Складання кузовів легкових автомобілів

Більшість середніх і малих легкових автомобілів виготовляють безрамними. У них передбачається підмоторна рама, що представляє собою два поздовжніх лонжерони закритого коробчастого перерізу, до яких кріпиться передня підвіска, двигун, механізм керування, бризковики передніх коліс і дві поперечки, одна з яких розташована під радіатором, а друга під передніми сидіннями. Середні лонжерони розміщені між другою і третьою поперечками основи кузова і служать для кріплення поздовжніх штанг задньої підвіски.

У залежності від моделі легкового автомобіля кузов має різні розміри і кількість елементів, які з'єднуються між собою в процесі складання кузова.

На рис.11.5 показано корпус кузова легкового автомобіля, до якого кріпляться знімні вузли: капот, кришка багажника, четверо дверей, облицювання радіатора і деталі декоративного оформлення. Кузов виконується у вигляді суцільнометалевої закритої жорсткої просторової ферми, яка складається з шести попередньо зібраних вузлів: основи 1 з передньою частиною і панеллю задньої частини в зборі, передніх правого 2 і лівого 6 крил, правої 3 і лівої 5 боковин із задніми крилами, даху в зборі 4. Така схема кузова використовується для легкових автомобілів з поздовжнім розташуванням двигуна і ведучими задніми колесами.

Рис. 11.5. Корпус кузова легкового автомобіля: 1- основа; 2 і 6 - передні крила; 3 і 5 - боковини з задніми крилами; 4 - дах

Загальне складання кузова легкового автомобіля здійснюється за такою схемою:

1) основу кузова (зварену з задньої і передньої підлоги і силових елементів) встановлюють у стапель на складальному конвеєрі, орієнтуючи по отворах у нижній панелі. У стапель встановлюють праву і ліву боковини в зборі, передні і задні стояки кузова для навішення дверей, скріплюють їх і зварюють точковим зварюванням;

2) з основою кузова зварюють нижню обв'язку, з боковинами в зборі - задню полицю, потім приварюють передні і задні бруси, передні крила;

4) виконують зварювання даху в зборі з верхніми брусами й іншими елементами кузова.

5) місця, через які може проникати пил чи волога, ущільнюють водостійкою мастикою, а у зазори між панелями, через які можлива поява сторонніх звуків, встановлюють прокладки;

5) після складання кузова зачищають зварні шви, заливають припоєм і вирівнюють спеціальними шаблонами чи шкребками;

6) у мийній камері промивають кузов гарячим лужним розчином, теплою водою і сушать.

Фарбують кузов у фарбувальній камері. Цикл фарбування включає фосфатування і ґрунтування - спочатку при повному зануренні кузова у фарбу, а далі додаткове ґрунтовання при зануренні його нижньої частини. Така підготовка забезпечує рівномірне і міцне покриття навіть закритих місць кузова захисним шаром ґрунту. Перед фарбуванням кузова на його підлогу вкладають бітумні аркуші, які при гарячому сушінні розплавляються і міцно склеюються з поверхнею підлоги і з покладеними на них зверху шаруватими термошумоізоляційними прокладками. Кузов фарбуюють синтетичними емалями розпиленням, наносять кілька шарів фарби, в результаті чого на поверхні кузова утворюється довговічне декоративне і захисне покриття. Сушать кузов у камері при температурі приблизно 70° С, а після сушіння - полірують.

Дата добавления: 2015-07-12