Монізм і дуалізм у цивільному законодавстві

Теорія монізму виходить із припущення, що міжнародні договори і національне право становлять частини одного правового порядку. В межах цього правового порядку міжнародне право має пріоритет над правом національним. Згідно ж із теорією дуалізму робиться протилежне припущення, яке полягає в тому, що міжнародне й національне право являють собою два різних правових порядки. Отже, міжнародне право може стати частиною національного права лише за допомогою трансформації в національне законодавство. Більшість країн Європейського Союзу (Франція, Бельгія, Нідерланди, Іспанія) прийняли моністичний підхід. А такі, як Сполучене Королівство й Італія, застосовують дуалістичну модель.

Поділ правових систем на моністичну і дуалістичну впливає на спосіб, за допомогою якого національні конституції пристосовуються до права Співтовариства. При цьому необхідно зважати на дві точки зору. Перша з них полягає в тому, що ця відмінність підходів не створювала ніяких значних практичних проблем для впровадження права Співтовариства, зокрема з його прямої дії та верховенства. Згідно з другою точкою зору — необов'язково вважати, що складнощі, які виникають, в основному мають місце в країнах, які застосовують дуалістичну систему. І це підтверджують труднощі, з якими стикаються деякі суди в країнах з моністичною системою, визнаючи верховенство права Співтовариства. Показовим прикладом цього може послужити ситуація у Франції, Верховний адміністративний суд якої до недавнього часу доволі часто не міг улагодити колізію з прецедентним правом Суду Європейських Співтовариств.

Слід також зазначити, що навіть у тих країнах, які мають кодифіковані конституції, відносини між правом Співтовариства і національним правом не регулюються незмінно спеціальним конституційним положенням. У деяких конституціях (наприклад, у конституції Нідерландів) ці відносини врегульовані конституційним положенням, що повністю присвячено праву Співтовариства. У конституціях інших країн, таких як Люксембург, усе ще не запроваджено ніяких положень, спрямованих на регулювання відносин між міжнародним і національним правом, і тому в прагненні розвинути поняття верховенства права Співтовариства вони покладаються на національні суди. Сполучене Королівство взагалі не має писаної конституції. Положення права Співтовариства в цій країні регулюється звичаєвим законодавством. Саме це і буде предметом розгляду в наступній частині цього розділу.

Монізм являє собою існування одного джерела (кодексу) для регулювання приватних відносин. Таке явище притаманне РФ, Казахстані. Як показує практика цих країн регулювання приватних відносин однім кодексом ефективне. Дуалізм – існування кількох кодексів, а також існування кількох незалежних систем приватного права. На практиці це виявилося в існування цивільного права, відповідно і цивільного кодексу, і торгового права, норми якого знайшли своє відображення у торговому кодексі. Таке вище було притаманне Німеччині ХХ ст, коли існували об’єктивні причини, а саме роздробленість німецького народу, кожній частині якого були притаманні власні традиції та звичаї, тоді була необхідність у регулювання торгівельних відносин і був прийнятий Торговий кодекс, щоб хоч би таким чином можна було регулювати частину приватних відносин. Квазідуалізм в класичному вигляді виявлявся на формальному рівні, тобто в існуванні двох кодексів за єдиної системи приватного права. Згодом цивільний кодекс просто доповнювався торговим.

В чому ж постає ця проблема в Україні? В Україні з радянських часів було введено таку галузь права як господарське, яке регулювало відносини у державному секторі, оскільки приватна власність в ті часи не відігравала такої значимості як сьогодні. По факту, господарське право фіксує соціалістичну ідеологію в правовому вимірі, тобто стик публічної та приватної сфер, коли б останньої не існувало.

Дата добавления: 2015-08-09