Корпоративна стратегія та типи стратегічного контролю в банку

Стратегія	Використання типу стратегічного контролю
ринковий	бюрократичний	з боку колективу
Непов'язана диверсифікація	Активне	Помірковане	Незначне
Вертикальна інтеграція	Активне	Активне	Помірковане
Пов'язана диверсифікація	Незначне	Активне	Активне

Основною вимогою до системи контролю в будь-якій організації є її ефек­тивність. Створити ефективну систему контролю вдається далеко не всім банкам, оскільки вітчизняна банківська справа - це галузь, у якій менеджери тривалий час не приділяли належної уваги розвитку системи контролю, а отже, не брали до уваги вимог щодо підвищення її ефективності.

Основними принципами розробки та реалізації ефективної системи стратегічного контролю в банківській організації є такі:

¨ стратегічний характер;

¨ результативність;

¨ гнучкість;

¨ своєчасність;

¨ економічність і простота;

¨ відповідальність;

¨ збалансованість;

¨ інтеграція, взаємодія та координація;

¨ відповідність;

¨ зацікавленість керівництва;

¨ пріоритетність;

¨ комплексність;

¨ постійність і т.д.

Стратегічний характер контролю передбачає його спрямованість лише на стратегічні аспекти діяльності банку. Отже, виявлення видів діяльнос­ті, які мають для банку стратегічне значення, перетворюється в найважли­віше завдання менеджерів, що відповідають за функціонування системи контролю.

Результативність контролю - це забезпечення максимального виконання завдань, поставлених перед банком. Контроль не можна розглядати як самоціль, він має проводитися не для того, щоб просто зібрати та проаналізувати інформацію, а саме для надання реальної допомоги керівникам банку всіх ланок.

Гнучкість контролю є важливою вимогою, завдяки якій можна постійно стежити за відповідністю діяльності банку змінам, що відбувають­ся в зовнішньому середовищі. Наприклад, поява нововведень на ринку банківських послуг ініціює процес пристосування банку до нових умов, що відображається в наданні клієнтам нових видів послуг, освоєнні нових методів здійснення банківських операцій і т.п.

Ефективність контролю характеризується його своєчасністю, що дозволяє починати регулюючі дії до того, як зростаючі негативні тенденції спри­чинять кризові наслідки. З питаннями своєчасності контролю тісно пов'я­зане встановлення періодичності проведення контролюючих заходів, яка визначається дією багатьох факторів, основними серед яких є характер підконтрольного заходу, часові рамки стандартів системи контролю, прогноана швидкість змін, витрати на здійснення контрольних вимірів і т.д.

Економічність - одна з найважливіших вимог до системи контролю. Контроль має супроводжуватися істотною користю для банківської організації. Банки, у яких пріоритет надається занадто ретельному контролю, не звертають уваги на таку вимогу, тому витрати на здійснення контроль них заходів, як правило, значно перевищують загальний ефект від реаліза­ції системи контролю.

Принцип відповідальності полягає в тому, що кожний працівник бан­ку має нести економічну, адміністративну та дисциплінарну відповідаль­ність за виконання певного кола функцій.

Принцип збалансованості передбачає, що визначення обов'язків суб'єктів контролю супроводжується наданням відповідного обсягу прав і можливостей.

Відповідно до принципу інтеграції, взаємодії та координації конт­роль розглядається у тісному взаємозв'язку з усіма елементами системи управління та передбачає чітку взаємодію всіх підрозділів і служб банку. Принцип відповідності затверджує, що система внутрішнього контро­лю в банку має бути адекватною системі управління, залежати від величи­ни банку, складності його організаційної структури, обсягів і видів опера­цій і т.д.

Принцип зацікавленості керівництва полягає в тому, що ефективність реалізації системи внутрішнього контролю в банку значною мірою зале­жить від зацікавленості в цьому вищих менеджерів і власників банку.

Принцип пріоритетності передбачає обґрунтований розподіл наявних ресурсів при реалізації контрольних функцій з приділенням особливої уваги найбільш важливим напрямкам діяльності банку.

