Місце і роль Центральної ради в Українській революції 1917-1921 рр.

23 лютого 1917 р. відбулася лютнева буржуазно-демократична революція в Росії. 2 березня 1917 р. Микола ІІ зрікається влади. Влада перейшла до Тимчасового уряду, який очолив князь Г.Львов. по всій країні виникають ради робітничих, солдатських депутатів.У Росії формується двовладдя між тимчасовим урядом і радами робітничих, солдатських депутатів. В Україні до цих двох влад добавилася ще третя національна влада Української Центральної Ради, яка спочатку користувалася найбільшою підтримкою населення.

4 березня 1917 р. була заснована Українська Центральна Рада (УЦР), яка офіційно почала діяти 21 березня. (УЦР) – український представницький орган влади (парламент), створений представниками українських політичних партій. Головою УЦР було обрано М.Грушевського. Основу УЦР становили: (УСДРП), (УПСФ – колишня ТУП), (УПСР) та ін.

На першому етапі своєї діяльності УЦР відстоювала ідею автономії України у складі нової демократичної Росії. Автономія – самоуправління певної території держави, що наділена самостійністю у вирішенні питань місцевого значення у межах, установлених центральною владою. 6-8квітня 1917 р.відбувся Український національний конгрес у Києві, на якому було вирішено: - обрати курс на національно-територіальну автономію у складі федеративної демократичної республіки Росії;- УЦР визнано представницьким законодавчим органом України, розширено її склад;- обрано комітет із 20 осіб для ведення роботи між сесіями УЦР, який згодом отримав назву Мала Рада.

У березні-квітні 1917 р. було створено перший український полк ім. Б.Хмельницького з ініціативи Українського військового клубу імені гетьмана П.Полуботка на чолі з М.Міхновським. 5-8 травня 1917 р. відбувся І Український військовий з’їзд у Києві, на якому було обрано Тимчасовий Український військовий генеральний комітет при УЦР на чолі з С.Петлюрою.

Травень-червень 1917 р. – УЦР (делегація на чолі із В.Винниченком) веде переговори із Тимчасовим урядом Росії щодо питань автономії України. Але тимчасовий уряд не визнав УЦР за організацію, яка виражає волю українського народу. Тому слід зачекати рішення Всеросійських Установчих зборів.

5-10червня 1917 р. відбувся ІІ військовий з’їзд, який запропонував УЦР негайно приступити до втілення ідеї автономії України. Зобов’язався забезпечити УЦР підтримку. 10) червня р. УЦР проголошує І Універсал: - проголошення автономії України;- УЦР визнавалася вищим державним органом влади до скликання Всенародних українських зборів;- заклик населення створювати на місцях підпорядковані УЦР органи влади;- створення української державної скарбниці.

(Автором першого, другого та третього універсалів УЦР був В.Винниченко) 15 червня було створено Генеральний Секретаріат на чолі з В.Винниченком.– вищий виконавчий орган державної влади в Україні (уряд) з 28 червня 1917 р. до 22 січня 1918 р. Складався з 8 секретарств (міністерств). До складу входили В.Винниченко, П.Христюк, С.Петлюра, С.Єфремов, Б.Мартос, Х.Барановський, В.Садовський, М.Стасюк, І.Стешенко. – (представники УСДРП, УПСР, УПСФ).

29 червня. до Києва приїжджають міністри Тимчасового уряду з метою переговорів із УЦР, у результаті яких Тимчасовий уряд визнав УЦР. У результаті переговорів 3липня. УЦР проголошує ІІ Універсал: - відмова УЦР від проголошення автономії України до Всеросійських Установчих зборів;- прийнято рішення про розробку законопроекту автономії України;

- визнання Тимчасовим урядом УЦР вищим органом влади в Україні;- затвердження складу Генерального Секретаріату Тимчасовим урядом;- формування українських військових частин під контролем російського командування; - делегування до Центральної Ради представників національних меншин.

