Короткий огляд теми.

1. Зміст, завдання і види оперативно-виробничого планування

Оперативно-виробниче планування - це сукупність форм, методів і техніко-економічних розрахунків з доведення виробничих завдань внут­рішніх підрозділів підприємств та організація їх виконання. Воно е завершальним етапом внутрішньозаводського планування. Оперативно-ви­робничі плани розробляють на місяць, добу, зміну. В деяких масових виробництвах їх складають навіть на годину.

Основні завдання оперативно-виробничого планування – це:

- забезпечення рівномірної і ритмічної роботи підприємств, об'єд­нань та їх підрозділів. З цією метою розробляють і доводять підрозді­лам основних ланок виробництва внутрішньозаводські виробничі про­грами, графіки завантаження робочих місць, випуску продукції;

- організація виконання доведених цехам, дільницям, бригадам, виробничим одиницям завдань з випуску продукції, в якому важлива роль відводиться оперативному регулюванню виробничого процесу;

- забезпечення ефективного використання виробничих потужностей, площ, технологічного обламання;

- організація щозмінного обліку ходу виконання доведених завдань;

- забезпечення скорочення тривалості виробничого циклу і в першу чергу різного роду пролежувань деталей, вузлів, виробів.

Розрізняють два види оперативно-виробничого планування: міжцехо­ве і внутрішньоцехове. У процесі міжцехового оперативно-виробничого планування розробляють і доводять цехам взаємозв'язані виробничі програми.

Завдання внутрішньоцехового планування полягає в забезпеченні ви­конання встановлених цеху завдань випуску продукції, для чого виробни­чим дільницям, бригадам, робочим місцям доводять плани виробництва ви­робів, деталей, організовують їх матеріально-технічне забезпечення і виконання.

Залежно від змісту робіт розрізняють два етапи оперативно-вироб­ничого планування:

- календарне планування, яке охоплює розподіл заводської виробничої програми за підрозділами підприємства, складання графіків роботи діль­ниць, потокових ліній, здавання з виробництва готової продукції;

- диспетчерування виробництва, що полягає у регулюванні виробничо­го процесу, контролі за його здійсненням, виконанні оперативних заходів з метою усунення недоліків, що виникають у процесі виробництва продукції, обліку випуску деталей, виробів, продукції. Ці два етапи оперативно-виробничого планування взаємозв'язані, доповнюють один одного, зумовлюють специфіку і відмінність його від інших видів планування діяльності підприємств. На відміну від перспективних та поточних планів, оперативно-виробничі плани охоп­люють не тільки розробку самих планових завдань, а й включають комп­лекс робіт з організації їх виконання.

Хто займається оперативно-виробничим плануванням? На великих і середніх промислових підприємствах утворюється виробничо - диспетчерський відділ. В цеху ці функції покладаються на виробничо – диспетчерські бюро.

Зазначені підрозділи підпорядковані відповідно заступнику дирек­тора з оперативного керівництва виробництвом та заступнику начальника цеху з виробництва.

Види систем оперативно-виробничого планування.

Системи оперативно-виробничого планування є різними в різних типах виробництва. Зміст кожної з них визначають: планово-облікова одиниця, склад, календарно-планових нормативів, порядок встановлення міжцехових і внутрішньоцехових виробничих програм та обліку їх виконання.

Велика різноманітність систем оперативно-виробничого планування може бути зведена до трьох основних груп: подетальні, комплектні, позамовні.

Основними системами подетальної групи є планування за тактом ви­пуску виробів /ритмом випуску/, гуртово-періодична система, система планування "на склад".

Планово-обліковою одиницею в системі планування за тактом випуску є деталь /для обробних цехів/ або готовий виріб /для складальних це­хів/. Доведення взаємозв'язаних виробничих програм до цехів полягає у вирівнюванні їх продуктивності стосовно величини такту випуску го­тових виробів. Основою розрахунку цехових оперативних завдань е річний план виробництва підприємства. При їх встановленні враховують потреби в даній продукції частинних технологічно зв'язаних підрозділів, а також необхідного поповнення до нормативної величини міжцехових заділів. Таку систему оперативно-виробничого планування застосовують у масовому виробництві.