Принцип комплексності вимагає всебічності контролю, тобто необхідність адекватного охоплення системою контролю всіх аспектів діяльності банку.

Принцип постійності полягає в систематичному функціонуванні системи внутрішнього контролю з метою вчасного попередження виникнення відхилень у діяльності банку.

Для того щоб вітчизняний банк мав можливість досягти значних успіхів і визнання, необхідно впроваджувати в практику найбільш передові, прогресивні методи роботи на ринку. До таких управлінських інновацій в межах побудови та реалізації системи контролю належить практика впровадження контролінгу.

Контролінг - це система комплексної оцінки всіх аспектів діяльності банку, його підрозділів, керівників і робітників з погляду своєчасного та якісного виконання запланованих стратегічних показників з метою виявлення відхилень і прийняття невідкладних і енергійних дій для до­сягнення цілей за будь-яких змін господарської ситуації.

Контролінг є інструментом поліпшення діяльності банку. Контролінг не означає «контроль», а скоріше - «постійно тримати під контролем». У системі контролінгу важливим є активний, орієнтований на майбутнє елемент управління.

Контролер входить до числа керівників банку та повинен мати необхідну владу для виконання покладених на нього функцій. Він працює не окремо, а спирається на групу менеджерів, безпосередньо йому підлеглих. У той же час помічниками контролера мають виступати всі робітники банку (від керівників до простих виконавців), забезпечуючи його необхід­ною інформацією.

Як інструмент управління контролінг з моменту своєї появи використовувався для вирішення поставлених завдань у рамках фінансовокредит­ної організації, орієнтованої на прибуток. Але практика свідчить, що банк лише тоді зможе зберегти ринкові позиції, якщо він також буде активно діяти в галузях управління персоналом і економічним середовищем на основі чіткого плану. Тому в рамках контролінгу особлива увага приділя­ється розробці програми удосконалення та розвитку персоналу банку, по­стійного зростання його кваліфікації, а також планомірного поліпшення внутрішнього середовища банку та системи його організації.

Основними специфічними проблемами контролінгу в банківській сфе­рі порівняно з промисловим підприємством є такі:

• специфічність зовнішнього середовища:

- визначення умов грошової політики в межах національної економі­ки Національним банком України;

- здійснення фінансових операцій потребує довірчих відносин між контрагентами, що знаходить своє відображення в численних умовах щодо забезпечення захисту їхніх прав;

- зацікавленість держави в наявності ефективної банківської системи та формування відповідного законодавства тощо;

• переважання частки відсоткових доходів в структурі доходу банку, що обумовлює значний рівень інтересу з боку контролінгу банку до відсоткових операцій, включаючи методи розрахунку та управління відсотковим доходом;

• відносна сталість структури витрат на персонал, на утримання та функ­ціонування обладнання, що визначає домінуючий характер постійних витрат у структурі собівартості банківських продуктів і послуг;

• значний рівень витрат, спричинений прагненням банків до універсаліза­ції та розширення номенклатури послуг;

• дуалістичний характер послуг банку, який знаходить своє відображення в розмежуванні вартісного (створення та розподіл коштів у фінансовій

сфері) і фізичного (результат праці людини, у тому числі з використанням обчислювальних засобів) аспектів послуг.

Основними завданнями контролінгу в банку є такі:

• створення та підтримка інфраструктури, орієнтованої на управління прибутковістю (надання контролінгу функцій системоутворення, що зумовлено необхідністю відповідності організаційної структури банку, системи планування та контролю, а також системи управлінської інформа­ції концепції стратегічного розвитку, зокрема орієнтації на прибутко­вість);

• реалізація специфічних функцій контролінгу з метою забезпечення за­мкнутості циклу контролінгу шляхом послідовного, поетапного вико­нання процесів аналізу, планування та контролю;

• виконання окремих функцій банківського менеджменту (управління портфелем, структурою балансу, бюджету) відповідно до концепції орієнтації на прибутковість;

• інформаційне та координаційне забезпечення окремих сфер менеджмен­ту і т.д.