4-9 липня відбувся збройний виступ самостійників разом із Українським полком ім. Полуботка (полуботківці) у відповідь на відмову за ІІ Універсалом від проголошення автономії України. Виступ був придушений. 4 серпня Тимчасовий уряд на чолі із О.Керенським затвердив «Тимчасову інструкцію для Генерального секретаріату Тимчасового уряду України», згідно з якою Генеральний Секретаріат перетворювався на залежний виконавчий орган Тимчасового уряду.

«Тимчасова інструкція» Генеральному Секретаріату Тимчасового уряду

Генеральний Секретаріат – вищий орган управління в Україні, який формується УЦР і відповідає перед нею. утрачає секретарства: військових, продовольчих, судових, справ, шляхів сполучення, пошти та телеграфу.

25-30 серпня 1917 р. – Заколот генерала Корнілова – спроба російського генерала скинути владу Тимчасового уряду в Росії й встановити військову диктатуру. Заколот зазнав поразки. УЦР негативно поставилася до заколоту Корнілова. Заколот активізував діяльність радикальних революційних сил. У результаті

8 вересня відбулося засідання Київської ради робітничих депутатів, яка ухвалила більшовицьку резолюцію про необхідність переходу влади до рад робітничих, солдатських депутатів. Початок формування загонів Червоної гвардії. 8-15 вересня 1917 р. – проведення у Києві З’їзду народів Росії з ініціативи УЦР. Були присутні українці, литовці, естонці, білоруси, грузини, євреї, донські козаки тощо. Рішення з’їзду відстоювало федеративний устрій Росії.

Після з’їзду розпочалася підготовка до скликання Українських установчих зборів. УЦР оголосила про поширення своєї влади на всі сфери життя України і на всі 9 губерній, тим самим вступивши в конфлікт із «Тимчасовою інструкцією» Тимчасового уряду Росії.

7 листопада (25 жовтня) 1917 р. збройне повстання в Петербурзі призвело до повалення Влади Тимчасового уряду. У результаті влада в Росії перейшла до більшовиків, влади рад (радянської влади).

29-31 жовтня. відбулися збройні сутички в Києві. УЦР встановила свій контроль над Києвом. У результаті протесту проти встановлення влади більшовиків у Петербурзі, УЦР 20 (7) листопада 1917 р. проголосила ІІІ Універсал: - проголошення Української Народної Республіки (УНР);- УЦР – вищий законодавчий, а Генеральний Секретаріат – вищий виконавчий орган УНР до установчих зборів;- третім універсалом проголошувалася програма соціально-економічних перетворень; - скасування права власності на поміщицькі, удільні, монастирські, церковні та інші землі нетрудових господарств;- земля – власність народу і має перейти до нього без викупу (до Установчих зборів землею порядкували земельні комітети, обрані народом);- введення 8-годинного робочого дня;- підтримка мирних переговорів для завершення Першої світової війни;

- скасування смертної кари; амністія політичним в’язням;- проголошення демократичних прав і свобод;- визнання права національних меншин на автономію;- вибори до Установчих зборів призначалися на 27 грудня 1917 р.

Проте УНР залишалася складовою частиною Росії!!!

30 листопада. війська УЦР роззброїли військові частини більшовиків у Києві; спроба більшовиків установити контроль над Києвом провалилася.

17 (4) грудня 1917 р. Більшовики (В.Ленін та Л.Троцький) видали «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради»:

- більшовики визнавали УНР;

- вимагали припинити роззброєння більшовицьких загонів, не пропускати війська на підтримку антибільшовицького повстання…

- у разі невиконання вимог, Рада Народних Комісарів (Раднарком) вважатиме УЦР у стані війни.

Генеральний Секретаріат відхилив ультиматум і почав готуватися до війни з більшовицькою владою Росії.

