Словник термінів

Адорант – в храмах давньої Передньої Азії статуя, що зображує молільника.

Амарнський стиль – стиль в мистецтві Стародавнього Єгипту (ХV ст. до н.е.) з центром в місті Ахетатоні (сучасна Амарна).

Віхара – в індійській архітектурі монастирський гуртожиток.

Гопурам – в середньовічній індійській архітектурі башта над воротами у храмовій огорожі.

Гунбі – творча манера в середньовічному китайському живопису, коли майстер працює тонким пензликом і досконало прорисовує всі деталі.

Женьу («люди») – побутовий жанр в китайському образотворчому мистецтві; містить в собі твори портретного, повчального, розповідного та релігійного характеру.

Зікурат – в архітектурі давньої Месопотамії культова башта із необпаленої цегли в декілька ярусів, які з’єднувалися між собою сходами і пандусами.

Канопа – посудина із алебастру з кришкою у вигляді голови людини, тварини чи божества; застосовувалася для зберігання бальзамованих внутрішніх органів покійника (в Єгипті) або попелу після кремації (в Етрурії).

Кенотаф – могила, яка не мала погребіння і відмічена знаком або пам’ятником; може мати вигляд могильного пагорба, кам’яної гробниці.

Кондо (Золота Зала) – головний храм буддійського японського монастирського комплексу; пізніше названий Хондо.

Ксилографія – гравіювання на дереві.

Мечеть – мусульманська культова споруда.

Мінарет – башта, з якої мусульман закликають на молитву; знаходиться біля мечеті або є її частиною.

Міхраб – молитовна ніша в стіні мечеті, звернена в бік священного міста мусульман – Мекки.

Немес – головна пов’язка фараона.

Нецке – мініатюрна фігурка із слонової кістки, дерева або інших матеріалів; слугувала брелоком, за допомогою якого до поясу прикріплювалися невеличкі предмети (наприклад, гаманець); невід’ємна частина японського національного костюма.

Пагода – в буддійській архітектурі країн Стародавнього Сходу та Південно-Східної Азії багатоярусна меморіальна башта-релікварій з непарною (щасливою) кількістю ярусів.

Пейзаж – малюнок або картина із зображенням природи, міста, архітектурного комплексу.

Піраміда – монументальна споруда; гігантські гробниці давньоєгипетських фараонів.

Рибат – укріплені житла мусульманських аскетів-воїнів.

Сеї («живопис ідеї») – творча манера в середньовічному китайському образотворчому мистецтві; відрізняється живописним лаконічним малюнком, який виражає сутність предмета і пропонує глядачу домислити недомовлене.

Стамбха – в Індії буддійський меморіальний стовп з фігурною капітеллю.

Ступа – в індійській архітектурі буддійська символічна і меморіальна споруда, де зберігають реліквії; має напівсферичну верхню частину.

Урей – зображення священної кобри, яка зберігала царську владу на землі та на небі; прикріплювалася на пов’язці в середині лоба фараона.

Урна – кругла пляма на лобі у зображені Будди; око мудрості.

Ушебті – в Стародавньому Єгипті статуетки із сільськогосподарським знаряддям в руках; клали в погребальні камери.

Ханива – («глиняне коло») – стародавня японська погребальна кераміка.

Хепреш – непарадний головний убір фараона; мав вигляд шолома синього кольору.

Чайтья – в Індії буддійський храм-молільня, найчастіше печерний.

Шань-шуй («гори-води») в китайському образотворчому мистецтві жанр пейзажу із зображенням гір, річок і водяних потічків.

Шеду – в Ассирії фантастичні крилаті бики з людським обличчям.

Шикхара – в буддійській культовій архітектурі невелика пірамідальна башта над апсидою храму.

Дата добавления: 2015-10-16