Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Який би відповідав інтересам і здібностям особистості.

Третій підхід - соціологічний. При цьому процес професійної орієнтації розглядається як частина більш загального процесу соціальної орієнтації молоді. Відповідно й вибір професії розглядається як акт, обумовлений життєвою орієнтацією, прагненням особистості зайняти певне місце в соціальній структурі суспільства, в соціальній групі.

Звідси витікає необхідність здійснення міждисциплінарного підходу як у питаннях розуміння профорієнтації, так і в Практичній роботі з орієнтування молоді на ті або інші професії.

Викладене вище розуміння профорієнтації як єдності практичної роботи і теорії дозволяє дати наступне її визначення.

Професійна орієнтація - це цілеспрямована діяльність підготовки молоді до обґрунтованого вибору проф відповідно до особистих схильностей, інтересів, здібностей суспільних потреб у кадрах різних професій і різного ріі кваліфікації.

Профорієнтація є єдністю практичної діяльності | міждисциплінарної теорії, що розвивається і реалізується НІ тільки в навчально-виховному процесі з учнями.

Теорію профорієнтації можна визначити так: це сукупнісщ висловів, що відображають у концентрованій формі комплвНФ поглядів та ідей, спрямованих на здійснення ефективної діяльності з профорієнтації.

Теорія профорієнтації - це форма організації науковоМ знання, що дає цілісне уявлення про закономірності та істотиІ зв'язки двох процесів - професійного самовизначення молоді відповідно до особистісних інтересів, схильностей, здібностей І орієнтування її на ті професії, в яких відчувається суспільнй потреба в кадрах.

Оскільки об'єктом діяльності профорієнтації є процеО соціально-професійного самовизначення людини, важливо, і першу чергу, сформулювати групу принципів, якими керуються (або повинні керуватися) дівчата і хлопці, вибираючи собі професію і місце в соціальній структурі суспільства.

Принцип свідомості у виборі професії виражається у прагненні задовольнити своїм вибором не тільки особисті потреби у трудовій діяльності, але й принести якомога більше користі суспільству.

Принцип відповідності обраної професії інтересам, схильностям, здібностям особистості та одночасно потребам суспільства в цілому (району, регіону) в кадрах необхідної професії виражає зв'язок особистого і суспільного аспекті і вибору професії. За аналогією з відомою думкою: не можна жити в суспільстві і бути вільним від нього - можна також сказати: не можна вибирати професію, виходячи тільки з власних інтересів І не зважаючи на інтереси суспільства. Порушення принципу відповідності потреб особистості й суспільства приводить до незбалансованості у професійній структурі кадрів.

Принцип активності у виборі професії характеризує тип діяльності особистості у процесі професійного самовизначення. Професію потрібно активно шукати самому. У цьому процесі иолику роль покликані відіграти: практична проба сил учнів у і судовій і професійній підготовці; поради батьків та їх професійний досвід; пошук і читання літератури про професію, що цікавить; участь у роботі гуртків технічної та художньої і іюрчості; робота під час практики та багато іншого.

Принцип розвитку відображає ідею вибору такої професії, н іш давала б особистості можливість підвищення кваліфікації, іііільшення заробітку в міру зростання досвіду і професійної майстерності, можливість брати активну участь у суспільній роботі, задовольняти культурні потреби особистості, потреби у житлі, відпочинку тощо.

Виховний характер профорієнтації полягає в необхідності ідійснення роботи з профорієнтації відповідно до завдань формування гармонійної особистості, в єдності розумового, трудового, економічного, етичного, естетичного, правового і фізичного тощо виховання.

Взаємозв'язок діагностичного і виховного підходу до проведення роботи з профорієнтації - принцип, що підкреслює неприпустимість протиставлення одного підходу іншому. Кожний із них вирішує свої специфічні задачі.

Диференційований та індивідуальний підхід до учнів шлежно від віку й рівня сформованості їх професійних інтересів, під відмінностей у ціннісних орієнтаціях і життєвих планах, від рівня їх успішності. Диференціація учнів за групами дозволяє точніше визначати засоби дії, які, будучи ефективними в одній групі, можуть виявитися неефективними в іншій. Диференціація створює також умови для реалізації індивідуального підходу.