Об'єктами координаційної функції контролінгу в банку є оперативні та стратегічних наміри, що обумовлює формальний поділ завдань контро­лінгу на стратегічні й оперативні.

Система стратегічного контролінгу в банку призначена для пошуку та виявлення існуючих і майбутніх джерел (потенціалу) успіху банку. Для забезпечення успішного довгострокового розвитку банку здійснюється систематичний пошук перспективних напрямків діяльності. До завдань стратегічного контролінгу належить також формування пропозицій щодо підвищення ефективності перспективного управління структурою комерційної діяльності банку.

Іншим найважливішим напрямком діяльності стратегічного контролінгу є визначення мінімального рівня рентабельності, необхідного для успішного довгострокового функціонування банку. При цьому, як правило, використовуються методи розрахунку рентабельності активів і/або необхідного прибутку.

Стратегічний контролінг визначає рівні таких загальних показників діяльності банку, як ризики структури балансу, ринкові ризики, потенціал росту на тривалий плановий період часу та ін.

Стратегічні завдання контролінгу в банку полягають у:

• сприянні розвитку стратегічного планування;

• аналізі слабких і сильних сторін діяльності банку;

• уточненні стратегічних цілей банку відповідно до змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі та забезпеченні умов їх своєчасного досяг­нення;

• систематичному порівнянні стратегічних і фактичних планових показ­ників;

• підготовці коригувальних заходів у випадку відхилення від мети і, за необхідності, їх проведення та ін.

Завдання контролера полягає в тому, щоб при наявності розбіжностей між фактичними і плановими показниками ініціювати процес, що допоміг би досягти стратегічної мети, незважаючи на певні відхилення від плано­вих показників розвитку. Порівняння реальних і планових результатів здійснюється з метою своєчасного визначення проблем реалізації страте­гії та регулюючих дій, використання яких має забезпечити одержання планового прибутку та досягнення інших намічених показників страте­гічного розвитку.

Необхідність радикального поліпшення системи підтримки процесу прийняття та реалізації рішень для підвищення ефективності стратегіч­ного розвитку банку зумовлює необхідність впровадження нових підходів до інформаційної підтримки банківської діяльності.

Основними об'єктами оперативного контролінгу є структура рентабельності та ризик, що визначає орієнтацію на конкретні цифри і детальну інформацію.

У процесі контролінгу здійснюється облік ризиків, обумовлених ліквідними позиціями (активами), і ризиків зменшення рентабельності банку до рівня неплатоспроможності.

Функціонування системи контролінгу в банку передбачає формування системи управління процесом досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності банку шляхом вирішення завдань фінансового аналізу, конт­ролю та оптимізації використання фінансових коштів і їх джерел.

Створення ефективного механізму контролінгу припускає наявність системи банківської калькуляції, адекватної операційним і інформацій­ним процесам. Калькуляція маржі є одним з найбільш важливих компо­нентів інформації, необхідної для ефективного управління банком.

Основними оперативними завданнями системи контролінгу в банку є:

• сприяння організації єдиної системи планування, що ґрунтується на координації всіх аспектів діяльності;

• визначення відповідності оперативних і стратегічних планів;

• забезпечення оперативного порівняння планових і фактичних показників;

• вжиття заходів при відхиленнях від плану, що дозволяють вчасно та пов­ною мірою досягти найважливіших показників стратегічного розвитку;

• інформування керівництва та робітників банку про хід виконання пла­нів і отримані результати.

Регулююча діяльність контролінгу полягає, зокрема, у тому, щоб за умови виявлення відхилень, допущених в одній галузі діяльності банку, сигналізувати іншим відділам, сформулювати для них необхідні дії та допомогти здійснити їх для досягнення планових показників банку в цілому. При цьому реальною є можливість коригування планових показників діяльно­сті підрозділів банку як відповідна реакція на зміни, що відбулися в зов­нішньому та внутрішньому середовищі.

Дата добавления: 2015-07-15