Україна в роки Першої світової війни

Перша світова війна (1 серпня 1914 р. – 11 листопада 1918 р.) – один з найбільших військових конфліктів в історії людства.

Приводом до війни було вбивство у м. Сараєво 28 червня 1914 р. австрійського ерцгерцога (спадкоємця престолу) Франца Фердинанда сербським терористом Гаврилом Принципом.

Причини Першої світової війни:

- Загострення суперечностей між провідними державами світу за сфери впливу

- Боротьба за нові території, джерелами сировини та ринки збуту.

- Протистояння між двома військово-політичними блоками:

1. Троїстий союз (1882 р.) – Німеччина, Австро-Угорщина, Італія У ході війни Італія виступила на боці ворогуючого табору країн (Антанти), натомість до Німеччини та Австро-Угорщини приєдналися Туреччина та Болгарія. У результаті блок отримав назву Четверний союз чи блок Центральних держав.

2. Антанта (1907 р.) – Франція, Росія, Великобританія. У ході війни до Антанти приєдналися США, Італія, Японія та ін.

Війна закінчилася 11 листопада 1918 р. поразкою блоку Центральних держав.

У результаті війни перестали існувати Австро-Угорська, Російська, Німецька та Турецька імперії.

Виникли держави в Європі: Австрія, Угорщина, Югославія, Польща, Чехословаччина, Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія.

Плани країн-учасниць війни щодо України

Росія сподівалася приєднати Західноукраїнські землі (Галичину, Буковину, Закарпаття).

Австро-Угорщина розраховувала відібрати у Росії Поділля і Волинь.

Німеччина претендувала на найродючіші українські землі, що належали Росії.

Перша світова війна почалась 1 серпня 1914 р. як протистояння двох військово-політичних блоків європейських держав — Антанти (Англія, Франція і Росія) та Австро-німецького блоку. З початком війни українські землі перетворилися на театр жорстоких боїв. Українці змушені були воювати на боці російської (3,5 млн.) та австрійської (250 тис.) армій, за чужі інтереси і вести братовбивчу війну. Це була прифронтову зону між російською армією та військами австро-німецького блоку. На цій території діяв російський Південно-Західний фронт, до якого у 1916 р. додався ще й Румунський.

Події на Південно-Західному фронті, який проходив саме через українські землі, розгорталися успішно для російської армії.

18 серпня 1914 р. – початок успішного наступу 8-ї російської армії під командуванням О.Брусилова проти військ Австро-Угорщини та Німеччини. 23 серпня – кінець вересня 1914 р. – Галицька битва, у ході якої австро-угорські війська зазнали поразки. Буковина і Галичина окуповані Росією. У серпні – вересні 1914 р. російські війська, відбивши наступ австро-угорських армій, спрямували свій удар на Галичину. Ця операція отримала назву Галицька битва. У результаті цієї грандіозної битви російська армія оволоділа Східною Галичиною, Північною Буковиною та вийшла до Карпатських перевалів. Російські війська вступили до Львова, Чернівців. Під час битви австро-угорські війська втратили 400 тис. людей, з яких 100 тис. потрапили в полон. Тільки завдяки терміновій допомозі з боку Німеччини і перекиданню військ з інших фронтів Австро-Угорщина уникнула остаточного розгрому.

Березень 1915 р. – захоплення російськими військами після 6-ти місячної облоги фортеці Перемишля.

Наступним успіхом російських військ стала облога фортеці Перемишль, яка капітулювала 22 березня 1915 р. У результаті були взяті в полон ще 120 тис. австрійців і захоплені 400 гармат. На завойованій території російська влада встановила режим, який, за словами голови російської адміністрації Галичини генерал-губернатора графа О. Бобринського, мав запровадити «русские начала» у житті населення краю. Так, у Галичині закривались українські школи та інші навчальні заклади, культурні організації, запроваджувалися російська мова і російське законодавство. Почалось обернення греко-католиків у православ’я. Майже всіх представників української еліти, які залишилися в краї, а також верхівку греко-католицької церкви на чолі з митрополитом А. Шептицьким вивезли вглиб Росії. Відбулись єврейські погроми.

Політика російського уряду на захоплених землях: 1. Утворення Галицько-Буковинського генерал-губернаторства на чолі з графом Г.Бобринським (кінець 1914 р.).2. Насильницька русифікація.3. Закриття українських гімназій, книгарень, видавництв, бібліотек, «Просвіт» тощо.4. Заборона українських політичних партій, спортивних та молодіжних організацій («Пласт», «Сокіл»…).5. Репресії проти українських політичних та громадських діячів.6. Переслідування греко-католицької церкви. Депортація (примусове виселення) греко-католицьких священників, у тому числі й митрополита А.Шептицького у глиб Росії.

Травень 1915 р. – Горлицький прорив російського фронту німецькими та австро-угорськими військами.

22 червня 1915 р. – вступ австрійських та німецьких військ до Львова. Росія втратила Буковину, Галичину, Підляшшя, Холмщину, Берестейщину, Західну Волинь.

Російська окупація тривала до весни – літа 1915 р. Уже в лютому австрійські частини вступили до Чернівців, 22 червня – до Львова, а до кінця червня захопили всю Галичину й Буковину, за винятком вузької смуги на схід від Тернополя. Крім Галичини, австро-німецькі війська під час наступу 1915 р. окупували Західну Волинь, Холмщину, Берестейщину з містами Луцьк і Дубно. Наступ австро-німецької армії призупинився на лінії Кам’янець-Подільськ – Тернопіль – Кременець – Дубно.

Відступ російської армії супроводжувався новими погромами українства, депортацією населення. Поряд із цим до відступаючих російських частин додалися біженці, які боялися репресій із боку Австро-Угорщини. Загалом до Росії було переміщено понад 100 тис. українців. Депутат російської Державної думи П. Мілюков охарактеризував російську політику в Галичині «європейським скандалом».

Навесні 1916 р. війська Південно-Західного фронту під командуванням О. Брусилова завдали несподіваного удару, який увійшов в історію як Брусиловський прорив. Російські війська розпочали наступ 22 травня 1916 р. і після нетривалої артпідготовки просунулися вздовж всього фронту вглиб на 80 – 120 км, знову оволоділи Чернівцями, Коломиєю, Бродами, Луцьком. Унаслідок Брусиловського прориву австро-угорські війська зазнали значних втрат: понад 1 млн убитих і поранених, понад 400 тис. військовополонених. Російські війська втратили близько 500 тис. осіб.

Після завершення цього наступу лінія фронту залишалася майже незмінною цілий рік. Тим часом у березні 1917 р. в Росії відбулася революція. Новий російський уряд, прагнучи зміцнити внутрішнє становище країни, улітку 1917 р. розпочав новий наступ, який завершився повним провалом і новими жертвами. Контрудар австро-німецьких військ примусив російські війська залишити Галичину, відійти навіть далі, ніж у 1915 р. Ця лінія фронту проіснувала аж до укладення Берестейського миру (січень 1918 р.).

Дата добавления: 2015-08-21