При гуртово-періодичній системі оперативно-виробничого плануван­ня як планово-облікова одиниця заготівельних і обробних цехів висту­пають партії деталей, їх розмір встановлюють з урахуванням потреби складання і випуску готових виробів у даному періоді. Для випускаючих цехів у ролі планово-облікової одиниці виступають вироби.

Взаємозв'язок у роботі виробничих підрозділів із застосуванням цієї системи оперативно-виробничого планування забезпечується на ос­нові встановлення певної періодичності гуртового виготовлення дета­лей за стандартними розкладами. При цьому величина партії деталей може змінюватись залежно від планового завдання на розрахунковий період, а періодичність її запуску у виробництво є жорстким нормативом. Сфера застосування гуртово-періодичної системи - серійне і великосерійне виробництво.

Систему оперативно-виробничого планування "на склад," використо­вують для планування виробництва уніфікованих і стандартних деталей, коли питома вага останніх безперервно зростає. Їх виготовляють укруп­неними партіями, розмір яких достатній для утворення і поповнення складського запасу, необхідного для забезпечення нормального ходу ви­робничого процесу в складальних цехах.

Планово-обліковою одиницею при використанні цієї системи опера­тивно-виробничого планування є партія уніфікованих деталей. Зазначену систему оперативно-виробничого планування використовують на підприємствах із серійним типом виробництва.

До складу комплектної групи систем оперативно-виробничого плану­вання входить системи оперативно-виробничого планування за комплекту­вальними номерами, груповими комплектами, заділами, система неперерв­ного оперативно-виробничого планування.

Система оперативно-виробничого планування за комплектувальними номерами базується на використанні як планово-облікової одиниці комп­лекту деталей, що їх виготовляє цех у розрахунку на один кінцевий виріб підприємства. При цьому виробнича програма цехів являє собою від­повідні номери комплектів деталей, кількість яких відповідає числу готових кінцевих виробів підприємства на даний плановий період з ура­хуванням випереджень у роботі взаємозв'язаних підрозділів.

За умов оперативно-виробничого планування за груповими комплек­тами в ролі планово-облікової одиниці виступає груповий комплект. Він включає набір деталей, які повинні бути подані на складальні процеси до певного однакового періоду або етапу.

Системи оперативно-виробничого планування за груповими комплек­тами і комплектувальними номерами застосовують на підприємствах із серійним і великосерійним типом виробництва.

Планово-обліковою одиницею системи оперативно-виробничого плану­вання за заділами є умовний комплект деталей, вузлів, заготовок, який забезпечує випуск кінцевої продукції підприємства, об'єднання.

Система неперервного оперативно-виробни­чого планування поєднує в собі систему планування за заділами і комплектувальними номерами. Основні її елементи:

- планово-облікова одиниця, якою є умовний виріб або добокомплект.

Умовним виробом вважаються вироби підприємства, що підлягають виробництву в плановому періоді у співвідношенні до основного виробу.

При багатономенклатурній ви­робничій програмі за планово-облікову одиницю береться добокомплект. До його складу входить середньодобова кількість усіх виробів, перед­бачених планом виробництва;

- єдиний наскрізний план-графік, тобто послідовний ряд номерів умовних виробів чи добокомплектів із зазначенням дат робочих пнів, у які вони повинні виготовлятись.

- картотека пропорційності по суті моделює хід виробничого процесу. З її допомогою легко визначити, за якими деталями є відставання від виробничого завдання, а за якими їх виготовлення йде з випередженням. Для наочності використовують роздільну планку, яку встановлюють напроти дати сьогоднішнього дня. Деталі, за якими облікові картки знаходяться в комірках зліва від роздільної планки, підлягають негайному запус­ку у виробництво /є відставання/.

Дана система оперативно-виробничого планування ефективна для під­приємств із серійним і великосерійним типом виробництва.

Третю групу систем оперативно-виробничого планування представля­ють позамовна система та серійна за випередженнями.

При позамовній системі за плачово-облікову одиницю беруть замов­лення загалом. Вона використовується в одиничному типі виробництва.

При позамовній системі оперативно-виробничого планування склада­ють циклові графіки виконання окремих замовлень щодо підготовки вироб­ництва та запуску виробів в обробку.

