Загальні відомості.

Процеси розділення сипких матеріалів на продукти різної крупності називаються класифікацією за крупністю. Така класифікація здійснюється:

– розділенням (грохоченням) вихідного матеріалу на просіювальних поверхнях з каліброваними отворами (колосникові решітки, сита, решета та ін.). Машини для грохочення насипних матеріалів називаються грохотами;

– розділенням вихідного матеріалу на різні за крупністю фракції в рідкому або газоподібному середовищі, у якому суспензія мінеральних часток осідає з різною швидкістю залежно від їх розмірів і щільності. Така класифікація може бути гідравлічною (водною) та пневматичною (повітряною). Машини для роботи у водному середовищі називаються гідравлічні класифікатори, у повітрі – повітряні сепаратори.

Грохочення здійснюється шляхом просіювання матеріалу через одне чи декілька сит або решіт. У результаті кожної операції грохочення отримують верхній (надрешітний) і нижній (підрешітний) продукти.

Виходячи з технологічного призначення існують наступні види грохочення:

– допоміжне, у т. ч. попереднє, контрольне, перевірочне (після дробарки);

– підготовче – для розділення матеріалу на декілька класів крупності, призначених для подальшої роздільної обробки;

– самостійне – для виділення готових класів, тобто продуктів, що відправляються споживачеві. Цю операцію також називають механічним сортуванням;

– зневоднювальне (дешламація на грохотах) – для видалення основної маси води, що міститься в руді (після її промивання), або для відділення суспензії від кінцевих продуктів (при сепарації у важких середовищах).

За умовами роботи розрізняють:

– крупне грохочення (шматки –1200 +0 мм), отвори (щілини колосників) від 300 до 100 мм;

– середнє грохочення (шматки –350 +0 мм), отвори колосникових решіток і листових решіт від 60 до 25 мм;

– дрібне грохочення (шматки –75 +0 мм), решета й сита з вічками від 25 до 6 мм;

– тонке грохочення (шматки –10 +0 мм), сита з вічками від 5 до 0,5 мм;

– особливо тонке грохочення, сита з вічками від 0,5 до 0,05 мм.

У якості просіювальних поверхонь використовують колосникові решітки, листові решета, стержневі решітки, дротяні сита.

За принципом дії грохоти різних типів аналогічні: просіювання дрібних класів через отвори відбувається в результаті руху матеріалу, що піддається грохоченню, відносно просівальної поверхні. Відмінність між окремими різновидами грохотів полягає головним чином у способі переміщення просіюваного матеріалу.

Грохоти характеризуються такими головними конструктивними особливостями:

– геометричною формою просіювальної поверхні та конструкцією її елементів;

– розташуванням робочого органу відносно горизонтальної площини;

– характером руху просіювальної поверхні або її елементів.

За формою просіювальна поверхня виконується плоскою (або приблизно плоскою) і циліндричною; в останньому випадку вона має вигляд бічної поверхні всього циліндра (барабана) або частини циліндра з перетином у вигляді дуги кола.

Відповідно до форми робочої поверхні розрізняють плоскі, дугові та барабанні грохоти.

За розташуванням просіювальної поверхні грохоти розділяють на похилі, у яких переміщення матеріалу здійснюється переважно під дією сили тяжіння, і горизонтальні, або слабо похилі, де рух матеріалу зумовлений в основному механічною дією робочого органу.

За характером руху робочого органу усі грохоти можуть бути розділені на чотири основні групи:

– нерухомі;

– грохоти з рухом окремих елементів просіювальної поверхні;

– рухомі грохоти з обертальним рухом просіювальної поверхні;

– рухомі грохоти зі зворотно-поступальним (коливаль-ним) рухом просіювальної поверхні.

Дата добавления: 2015-08-18