Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

І. Кант – родоначальник німецької класичної філософії. Вчення Канта про

Читайте также:
  1. ВИВЧЕННЯ КУРСУ
  2. Вивчення нового матеріалу
  3. Вивчення стану навичок читання молодших школярів. Причини відставання, шляхи усунення.
  4. ВИВЧЕННЯ ФІРМИ ІНОЗЕМНОГО ПАРТНЕРА
  5. Використання ІКТ для підтримки вивчення предметів початкової школи» у 2013 – 2014 навчальному році
  6. Герменевтика, як метод філософії.
  7. Еволюція класичної політичної економії в першій половині ХІХ ст

пізнання.

У творчості І. Канта – 2 періоди: докритичний і критичний.

1й. (до 70х років 18ст.) – захоплення природничими науками, натурфілософською проблематикою.

2й – власне кантівська філософська система вивчення пізнавальної діяльності, її закономірностей та меж.

Праці: “Критика чистого розуму”, “Критика практичного розуму”, “Критика здатності судження”Знання за Кантом є судженнями – поєднанням уявленнь та понять у свідомості і через свідомість. 2 види: досвідне (апостеріорне) і незалежне від досвіду (апріорне). Джерело останнього – сама структура людських пізнавальнихздібностей. Так Кант спробує вирішити важливу проблему гносеології –проблему взаємозв’язку та взаємопереходу суттєвого та раціонального у пізнанні.

Процес пізнання починається з досвіду:

Суб’єкт ((“річ у собі”. Речі у собі, діючи на органи чуття, викликають відчуття, які не дають ні якого знання про речі як такі. Існує 2 світи –світ явищ, що існує у досвіді, просторі і часі, та світ речей у собі, недослідженний для пізнання, за межами свдомості.

3 етапи пізнання: чуттєве споглядання, розсудок та розум.

1) розміщені та упорядковані у просторі і часі дані відчуттів (явища) – самі по собі не дають знань.

2) Розсудок – здатність мислити предмет чуттєвого споглядання, одночасно мислити його в певній незалежності від чуттєвих вражень. Поняття, які дає розсудок:

- емпіричні, якщо вних містяться відчуття;

- чисті (до яких не приєднуються відчуття, містять лише форму мичлення про предмет взагалі) – є категоріями філософії. Виділив 12 категорій – єдність, множина, цільність; реальність, заперечення, обмеження;...

3) розум – є здатністю опосередкованого пізнання, що прямо не пов’язане з досвідом, утворює свої поняття – трансцендентальні ідеї (психологічні ідеї – мікросвіт людського “я”,космологічні ідеї – макрокосм, теологічні ідеї).

У розумі при спробі мислити світ як єдине ціле виникають суперечності (антиномії) – завдяки тому, що поняття абсолютного для світу речей у собі переносяться на світ досвіду і явищ.

1) скінченість – нескінченість світу;

2) подільність – неподільність світу;

3) існування свободи – все залежить від природи (необхідність);

4) існування Бога – не існування першопричини світу.

Ці антиномії ї спробою осмислити проблеми діалектики.

21. Антропологічний матеріалізм і атеїзм Фежрбаха. Глибоким критиком ідеалістичної системи Гегеля став Л. Фейєрбах(1804 – 1872 рр.), його сучасник, учень, який, однак, не став послідовником свого вчителя.

З Л. Фейєрбаха починається період нового злету,

У світі немає нічого, крім природи, вона ніким не створена і є причиною самої себе. Природа є також основою походження людини, а релігія – це хибна, перекручена свідомість. Він не просто відкидав релігію з порогу, як це робили багато його попередників, а дав психологічний аналіз її існування. Такі думки Фейєрбаха – це ніби справжній матеріалізм і атеїзм. Але його філософія не була послідовно матеріалістичною. В розумінні природи Фейєрбах – матеріаліст, а в розумінні історії людства – ідеаліст.

Великі зміни в історії суспільства, вважав філософ, пояснюються змінами форм релігії. Будучи глибоким критиком релігії, що існувала на той час, Фейєрбах намагався створити свою нову релігію, в якій замість культу Бога буде панувати культ людини і любові. Крім цього, матеріалізму Фейєрбаха були притаманні такі риси, як метафізичність, механіцизм, він мав споглядальний характер. У цетрі філософії Фейєрбаха стояла людина, тому його філософія була антропологічною і глибоко гуманістичною. Але людину він розумів однобоко, тільки як частину природи, як біологічну істоту, яка повністю залежить від природи, “панує” над природою “шляхом покори її” в той як її слід розгляди як єдність біологічного і соціокультурного.

 

 


Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 74 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: А) распространение информации в гостинице | Б) работа с прессой и СМИ | Стоимость PR | Чем удивить гостей ? | Світогляд, його специфіка, основні функції | Виникнення філософії в Індії та Китаї | Натурфілософія Стародавньої Греції, її основні школи. | Давньогрецька філософія софістів, Сократа і Платона | Філософія Аристотеля, її вплив на подальший розвиток філософії і науки | Раціоналізм XVII-XVIII ст. його суперечка з емпіризмом. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Філософія Просвітництва, її соціальна спрямованість. Французький матеріалізм XVIII ст.| Філософська система і метод Гегеля. Принцип діалектичної логіки Гегеля.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)