Сфери та основні характеристики сильних і слабких сторін діяль­ності банку

Сфера діяльності банку	Характеристики діяльності банку
Маркетинг	Знання ринку та споживачів Ринкова частка Імідж Якість обслуговування Рівень інноваційної активності Ефективність збутової діяльності
Операційна діяльність	Операційні можливості Економія на масштабах Мобільність Матеріально-технічна забезпеченість Технологія
Фінанси	Наявність і доступність капіталу Загальні витрати Прибутковість Рентабельність Фінансова стійкість
Організація	Ефективність організаційної структури управління Ефективність менеджменту
Кадри	Рівень професійної підготовки Досвід практичної діяльності Система стимулювання

Аналіз стратегічних ресурсів, сильних і слабких сторін здійснюється з метою визначення стратегічного потенціалу банку, під яким розуміють сукупність наявних ресурсів і можливостей (здатності) для розробки та реалізації стратегії.

Стратегічний потенціал банку є певною мірою абстрактним і суб'єктивним показником, бо його межі не окреслюються, фактори визначення чітко не сформульовано, вплив на поточну діяльність опосередковується іншими, більш конкретними категоріями тощо. Але разом з тим активне використання даного показника дозволяє значно підвищити адекватність управління ринковим умовам господарювання. Стратегічний потенціал відображає об'єктивну дійсність, оскільки практично кожне стратегічне рішення здійснює на нього певний позитивний або негативний вплив, у той же час оцінка стратегічного потенціалу є важливим підґрунтям у цілому для процесу стратегічного управління діяльністю банку.

Рис. 4.2. Основні ресурси банку

Результати стратегічного управління носять незворотний і довгостроковий характер, визначаючи тим самим ефективність розвитку банку та впливаючи на зміну його стратегічного потенціалу. Останній становить, з одного боку, сукупність коштів, якими володіє банк (включаючи, у першу чергу, власний капітал), а з іншого - сукупність матеріальних та нематері­альних активів банку. До нематеріальних активів належать:

¨ імідж (goodwill);

¨ вплив і зв'язки як на фінансових ринках, так і в регіоні або країні в цілому;

¨ досвід роботи з активами та пасивами;

¨ форми та методи роботи;

¨ інформаційні банківські технології;

¨ обсяг знань і навичок керівників, фахівців, працівників і т.п.

Однією з найбільш важливих складових потенціалу банку є власний капітал, що зумовлено його безпосередньою участю в операційній діяльно­сті протягом усього періоду існування банку та можливістю використан­ня результатів його оцінки як показника надійності банку.

Таким чином, потенціал банку - це сукупність стратегічних ресурсів, що знаходяться в розпорядженні кредитно-фінансового інституту та ви­значають межі фінансових можливостей функціонування. Зміст страте­гічного управління складають дії, спрямовані безпосередньо на збільшен­ня (створення, залучення) стратегічних ресурсів або на розробку та впро­вадження нових, більш ефективних методів їх використання. До таких дій можна віднести збільшення валюти балансу, нарощування власного капіталу, у тому числі статутного капіталу, дотримання раціонального спів­відношення ризиків і прибутковості кредитно-інвестиційних ресурсів і інші заходи, спрямовані на посилення можливостей захисту банку від не­гативного стохастичного впливу факторів зовнішнього середовища.

У реальних економічних умовах стратегічний потенціал банку має властивість виявляти асиметричну реакцію на позитивні та негативні управлінські рішення та впливи зовнішнього середовища, що знаходить своє відображення у відносно високому рівні стійкості до позитивних впливів (уповільнена та послаблена реакція на них з боку банку), у той час як негативні та руйнівні впливи супроводжуються досить швидким і значним негативним ефектом. Дана властивість пов'язана з ефектом ентропії, від­повідно до якого зусилля, спрямовані на формування та підтримку ефек­тивної діяльності системи, завжди є більшими за ті, що викликають її руйнування, саме тому завжди набагато простіше завдати шкоди, ніж до­сягти еквівалентного позитивного ефекту.

Зазначена властивість стратегічного потенціалу залежить також від його рівня: значний стратегічний потенціал банку забезпечує підвищену стійкість його розвитку, однак потребує досить істотних зусиль щодо по­дальшого росту; потенціал відносно малої величини дозволяє забезпечити досить значні темпи відносного приросту, але водночас досить легко підда­ється впливу негативних зовнішніх і внутрішніх факторів.

Після аналізу внутрішнього середовища банку та визначення стратегічного потенціалу здійснюється аналіз оточення, хоча така послідовність не є обов'язковою.

Існує два підходи до визначення потенційних релевантних змін:

• від зовнішніх до внутрішніх змін;

• від внутрішніх до зовнішніх змін.

Перший підхід передбачає першочергову оцінку факторів зовнішнього середовища та визначення їхнього впливу на діяльність банку. Напри­клад, визначаються п'ять найважливіших напрямків змін зовнішнього середовища та аналізується їхній вплив (потенційні можливості та загро­зи) щодо ринків, конкурентних позицій та стратегії банку. Перевага дано­го підходу полягає в можливості висвітлення можливих зовнішніх змін, які можуть залишитися непоміченими за іншого підходу.

Другий підхід, який у банках використовується досить часто, передба­чає першочерговий аналіз факторів внутрішнього середовища, а саме — параметрів «продукти - ринки», з урахуванням яких потім досліджують­ся окремі зміни в оточенні банку.

Процес визначення потенційних змін передбачає встановлення певної періодичності їх реєстрації (табл. 4.3).

Таблиця 4.3.

Дата добавления: 2015-07-15