Психодіагностика: мистецтво передбачення

Психодіагностика - (грецьк. - здібний розпізнавати) - розділ психології, який розробляє методи виявлення індивідуальних особли­востей і перспектив розвитку особистості. Це наука і практика поста­новки психологічного заключення з метою вирішення психологічних проблем.

Термін психодіагностика виник в психіатрії і досить швидко вий­шов за межі медицини. Розвиток психодіагностики в нашій країні відбувався нерівномірно. Інтенсивне поширення психодіагностики в 20-х і на початку 30-х років було призупинене через неконтрольоване, непрофесійне використання тестів. Тому, в результаті, це позначилось на відставанні, яке почало інтенсивно долатись в 70-і та 80-і роки.

Тестування - основний метод психодіагностики. Тест (від англ. -досвід, проба) - метод психодіагностики, що використовує стандарти­зовані відповіді і задачі (тести), які мають певну шкалу значень.

Передісторія тестів поринає в глибину століть, вона пов'язана з випробуванням різноманітних здібностей, знань, умінь та навичок. У

Передмова

стародавньому Вавилоні проводилось випробування випускників в школах, де готували писарів.

У стародавньому Єгипті тільки той міг стати жрецем, хто був спроможним витримати систему певних випробувань. Спочатку канди­дати в жреці проходили співбесіду, під час якої вияснялись його біо­графічні дані, рівень освіченості; крім того оцінювалась зовнішність, вміння вести бесіду. Піфагор витримав ці випробування.

У стародавньому Китаї ще 2200 років до н.е. панувала система перевірки здібностей осіб, які бажали зайняти посади урядових чинов­ників (службовців).

Різноманітні конкурсні завдання влаштовувались і в середні віки у В'єтнамі. З 1370 по 1372 рр. Відбувалась переатестація усіх військових і громадських чиновників, що дозволило провести перевірку державного апарату по всій країні. В результаті В'єтнам став сильною і життєздатною феодальною державою.

У науковій літературі поняття психодіагностика було введене у 1924 р. швейцарським психологом Г. Роршахом. На сьогодні існує кілька її визначень. Ось деякі з них:

— психодіагностика - це сукупність тестів, що дозволяють «інстру­
ментально» оцінити психіку людини;

— психодіагностика - наука, яка займається проблемами розробки і
постановки психологічного діагнозу;

— психодіагностика - особлива форма мислення спеціаліста, який,
відштовхуючись від відомих закономірностей, застосовує їх для
аналізу індивідуальних особливостей цілісної особистості.

У співвідношенні з науковим підходом, погрібно відзначити, що в психодіагностичних процедурах кожен з параметрів, що вивчається, повинен бути теоретично обґрунтованим, мати практичне значення і бути адекватним до певної діяльності. Психодіагностичні процедури повинні мати вимірювально-дослідну направленість на отримання якісних та кількісних характеристик. Зараз психодіагностичний метод може бути реалізований у вигляді трьох різних підходів:

1) об'єктивний діагностичний підхід (на основі оцінки успішності реальної
і змодельованої діяльності);

2) суб'єктивний підхід (на основі даних, які піддослідний повідомляє
про себе; самооцінка; самоаналіз);

3) проективний підхід (на основі аналізу поведінки чи діяльності у
певній ситуації або роботі з неструктурованим стимулом).

10 Передмова

Наведемо класифікацію психодіагностичних процедур:

1. Діагностичні методи, які засновані на завданнях, що передбача­
ють правильну відповідь, або завданнях відносно яких правиль­
них відповідей не існує. До першого типу належать більшість
інтелектуальних тестів, тести соціальних здібностей, деяких
особистісних рис.

2. Вербальні і невербальні психодіагностичні методики. Вер­
бальні (пам'ять, уява, система переконань в опосередкованій
мовою формі). Невербальні (мовлення застосовується лише для
інструкцій, саме ж виконання завдань спирається на невербальні
здібності - перцептивні, моторні).

3. Основою третьої класифікації є характеристика головного
методичного принципу, який закладений в основу данного
прийому.

А. Об'єктивні тести (методики, в яких можлива правильна відповідь,

тобто правильне виконання завдання). Б. Стандартизовані самозвіти, в свою чергу, включають:

— тести-питальники;

— відкриті питальники, які передбачають наступний контент-аналіз;

— шкальні техніки, побудовані за принципом семантичного диференціалу
Остуда і методики класифікації;

— індивідуально-орієнтовані техніки типу рольових репертуарних решіток.
В. Проективні техніки. Проективні тести засновані на тому, що

недостатньо структурований матеріал, який виступає в якості «стимулу», при відповідній організації всього експерименту в цілому породжує процеси фантазії, уяви, в яких розкриваються ті чи інші характеристики суб'єкту.

Г. Діалогічні (інтерактивні) техніки (бесіди, інтерв'ю, діагностич­ні ігри).

Галузі застосування тестів:

— освіта, підвищення кваліфікації.

— профорієнтація, профпідготовка, підбір і розстановка кадрів.

— психологічні науково-практичні дослідження.

— консультативна і психотерапевтична допомога.

— психологічне консультування підприємств.

— судово-психологічна експертиза.

Тест дозволяє з наперед обумовленим ступенем ймовірності визна­чити актуальний рівень розвитку в людини необхідних знань, особистіс-

Передмова

них характеристик, вмінь і навичок. На відміну від інших психологічних методів дослідження, психодіагностика дозволяє отримати кількісні та якісні оцінки вимірювальних характеристик.

Дата добавления: 2015-07-11