Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Загальна характеристика структури і функції клітин.

Читайте также:
  1. I. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА УЧЕБНО-ОЗНАКОМИТЕЛЬНОЙ ПРАКТИКИ
  2. I. Характеристика проблемы
  3. I. Характеристика проблемы, на решение которой направлена подпрограмма
  4. I. Характеристика проблемы, на решение которой направлена Программа
  5. I. Характеристика проблемы, на решение которой направлена Программа
  6. I.8.3. Характеристика клеточного воспалительного ответа
  7. II. Функції

Кліти́на (від лат. cellula — комірка) — структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, для якої характерний власний метаболізм та здатність до самовідтворення. Від середовища, яке її оточує, клітина відмежована плазматичною мембраною (плазмалемою). Розрізняють два типи клітин: прокаріотичні, що не мають сформованого ядра, характерні для бактерій та архей, та еукаріотичні, в яких наявне ядро, властиві для всіх інших клітинних форм життя, зокрема рослин, грибів та тварин. До неклітинних форм життя належать лише віруси, але вони не мають власного метаболізму і не можуть розмножуватись поза межами клітин-живителів. У всіх клітинах під контролем генетичного апарату здійснюється синтез білків. Клітка, що не синтезує білки, по суті справи мертва.. Цитоплазма, ядро і оболонка клітин складаються переважно з білків, ліпідів, вуглеводів (цукру і полісахариди), вітамінів і гормонів, органічних кислот та інших складних органічних сполук, а також простих за хімічною будовою речовин - солей, різних радикалів.

2. Синапси, передача збудження через синапси. Місця, в яких збудження з однієї нервової клітини передається на другу, називають синапсами. Синапс складається з пресинаптичної і постсинаптичної частин, між якими лежить синаптична щілина. До пресинаптичної частини відноситься кінцева гілочка аксона, яка поблизу місця контакту втрачає мієлінову оболонку і розширюється, утворюючи синаптичний ґудзичок. У синаптичному ґудзичку знаходяться міхурці (везикули), наповнені хімічною речовиною —медіатором, а також мітохондрії. Збудження в синапсах передається за допомогою хімічних речовин, що дістали назву медіаторів. В нервово-м'язових синапсах, синапсах парасимпатичної нервової системи медіатором є ацетилхолін. Збудження в ід клітин до клітин передається хімічним шляхом за допомогою речовин що називаються медіаторами.

3. Плоскостопість, її причини і ознаки. Заходи попередження.

Плоскостопістю називають деформацію стопи, що характеризується уплощением а також опущенням її поздовжнього і поперечного склепінь. Плоскостопість може бути вродженим, однак останнє зустрічається вкрай рідко. Набагато частіше доводиться стикатися з плоскостопістю придбаним. Причинами розвивається плоскостопості можуть бути: 1) рахіт, загальна слабкість, порушення тонусу певних груп м'язів ніг, знижений фізичний розвиток, 2) плоскостопість особливо легко розвивається, якщо діти передчасно (до 10-12 місяців) починають багато стояти і пересуватися, особливо в м'якій взуття; 3) шкідливо позначається на формуванні стопи тривале ходіння дітей по гладкій твердій поверхні (підлозі, асфальту), 4) деформація стоп може виникнути також у результаті паралічів (поліомієліт) і травм м'язів, зв'язок і кісток ніг. При плоскостопості: а) порушується і знижується опорна функція стопи, погіршується її кровопостачання; стопа стає пітливість, холодної, синюшної; б) болі можуть виникнути і в литкових м'язах, в колінних суглобах, а також у ділянці нирок; в) діти, які страждають плоскостопістю, при ходьбі широко розмахують руками, сильно тупають, хода їх напружена, незграбна. З метою попередження плоскостопості необхідно: 1) щоб дитяча взуття не була тісною. Вона повинна щільно облягати ногу, мати жорсткий задник, 2) не рекомендується носити взуття з вузькими носами або жорсткою підошвою; 3) не слід також дозволяти дітям ходити вдома у теплому взутті, так як частий перегрів ніг послаблює зв'язковий апарат стопи, сприяє розвитку плоскостопості. Щоб виправити плоскостопість, бажано проводити вправи для м'язів ніг і стоп: ходьба на носках, зовнішніх краях стоп, по похилій площині, катання м'яча і обруча ногами, присідання стоячи на палиці. Тривалість вправ - 10-20 хв, залежно від віку дитини. Профілактичні (стандартні) супінатори маються на деякій взуття, яку бажано купувати для дитини з тенденцією до плоскостопості. Лікувальні супінатори застосовуються в більш важких випадках, їх повинен підібрати по гіпсовим зліпком зі стопи дитини лікар-ортопед.


Дата добавления: 2015-07-15; просмотров: 170 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Білет №4 | Механізм вдиху і видиху, нервово – гуморальна регуляція дихання | Білет 7 | Білет №10 | Білет № 9 | Білет №11 | Білет №12 | Білет 14 | Вікові особливості швидкості, точності виконання рухів | Білет №17 |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Гігієна шкіри| Білет №3

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)