Оптимальне поєднання масових, групових і індивідуальних форм роботи з профорієнтації з учнями та їх батьками, що стверджує необхідність використання різних форм, відходу від традиційно використовуваних одних тільки масових форм, посилення уваги до збалансованого поєднання всіх форм роботи.

Відповідність змісту, форм і методів роботи з профорієнтації потребам професійного розвитку особистості

и

і одночасно потребам конкретного району (міста, регіону) |1 кадрах певних професій і необхідного рівня кваліфікації. ]

Питання методології профорієнтації |

Під методологією професійної орієнтації мають на увазі1 вчення про основні положення, структуру і методи дослідженні! наукових проблем професійного самовизначення і про вдосконалення практичних методів впливу на молодь з метою оптимізації інтересів особистості й суспільства в питаннях вибору професій.

До основних положень, що істотно впливають на постанов^ всієї роботи з профорієнтації, відносяться ідеї концептуального характеру. Одна з них - ідея організації роботи З профорієнтації, заснованої на діагностичному дослідженні особистості, ретельному врахуванні інтересів і здібностей, необхідних для правильного вибору професії. Основні положенії* діагностичного підходу сформульовані в трьохфакторній моделі профорієнтації Ф. Парсонса. У рамках даної теорії вибір професії розглядається як пошук відповідності між вимогами професії й індивідуальністю. На основі результатів тестування психічних і особистісних особливостей претендента на професію робиться висновок щодо властивої йому структури професійних здатностей, що не піддається зміні.

Ця ідея була поширена до середини 30-х років і носила назву «діагностичної концепції». В той час широко використовувалися тести. Недосконалість цих тестів, їх неправильне використання, І також ряд інших причин привели до того, що ідея діагностичного дослідження була замінена іншою, так званою «виховною концепцією».

Виховна концепція припускає, що будь-яка людина може бути підготовлена до будь-якої професії. Прихильники такого підходу, що представляють одну з наукових психологічних шкіл - біхевіоризм, - спиралися на твердження про більш-менш однозначну обумовленість поведінки людини набором зовнішніх подразників. Остання нерідко протиставлялася першій як єдино правильна.

Однак, у той же час було зібрано чимало фактів, що свідчать про важливу роль спадковості у формуванні професіонала. Ще і

дослідженнях М.Я. Басова наводяться відповідні приклади з життя декількох поколінь видатних людей. Ігнорування природного фактору може привести до того, що обрана трудова діяльність буде виконуватися зі значною напругою, наслідком чого стануть втрата інтересу до професії, розчарування у своїх вдатностях, навіть нервові захворювання.

Проте і тоді вже було ясно, що і діагностика, і виховання однаково важливі й органічно пов'язані напрями практичної роботи з профорієнтації учнів. Сучасний підхід у профорієнтації ■ особистісно-орієнтований - припускає своєчасну підтримку й розвиток тих особливостей і характеристик особистості, які тужать передумовою майбутньої успішної професійної діяльності, сприяють пізнанню навколишнього світу, самопізнанню, самореалізації особистості, усвідомленню власної ролі у виборі професії, прийнятті відповідальності за прийняте рішення. У наш час помітно зросла роль діагностики. Одним з неповних видів роботи практичного психолога є організація роботи з діагностики інтересів і здібностей школярів.

До ідеї методологічного характеру належить ідея диференційованого підходу до проведення роботи з профорієнтації з учнями. Вона передбачає попередню класифікацію учнів за групами залежно від їх життєвих і професійних планів і відповідну виховну роботу в цих групах. Диференційований підхід дозволяє вести роботу з профорієнтації Шльш цілеспрямовано, а отже, й ефективніше.

У соціології набула поширення ідея соціально-професійної Орієнтації, яка пояснює обумовленість вибору професії не стільки орієнтацією на ту або іншу професію, скільки спрямованістю особистості на бажане для себе соціальне положення в суспільстві і пошуком шляхів його досягнення за допомогою обраної для цього професії. Таким чином, якщо професійна орієнтація визначається стисло як діяльність з підготовки молоді до вибору професії, то соціально-професійну орієнтацію можна також стисло визначити як підготовку молоді до вибору професії і свого місця в суспільстві.