17 (4) грудня 1917 р. під тиском більшовиків відкрився І-й Всеукраїнський з’їзд рад робітничих, солдатських і селянських депутатів у Києві. Проте делегати з’їзду підтримали УЦР, у результаті більшовики демонстративно залишили з’їзд і переїхали до Харкова, де з їх ініціативи

24-25 (11-12) грудня 1917 р. відкрився І-й Всеукраїнський з’їзд рад у Харкові. З’їзд оголосив Україну республікою рад робітничих, солдатських та селянських депутатів. Було обрано Центральний виконавчий комітет (ЦВК) на чолі з Є.Медведєвим. Створено уряд – Народний секретаріат на чолі з Артемом (Ф.Сергєєв). Більшовицька влада Росії визнала Народний секретаріат законним урядом України.

Кінець грудня 1917 р. – січень 1918 р. – початок загального наступу більшовицьких сил під командування В.Антонова-Овсієнка проти УЦР. У результаті радянська влада була встановлена в Харкові, Катеринославі, Полтаві, Херсоні, Миколаєві, Маріуполі, Одесі та ін., майже на всьому Лівобережжі. Нависла загроза над Києвом.

22 (9) січня 1918 р. УЦР проголошує ІV Універсал: - проголошення УНР самостійною, незалежною, вільною, суверенною державою;- рівноправні відносини з усіма сусідніми державами;- влада УНР належить народу, до Установчих зборів владу здійснює УЦР та Генеральний Секретаріат (нова назва – Рада народних міністрів);- початок мирних переговорів із Четверним союзом.

29 (16) січня 1918 р. – бій під Крутами між радянськими військами на чолі із М.Муравйовим та загоном українських добровольців, до складу якого входило 500 студентів, на чолі з сотником В.Омельчинком. Українські війська були розбиті.

29 (16) січня 1918 р. – більшовицьке повстання в Києві на заводі «Арсенал». Повстання було придушене військами УЦР.

8 лютого (26 січня) 1918 р. – більшовицькі війська М.Муравйова захопили Київ. Керівники УНР переїхали у Житомир.

ПЕРША СПРОБА ВСТАНОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ (ВЛАДИ БІЛЬШОВИКІВ) В УКРАЇНІ: - знищення старого державного апарату й утворення органів радянської влади;- створення робітничо-селянської армії України – Червоного козацтва;- націоналізація великих підприємств, робітничий контроль за виробництвом;- вивезення хліба з України в Росію;- ліквідація української грошової системи;- політика розчленування України на регіональні республіки: Донецько-Криворізьку, Одеську, Таврійську, Донську;- Червоний терор.

Націоналізація – вилучення з приватної власності осіб у власність держави землі, підприємств або цілих галузей народного господарства.

Червоний терор – репресії більшовиків щодо всіх, хто не підтримував їх політику.

БРЕСТСЬКИЙ (БРЕСТ-ЛИТОВСЬКИЙ) МИР ТА УНР

22 (9) грудня – 1917 р. – початок мирних переговорів між більшовицькою Росією та Четверним союзом (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина) у Брест-Литовську.

24 (11) грудня 1917 р. Генеральний Секретаріат УНР висловив намір самостійно вести мирні переговори від України. Німецька сторона (Четверний союз) дає згоду на участь у переговорах УЦР. На переговори прибуває українська делегація на чолі із В.Голубовичем.

9 лютого (27 січня) 1918 р. – підписання Берестейського (Брест-Литовського) мирного договору між Україною та державами Четверного союзу: - завершення війни між сторонами;- відмова від взаємних претензій;- налагодження економічних відносин;- поновлення довоєнних кордонів між Україною та Австро-Угорщиною; обіцянка Австро-Угорщини створити зі Східної Галичини та Буковини єдиний автономний край;- зобов’язання України надати країнам Четверного союзу значної матеріальної допомоги у вигляді продуктів (хліба, м’яса, яєць, цукру…)

18 лютого 1918 р. – початок наступу 450-тисячсної армії Четверного союзу (Німеччина та Австро-Угорщини) та військ УЦР проти більшовицької влади в Україні.

3 березня 1918 р. радянський більшовицький уряд Росії підписав Брест-Литовський мирний договір із Четверним союзом:

- Україна визнавалася самостійною;- радянський уряд зобов’язувався розпочати мирні переговори з урядом УНР.

