Секретний протокол до радянсько-німецького Пакту про ненапад

Текст, запропонований Гітлером

1. У разі територіально-політичної перебудови областей, що входять до складу прибалтійських держав (Фінляндія Естонія, Латвія Литва), північний кордон Латвії одночасно є кордоном сфер інтересів Німеччини і СРСР. При цьому обома країнами визнаються інтереси Литви у Віденській області.

2. У разі територіально-політичної перебудови областей, що входять до складу Польської держави, кордон сфер інтересів Німеччини і СРСР буде проходити приблизно по лінії річок Нарев, Вісла, Сян.

Питання про те, чи буде в інтересах обох сторін бажанням збереження незалежної Польської держави і які будуть кордони цієї держави, може бути остаточно з’ясоване тільки в ході подальшого політичного розвитку. У будь-якому випадку обидва уряди будуть вирішувати це питання шляхом дружньої обопільної згоди.

Доповнення Сталіна

Визнати сферою інтересів СРСР порти Лібава (Лієпая), Віндава (Вентспілс) і Бессарабію.

«Договір про дружбу та державний кордон» укладений 28 вересня 1939 р. між Німеччиною та СРСР:

- уточнював розмежувальну лінію між Німеччиною та СРСР на території Польщі;

- кордон відсунули на схід від р. Вісли до р. Буг;

- Гітлер погодився на передачу до радянської «сфери впливу» Литви;

- Підтведжено долучення західноукраїнських і захїднобілоруських земель до складу СРСР.

Отже, уряд Німеччини давав згоду на приєднання до СРСР польської частини Західної України, Західної Білорусі, Бессарабії, Естонії, Латвії Литви.

Внаслідок поділу Польщі до СРСР відходило 51,4% її території із 37,1% населення (12 млн.чол.).

ІІ. Воз’єднання Західної України з УРСР.

1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу. Ця подія стала початком, Другої світової війни.

3 вересня Англія і Франція оголосили про стан війни з Німеччиною, однак уряди цих країн не і поспішали прийти на допомогу Польщі, щоб виконати свої союзницькі зобов'язання. Можливості надати допомогу Польщі були як у Франції, так і в Англії. Так, наприклад, на кордоні з Німеччиною були зосереджені 8 французьких армій. Проти 300 гармат, які мали гітлерівці на Західному фронті, у Франції було 6000 гармат, проти 700 літаків - 1500 літаків.

Перевага німецької армії над польською була абсолютною: у піхоті - у три рази, у танках - у вісім разів, у літаках - у десять разів.

4 вересня частини вермахту вийшли до Вісли, 8 вересня прорвалися до Варшави, 15 вересня, зайнявши Брест, перетнули «лінію Керзона».

16 вересня СРСР і Японія уклали угоду про припинення воєнних дій на Далекому Сході. Це дало можливість уряду СРСР 17 вересня прийняти рішення про виступ частин, зосереджених на радянсько-польському кордоні. О 2 годині ночі 17 вересня Сталін у присутності Молотова і Ворошилова прийняв німецького посла Шуленбурга і запропонував йому довести до відома уряду Німеччини, що Червона армія перетне радянський кордон о 6 годині ранку на всьому його протязі - від Полоцька до Кам'янець-Подільського. Того самого дня, через годину після виступу радянських військ, о 7 годині ранку, німецьке командування віддало наказ частинам вермахту зупинитися на лінії Сколе-Львів-Володимир-Волинський-Брест-Білосток.

18 вересня польський уряд і головнокомандування переїхали до Румунії наказавши не вступати в бій із радянськими військами.

22 вересня радянські війська увійшли до Львова, захопивши багато польських військовополоненних.

22 жовтня 1939 р. були проведені вибори делегатів до Народних зборів Західної України. Вибори проводилися по безальтернативних списках, під ретельним контролем.

Наприкіці жовтня Народні збори Західної України звернулися до Верховної Ради СРСР із проханням про включення Західної України до складу СРСР і возз'єднання з УРСР.

В листопаді 1939 р. Верховна Рада СРСР задовольнила прохання Народних зборів. На території Західної України після приєднання до СРСР і УРСР було утворено шість областей: Львівська, Станіславська (згодом Івано-Франківська), Волинська, Тернопільська, Рівненська, Дрогобицька.

У червні 1940 р. радянський уряд пред'явив ультиматум Румунії з вимогою передати СРСР Північну Буковину і Бессарабію. Румунія, не маючи підтримки від Німеччини, задовольнила ці вимоги.

У серпні 1940 р. Верховна Рада СРСР прийняла закон про включення до складу УРСР Північної Буковини і частини Бессарабії, де переважало українське населення (решта Бессарабії і Наддністрянщини увійшли до складу знов створеної Молдавської РСР).

ІІІ. Напад Німеччини на СРСР. Битва під Москвою, Сталінградом, Курська дуга.

