Особливість розміщення населення на територіях регіонів.

Для вивчення кількості та стану населення країни та окремих ре­гіонів, закономірностей формування населення з врахуванням впливу окремих соціально-економічних та демографічних факторів викорис­товують методичні основи регіональної демографії.

Для виявлення тенденцій у зміні складу населення використовують статистичні дані за 10-20 років. На основі спостережень встановлюють, як змінюється загальна кіль­кість населення, в тому числі за окремими категоріями, як впливають типі фактори на ці процеси. Зокрема, виявляють вплив стану розвитку продуктивних сил та формування соціально-економічної ситуації, враховуючи географічне розташування та кліматичні особливості.

Для дослідження демографічної характеристики регіону викорис­товують такі показники:

• загальна чисельність населення, осіб;

• питома вага населення певного регіону в загальній чисельності жителів України;

• загальна чисельність населення, що проживає у містах та сільсь­кії! місцевості;

• співвідношення міських і сільських жителів в регіоні;

• коефіцієнти народжуваності, смертності та природний приріст населення (кількість народжених, померлих, природний приріст населення);

• очікувана тривалість життя при народженні, роки;

• чисельність працівників, зайнятих у всіх сферах економічної діяльності, осіб;

• питома вага населення, зайнятого в суспільному виробництві на підприємствах усіх форм власності;

• рівень кваліфікації працівників, зайнятих у суспільному вироб­ництві;

• рівень зайнятості;

• навантаження на 1 вільне робоче місце;

• рівень безробіття;

• коефіцієнт міграції населення (на 1000 чоловік наявного населення).

Населення України розміщене по території дуже нерівномірно (табл. 2.1).

За абсолютною кількістю населення виділяється Степовий та Донбаський регіони, де проживає відповідно 11,42 та 10,17 млн. чол., де зосереджено 45% населення України. В складі цих регіонів най­більше заселені Донецька область (4,77 млн. чол.), Дніпропетровська (3,53 млн. чол.), а також Харківська, Луганська та Одеська області.

За період 1989-2003 рр. відмічено загальне зменшення кількості населення України на 3,71 млн. чол. (на 7,2%), що свідчить про те, що протягом останніх років значно ускладнилася демографічна ситуа­ція, стала серйозним гальмом соціально-економічного розвитку. Найбільші темпи зменшення кількості населення відмічено на території Поліського (на 6,1%) та Подільського (на 8,5 %) регіонів. Особливо ви­сокі темпи зменшення кількості населення на території Чернігівської (на 13,4%), Житомирської (на 11,6%), Сумської (на 10,5%) областей. Тільки в м. Києві, на території Криму та Карпатського регіону кіль­кість населення за період, що розглядається, практично не змінилася.

Таблиця 2.1

Кількість наявного населення за місцем проживання та густота населення по регіонах

	Регіони та області	Кількість населення, млн. чол.	2003 р.у %до 1989 р.	Густота на­селення в 2003 р.,чол./км^2
	1989 р.	2003 р.
Поліський регіон	8,57	7,92	92,4	51,4
Області	Волинська	1,06	1,06	-
	Рівненська	1,17	1,17	-
	Житомирська	1,55	1,37	88,4
	Чернігівська	1,42	1,23	86,6
	Сумська	1,43	1,28	89,5
	Київська	1,94	1,81	93,3
Подільський регіон	7,92	7,29	92,0
Області	Тернопільська	1,17	1,13	96,6
	Хмельницька	1,53	1,41	92,2
	Вінницька	1,93	1,75	90,7
	Черкаська	1,53	1,39	90,8
	Полтавська	1,76	1,61	91,5
Степовий регіон	12,41	11,42	92,0
Області	Кіровоградська	1,24	1,12	90,3
	Дніпропетровська	3,88	3,53	91,0
	Одеська	2,64	2,45	92,8
	Миколаївська	1,33	1,25	94.0
	Запорізька	2.08	1,91	91,8
	Херсонська	1,24	1,16	93,5
	Закарпатський регіон	6,36	6,18	97,2
	Області	Закарпатська	1,25	1,25	-
		Івано-Франківська	1,42	1,40	98,6
		Львівська	2,75	2,61	94,9
		Чернівецька	0,94	0,92	97,9
	Донбаський регіон	11,39	10,17	89,3
	Області	Харківська	3,20	2,89	90,3
		Донецька	5,33	4,77	89,5
		Луганська	2,86	2,51	87,8
	Крим	2,46	2,40	97,6	0,9
	м. Київ	2,60	2,62	100,8
	Усього по Україні	51,71	48,00	92,8

Наведені абсолютні показники не повністю відображають стан концентрації населення на різних територіях, оскільки розміри окре­мих регіонів суттєво відрізняються одне від одного.

