Критерії прийняття управлінських рішень

Вибір критеріїв прийняття управлінських рішень залежить від моделі прийняття управлінських рішень в конкретній ситуації. Проте для будь-якої конфігурації визначальних факторів можна сформулювати вимоги, на які має орієнтуватися менеджер при розробці системи прийняття управлінських рішень.

Основні вимоги до критеріїв прийняття управлінських рішень:

– повна оцінка усіх економічних наслідків рішення, що приймається в короткому і довгому періодах, виходячи із цілей підприємства;

– відповідність системі цілей підприємства;

– пристосованість до аналізу в умовах невизначеності;

– об’єктивність і доступність вихідних даних;

– універсальність;

– гнучкість.

При створенні короткострокової виробничої програми встановлюють кількість і номенклатуру продукції та послуг. Для цього необхідно знати вузькі місця виробництва і збуту:

– недостатній попит на певні види продукції;

– нижча потужність певного виду обладнання;

– недостатня кількість дефіцитних матеріалів;

– дефіцит кваліфікованої робочої сили.

Основними критеріями прийняття управлінських рішень в залежності від використання виробничих потужностей є:

– питома частка маржинального прибутку;

– питома частка маржинального прибутку на одиницю вузького місця;

– упущена вигода.

Критерії прийняття управлінських рішень: „виробляти чи купувати”

Ці критерії можна використовувати тільки в тому випадку, коли виробництво власними силами не потребує розширення виробничих потужностей.

Таблиця 9.1 – Критерії прийняття рішень про обсяг та структуру випуску

Завантаженість потужностей	Критерій прийняття рішень	Опис критерію прийняття рішення
Без вузьких місць (неповна завантаженість)	Питома величина маржинального прибутку	Виробляються всі види продукції (послуг) з позитивним маржинальним прибутком
Одне вузьке місце (повна завантаженість)	Питома величина маржинального прибутку на вузьке місце	Виробництво здійснюється в порядку зменшення питомої ваги маржинального прибутку на одиницю вузького місця
Велика кількість вузьких місць (повна завантаженість)	Упущена вигода	Виробництво орієнтоване на максимізацію загального маржинального прибутку

Таблиця 9.2 – Критерії вибору між власним виробництвом та закупкою на стороні

Завантаженість потужностей	Критерій прийняття рішень	Модель прийняття рішення
Без вузьких місць (неповна завантаженість)	Змінна собівартість та додаткові постійні та змінні витрати	Змінні витрати + постійні витрати на виробництво одиниці продукції < > витрати на купівлю одиниці продукції
Одне вузьке місце (повна завантаженість)	Релевантні витрати на одиницю продукції та упущений маржинальний прибуток	Змінні витрати + постійні витрати на виробництво одиниці продукції + упущена вигода від вузького місця < > витрати на купівлю одиниці продукції
Велика кількість вузьких місць (повна завантаженість)	Упущена вигода	Виробництво орієнтоване на максимізацію загального маржинального прибутку

Крім того, необхідно враховувати якість продукції, взаємовідносини з постачальниками та ін.

Вибір критеріїв прийняття рішень залежить від ступеня завантаження виробничих потужностей. Якщо потужності підприємства недовантажені, необхідно порівняти витрати на придбання з додатковими витратами, які виникають в процесі самостійного виробництва. Якщо в результаті власного виробництва виникає одне вузьке місце, до витрат необхідно додати упущену вигоду – маржинальний прибуток від якого потрібно відмовитись через виникнення вузького місця.

Якщо в наявності велика кількість вузьких місць, рішення можна отримати при використанні апарату лінійного програмування.

Критерії прийняття управлінських рішень при ціноутворенні.

При розв’язанні проблеми ціноутворення необхідно вибрати методику розрахунку цін, в якій повинні бути зазначені як мінімум три фактори:

– собівартість продукції;

– ціни конкурентів та товарів-замінників;

– наявність в певного товару унікальних характеристик.

Всі розрахунки мають проводитися на основі аналізу беззбитковості.

Кінцева ціна буде знаходитися в рамках між занадто низькою, що не забезпечує прибутку, і занадто високою, що перешкоджає формуванню попиту. Мінімально можлива ціна визначається собівартістю продукції і упущеною вигодою, а максимальна – або наявністю унікальних характеристик в товарі фірми, або цінами конкурентів. Відповідно, надаючи знижки на продукцію, підприємство не повинно виходити за межі цього інтервалу.

Процес проведення відповідних розрахунків з визначення кінцевої ціни та певної системи знижок можна представити в табличному вигляді – табл. 9.3.

Критерії прийняття управлінських рішень в управлінні матеріальними потоками на підприємстві.

Однією із найбільш гострих проблем, які стоять перед будь-яким виробничим не торговим підприємством, є управління запасами. При цьому перед підприємством стоїть ряд питань, які воно має вирішити в процесі цього управління: „Які запаси йому потрібні?”, „Який оптимальний розмір замовлення?”, „Який розмір партії?”, якщо виробництво здійснюється партіями. При цьому слід зазначити, що метою управління запасами є мінімізація загальних витрат підприємства за період, що аналізується.

Таблиця 9.3 – Процес визначення цін на підприємстві

Посадова особа	Функціональні дії
Працівник відділу збуту	Заповняє графи: „Продукція”, „Обсяг закупок”, „Ціна закупок”
Бухгалтер	Заповнює відомості продажу по кожному клієнту та виду продукції
Комітет (бюро) цін та ціноутворення	Затверджуються ціни по кожному клієнту та виду продукції
Служба контролінгу	Розраховує аналітичні показники на основі плану виробництва та реалізації, а при необхідності повертає ціни на перегляд
Директор	Затверджує кінцеві ціни по кожному клієнту та по кожному виду продукції

Структура витрат на матеріальне забезпечення підприємства містить:

Витрати зберігання запасів – витрати на оренду приміщень, тару, зарплату складського персоналу, а також відсоток на капітал, заморожений в запасах.

Витрати розміщення замовлення – оплата праці персоналу, що займається закупками та ін.

Якщо змінні витрати на розміщення одного замовлення (замовлення позначити через Со, потребу в матеріалах – через Д, ціну одиниці матеріалів – с, розмір одного замовлення – q, Сh – змінна частина вартості зберігання одиниці матеріалів), тоді кількість замовлень за період можна розрахувати:

Кількість замовлень = Д /q;

Витрати на подачу замовлень = Со ∙ (Д /q);

Середній рівень запасів = Сh ∙ (q /2);

Загальна величина витрат за період (ТС):

ТС = Со · (Д /q) + Сh ∙ (q /2)

Це рівняння і є основним у моделі управління запасами. На його основі будуються критерії прийняття рішень:

– про оптимальний розмір замовлення;

– про рівень повного замовлення;

– про оптимальний розмір партії.

Контрольні питання та завдання:

1. Складіть класифікацію підходів до прийняття управлінських рішень.

2. Визначте роль корпоративної культури в прийнятті рішень.

3. Дайте характеристику основним критеріям прийняття управлінських рішень.

4. Визначте критерій прийняття рішення „вироблять чи придбати”.

5. Визначте критерії формування меж ціни продукції.

Задачі для самостійного рішення:

Дата добавления: 2015-07-20