До методологічних питань профорієнтації відносяться і питання визначення і розвитку системи профорієнтації.

\ Висновки:

5. Профорієнтація є системною діяльністю, що включає цільові установки, завдання, принципи, форми, методи, критерії ефективності, рівні, напрями, аспекти й інші системні й структуротворчі елементи.

6. Система професійної орієнтації - це частина загальної системи соціальної орієнтації особистості в структурі продуктивних сил і виробничих відносин.

7. Система профорієнтації школярів є підсистемою загальної системи їх трудової і професійної підготовки.

8. Профорієнтація відноситься до соціальних систем, які функціонують у суспільстві, вона зачіпає різні проблеми, зокрема пов'язані з розвитком людського чинника суспільного виробництва; вже з однієї тільки цієї причини профорієнтацію можна вважати суспільною проблемою.

9. На ефективність профорієнтації впливає безліч різних об'єктивних і суб'єктивних чинників. Ця система важко піддається організації й управлінню. Ці й інші причини дозволяють назвати систему профорієнтації складною.

10. На сучасному етапі розвитку України професійна орієнтація потребує серйозних зусиль держави й суспільства, спрямованих на її системне вдосконалення, впорядкування та розвиток.

2. Управління системою профорієнтаційної роботи

Правильний вибір професії - це моральне задоволення для людини, її висока самооцінка. Водночас це й висока продуктивність праці, висока якість продукції. Вибір професії - точка, в якій сходяться інтереси особистості та суспільства, де можливе й необхідне поєднання особистих і загальних інтересів. Таким чином, процесом вибору професії необхідно цілеспрямовано керувати як в інтересах суспільства, так і в інтересах особистості.

Умовою правильного вибору професії є профорієнтація, що представляє собою комплекс психолого-педагогічних і медичних заходів, спрямованих на оптимізацію процесу працевлаштування відповідно до бажань, схильностей, здатностей та з урахуванням потреби суспільства у фахівцях.

Керівництво системою профорієнтаційної роботи

прийнято розглядати у трьох аспектах: соціально-економічному, психолого-педагогічному та медико-біологічному.

Соціально-економічний аспект передбачає процес засвоєння певної суми знань, навичок та умінь, які дозволяють здійснити соціально-професійну діяльність, що відображається у поліпшенні якісного складу робочої сили та підвищенні задоволеності молоддю здійснюваною працею.

Психолого-педагогічний аспект передбачає виявлення і формування інтересів, схильностей та здібностей учнів, а також допомогу їм у виборі професії, яка найбільше відповідає індивідуально-психологічним особливостям особистості.

Медико-біологічний аспект передбачає реалізацію вимог до здоров’я та окремих фізіологічних якостей людини, необхідних для здійснення певної професійної діяльності.

При цьому успішність проведення профорієнтаційної роботи иа будь-якому рівні залежить від того, наскільки комплексно та системно було здійснено підхід до керівництва даними процесами.

Схема вибору професії на економіко-професійних, педагогіко- психологічних, медико-психологічних засадах
Система зовнішнього впливу Процес, який відбувається у свідомості людини
Професійна пропаганда Професійні бажання
Професійна орієнтація Професійні інтереси
Професійна консультація Схильність до професії
Професійне управління Професійна мотивація
Медичне обстеження Професійні перспективи Рішення обрати професію Вибір професії

 

Основні методи управління профорієнтацією

8. Програмно-цільовий метод

III визначення головної мети профорієнтації;

IV розробка програми її досягнення;

V створення механізму управління реалізацією програми.

9. Метод прогнозування

VI врахування сучасних і перспективних вимог до різних працівників;

VII врахування тенденцій науково-технічного прогресу;

VIII прогноз кадрової політики на перспективу та в цілому.

10. Метод моделювання

IX побудова моделей керівництва профорієнтацією на підприємстві, в об ’єднанні, в галузі, в регіоні.