Для об'єктивної оцінки концентрації населення на території окремих регіонів використовують показник «густота (щільність) населення», який відображає кількість мешканців, що припадає на одиницю площі (чоловік на 1 км²) (табл. 2.1). За цим показником в Україні, де середня густота на­селення в 2003 р. становила 80 чол./км², виділяються (крім м. Києва) два регіони: Донбаський регіон (120 чол./км²;, особливо Донецька область (180 чол./км²) та Карпатський регіон (109 чол./км²), особливо Львівська (120 чол./км²) та Чернівецька (113 чол./км²) області. Значно менша гус­тота населення на території Поліського регіону (51,4 чол./км²), особливо Чернігівська (38 чол./км²) та Житомирська (46 чол./км²) області.

На території Степового регіону, де середня густота населен­ня становить 67 чол./км², виділяється Дніпропетровська область, де середня густота становить 111 чол./км², що на 38,8% більша середньої ПО Україні.

Зміна загальної кількості населення протягом тривалого періоду,нерівномірність його розселення по території пов'язані з комплексом різноманітних природно-кліматичних, географічних, соціально-еконо­мічних, історико-культурних, екологічних та інших факторів.

Значна увага має бути приділена аналізу стану кількості населення, що проживає в містах та селах на території окремих регіонів. До місь­кого населення відносяться особи, які проживають в міських поселен­нях, до сільського — які проживають в сільській місцевості. Міські поселення — це населені пункти, що затверджені законодавчими актами як міста та селища міського типу. Всі інші населені пункти — сільські.

Урбанізація — процес підвищення ролі міст. Міста визначаються ростом промислового виробництва, наявністю вдосконаленої транспортної мережі, покрашених побутових умов для життя людини. В містах зосереджені центри освіти, культури. Розвиток міст сприяє подальшому посиленню територіального розподілу праці. Ці обставини вплинули на приток у міста і сільського населення. Створений маятниковий рух населення із сільських населених пунктів в міста, де забезпечено працевлаштування до закладів науки, освіти, культури…

Для оцінки стану природного відтворення населення викорис­товують інформацію про народжуваність, смертність та природний приріст (скорочення) кількості населення окремих регіонів. Крім абсо­лютних даних також використовують відповідні коефіцієнти. Загальні коефіцієнти народжуваності і смертності являють собою відношен­ня відповідно кількості народжених і кількості померлих протягом календарного року до середньорічної кількості наявного населення. В табл. 2.3 наведені вказані коефіцієнти та коефіцієнт загального при­росту (скорочення) кількості населення в 2002 р. в цілому по регіонах та в містах та в сільській місцевості.

Таблиця 2.3

Коефіцієнти народжуваності, смертності та природний приріст (скорочення) кількості населення у 2002 р. (на 1000 чоловік наявного населення)

		Кіль­кість народ­жених	Кіль­кість по­мер­лих	Відношення кількості померлих до народ­жених	Загаль­ний при­ріст (+), скорочен­ня (-)	В тому числі
Регіони та області					У міс­тах	Усільській місце­вості
Поліський регіон	8,8	16,5	1,88	-7,7	-4,2	-12
Волинська	11,1	14,1	1,27	-3,0	-1,2	-4
Рівненська	11,5	13,3	1,16	-1,8	-0,6	-2
Житомирська	8,9	17,1	1,92	-8,2	-4,5	-13
Чернігівська	7,0	20,0	2,86	-13,0	-7,1	-21
Сумська	6,7	18,0	2,69	-11,3	-7,4	-18
Київська	7,7	16,7	2,17	-9,0	-4,5	-15
Подільський регіон	8,2	16,6	2,02	-8,4	-3,8	-13
'	Тернопільська	9,2	14,4	1,57	-5,2	-0,7	-8
	Хмельницька	8,5	16.2	1,91	-7,7	-2,1	-13
	Вінницька	8,6	16,7	1,94	-8,1	-3,0	-12
	Черкаська	7,4	17,6	2,38	-10,2	-6,0	-15
	Полтавська	7,1	18,1	2,55	-11,0	-7,4	-15
Степовий регіон	8,1	16,4	2,02	-8,3	-7,4	-10
Дніпропетровська	7,7	16,3	2,12	-8,6	-7,8 -13
Одеська	8,6	15,8	1,84	-7,2	-6,4	-13
Миколаївська	8,0	16,1	2,01	-8,1	-7,5	-12
Запорізька	7,7	16,1	2,09	-8,4	-7,2	-8
Херсонська	8,5	15,8	1,86	-7,3	-7,5	-8
Закарпатський регіон	10,1	12,7	1,26	-2,6	-1,6	-11
Закарпатська	11,3	11,9	1,05	-0,6	-0,8	-7
Івано-Франківська	9,9	12,7	1,28	-2,8	-1,0	-3
Львівська	9,2	13,0	1,41	-3,8	-2,3	-
Чернівецька	9,8	13,1	1,34	-3,3	-2,3	-4
Донбаський регіон	6,7	16,8	2,51	-10,1	-9,1	-6
Харківська	7,1	16,0	2,25	-8,9	-7,7	-3
Донецька	6,5	17,1	2,63	-10,6	-10,5	-12
Луганська	6,6	17,2	2,61	-10,6	-10,2	-13
КИЇВ	8,1	10,6	1,34	-2,5	-2,5	-13
по Україні	8,1	15,7	1,94	-7,6	-6,3	-10,1

