|
Читайте также: |
Специфікою руху платіжного балансу є різке прискорення не тільки інвестиційного, а й інших видів імпорту. У минулому році на рівні максимумів перебував імпорт продовольчих товарів, ліків, деяких видів продукції хімічної промисловості, виробів із деревини, товарів народного споживання.
Динаміка торішнього імпорту продукції машинобудування добре корелюється з перевищенням на 12,4% темпів зростання інвестицій в основний капітал. (У січні-вересні їх ріст становив 28,5% проти 16,1% за відповідний період 2006 р.) З огляду на це поточний рахунок цього року має дефіцит, який більшою мірою, ніж рік тому, викликаний продуктивним спрямуванням залучених іноземних заощаджень (див. діаграму В).
Діаграма В
Джерело: підготовлено Департаментом Платіжного балансу НБУ
Я не поділяю дещо зверхнього ставлення деяких експертів до ввезення автомобілів. Не слід недооцінювати його значення. Йдеться про суттєвий чинник зниження інфляційного тиску на чутливих до коливань товарних ринках. Адже споживчий попит на цих ринках (зокрема, продовольчих товарів) у такий спосіб послаблюється, оскільки переміщується на ті товари, які раніше не були життєво необхідними для широких верств населення.
Імпорт енергоносіїв після підвищення цін на газ та подорожчання нафтопродуктів перебуває на прогнозованих рівнях. Процент до загального обсягу товарного імпорту за статтею «Мінеральні продукти» становить 25,4 проти 26,3 у 2006 р. попри те, що темпи росту збільшилися втричі.
Українська економіка непогано тримає «газовий удар». Став зрозумілим масштаб впливу нових цін на зовнішньоторговельний баланс – він сприяв розширенню імпорту. Але ще швидше зростає експорт. Що ж до внеску «газового фактору», то він становить $1,695 млрд. Саме настільки обсяги його ввезення перевищили рівень 2006 р.
Покращується структура експорту та імпорту. Машинобудування залишається лідером за темпами росту експорту (див. діаграму Г).
Вивезення машин, устаткування, транспортних засобів та приладів зросло на 52,5%, продукції чорної металургії – на 26,6%.
Діаграма Г
Джерело: підготовлено Департаментом Платіжного балансу НБУ
У структурі імпорту продукція машинобудування також міцно тримається на лідерській позиції. Ввезення товарів цієї групи збільшилося на 44,3% (у металургії – 42,5%), а питома вага у загальному обсязі товарного імпорту – на 2% за 12 місяців і доведена до 33%. Водночас, питома вага енергоносіїв, що ввозяться, стабілізувалася на рівні 2006 р., хоч ціни на них відчутно зросли. Певною мірою діє фактор енергозбереження та імпортозаміщення.
Можна, з певною умовністю, звести проблему переважаючого зростання імпорту і збільшення дефіциту торговельного балансу до дії таких трьох чинників:
Перший. Імпорт залишається активним. І зрозуміло чому. На третину подорожчав газ. Зростає ціна нафти. До того ж ще з 2006 р. з метою задоволення потреб внутрішнього ринку введені обмеження на вивіз власних енергоресурсів. Є в цьому своя логіка. Але відтак збільшується негативне сальдо рахунку торгівлі товарами та послугами.
Другий. Дефіцит торговельного балансу зростає одночасно із прискоренням руху ВВП, чого не спостерігалося у 2003–2004 рр., оскільки газ залишався дотованим, утричі дешевшим, а експорт перебував на рівнях історичних максимумів. Слід також зважати на те, що світова кон’юнктура була унікально сприятливою. Сьогодні ж ситуація змінилася: газ висококоштовний, світова економіка зійшла з піку свого підйому. За таких умов форсаж темпів зростання українського ВВП – тема для розважливого обмірковування. Звичайно, і за сильного розігріву економіки можна буде уникнути «розплати» різким збільшенням імпорту. Однак лише в разі активного енергозбереження або падіння світових цін на енергоносії. Останнє виглядає проблематичним. Нині сприяти нарощуванню темпів ВВП доцільно тільки в міру готовності протидіяти тривалому існуванню негативного сальдо торговельного балансу. Інструменти протидії відомі: потужна експансія експорту й агресивна енергозаощаджувальна політика. А ще краще – і одне, і друге.
