Про зовнішню платіжну позицію України

У зовнішніх платіжних відносинах України з іншими державами тривали такі базові процеси: упродовж24 місяців ВВП на стадії використання вилучався імпортерами з господарського обігу в більших обсягах, ніж додавався експортерами з національних доходів інших держав. Торік зокрема імпорт продовжував, як і в попередньому році, послаблювати, а експорт посилювати купівельну спроможність українців. Такий стан справ є природним для економік, які тільки-но завершили перехід до ринкової системи або перебувають на його фінішній прямій.

У 2007-му, як і в 2006 році, але вже з більшим розривом, Україна:

- більше споживає, ніж виробляє

(і тому):

- більше купує, ніж продає

(і тому):

- більше позичає, ніж віддає

(і тому):

- більше витрачає, ніж отримує доходів

(і тому):

- більше інвестує у виробниче, особисте і державне споживання, ніж заощаджує

(і тому):

- досі є країною, яка частково живе за рахунок імпортованого благополуччя інших держав

(і тому):

- реалізує все нові й нові соціальні ініціативи, дедалі глибше занурюючись у борги, покладені на плечі майбутніх поколінь.

Усе це відбувається через те, що

Економічна політика держави:

- не наважується відмовитися від надмірного держспоживання (бюджетних дефіцитів);

- не просувається в напрямі аграрної реформи з метою збільшення товарної пропозиції на продовольчому ринку;

- не дотримується орієнтації на золоте правило макроекономіки: продуктивність має зростати швидше, ніж доходи (і перш за все зарплата);

- не може позбутися електорального акценту, а відтак невпинно генерує додаткову соціалізацію бюджетних видатків, що стимулює імпорт і збільшує дефіцит торговельного балансу;

- не надає реального пріоритету заходам щодо енергозаощадження, а тому не створює захисного бар’єра перед подорожчанням енергоімпорту і відповідним погіршенням платіжного балансу;

- не вбачає реальної загрози майбутній фінансовій стабільності у дебітізації економіки через невпинне нарощування зовнішніх запозичень;

- не зважає на дедалі відчутніші ознаки перегріву економіки: на споживчих ринках, за однойменними видами кредитування громадян. У цьому контексті вже два роки зазначені процеси перегріву підтверджуються існуванням дефіциту торговельного балансу і чотирирічним споживчим бумом, що супроводжується відповідним вибухом імпорту.

Нетто-дебіторська позиція країни віддзеркалювала поглиблення процесу капіталізації іноземних заощаджень. Зростали інвестиційний імпорт та споживче кредитування. Вони відновили свої історичні максимуми.

Упродовж двох років в Україні утримується кумулятивний дефіцит поточного рахунку. Щомісячний профіцит фінансового рахунку зберігається 20 місяців поспіль. А кумулятивний його профіцит становить $15, 247 млрд. проти $4 млрд. за 2006 рік (див. діаграму А).

Діаграма А

Джерело: Підготовлено Департаментом Платіжного балансу НБУ

Це означає, що відносний дефіцит національного ресурсу, необхідного для своєчасного реагування на потреби споживання та інвестування, фінансується в такий спосіб, який передбачає мобілізацію заощаджень громадян інших країн.

Дефіцит за поточними операціями у 2007 р. все ще з лишком перекривався профіцитом за фінансовими операціями. У результаті відбувалося зростання чистого притоку капіталу (профіцит зведеного балансу платежів). У 2007 р. мобілізація заощаджень інших країн перебувала на історичному максимумі.

Відповідь на питання, чому із збільшенням ВВП на 7,3% дефіцит поточного рахунку теж рухається по висхідній, слід шукати в динаміці зростання сукупного внутрішнього попиту. Як і в попередньому році, темпи його росту перевищували ВВП. Це стосується як збільшення номінальних доходів громадян, так і двозначної динаміки інвестицій, у т. ч. іноземних, які приросли за 2007 р. на $9,1 млрд.

У цьому зв’язку на особливу увагу заслуговують

Дата добавления: 2015-07-11