Наведені дані свідчать про наявність демографічної кризи, якою охоплені всі регіони. В цілому по Україні смертність пе-ревищує народжуваність в 1,94 рази. Надзвичайно складна ситуація Існує на території усіх регіонів України, особливо в Донбаському регіоні, де смертність перевищує народжуваність в 2,51 рази, особ­ливо в Донецькій (в 2,63 рази), Луганській (в 2,61 рази) та Харківсь­кій (в 2,25 рази) областях. Перевищують загальнодержавні співвід­ношення народжуваності та смертності показники Подільського та ('її/нового регіонів. Особливо складна ситуація склалася на території Полтавської, Черкаської, Кіровоградської та інших областей. Звертає на себе увагу співвідношення між народженими та померлими в зоні, що прилягає до Чорнобильської АЕС, особливо в Чернігівській облас­ті, де кількість померлих перевищує кількість народжених в 2,86 рази, в Сумській (в 2,69 рази), Київській (в 2,17 рази), Житомирській (в 1,92 рази) областях. Складною залишається ситуація на території інших об­ластей України.

Додаткову оцінку стану природного відтворення населення можна зробити використовуючи коефіцієнт загального приросту (скорочення) населення, в тому числі в містах та сільській місцевості (табл. 2.3). На­ведені дані свідчать про те, що скорочення природного приросту насе­лення відмічається як в містах, так і сільській місцевості. Проте в селах скорочення населення набуло катастрофічних розмірів. Особливо знач­ний за інтенсивністю процес вимирання населення на селі відмічено в Подільському регіоні (-13 осіб на 1000 наявного населення), Полісь­кому (-12) та Донбаському (-12) регіонах. Серед областей необхідно відмітити надзвичайно складну ситуацію в селах Чернігівської області (-21 особа на 1000 наявного населення), Сумської (-18), Черкаської (-15,2), Полтавської (-15), Кіровоградської (-13) та всіх областей Дон­баського регіону.

Складність демографічної ситуації розкривається з використан­ням показників, що характеризують дитячу смертність та смертність за причинами смерті. Коефіцієнт дитячої смертності визначається як відношення кількості померлих дітей віком до одного року до кіль­кості народжених живими (на 1000 народжених). У 2002 р. значення коефіцієнта дитячої смертності такі:

Усього по Україні — 10,3; в т. ч. по регіонах: Поліський — 10,7; Подільський — 10; Степовий — 10,6; Карпатський — 9,8; Донбась­кий — 10,5; Крим — 11,5; м. Київ — 9,4.

Надзвичайно високий рівень дитячої смертності (значно вищий порівняно із середнім по Україні) в Рівненській області (11,7 дітей померлих на 1000 народжених), Чернігівській (11), Черкаській (11,3), Запорізькій (12,8), Дніпропетровській (11,6), Чернівецькій (11,4), До­нецькій (11,8), Луганській (11,3) областях.

Негативний вплив на здоров'я людей здійснює стан способу життя. Економічна та соціальна невизначеність, шкідливі звички, незбалансоване харчування, незадовільні екологічні побутові умови тощо негативно впливають на здоров'я людини. Забруднення землі, води, повітря — важливі фактори, що негативно впливають на людину.

Зниження народжуваності, зростання смертності, зокрема смерт­ності людей працездатного віку, стало причиною випереджаючого ско­рочення працездатного населення, небезпечного зменшення трудового і демовідтворюючого потенціалу.

Боляче вдарило по громадянам похилого віку, молоді, дітей зни­ження рівня життя. Дедалі більше стає безпритульних дітей. Втрата багатьма людей впевненості у своєму майбутньому і майбутньому своїх дітей стали головними причинами зростання кількості само­губств, абортів, а також утримання від народження дітей. Деформо­ване соціальне середовище, руйнуючи фізичне, психічне та духовне здоров'я людей, знижує їх життєву активність, творчу продуктивність. За таких умов людина як основний суб'єкт соціальної життєдіяль­ності перестає бути повноцінним учасником прогресу і оздоровлення суспільства.

Дата добавления: 2015-07-20