Використання методу осмисленого аналізу і запам’ятовування музичного твору повинно бути невід’ємною частиною методики навчання гри напам’ять.

Розуміння музичного твору важливе для його запам’ятовування. Важливу роль відіграють прийоми роботи, які сприяють свідомому, ефективному і надійному засвоєнню і вивченню напам’ять музичних творів. Психологи неодноразово висловлювали думку про те, що в запам’ятовуванні найважливіше – це способи роботи з матеріалом.

Аналіз елементів музичної мови, поділ твору на фрагменти, детальне вивчення складних місць потребує роботи усіх видів пам’яті, які повинні зберігати велику кількість усвідомлених емоційно-слухово-рухових уявлень. Від обсягу цього запасу залежить швидкість запам’ятовування.

Головними, найбільш важливими прийомами осмисленого аналізу і запам’ятовування музичного матеріалу, на думку В.Муцмахера, є:

1) смислове групування або поділ музичного твору на частини, в ході якого відбувається встановлення опорних пунктів для запам’ятовування;

2) співвіднесення музичного матеріалу з музично-теоретичними знаннями, попередньо засвоєними, а також порівняння, співставлення частин всередині самого музичного твору.

Формування прийому смислового групування спирається на детальний аналіз структури музичного твору і вміння оперувати даними цього аналізу в ході розбору і запам’ятовування музичного матеріалу. Смислові одиниці відповідають основним елементам форми музичного твору – період, речення, фраза, частина, експозиція, розробка, реприза, головна, побічна, заключна партії. Осмислене запам’ятовування повинно йти від окремого до цілого, шляхом поступового об’єднання дрібних частин у великі [10,7].

В основі другого прийому лежить використання мисленнєвих операцій для співставлення характерних особливостей тонального плану, гармонічної мови, фактури, голосоведення, мелодії, акомпанементу музичного твору. У процесі смислового співставлення важливу роль відіграє інтелектуальна активність учнів. В основі формування цього прийому лежать мисленнєві операції порівняння, співставлення, встановлення смислових зв’язків між особливостями музичного матеріалу – його фактурою, гармонією тощо – і музично-теоретичними знаннями.

2. Пошук асоціацій, тобто тренування звичок. Тут має велике значення музично-інтелектуальний рівень піаніста, його емоційне захоплення працею над твором, вміння розглядати твір немов через збільшувальне скло.

3. Важлива умова надійного запам’ятовування – розучування твору в повільному темпі. Г.Нейгауз радив, працюючи над твором, грати його повільно, зі всіма відтінками (ніби розглядаючи його через збільшувальне скло).

Повільна гра дуже корисна при вивченні твору напам’ять. Корисно після гри в потрібному темпі повертатися до повільного темпу. Це допомагає, як зазначав А.Стоянов, “освіжити музичні уявлення, уяснити те, що могло з плином часу зникнути з контролю свідомості” [16,131].

Встановлення “опорних точок” для пам’яті, наприклад, початку фрази або періоду, поява нової тональності, важливого моменту в розвитку твору зменшує ризик забування і допомагає впевненому запам’ятовуванню.

Існують різні способи перевірки пам’яті: 1) виконавець починає твір з різних місць; 2)виконавець раптово припиняє виконання, знімає руки з клавіатури, потім уявляє точно, що йде далі, і продовжує гру.

Безвідмовна дія музичної пам’яті вимагає постійного тренування та розвитку всіх її граней. На жаль, якщо запам’ятовування та виконання музичного твору на сцені напам’ять є обов’язковою умовою шкільних, училищних та вузівських програм, то створення і збереження виконавського репертуару не контролюється навчальним процесом. Твори, на вивчення яких затрачено велику кількість часу, інтелектуальної та емоційної енергії і праці, не повторюються, швидко забуваються, стають щаблем у загальному розвитку учня, а не його постійним художнім здобутком. Таким чином, зберігання – одна із граней музичної пам’яті – не тренується. Наслідком такого прорахунку є те, що пам’ять не функціонує повноцінно, є скаліченою, травмованою відношенням самого виконавця до здобутків своєї праці. У щоденному розпорядку роботи музиканта мусить бути відведений час, мінімум півгодини, на повторення попередньо вивчених творів.

Постійне тренування музичної пам’яті розвиває в учневі цілий ряд її позитивних ознак. Серед них:

1) докладне вивчення п’єс, які тривалий час зберігаються в пам’яті;

2) наявність великого виконавського репертуару;

3) швидке поновлення в пам’яті забутих п’єс.

Наслідком великої копіткої творчої праці над музичною пам’яттю є її безвідмовна, невимушена й безпосередня дія при будь-якому відповідальному виконанні.

Дата добавления: 2015-07-24