11. Організаційно-розпорядчий метод

X підготовка документів: наказів, розпоряджень, положень, стандартів, які регламентують порядок функціонування системи профорієнтаційної роботи;

XI контроль за виконанням документів.

Трикутник профорієнтації:

Перша сторона - гарне знання вимог, які пред'являють до людини різні професії. Цим питанням займається професіографія.

Друга сторона - знання ринку можливої праці, потреб суспільства в тих або інших фахівцях.

Третя сторона - знання особливостей особистості й, насамперед, її здатностей і покликання в цілому як сполучення інтересів, схильностей, бажань і здібностей до тієї або іншої професії.

Головні напрями роботи з профорієнтації: формування в молоді особистісних орієнтацій та інтересів з урахуванням потреб суспільного виробництва;

приведення особистісних орієнтацій молоді у відповідність з можливостями їх суспільної реалізації.

Мета всієї системи професійної орієнтації - знайти оптимальне сполучення особистісних бажань людини та суспільних потреб.

3. Основні компоненти системи профорієнтації

У структурі професійної орієнтації виділяють наступні компоненти:

/. професійна інформація;

* професійна консультація;

* професійний відбір;

* професійна адаптація.

Структурні компоненти професійної орієнтації
Структурні компоненти Мета Методи
Психологічна просвіта з питань профорієнтації Повідомити оптанту необхідну йому інформацію з питань можливості набуття тієї чи іншої спеціальності, підви­щення кваліфікації тощо. Орієнтування його у світі професій Бесіда, лекція, уроки, тематичні зустрічі тощо
Професійна консультація Сприяння самостій­ному й адекватному вибору професійного шляху: професії, спе­ціальності, навчаль­ного закладу тощо Профдіагностика, активізуючі методи, складання життєвих планів та перспектив професійного зростан­ня. Розвиваючі тре- нінги профорієнтацій­ної спрямованості
Професійний відбір Добір кадрів на замі­щення вакантних посад у відповідності з можливостями та кваліфікацією оптанта Профдіагностка, використання методу експертних оцінок, анкетування тощо

 


III Професійна інформація припускає ознайомлення $ різними видами професійної праці, соціально-економічними і) психофізіологічними умовами вибору професії.

Основою (джерелом) профінформаційної роботи е професіографія - опис професій і їхніх спеціальностей, що диференціюються з погляду вимог, пропонованих ними до людини.

Результатом професіографії є професіограми - опис і обґрунтування системи вимог, пропонованих певною спеціальністю, професією або їхньою групою до людини.

IV Професійна консультація являє собою систему психолого-педагогічного вивчення особистості з метою надання їй допомоги у виборі такої професії, у якій найбільш повіт реалізовувалися й розвивалися б її здатності.

Профконсультація сприяє встановленню оптимального співвідношення між прагненнями й можливостями людини 1 реальними потребами ринку у фахівцях відповідної кваліфікації.

Виявлення професійних інтересів, що вказують на відповідні схильності, можна проводити на основі використання карти інтересів, диференційно-діагностичного опитувальника (ДДО), розробленого Є. А. Климовим та низки інших методик.

В цілому, у процесі професійного консультування враховується узгодженість у структурі особистості факторів, які можна виразити у формулі «потрібно». Особливе значення в цьому випадку має ситуація, коли існує розбіжність між інтересами й здатностями («хочу» і «можу»). При ухваленні рішення в подібній ситуації варто врахувати:

VII. стійкість даного інтересу;

VIII. можливість розвинути відповідні здатності шляхом тренування;

IX. відповідність обраної професії потребам ринку.

У результаті профконсультації виявляється індивідуалізована структура здатностей, що дозволяє побачити позитивні й негативні тенденції в підготовці до професії, на шляху організації професійного навчання.

3. Професійна інформація припускає ознайомлення $ різними видами професійної праці, соціально-економічними і) психофізіологічними умовами вибору професії.

Основою (джерелом) профінформаційної роботи е професіографія - опис професій і їхніх спеціальностей, що диференціюються з погляду вимог, пропонованих ними до людини.

