що той не погодився і пішов на мученицьку смерть. Існує версія, за якою прототипом Байди був Самійло Корецький, котрого стратили турки 1622 р. Та незалежно від того, хто саме став прототипом козака Байди, в цій історичній пісні є всі характерні ознаки епічної оповіді про народного героя — мужнього, хвацького, байдужого до багатства, влади, не здатного на зраду своєї віри та народу.

Дата добавления: 2015-11-14