Серійна за випередженнями система оперативно-виробничого плану­вання за умов запуску деталей у механічну обробку приєднується до позамовної системи. Планово-обліковою одиницею є серія однойменних деталей і заготовок, необхідна для комплектації готових виробів /на складальних процесах/. Цю систему використовують для серійного виго­товлення дрібних деталей з невеликою тривалістю виробничого циклу.

3. Міжцехове і внутріцехове оперативно-виробниче планування.

Зміст міжцехового оперативно-виробничого планування визначається типом виробництва. Останній зумовлює склад і характер використовува­них планово-календарних нормативів, які регламентують рух предметів праці у процесі виробництва.

В масовому виробництві до них належать такт потокової лінії /ро­бочий і середній/, ритм, темп, кількість робочих місць, заділи.

Основними планово-календарними нормативами, що застосовуються у підрозділах з одиничним типом виробництва, є тривалість виробничого циклу виконання замовлень та окремих стадій виробничого процесу, ве­личина нормативних випереджень, розрахунки використання виробничих по­тужностей за всіма технологічними переділами.

Планово-календарні нормативи повинні бути технічно обґрунтованими, визначатись з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу.

Міжцехові оперативно-виробничі програми за умов масового виробництва встановлюються за випуском і запуском кожної деталі.

Програмне завдання з випуску деталей певного цеху

П_в=П_нц+П_с+З_мп+З_мф, де:

П_нц - потреба в деталях наступних технологічно пов'язаних цехів;

П_с - обсяг поставок деталей на сторону згідно з договорами кооперу­вання;

З_мп - нормативна величина міжцехового заділу по даній деталі;

З_мф - фактичний рівень міжцехового заділу по даній деталі.

Програма даного цеху з запуску деталей

П_з=П_в+З_вн-З_вф, де:

З_вн - нормативна величина внутрішньоцехового заділу по даній де­талі;

З_вф - фактичний рівень внутрішньоцехового заділу по даній деталі.

У серійному виробництві одним із важливих планово-календарних нормативів є величина розміру партії деталей. Його розрахунки дозволяють встановити періодичність переналадок обладнання і відповідно за­пуску деталей у виробництво, визначити тривалість виробничого циклу, величину календарних випереджень у роботі технологічно взаємозв'язаних цехів, розробляти календарні плани - графіки випуску продукції.

Оптимальний розмір партії деталей може визначатись:

де:

t _{п з} - підготовчо-заключний час;

t _шт- штучний час /на одну деталь/;

К_п – коефіцієнт, який враховує час на переналадку обладнання.

Такий норматив, як періодичність запуску-випуску партії деталей, визначається зіставленням величини партії деталей і добової програми цих деталей:

де:

П_д. – партія деталей;

О_д – одноденна потреба.

Цей норматив виражає потребу певних підрозділів у даних деталях, заготовках на одиницю часу. Тому в серійному виробництві він по суті є ритмом виробництва.

Для спрощення оперативно-виробничого планування, створення умов рівномірної і ритмічної роботи в цехах, на дільницях значення періо­дичності запуску-випуску партії деталей уніфіковані.

У серійному виробництві існують три різновиди заділів: циклові, складські міжцехові та складські заділи випередження. Для потреб опе­ративно-виробничого планування розраховують їх середній, мінімальний та максимально допустимий рівень і перехідний нормативний рівень на кінець планового періоду.

Величина нормативного циклового заділу, що виражається в кількості партій деталей, які перебувають у процесі обробки в кожний певний момент часу, розраховується як добуток тривалості виробничого циклу і середньодобової потреби в цих деталях.

З_цикл=Т_ц*О_д.

Мінімальний складський заділ, як правило, встановлюється на осно­ві фактичних даних про відхилення в термінах виготовлення деталей, за­готовок. Його максимальна величина складається з мінімального склад­ського заділу та розміру надходження чергової партії деталей.

Середній розмір складського запасу при рівномірному виробничому споживанні дорівнює сумі мінімального запасу та половини величини пар­тії деталей, що надійшла на склад.

де:

З_ст – страховий заділ;

n_і – кількість деталей, що надійшла на склад.