Результатом професіографії є професіограми - опис і обґрунтування системи вимог, пропонованих певною спеціальністю, професією або їхньою групою до людини.

4. Професійна консультація являє собою систему психолого-педагогічного вивчення особистості з метою надання їй допомоги у виборі такої професії, у якій найбільш повіт реалізовувалися й розвивалися б її здатності.

Профконсультація сприяє встановленню оптимального співвідношення між прагненнями й можливостями людини 1 реальними потребами ринку у фахівцях відповідної кваліфікації.

Виявлення професійних інтересів, що вказують на відповідні схильності, можна проводити на основі використання карти інтересів, диференційно-діагностичного опитувальника (ДДО), розробленого Є. А. Климовим та низки інших методик.

В цілому, у процесі професійного консультування враховується узгодженість у структурі особистості факторів, які можна виразити у формулі «потрібно». Особливе значення в цьому випадку має ситуація, коли існує розбіжність між інтересами й здатностями («хочу» і «можу»). При ухваленні рішення в подібній ситуації варто врахувати:

- стійкість даного інтересу;

- можливість розвинути відповідні здатності шляхом тренування;

- відповідність обраної професії потребам ринку.

У результаті профконсультації виявляється індивідуалізована структура здатностей, що дозволяє побачити позитивні й негативні тенденції в підготовці до професії, на шляху організації професійного навчання.


C. Професійний відбір являє собою систему засобів, що шбезпечують прогностичну оцінку взаємної відповідності подини й професії в тих видах діяльності, які здійснюються в нормативно заданих небезпечних умовах (гігієнічних, мікрокліматичних, технічних, соціально-психологічних), що вимагають від людини підвищеної відповідальності, здоров'я, хисокої працездатності, точності виконання завдань, стійкої і'Моційної регуляції.

Основою професійного відбору є конкретні нормативні х арактеристики професії:

соціальні (функції, завдання, цілі);

операційні (точність виконання, часові, просторові, логічні характеристики);

організаційні (гігієнічні, соціально-психологічні, психофізіологічні умови праці).

Профвідбір передбачає кілька послідовних і взаємозалежнихетапів:

* попередній, на якому здійснюється відбір за медичними показниками, станом здоров'я;

* проведення психодіагностичного обстеження з використанням різних комплексів тестів, імітаційного експерименту, що відтворює фрагменти, ситуації, етапи реальної трудової діяльності при строгій реєстрації показників функціонального стану, мотиваційно-емоційних проявів, показників продуктивності;

* прогнозування успішності оволодіння професією на основі зіставлення її вимог із психодіагностичними даними з урахуванням можливості компенсації деяких недостатньо розвинених якостей за рахунок більш високого розвитку інших.

D. Професійна адаптація - завершальний етап процесу професійного самовизначення людини. На цьому етапі виявляються недоліки попередньої професійної орієнтації і професійної підготовки, здійснюється процес формування нових установок, потреб, інтересів у сфері праці і, нарешті, у ’ясовується, наскільки життєві плани втешися реальними.

Значна увага на виробництві та в установах повинні приділятися адаптації новачків, що полягає в їхньому активному, входженні в соціально-виробниче середовище й прийнятті | ціннісних орієнтації колективу підрозділу. |

При цьому розрізняють соціальну й професійну адаптації. І Соціальна адаптація молодого працівника - це процес його | активного входження в систему міжособистісних взаємин І трудового колективу, освоєння норм і традицій, ціннісних 1 орієнтації та інтересів цього колективу. І

Професійна адаптація являє собою процес активного пристосування працівника до змісту професійних і функціональних обов'язків, виробничих вимог, режиму праці, особливостей свого робочого місця.

4. Особливості проведення профконсультації

Розглянемо деякі особливості роботи психолога- профконсультанта. |

Принципи проведення профконсультації |

2 Активізація професійного й особистісного самовизначення.

3 Презумпція придатності: людина вважається придатною для оволодіння будь-якою професією доти, поки не буде «доведена її непридатність».

4 Орієнтація на особистість оптанта, його індивідуальні побажання.