17-19 березня 1918 р. – ІІ Всеукраїнський з’їзд рад у Катеринославі оголосив Україну самостійною радянською республікою, закликав до відновлення радянської влади.

Березень-квітень 1918 р. – німецько-австро-угорські війська зайняли майже всю Україну, радянська влада в Україні була повалена, натомість в Україні перебувала 450 тисячна армія австрійців, німців та угорців.

Березень 1918 р. – скориставшись громадянською війною в Україні, Румунія захопила Бессарабію.

ПОЛІТИКА УЦР У СІЧНІ-КВІТНІ 1918 р.

- запровадження нового стилю літочислення;

- запровадження гривні;

- затвердження державного герба – тризуба;

- прийняття закону про громадянство;

- скасування приватної власності на землю та прийняття закону про землю;

- 29 квітня 1918 р. прийняття Конституції УНР та обрання президентом М.Грушевського.

Проте загострилися суперечності між німецько-австрійською окупаційною адміністрацією та УЦР. Командуючий німецько-австрійськими військами Ейхгорн видав наказ про повний засів земельних площ, а також про запровадження воєнно-польових судів для українців, що визвало протест з боку УЦР.

29 квітня 1918 р. за підтримки німецько-австрійських військ відбувся державний переворот, який призвів до повалення влади УЦР і встановлення гетьманату П.Скоропадського.

№ 19. Українська держава в добу Директорії.

У травні 1918 р. було створено Український національно-державний союз (УНДС) на чолі з П.Ніковським, до складу якого увійшли партії соціалістичного спрямування, що засудили політику П.Скоропадського. У серпні 1918 р. УНДС перетворився на Український національний союз (УНС), який згодом очолив В.Винниченко. УНС установила курс на повстання проти гетьманату. 9 листопада 1918 р. Німеччина стає республікою. німецькі війська поспіхом покидали Україну. 14 листопада 1918 р. для керівництва повстанням проти П.Скоропадського створено Директорію УНР у складі В.Винниченка, С.Петлюри, Ф.Швеця, А.Макаренка, О.Андріївського.

Директорію очолив В. Винниченко. Керівництво збройними силами доручили С. Петлюрі, який став головним отаманом військ УНР. У своєму зверненні він закликав народ до збройного повстання. 14 грудня 1918 р. війська УНР вступили до Києва. Того ж дня Скоропадський підписав зречення і разом з німецькими військами назавжди покинув Україну. Почалися будні державотворення. Рішенням Директорії, куди, крім Винниченка і Петлюри, увійшли маловідомі політики Швець, Макаренко і Андрієвський, Український національний союз ліквідовувався. Про відновлення Центральної Ради ніхто не хотів слухати, їй не могли пробачити запрошення в Україну німецьких військ. Вирішили скликати народне представництво — Трудовий конгрес. На конгресі були представленні майже всі регіони — від Карпат до Чорного моря. Тим часом передові загони більшовицької армії вже були майже під Києвом. Напередодні конгресу, 22 січня 1919 р., на Софіївському майдані було проголошено злуку ЗУНР з УНР в єдину Українську Народну Республіку. А 23 січня розпочалася робота Трудового конгресу, який узаконив за Директорією права верховної влади республіки. У цей період Петлюра швидко збирає армію, щоб закрити одночасно чотири фронти: російсько-більшовицький, польський, білогвардійсько-антантський і анархістів Махна. 130-тисячна армія мала стримувати у сотні разів більші сили супротивника.

Наприкінці січня 1919 р. Директорія і її уряд змушені були покинути Київ і виїхали до Вінниці. Оберігати місто не вистачало збройних сил. Почався найтяжчий період боротьби за українську державність. Найгірше було те, що отаманщина доконувала Україну, а настроями селянства уміло маніпулювали московські більшовики. Було чимало й суто українських причин, які призводили до поразок. До більшовицької армії, хоча ненадовго, приєдналися загони отаманів Махна, Зеленого, Григор'єва та ін. Більшовицькі комісари поширювали чутки, що Директорія не визнає радянської влади, бо то є влада робітників і селян. Українські ліві партії жили ілюзією, що коли Директорія стане на радянську платформу, більшовицька агресія негайно припиниться. Навіть М. Грушевський піддався цій пропаганді, а разом з ним — голова уряду В. Чехівський і В. Винниченко.

