Оцінка витрат

Мінімальна ціна визначається витратами фірми. Підприємство праг­не встановити на товар таку ціну, яка б повністю покривала всі витрати на його виробництво, розподіл і збут, а також дозволяла отримати запланований обсяг прибутку. Тому в процесі формування цінової політики важливого значення набуває процес формування прогнозної величини витратної частини ціни. Спростити виконання цього процесу можна шляхом використання результатів стратегічного аналізу собівартості продукції. Під час проведення такого аналізу відбувається прогнозування кожної витратної складової частини собівартості, аналізуються її прогнозні рівні та плануються заходи щодо зниження витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції в прогнозованому періоді.

Собівартість продукції — це грошовий вираз витрат на її виробництво. Собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства скла­дається з витрат, пов'язаних з використанням у процесі виробницт­ва продукції, природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних засобів, а також інших витрат на її виробництво.

Фірма, що займається виробничою діяльністю, визначає витра­ти виробництва, а фірма, яка здійснює збутову, постачальницьку, торгово-посередницьку діяльність — витрати обігу.

Конкретний склад витрат, які можуть бути віднесені на витрати виробництва і обігу, практично у всіх країнах світу регулюється за­конодавчо.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

— прямі матеріальні витрати;

— прямі витрати на оплату праці;

— інші прямі витрати;

— загальновиробничі витрати

За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі. Витрати на виробництво конкретного виду про­дукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів, називаються прямими.

До складу прямих витрат належать ті, що можуть бути безпосе­редньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, а саме:

— сировина і матеріали, куплені напівфабрикати та комплек­туючі вироби, інші матеріальні витрати;

— витрати на оплату праці: заробітна плата та інші виплати робі­тникам, зайнятим на виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг;

— інші виробничі витрати: відрахування на соціальні заходи, пла­та за оренду обладнання, амортизація.

Непрямі витрати - це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат еконо­мічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу.

Загальновиробничі витрати є непрямими і включають витрати на управління виробництвом, амортизацію основних засобів і нематері­альних активів загальновиробничого призначення (цехового, дільничного, лінійного); витрати на утримання, ремонт, страхуван­ня, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення тех­нологій та організації виробництва; на утримання виробничих при­міщень; на обслуговування виробничого процесу; на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища; втрати від браку, оплата простоїв.

За ступенем залежності від обсягів діяльності витрати поділяють­ся на змінні та постійні. Змінні витрати змінюються разом зі зміною обсягу виробництва продукції. Постійні — це витрати, абсолютна величина яких залишається постійною або змінюється при зменшенні або збіль­шенні обсягу виробництва продукції, яка випускається, в невеликій кількості. Майже всі прямі витрати є змінними за винятком аморти­зації спеціального обладнання, орендної плати та деяких інших пря­мих витрат.

Дата добавления: 2015-07-18