Модифікації інноваційної стратегії організації

Тип стратегії	Зміст	Можливі результати
Традиційна	Підвищення якості існуючих продуктів на існуючій технологічній базі	Поступове відставання в техніко-технологічному, а потім і в економічному відношенні
Опортуністична	Орієнтація на продукт - лідер ринку, що не потребує високих витрат на НДОКР	Можливий успіх внаслідок монопольної присутності на ринку. Помилки в оцінці власних адаптаційних можливостей та ринку призводять до ризику швидкої втрати конкурентних переваг
Імітаційна	Придбання ліцензій з мінімальними витратами	Успіх можливий за умови високої спеціа­льної кваліфікації та постійної підтримки досягнутого рівня. У протилежному ви­падку - швидка втрата монопольних пе­реваг
Оборонна	Не відставати від інших, не претенду­ючи при цьому на домінування	Використовується дрібними організація­ми, які залежать від великих фірм
Наступальна	Бути першим на ринку за рахунок підтримання високого рівня ін­новаційного процесу, кваліфікованих кадрів, можливостей до розподілу ризику та інших конкурентних переваг	Ризики, пов'язані з будь-яким лі­дируванням, але й переваги від такої позиції на ринку формують основу для „агресивної ініціативи"

Активна (наступальна, експансивна) стратегія характеризується таки­ми рисами:

• диверсифікація (постійне розширення діяльності організації).

• технологічна орієнтація (розробка та опанування нової продукції з наступною оцінкою можливостей ринку);

• наступальний характер (бажання випередити конкурентів у випуску та продажу нової продукції) і т.д.

Пасивна (реактивна) стратегія організації має такі характерні риси:

• концентрація діяльності організації в певному напрямку;

• ринкова орієнтація (організація спочатку вивчає потреби споживачів, а потім - технологічні можливості для розробки товару, який може задо­вольнити ці потреби);

• оборона (організація захищає свою частку ринку шляхом оновлення продукції у відповідь на дії конкурентів) і т.д.

Пасивний вид стратегії організації може мати рецептивну чи адап­тивну форму.

Для рецептивної стратегії властиві обмеження інновацій, використан­ня вже перевірених управлінських рішень і методів, низький рівень ризи­кованості стратегічного розвитку організації в цілому.

Реалізація адаптивної стратегії спрямована на утримання організації серед новаторських фірм шляхом негайного використання нових рішень, зразків, ноу-хау тощо. Це визначає більш високий рівень інноваційності і відповідно ризикованості стратегічного розвитку організації, що обирає адаптивний шлях.

На практиці стратегічний розвиток будь-якої організації являє собою послідовний, циклічний і комплексний процес реалізації взаємопов'яза­них стратегій.

Стратегічне управління ускладнюється наявністю окремих рівнів, на кожному з яких приймаються стратегічні рішення, мета яких полягає в забезпеченні ефекту синергії для успішного стратегічного розвитку орга­нізації.

Альтернативні стратегії можуть застосовуватися в різних комбінаціях, що зумовлюється характером дії факторів, які впливають на діяльність організації. Комбінації розрізняються послідовністю, масштабами засто­сування та взаємодією на різних фазах розвитку організації. Різноманіття альтернатив стратегічного розвитку дає змогу кожній організації форму­вати власну, несхожу на інших стратегію та практично унеможливлює використання універсальних методів і моделей стратегічного управління у кожному конкретному випадку без відповідної адаптації та пристосу­вання.

Дата добавления: 2015-07-15