Одночасно з наступами більшовиків, які захопили більшу части: ну території України, в Одесі висадився десант Антанти. Директорія сподівалася домовитися з Антантою про збройну і медичну допомогу, але ці надії не виправдалися. Держави Антанти підтримували білогвардійський рух, планували відродження "еди-ной и неделимой", щоб задушити більшовицьку чуму. Командирів. Антанти лякало й те, що Директорію очолювали соціалісти, а різниці між російськими і українськими соціалістами вони не бачили. Тому в лютому 1919 р. на переговорах французький полковник Френберг поставив українській делегації ультиматум — вигнати з Директорії Винниченка, Петлюру і Чехівського.

У лютому 1919 р. С. Петлюра заявив про свій вихід із УСДРП. Розвіялися ілюзії про можливе визнання України як держави. Уряд на чолі з О. Остапенком пішов у відставку. Потрібно було формувати нове керівництво, яке б зуміло приборкати анархію та отаманщину. Чимало загонів на чолі з отаманами не підкорялась головному командуванню, і, як наслідок, у низці міст, зокрема в Проскурові, було вчинено єврейські погроми. С. Петлюра намагався приборкати отаманщину. Учасників проскурівського погрому було засуджено до найтяжчої кари —- розстрілу. Новий уряд на чолі з Б. Мартосом сформували в Рівному. 31 серпня 1919 р. війська Петлюри увійшли в Київ, але під тиском армії Денікіна знову покинули місто. Осінь проходила в умовах важких боїв. Через брак ліків українські солдати гинули тисячами. 6 листопада 1919 р. Українська галицька армія перейшла під командування Денікіна. С. Петлюра кинувся рятувати ті військові частини, що були в районі дій УГА, щоб вони не потрапили в полон до Денікіна. Почалася евакуація з Кам'янця. 4 грудня 1919 р. С. Петлюра провів військову нараду з командирами частин, де було вирішено провести зимовий похід по запіллю ворога. Це був відчайдушний рейд під командуванням генерала М. Омеляновича-Павленка, який відіграв велику роль у піднесенні бойового духу в Україні, а головне, вберіг військо від деморалізації. 5 грудня С. Петлюра, побачивши крах своїх останніх надій, відбув з начальником штабу до Варшави, сподіваючись у поляків знайти союзника в боротьбі за визволення України. Але був прикро вражений і розчарований. У Варшаві йому стає відомо, що керівник дипломатичної місії А. Левицький ще 2 грудня подав польському урядові заяву, в якій фактично визнав право Польщі на частину українських земель. Петлюра підписав угоду з урядом Пілсудського про спільну боротьбу з більшовицькою Росією, проте змушений був визнати за Польщею право на західноукраїнські землі. Важко сказати, що спричинило такі дії С. Петлюри: чи бажання за будь-яку ціну звільнити батьківщину від чужого панування, чи політичний розрахунок, що Польща, якщо порівняти з більшовицькою Росією, не мала достатніх економічних і людських ресурсів, щоб підкорити Україну. Цей договір назавжди розсварив Петлюру з Галичиною. Похід польського і українського війська, реорганізованого в квітні 1920 р. у Польщі, не мав успіху. Польські війська швидко відкочувалися до своїх кордонів, а армія УНР, яка на кінець липня 1920 р. налічувала біля 10 тис. багнетів, 4 тис. шабель, 600 кулеметів, 60 гармат і 2 панцерники, з тяжкими боями і втратами здавала кожний шматок рідної землі. Вояки були не такі численні, як у Польщі та Росії, але витримані й загартовані. У листопаді 1920 р. армія УНР налічувала майже 50 тис. осіб. Вона могла б бути значно більшою, якби мобілізації не заважала Польща.

