Класифікація переломів щелеп

Переломи щелеп розрізняють залежно від етіології, характеру перелому, лінії перелому та інших ознак. Залежно від етіологічного чинника переломи діляться на травматичні та патологічні. Вони можуть бути вогнепального та невогнепального походження.

Патологічний перелом найчастіше є наслідком патологічного процесу у кістці (остеомієліт, новоутворення, туберкульоз, сифіліс). Переломи розділя­ють на повні та неповні. Повний перелом характеризується порушенням цілісності ушкодженої кістки, до неповних належать вдавлення, відломи, тріщи­ни. Переломи ще поділяють на закриті та відкриті. У разі закритих переломів шкірні покриви та слизова оболонка неушкоджені, у разі відкритих цілісність шкірних покривів та слизової оболонки порушена.

Залежно від лінії перелому розрізняють прямі, поперечні, оскольчасті, по­здовжні, косі та зигзагоподібні. Переломи можуть бути поодинокими, подвійни­ми, потрійними та численними, тобто залежно від кількості уламків щелепи.

За механізмом виникнення переломи бувають прямі та непрямі. Прямий перелом виникає у місці дії травмівної сили, а непрямий — на віддалі від місця прикладання сили. Прикладом непрямого перелому може бути перелом сугло­бових відростків у разі удару в підборіддя.

Травми та ушкодження кісток обличчя дуже різноманітні. Для зручності

статистичної обробки клінічних матеріалів, діагностики та лікування Б.Д.Ка­баков, В.М.Лук'яненко та П.З.Аржанцев запропонували робочу класифікацію ушкоджень кісток лицевого скелета:

I. Ушкодження зубів (верхньої та нижньої щелеп).

II. Переломи нижньої щелепи:
А. За характером:

• поодинокі —-____

• подвійні --- ~__Г^= однобічні або двобічні.

• численні ■

Б. За локалізацією:

• коміркової частини;

• підборідного відділу тіла щелепи;

• бічного відділу тіла щелепи;

• кута щелепи;

• гілки щелепи (власне гілки, основи або шийки вінцевого відростка,

вінцевого відростка).

III. Переломи верхньої щелепи:

• коміркового відростка (Лефор І);

• тіла щелепи без носових та виличних кісток (Лефор II);

• тіла щелепи з носовими кістками (черепно-мозкове роз'єднання,

Лефор III).

IV. Переломи виличної кістки та дуги:

• виличної кістки з ушкодженням стінок верхньощелепної

(гайморової) пазухи або без її ушкодження.;

• виличної кістки та виличної дуги;

• виличної дуги.

V. Переломи носових кісток (зі зміщенням або без зміщення уламків).

VI. Поєднані ушкодження кількох кісток обличчя (обох щелеп, нижньої

щелепи, виличної кістки тощо).

VI. Поєднані ушкодження лиця та інших ділянок організму.

Як уже зазначалося, травма щелепно-лицевої ділянки може бути невогне­пального та вогнепального походження. Трйвми невогнепального походження описані вище.

Вогнепальні переломи кісток лиця мають осколковий характер, різну локалі­зацію і виникають, у місцях безпосередньої дії травмівного снаряду, а не по лініях слабких місць. Так, за В.Ю.Курляндським, такі ураження діляться на 4 групи:

1. Переломи коміркового відростка чи частини (частковий перелом або
дефект, повний відрив або дефект).

2. Суборбітальні переломи (перелом або дефект у межах зубного ряду з
розкриттям верхньощелепної (гайморової) пазухи з дефектом твердого підне­
біння. Однобічний перелом з розкриттям верхньощелепної пазухи і дефектом
піднебіння, двобічний перелом з розкриттям верхньощелепних пазух, дирчас-
тий перелом.

Щелепно-лицева ортопеды

3. Суббазальні переломи (відрив усієї щелепи або її відрив з роздрібненням).

4. Переломи окремих кісток лицевого скелета (перелом або дефект носових кісток, перелом або дефект виличної кістки).

Дата добавления: 2015-10-13