Дати відповідь на тести.

1. Робочі місця з точки зору продуктивності і мотивації повинні давати можливість працюючим:

а) оптимальним способом розвивати свої здібності;

б) підвищувати ефективність праці;

в) відповідати вимогам людини щодо умов праці і забезпечення зайнятості;

г) приносити прибуток підприємству;

д) використовувати нові технології.

2. Раціональна організація робочих місць повинна:

а) забезпечити реалізацію планів підприємства з точки зору людського фактора – персоналу (кількості, кваліфікації, продуктивності та витрат на найм працівників);

б) забезпечити ефективне кадрове планування;

в) забезпечити організацію професійного навчання.

3. Робоче місце – це:

а) просторова зона дій, оснащена технічними засобами, в якій здійснюється трудова діяльність працівників або групи працівників;

б) місце, де працюють робітники;

в) місце, на якому виготовляється продукція;

г) місце, на якому надаються послуги;

д) місце, де розміщуються знаряддя, предмети і продукти праці.

4. Робочі місця поділяють на:

а) постійні;

б) тимчасові;

в) мобільні;

г) основні;

д) допоміжні.

5. Вимоги до організації робочих місць:

а) інформаційні;

б) економічні;

в) ергономічні;

г) гігієнічні;

д) естетичні;

е) технічні;

є) організаційні;

ж) сучасні.

6. Нормування – це:

а) процес визначення об'єктивно необхідних витрат робочого часу у сферах діяльності людини;

б) визначення витрат живої праці на виконання певного виду роботи у конкретних техніко-організаційних умовах і встановлення на цій основі міри праці;

в) засіб встановлення і забезпечення кон­тролю над мірою праці, а через неї над мірою споживання і спрямоване на підвищення продуктивності праці, ефективне використання роботи

г) процес визначення витрат робочого часу на виготовлення продукції.

7. В умовах підприємств нормування праці виступає:

а) базою планово-економічних розрахунків поточного, перспективно­го, прогнозного характеру;

б) вихідною базою обліку витрат і результатів виробництва;

в) основою раціональної організації праці, виробництва й оператив­ного управління підприємством;

г) засобом встановлення рівноінтенсивних норм праці.

8. Норма часу ─ це:

а) регламентована величина затрат часу для виробницт­ва одиниці продукції або на виконання одиниці роботи одним чи групою працівників відповідної кваліфікації в певних організаційно-технічних умовах;

б) обґрунтована кількість обсягу роботи, яку пови­нен виконати працівник або група працівників відповідної кваліфікації в певних конкретних умовах, за встановлений час (зміну, годину) і вимірюється в натуральних показниках;

в) визначена кількість об'єктів (кількість машин, оди­ниць обладнання, працівників), яку повинен обслуговувати один або група працівників відповідної кваліфікації за одиницю часу в конкретних умовах;

г) кількість працівників або підрозділів, що підпорядковані одному або декільком керівникам (директор, його заступ­ник).

9. Норма часу встановлюється у:

а) секундах;

б) хвилинах;

в) людино-годинах;

г) людино-днях.

10. Для розрахунку норм праці використовують нормативи часу на:

а) підготовчо-заключну;

б) основну;

в) допоміжну;

г) оперативну роботу;

д) організаційно-технічне обслуговування робочого місця;

е) на відпочинок і особисті потреби;

є) на перерви;

ж) обумовлені технологічним процесом

11. Метод нормування – це:

а) сукупність прийомів вивчення й аналізу процесів праці, виміру затрат часу з метою встановлення норм праці і впроваджен­ня їх у виробництво;

б) процес визначення об'єктивно необхідних витрат робочого часу;

в) засіб встановлення і забезпечення кон­тролю над мірою праці.

12. Методи нормування праці поділяють на:

а) метод мікроелементного нормування, який ґрунтується на розподілі робіт за сукупністю рухів людини і на кожен із них встановлюються норми часу;

б) метод аналітичного нормування, суть якого полягає в класифікації видів робіт, фотохронометражних спостереженнях, обробці даних статис­тичними методами і визначенні норм часу за видами робіт;

в) метод статистичного нормування, суть якого — в моделюванні залежності трудомісткості окремих процесів від логічно вибраної сукупності факторів при допомозі кореляційно-регресивного аналізу;

г) метод експертного нормування, суть якого полягає у формуванні нормативів трудомісткості і кількості групою кваліфікованих спеціалістів-експертів на основі оцінки затрат праці, кваліфікації працівників, технічних засобів та обсягів інформації.

Студенти гр. ______ _______________________ ________________________

(П.І.Б.) (П.І.Б.)

Викладач: доцент Трунін К.С.

Дата добавления: 2015-07-15