Періодизація Великої Вітчизняної війни

Період	Подія
І	22 червня 1941 р. - 18 листопада 1942 р;
II	19 листопада 1942 р. - кінець 1943 р.
III	січень 1944 р. - 9 травня 1945 р.
Війна СРСР проти Японії	9 серпня - 2 вересня 1945 р.

Для здійснення плану «Барбароса» гітлерівське командування виділило:

• 190 дивізій (5,5 млн чоловік);

• 3712 танків;

• 4950 бойових літаків;

• 193 бойові кораблі;

• 47260 польових гармат і мінометів.

Вздовж західного кордону СРСР були розгорнуті три групи армій:

«Північ» - головне завдання: наступ на ленінградському напрямку, розгром радянських військ у Прибалтиці, захоплення Ленінграда, портів на Балтійському морі.

«Центр» - головне завдання: наступ на московському напрямку, оточення і знищення радянських військ у Білорусії, наступ на Москву.

«Південь» - головне завдання: наступ на київському напрямку, знищення радянських військ на Правобережній Україні, наступ на схід від Дніпра.

Група армій «Південь» була націлена на територію України, До її складу входило 57 дивізій (44 німецьких і 13 румунських), 9 румунських і 4 угорські бригади. Воєнні дії група армій «Південь» повинна була здійснювати за підтримки 4-го німецького повітряного флоту (близько 800 літаків) і румунських ВПС (близько 500 літаків).

Битва за Україну (1941 - 1942 рр.) Літньо-осіння кампанія 1941 р.

Радянські війська західних округів вели в червні-липні прикордонні бої, виявляючи мужність і відвагу.

23 – 29 червня-ли відбулася запекла танкова битва в районі Луцьк-Броди-Рівне-Дубно.

7 липня – 26 вересня 1941 р. - Київська оборонна операція радянських військ.

9 серпня - 16 жовтня 1941 р.-. оборона Одеси.

У жовтні-листопаді 1941 р. після тяжких боїв радянські війська залишили Донбас.

25 жовтня 1941 р. – німецькі війська залишили м. Харків.

30 жовтня 1941 р. - 4 липня 1942 р.- оборона Севастополя.

Зимово-осіння кампанія 1942 р.

Січень - квітень 1942 р - після перемоги в битві за Москву Червона армія провела наступ по всьому фронті від Ленінграда до Чорного моря, просунувшись на захід до 350 - 400 км.

У лютому 1942 р. була здійснена спроба звільнення Криму (Керченсько-Феодосійська десантна операція). Радянським військам вдалося вигнати фашистів з Керченського півострова, але в цілому задача по звільненню Криму не була виконана.

15 - 20 травня німецька армія після запеклих боїв захопила Керч. Радянським військам довелося евакуюватися з великими втратами на Таманський півострів.

12 травня війська Південно-Західного і Південного фронтів почали наступ в Україні (з метою звільнення Харкова, Краснограда, Дніпропетровська, Запоріжжя, Донбасу; прориву до Дніпра). Вдалося здійснити прорив оборони противника на ділянці Балаклія-Червоний Лиман і просунутися на 90 км. У результаті цього утворився Барвенківський виступ. Операція в районі Харкова закінчилася для радянських військ серйозною поразкою.

20 травня німецькі війська розпочали штурм Севастополя, почалася героїчна оборона Севастополя (до липня 1942 р.).

25 липня радянські війська залишили східні райони Донбасу і правий берег Дону, утворилася загроза прориву противника до Волги і на Кавказ.

22 липня 1942 р. уся територія України була окупована військами Німеччини та її союзників. Останнім радянські війська залишили м. Свердловськ Ворошиловградської (нині Луганської) області.

ІV. Всенародна боротьба в тилу фашистських загарбників.

Рух антифашистського Опору в Україні (1941 - 1942 рр.)

Течія	Діяльність
Радянська	Створення партизанських загонів, підпільних організацій. Нанесення збитків окупантам. Ведення бойових дій партизанськими загонами (під керівництвом С. Ковпака, С. Руднєва, О. Сабурова, О. Федорова та ін).
Націоналістична	Створення підпільних і партизанських загонів, які боролися з окупантами, так і з Червоною армією (у цій боротьбрали участь частина ОУН на чолі із Бандерою).Агітаційна робота серед населення. Створення в 1942 р. Української повстанської армії (УПА) Головнокомандуючий УПА з 1943 р. – Шухевич (Т. Чупринка). УПА діяла на Волині, Поліссі, Житомирщині, Київщині Закарпатті, Галичині, Буковині, Вінничині, у Бессарабії Одеській області. УПА проводила рейди, нападала на німецькі гарнізони, склади, обози. УПА мала зіткнення з радянськими військами. УПА в 1943 р. роззброїла військові формування ОУН-Мельника.

Радянське комуністичне підпілля і партизанський рух.

Рух Опору — антифашистський патріотичний рух народних мас, що розгорнувся на території України під час її окупації.