5 Науково обґрунтований підбор діагностичних методик.

Особливістю нинішніх завдань профорієнтації стала проблема свободи вибору, що реально виникла перед значними масами людей. У зв'язку зі свободою вибору виникають деякі етичні проблеми професійного консультування. У профорієнтації етичні проблеми можна розглядати у двох взаємозалежних площинах: з погляду готовності індивіда до вибору й реалізації певної моральної позиції і з погляду готовності профконсультанта надати індивідові реальну допомогу в такому самовизначенні, без будь-якого порушення основних етичних норм взаємодії психолога із клієнтом.

Основні етичні протиріччя професійного самовизначення:

- Протиріччя між правом людини на самовизначення й, як правило, не готовністю до цього, що створює основу для прийняття консультантом рішення за клієнта або маніпулювання клієнтом.

- Протиріччя між інтересами особистості й інтересами суспільства, які не завжди збігаються.

- Протиріччя між світоглядом психолога й клієнта

- Протиріччя між різними етичними системами й рівнями оволодіння ними різними людьми, тобто протиріччя між різними етиками, серед яких складно вибрати єдину правильну.

Етичні аспекти проведення профконсультації

Будучи складним, комплексним поняттям, людське самовизначення, насамперед, виступає як ціннісно-моральне утворення. Якою людина предстане перед світом і перед людьми залежить більшою мірою навіть не від її професії, а від того, яку світоглядну позицію вона реалізує. Особливу важливість дане положення набуває в умовах системної кризи в Україні, що характеризується не тільки занепадом економіки й життєвого рівня більшості людей, але й духовним сум'яттям, що панує в суспільстві, пов'язаним з дискредитацією й втратою багатьох моральних орієнтирів.

Як вважає Є.І. Головаха, «найважливішою передумовою успішної самореалізації людини в майбутньому виявляється узгоджена, несуперечлива система ціннісних орієнтацій, що лежить в основі формування змістовно й хронологічно узгоджених життєвих цілей і планів» і є ядром життєвої перспективи, але при цьому ціннісні орієнтації не мають тієї визначеності, що властива сформованим на належному рівні цілям і планам. Завдяки цьому вони виконують більш гнучку регулятивну функцію. Головний етичний орієнтир профконсультанта - це культивування права кожної людини на індивідуальність, на побудову свого, неповторного щастя, але щастя, що не ущемляє таких же прав інших людей, тобто право на самобутність у співтоваристві рівних.

Оскільки в реальній роботі з формування світоглядної позиції клієнта як важливої умови повноцінного самовизначенні профконсультант, так чи інакше, використовує певні методичні засоби, то можна виділити основні умови й вимоги до ціннісно• моральних практичних методик, застосування яких має для роботи з підлітками ряд специфічних особливостей й обмежень.

X. Прихованість головної ідеї методики (сполучення зовнішньої, зрозумілої клієнтові мети й внутрішньої, незрозумілої спочатку для клієнта мети використання методики). Варто пам'ятати, що сучасні підлітки дуже багато чого знають І самі могли б цілі лекції про моральність і порядність розповідати. Тому для розгляду з учнями таких делікатних питань як ціннісно-моральні орієнтації необхідно створювати умови не для впізнавання вже знайомих положень (і наступного за цим розчарування «знову про це...»), а створювати умови для самостійного відкриття для себе моральних істин. Іншими словами, мінімум моралізування!

XI. Відстроченість за часом ефекту методики, що дає клієнтові час для самостійного морального відкриття й розуміння змісту проведеної з ним роботи (у спокійній обстановці зрозуміти можна більше, ніж поспіхом та ще у присутності контролерів і помічників). Вдалим прикладом відстроченого ефекту може служити акуратно, начебто зроблений на замовлення, напис ціннісно-морального втримування, один раз побачений на заборі: «Категорично забороняється писати на заборі гасла!». Нерідко зміст (і відповідне задоволення) такого напису розуміється після декількох прочитань.