У вересні 1920 р. польські війська перейшли в наступ. Польща, відчувши свою силу, втратила інтерес до Директорії', обмежила діяльність петлюрівської армії. Таємно від Петлюри, ігноруючи угоду з УНР, у Ризі був підписаний мирний договір між Польщею та Росією. 18 жовтня Варшава припинила воєнні дії на більшовицькому фронті. Тепер поділом української території цілком розпоряджалась Росія. Ще місяць УНР вела жорстокі бої на теренах України. Проти Петлюри були перекинуті війська з польського і врангельського фронтів. Без боєприпасів і зброї гинули тисячі українських вояків. 21 листопада 1920 р. армія УНР переправилася через Збруч і була інтернована польськими військами. Навіть зброя, добута кров'ю в боях під час оборони Варшави, відійшла зрадливому союзникові. Тяжкі умови чекали воїнів УНР у таборах. Уряд і Головний отаман С. Петлюра стали урядом у вигнанні. Так закінчився для України драматичний період правління Директорії.

Внутрішня політика Директорії - 26 грудня 1918 р. – проголошення Декларації з програмою Директорії;- відновлення УНР; - Директорія виконувала роль тимчасової верховної влади до скликання Трудового конгресу України;- встановлення в Україні національного варіанту радянської влади;- передача законодавчої влади Трудовому конгресу України (23-28.01.1919 р.) – вищому тимчасовому законодавчому органу УНР у період Директорії УНР;- створення уряду – Ради народних міністрів на чолі з В.Чехівським;- 13 лютого 1919 р. главою Директорії стає С.Петлюра і Директорія перетворюється фактично на особисту диктатуру С. Петлюри. Колишній голова директорії В. Винниченко через особистий конфлікт з С. Петлюрою залишає політику й виїжджає закордон;- розквіт отаманщини

Соціально-економічний розвиток України за правління Директорії УНР - ліквідація приватної власності;- аграрна реформа (конфіскація поміщицьких земель);- відновлення 8 годинного робочого дня. Але в умовах громадянської війни соціально-економічні перетворення були відкладені. Головним завданням Директорії стала перемога у громадянській війні.

Зовнішньополітична діяльність Директорії УНР - Наприкінці 1918 р. війська Антанти починають окупацію Півдня України. Після закінчення Першої світової війни Антанта (насамперед Англія та Франція) здійснює спробу втрутитися у внутрішні справи громадянської війни в Росії з метою встановлення свого контролю на Росією. Антанта виступила з підтримкою в російській громадянській війні колишнього царського генерала, лідера білогвардійського руху А. Денікіна.

Антанта погоджується визнати Директорію УНР за умов підпорядкування її військ російському генералу А.Денікіну. Директорія не погоджується. Спроба Директорії витиснути війська Антанти з України зазнала поразки.

- Відновлена в листопаді 1918 р. Польська держава на чолі з Ю.Пілсудським висуває територіальні претензії до України, західноукраїнські землі були окуповані поляками.- Радянська більшовицька Росія не визнала владу Директорії в Україні, що призвело до другої війни Радянської Росії проти УНР:

13 листопада 1918 р. – анулювання Радянською Росією Берестейського мирного договору, постанова про невизнання України самостійною державою, початок захоплення українських територій.

9 січня 1919 р. – ультиматум Директорії Раднаркому Росії з вимогою припинити військові дії й вивести російські війська з території України. У відповідь було заявлено, що воєнні дії ведуть між собою війська Директорії та українського радянського уряду, а не російського!

16 січня 1919 р. – оголошення Директорією війни проти Радянської Росії

5 лютого 1919 р. радянські війська ввійшли до Києва, Директорія переїхала до Вінниці. Протягом лютого-квітня 1919 р. війська Директорії були розбиті. В Україні була вдруге встановлена радянська влада.

Дата добавления: 2015-08-21