Планування виробництва конкретних партій деталей здійснюється шляхом побудови календарних планів-графі­ків роботи дільниць. Їх розробка проводиться різними методами залежно від кількості детале-операцій, закріплених у середньому за одним вер­статом, постійності номенклатури деталей та періодичності їх обробки. В одиничному виробництві оперативно-виробниче планування має певну специфіку, тут нормативно-календарні розрахунки за замовленнями проводять з технічної підготовки виробництва і безпосередньо виробництва виробів.

Маючи циклові графіки за окремими замовленнями, складають зведе­ний графік запуску-випуску всіх виробів. При його розробці враховують строки виконання окремих замовлень, що передбачені договорами, необ­хідність забезпечення рівномірної і ритмічної роботи підприємства та ефективного використання виробничих потужностей.

Внутріцехове оперативно-виробниче планування забезпечує:

- доведення планових завдань до дільниць, виробничих бригад, робо­чих місць;

- уточнення календарного плану виконання робіт;

- встановлення змінно-добових завдань;

- регулювання виробництва;

- облік виконання доведених завдань.

Конкретний зміст внутрішньоцехового оперативно-виробничого пла­нування, як і міжцехового, зумовлюється типом виробництва. У масовому виробництві воно зводиться до розробки заходів, що забезпечують виконання графіків випуску деталей, заготовок, вузлів, виробів.

Оперативний облік виконання оперативних програм здійснюється на основі добових планів-карт. У них зазначать: план подачі деталей, фактично подано на окремі зміни і разом, а також результат виконання завдання.

На підприємствах із серійним типом виробництва оперативно-вироб­ничі завдання доводять у вигляді поопераційних планів-графіків. Ними регламентують: розмір партії деталей, черговість їх запуску у виробництво, строки прохо­дження за операціями технологічного процесу.

На основі поопераційних планів-графіків розробляють календарні плани-графіки в розрізі робочих місць.

Складовим елементом внутрішньоцехового оперативно-виробничого планування в цехах із серійним типом виробництва є змінно-добові пла­ни.

Оперативний облік виготовлення деталей та їх руху за операціями технологічного процесу здійснюється на основі маршрутних листів. У них зазначаються розмір партії деталей, результати прийому виконаної робо­ти працівниками відділу технічного контролю, баланс деталей з кожної операції /кількість деталей, що надійшли на дану операцію, кількість бракованих і придатних, які надходять на наступну операцію згідно з технологічним процесом/.

У цехах, де впроваджена неперервна система оперативно-виробничого планування, облік випуску деталей ведеться за картотекою пропор­ційності.

Внутрішньоцехове планування в цехах з одиничним і дрібносерійним виробництвом за своїм змістом більш скромне, ніж у цехах із серійним, а тим більше масовим виробництвом. У цих підрозділах в його функції входить: уточнення календарного плану виконання окремих замовлень, розробка зміннопідготовчих завдань і оперативна підготовка їх виконання.

Вихідним пунктом розробки місячних завдань виробничих дільниць є деталювання цехової програми, що зазначено кількістю комплектів деталей на замовлення. Внутрішньоцехові оперативно-виробничі програми встановлюють на основі розрахунків показників роботи обладнання.

Важливим в оперативному плануванні роботи дільниць є встановлення строків запуску-випуску деталей. На їх основі здійснюється технічна і матеріальна підготовка виробництва.

Практичне значення в одиничному виробництві мають змінно добові плани. З їх допомогою ліквідовують відставання від встановлених завдань, допущені за окремими операціями, і забезпечують рівномірну й ритмічну роботу.

4. Суть, значення рівномірної (ритмічної) роботи підприємства і методика її вимірювання

Ефективність діяльності підприємства, об'єднання значною мірою залежить від забезпечення рівномірного випуску продукції і рівномір­ної роботи. Рівномірним є випуск готової продукції заводом, цехом або дільницею в номенклатурі, кількості і в терміни, встановлені за напе­ред, розробленими планами-графіками. Рівномірна робота колективу під­приємства, цеху, дільниці - це виготовлення продукції підрозділами точно за календарним планом-графіком. Рівномірна робота і рівномірний випуск продукції може бути ритмічним і неритмічним. При ритмічній ро­боті підприємства за рівні проміжки часу виконується однаковий або рівномірно зростаючий обсяг робіт на всіх стадіях і операціях вироб­ничого процесу, на всіх робочих місцях і дільницях. Ритмічний випуск розуміють як однаковий або рівномірно зростаючий випуск певної продук­ції за рівні проміжки часу дільницею, цехом або заводом.