Третій. Дефіцит Держбюджету спонукав до зростання імпорту. Високий темп росту ВВП теж додає йому імпульсу. Приток іноземних інвестицій, що сприяють економічному піднесенню, супроводжується ескалацією ввезення інвестиційних товарів.
Ще раз повернемося до теми природи торговельного дефіциту в Україні.
Високий темп росту економіки у 2000–2005 рр. супроводжувався активним балансом торговельних операцій. Це зрозуміло. Потреба в імпорті була меншою, бо завантажували вільні потужності. Попит на короткі оборотні кошти був вищим, ніж на довгі інвестиції для модернізації. Сьогодні ситуація змінилася. Знос фондів близький до критичного. З 2006 р. промисловість вичерпала потенціал відновлювального росту. Нині почався перехід до модернізаційного, структурного зростання. Для цього необхідний сплеск попиту інвесторів на імпортне обладнання, а також деяке збільшення корпоративних запозичень на зовнішніх фінансових ринках. Доведеться змиритися із борговою природою сучасної економічної динаміки. Щоправда – до певної межі.
Уже не є таємницею, що час дешевого підйому минув. Усі ресурси дорожчають. І трудові також. Зарплата й надалі підвищуватиметься, оскільки вартість робочої сили в умовах щільному ринку зайнятості збільшується. З цієї причини не уникнути певного розширення споживчого імпорту. Альтернатива – посилення інфляційного тиску на ринках із товарними дисфункціями. Але вона не прийнятна. Якщо вітчизняні виробники «розкрутяться», то можна буде зменшити імпорт. А доти доведеться «платити» за споживчий бум додатковим ввезенням товарів із-за кордону.
Газ у ціні зростатиме. Цього процесу не оминути. Не варто створювати ілюзій – отримаємо розчарування. Енергозаощадження допоможе. Але тільки з часом. До того ж і воно потребує імпорту певних видів техніки та обладнання для підживлення 6–7% росту ВВП. Вони повинні спрямовуватися на модернізацію й мати енергозаощаджувальний акцент. Для довгострокової макроперспективи. Під впливом зазначених обставин (на додаток до тих, що пов’язані з інвестиціями і споживанням) негативне сальдо торговельного балансу приречено відчувати підвищувальний тиск.
«Боротися» з імпортом можна радикально: відмовитися від нарощування споживчих стандартів; відновити бездефіцитний бюджет; не гнатися за темпами економічного зростання; посилити квотування; ввести загороджувальні мита. Але ж чи потрібно так «битися» з іноземними «прибульцями»? Думаю, що методи такої «хірургії» відійшли в минуле. Краще вдатися до інших дій: тиснути на акселератори експорту; «душити в обіймах» іноземних інвесторів; «задавити інфляцію»; здешевити кредит; посилити позицію вітчизняного конкурента відносно іноземного імпортера; «відпустити» приватизацію; «вивільнити дихання» малому і великому бізнесу. Останній у змозі дати «гідну» відповідь атакам закордонного інтервента на багатьох вітчизняних споживчих ринках.
Особливість минулорічної ситуації полягала лише в тому, що уповільнення темпів росту доходів громадян у цьому році перекрито прискореним збільшенням інвестицій. Окрім того, споживчий попит «на плаву» підтримувало й розширене кредитування у т.ч. у валюті, товарів невиробничого призначення. Таким чином, доходи хоч і зростали повільніше, ніж рік тому, але імпорт залишився на рівні минулого року.
Структурні зміни та ротація тенденцій у поточних операціях тісніше, ніж будь-коли, кореспондувалися з процесами, які віддзеркалювали базові
Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 52 | Нарушение авторских прав