Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Робота 26

Читайте также:
  1. Word. Робота з великими документами
  2. Глава IV Робота Суду
  3. Дипломних проектах (роботах)
  4. Індивідуальна робота вчителя-вихователя у навчально-виховному процесі. Робота з важковиховуваними учнями.
  5. Індивідуально – консультативна робота студентів
  6. Кадрова робота
  7. Как создать биоробота.

Визначення величини дихального коефіцієнта

У процесі дихання рослини для окиснення використовують різні субстрати. Величина дихального коефіцієнта (ДК), що визначається як відношення кількості виділеного СО2 (в молях) до кількості поглинутого О2, залежить від ступеня окиснення дихального субстрату. Якщо субстратом для окиснення є вуглеводи, то ДК=1, якщо речовини, більш відновлені, ніж вуглеводи, то ДК<1, якщо менш відновлені – ДК>1. Різну величину ДК найзручніше продемонструвати на диханні насіння, що проростає, з різним типом запасних речовин. ДК визначають за спрощеним методом.

Мета роботи: порівняти величину дихального коефіцієнта насіння рослин із різним типом метаболізму.

Прилади і матеріали дослідження: пробірки з добре підібраними гумовими корками, в які вставлені скляне горизонтальне коліно (див. рис. 1); ножиці; годинник; гліцерин або вазелінова олія; міліметровий папір; фільтрувальний папір; 20%-ний розчин лугу (КОН або NaОН); проросле або набубнявіле насіння пшениці, квасолі, соняшника або рицини.

Хід виконання роботи

1. Проросле насіння пшениці, квасолі та соняшника або рицини поміщають у пробірку (» до половини) і щільно закривають корком, у який вмонтована вимірювальна трубка.

2. Вводять у трубку велику краплю гліцерину або вазелінової олії (так, щоб вона зайняла в трубці 1-1,5 см). Пробірку ставлять у штатив і слідкують, щоб трубка була розміщена паралельно до поверхні. Зміна положення краплі у вимірювальній трубці свідчить про зміну об’єму повітря у приладі.

3. Коли крапля гліцерину відірветься від краю трубки, зазначають час і положення внутрішнього меніска краплі. Через 3 хв знову відзначають віддаль, на яку змістилася крапля. Через рівні проміжки часу роблять 2-3 таких відліки, а потім розраховують середню швидкість руху краплі. Відстань, на яку змістилася крапля (А), і буде тією різницею між об’ємами, поглинутого при диханні О2, і виділеного СО2.

4. Пробірку відкривають і над насінням пінцетом закріплюють кружечок фільтрувального паперу, змочений розчином лугу (20%-ним КОН або NaOH). Щільно закривають пробірку і знову вводять краплю гліцерину у вимірювальну трубку. Відмічають положення меніска краплі і слідкують за швидкістю її руху. Тепер СО2 поглинається лугом і зміщення краплі (В) зумовлене лише зменшенням об’єму кисню, що використовується під час дихання. Відповідно кількість виділеного СО2 буде визначатися як (В-А). Звідси

.

 

5. Результати записують у таблицю:

 

Об’єкт дослідження Відстань, пройдена краплею за 5 хв, мм СО2/ О2
без лугу (А) з лугом (В)
    середнє     середнє
               

 

6. Теоретично розраховують величини ДК (вважаючи, що ці речовини повністю окиснюються до СО2 та Н2О):

С18Н22О2 – лінолевий тригліцерид (міститься у насінні коноплі);

С12Н22О11 – цукроза;

С55Н104О6 – триолеїн.

7. Порівнюють значення ДК насіння, що проростає, для олійних, бобових і крохмальних культур. Роблять висновки про речовини, що використовуються в процесі дихання.

 

 


Дата добавления: 2015-07-17; просмотров: 75 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Робота 10 | Робота 11 | Робота 12 | Робота 13 | Робота 15 | Робота 19 | Робота 20 | Робота 21 | Робота 22 | Робота 24 |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Робота 25| Робота 27

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.005 сек.)