Ритмічному виробництву сприяє високий організаційний і технічний рівень. За умов комплексної механізації і особливо автоматизації тех­нологічних процесів виробництво підпорядковане єдиному ритму, синхрон­ності і неперервності його руху. Така організація характерна для масо­вого виробництва. Для досягнення ритмічності в серійному виробництві необхідно суворо дотримуватись періодичності повторення запуску і ви­пуску партій деталей, збірних комплектуючих одиниць і виробів. В оди­ничному виробництві можна говорити лише про рівномірну роботу й рівно­мірний випуск продукції стосовно наперед розроблених планів-графіків.

Рівномірна робота сприяє успішному виконанню планових завдань з усіх показників діяльності підприємства, прискоренню оборотності обо­ротних коштів, зниженню собівартості продукції, підвищенню рентабель­ності, створенню нормального трудового процесу. І навпаки, нерівномір­на, неритмічна робота веде, до штурмівщини, великих втрат через про­стої, брак, штрафи, переплати і збитки в заробітній платі, зниження якості і підвищення собівартості продукції.

На практиці застосовують різні показники, що характеризують рів­номірність випуску продукції. Одним з узагальнюючих є коефіцієнт рит­мічності, що характеризує питому вагу здачі продукції за кожну де­каду, зміну у відношенні до місячного плану. Для розрахунку планового коефіцієнта декадної ритмічності визначають середньопроцентну норму запасу продукції в кожному місяці виходячи з кількості робочих днів, а потім її множать на кількість днів у кожній декаді, при однаковій кількості робочих днів у декадах місяця цей процент беруть рівним 33,3.

Більш точні результати дає коефіцієнт рівномірності

де:

- недовиконання плану випуску продукції в абсолютних величинах в окремі періоди /дні, години;

П - плановий випуск продукції в абсолютних величинах за період, що аналізується;

.недопоставка продукції у відповідності до заключних договорів;

Пд. – план поставок продукції у відповідності до заключних договорів.

Перевиконання плану при розрахунках цього коефіцієнта не врахо­вується. За умов ринкової економіки добитися рівномірної роботи під­приємств більш складно. Зміна попиту, конкуренція виробництва потре­бує швидкого реагування трудових колектив на ці процеси. Рівномір­ною роботою буде вважатись господарювання підприємств, що забезпечує своєчасність виконання замовлень споживача, насиченість ринку необхідними товарами.

Коефіцієнт ритмічності визначається за формулою:

де:

Фмін – фактичний випуск продукції в межах плану;

d₁, d₂, d₃ – питома вага подекадних (місячних) обсягів, які приймаються в розрахунок в місячному (квартальному) обсязі виробництва продукції.

Провідне місце в забезпеченні рівномірної роботи підприємств по­сідають оперативно-виробниче планування і регулювання.

Тести для самоконтролю.

1. Міжцехове оперативно – виробниче планування передбачає:

а) забезпечення координації діяльності у виробництві між підрозділами підприємства;

б) розробку календарних планів виробництва для дільниць;

в) доведення графіків роботи на дільницях, робочих місцях;

г) контроль та регулювання виробничого процесу.

2. Календарне планування передбачає:

а) контроль за виконанням завдань;

б) складання графіків роботи підприємства;

в) здійснення розрахунків по виробництву продукції за рік;

г) регулювання виробництва.

3. Існують такі системи оперативно – виробничого планування:

а) позамовна;

б) предметна;

в) по детальна;

г) всі відповіді вірні.

4. Планово – обліковою одиницею при системі неперервного планування є:

а) деталь чи партія деталей;

б) замовлення;

в) добо комплект чи умовний виріб;

г) напівфабрикат.