XII. Цікавість, інтрига самої процедури проведення ціннісно- моральної методики як неодмінна умова її використання. Саме цікавість процедури дозволяє закріплювати її в довгостроковій пам'яті підлітка, що й дозволяє йому частіше згадувати цю методику, відкривати в ній все нові й нові змісти. Нарешті, якщо така методика буде нудною, то підліток просто сприйме її як нудне моралізування.

XIII. Відсутність у методиці грубих і нетактовних елементів

або натяків, що ображають конкретних учнів.

5. Особистісне прийняття конкретним профконсультантом головної ідеї й процедури використання даної ціннісно- моральної методики. Від психолога повинна виходити (випромінюватися) упевненість, що він робить важливу цікаву справу. Якщо цього немає, то дану методику взагалі краще не 'застосовувати.

Основні стратегії профконсультаційної допомоги

Усі основні напрямки консультаційної допомоги можна умовно розділити на дві частини.

Перша частина: допомога переважно попереджувального, профілактичного плану, коли ще школярів (або дорослих працівників підприємств і організацій, що перебувають на грані банкрутства або «реорганізації») поступово готовлять до складностей професійного й особистісного самовизначення; - допомога переважно екстреного плану, коли для глибокої психологічної профконсультації не вистачає ні часу, ні сил, але ж клієнтові надається хоч якась допомога.

Друга частина: допомога у становленні й розвитку професійного й особистісного самовизначення в той момент, коли людина особливо її потребує.

Концептуальні напрямки профконсультаційної допомоги

«Трифакторна модель» Ф. Парсонса (в основному гностико- інформаційного характеру).

Моделі професійного розвитку: 1. Структурні теорії, де виділяються: 1) теорії стадій життя - на кожній стадії вплив своїх факторів (Гинзберг, Гинсбург, Аксельрод); 2) теорії типів сценаріїв (Міллер і Форш виділили 6 типів кар'єр); 3) теорія картин продуктивності (Леман про періоди найвищого зльоту творчості). Додамо, що в певному смислі до структурних теорій можна було б віднести підходи Є.О. Клімова, що визначив етапи становлення професіонала, включаючи стадію «оптації» (1983); В.А. Бодрова, що розглянув стадії становлення дорослого професіонала (1991), а також відомі роботи Д. Сьюпера про п’ять стадій професійного дозрівання особистості (1983).

4. Мотиваційні теорії: 1) мотиваційно-гігієнічна теорія задоволеності працею (Ф. Херцбер); 2) модель «валентності - очікування - чинності» В. Фрума; 3) концепція Мак Клелланда про «потребу в досягненні»; 4) теорія ієрархічних потреб А. Маслоу; на підставі цієї теорії Зн Ро побудував психологічну класифікацію професій, де виділяються 8 груп розподілених по б- ти рівнях.

5. Теорії «індивідуальності» або розвитку «саморозуміння»'. 1) допомога у виробленні «саморозуміння» (Л. Тайлер, основна увага - до теорії прийняття рішень); 2) модель вибору професії Дж. Холланда (подання про себе й свої особливості втілення життя, засноване на типології особистості - 6 типів); 3) дослідження формування «саморозуміння» (Д. Тирман, О’Хара); 4) концепція «професійного розвитку» Д. Сьюпера, що виділив п’ять стадій професійного життя й розглянув побудову «кар’єри» як вибори, що постійно чергуються.

Практичне заняття Тема: Система профорієнтаційної роботи

План

І. Теоретична частина.

Обговорення теоретичних питань (25 хв.):

5. Управління системою профорієнтаційної роботи.

6. Сутність профорієнтації та її основні компоненти.

7. Особливості профорієнтаційної роботи в школі.

IV. Практична частина.

4. Перевірка виконання самостійної роботи - творчого завдання: розробка сценарію профорієнтаційного інтерактивного заходу (за власним вибором) (40 хв.).

5. Контроль знань з теми (10 хв.).


Дата добавления: 2015-10-13; просмотров: 115 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Якщо ж даним видом праці може опанувати практично »«іч)ь-яка здорова людина, то ЇЇ можна віднести до групи професій, що вимагають відносної профпридатності - професій 2 типу.| V.Підсумки заняття (5 хв.).

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.028 сек.)