5. В одиничному типі виробництва основним видом системи оперативно – виробничого планування є:

а) позамовна;

б) по детальна;

в) серійна за випередженням;

г) машинокомплекна;

6. Величина нормативного циклового заділу в серійному виробництві визначається так:

а) ТВЦ / П_одн;

б) П _одн / ТВЦ;

в) ТВЦ * П _одн;

г) ТВЦ * N / П_один, де:

ТВЦ – тривалість виробничого циклу;

N – кількість деталей у виробі.

7. Рівномірний випуск продукції означає, що:

а) за рівні проміжки часу відбувається одинаковий випуск продукції у певному підрозділі;

б) випуск продукції підприємством у відповідності до наперед розробленого плану – графіку;

в) за рівні проміжки часу виробляється однаковий обсяг продукції у всіх структурних підрозділах;

г) збільшення випуску продукції у всіх підрозділах відбувається в одинаковій мірі.

8. Коефіцієнт рівномірності визначається за формулою:

а) І -∑ Н / П;

б) І / ∑ Н – П;

в) І - ∑П / Н;

г) І - ∑Н / П, де:

Н – недовиконання плану випуску продукції за певний період часу,

П – плановий випуск продукції за цей же період часу.

9. Коефіцієнт ритмічності знаходиться за такою формулою:

а) П * Ф_п;

б) П / Ф_п;

в) Ф_п \ П;

г) Ф_п * П, де:

Ф_п – фактичний випуск продукції в межах плану;

П – плановий випуск продукції.

10. Зміст внутріцехового оперативно – виробничого планування при по детальній системі проявляється через доведення завдань у вигляді:

а) поопераційних планів – графіків;

б) циклових графіків;

в) змінно – добових графіків;

г) графіку випуску деталей.

11. Ритмічна робота означає, що:

а) випуск продукції відбувається точно за планом – графіком;

б) за рівні проміжки часу відбувається однаковий або в однаковій мірі зростаючий обсяг випуску продукції у всіх структурних підрозділах підприємства;

в) зростання випуску продукції підприємства відбувається більшими темпами ніж затрати на виробництво;

г) затрати на виробництво продукції зменшуються в одинаковій мірі за певні проміжки часу.

12. Системи оперативно – виробничого планування включають такі елементи:

а) календарно – планові нормативи;

б) планово – облікову одиницю;

в) порядок встановлення завдань;

г) всі відповіді правильні.

13. Оперативно-виробничі плани розробляють на:

а) місяць, добу, зміну;

б) на квартал;

в) рік;

г) 5 років.

14. Оперативно-виробничий план – це:

а) початковий етап внутрізаводського планування;

б) завершальний етап внутрізаводського планування;

в) початковий етап фірмового планування;

г) завершальний етап фірмового планування.

15. В залежності від змісту робіт розрізняють:

а) календарне планування, диспетчеризацію;

б) складання планів-графіків;

в) розрахунок циклових заділів;

г) встановлення такту потоку.

16. Система ОПВ залежить від:

а) типу виробництва;

б) методу організації;

в) форми організації;

г) поділу і кооперації.

17. Диспетчерування передбачає:

а) складання графіків роботи підприємства;

б) регулювання виробництва;

в) здійснення розрахунків по виробництву за рік;

г) встановлення облікової одиниці.

18. В масовому типі виробництва основним видом системи ОПВ є:

а) позамовна;

б) подетальна;

в) комплексна;

г) серійна за випередженням.

19. В серійному типі виробництва переважає:

а) позамовна система;

б) по детальна система;

в) потокова система;

г) комплектна.

20. Оперативно-виробниче планування ставить за мету:

а) забезпечити рівномірну, ритмічну роботу;

б) розрахувати завдання на півріччя;

в) обґрунтувати виробництво ресурсами;

г) забезпечити належні умови праці.

21. Планово-обліковою одиницею в системі планування за тактом випуску є:

а) деталь;

б) партія деталей;

в) партія уніфікованих деталей;

г) груповий комплект.

22. Планово-обліковою одиницею в системі планування на склад є:

а) деталь;

б) партія деталей;

в) партія уніфікованих деталей;

г) груповий комплект.

23. Планово-обліковою одиницею в гуртово-періодичній системі є:

а) деталь;

б) партія деталей;

в) партія уніфікованих деталей;

г) груповий комплект.

Дата добавления: 2015-07-18