У червні — вересні 1941 р. в Україні було створено 33 підпільні обкоми, багато районних комітетів, первинних організацій і груп ВКП(б).

За перший рік війни на території України для партизанської та диверсійної роботи було залишено 3500 груп, багато з яких було розгромлено. До червня 1942. р. їх залишилося лише 22.

У червні 1942 р. почав діяти Український штаб партизанського руху під керівництвом Т. Строкача. Після перемоги під Москвою (грудень 1941 р.) комуністичне крило руху Опору в Україні активізувалося. Ширився партизанський рух в Україні.

Наприкінці серпня 1942 р. в Україні діяло 5 партизанських з єднань (під командуванням С. Ковпака, М. Наумова, О. Сабурова, О. Федорова та ін.), і 900 дрібних загонів. Тільки на Київщині їх.налічувалося близько 20.

У жовтні 1942 р. у рейд на Правобережну Україну вирушили з'єднання С Ковпака та.О. Сабурова. За 30 днів вони пройшли з боями 750 км. Протягом війни з єднання С Ковпака здійснило 7 рейдів, пройшло тилами ворога

18 тис км. Всього протягом війни партизанські загони України провели

19 рейдів загальною довжиною 52 тис. км.

Ведучи активну "рейкову війну", лише протягом літа — осені 1942 р. партизани висадили в повітря 117 залізничних і шосейних мостів, пустили під укіс 158 ворожих ешелонів.

За даними радянських істориків партизани України за роки війни:

• розгромили 467 ворожих гарнізонів, комендатур, штабів поліції;

• пустили під укіс близько 5 тис. ешелонів із вантажами для фашистської армії;

• спалили або висадили в повітря 461 підприємство, 915 військових складів;

• знищили до 100 тис. окупантів.

Проти партизанського руху німецьке командування кинуло 120 тис. вояків.

Активно діяли радянські партизани у період визволення України, допомагаючи Червоній армії у форсуванні водних перешкод і здійснюючи диверсії на залізницях і в тилу ворожих військ, що відступали.

Усього в Україні в партизанській війні взяли участь 220 тис. партизанів, 9 тис. із них загинули.

Антифашистські підпільні організації України.

На окупованій ворогом території діяло 13 підпільних центрів, понад 3500 підпільних організацій і груп у складі 103 тис. осіб.

Ось деякі з них:

- "Партизанська іскра", виникла в с. Кримки Миколаївської області. Очолював організацію вчитель В. Моргуненко. До її складу входили старшокласники місцевої школи. Проіснувала до лютого 1943 р.;

- У м. Сталіно (Донецьк) на чолі з учителем історії С Матьокіним;

- У Ніжині — очолював Я. Батюк;

- У Краснодоні — "Молода гвардія":

Підпільники інформували населення про події на фронтах, зривали відправлення молоді до Німеччини, організовували саботаж на підприємствах, диверсії, збройні напади на поліцію та німецьких військовиків.

96партизанів і підпільників України одержали звання Героя Радянського Союзу.

Український самостійницький підпільний і партизанський рух.

Нацистське керівництво Німеччини, відкидаючи ідею української державності, все ж таки погодилося на співпрацю з ОУН, щоби використати її для боротьби проти Червоної армії.

Ще до нападу на СРСР ОУН у німецькій армії створила українське збройне з'єднання "Легіон українських націоналістів", який складався з двох підрозділів — "Нахтігаль" і "Роланд"; після того, як фашисти утвердилися на окупованій території, ці частини було розформовано.

30 червня 1941 р. після відступу радянських військ зі Львова були скликані Українські національні збори, які ухвалили відновити державну незалежність України та сформувати національний уряд (Українське державне управління), прем'єром якого став Я. Стецько. Було обнародувано "Акт проголошення відновлення Української держави" та благословення митрополита Андрія Шептицького.

Німеччина не підтримала проголошення Української держави.

Тоді ж заарештували близько 300 членів ОУН, а 15 керівних діячів організації розстріляли. Згодом в Освенцимі було знищено двох братів

С. Бандери.

ОУН перейшла до саботажу політики нацистських властей підготування власних збройних сил для боротьби проти окупантів, розгортання підпільної боротьби. Підпільні оунівські організації було створено в багатьох містах України, в тому числі в Донбасі та Криму. Особливо активно вони діяли в Дніпропетровській області, де їх у 1943 р. налічувалося до 5 тис. чоловік.

Оунівці сподівалися, що війна ослабить і Німеччину, і СРСР, через що вони не зможуть перешкодити відродженню української державності.

Багато оунівських організацій було розгромлено:

• у Києві арештовано 300 осіб, багатьох страчено у Бабиному Яру (серед них Олена Теліга, відома поетеса);

• у січні 1942 р. було розстріляно 200 осіб у Нікополі;

• тоді ж дві групи оунівців заарештовано в Херсоні;

• у 1942-1943 рр. розгромлено оунівське підпілля в Донецьку, Миколаєві, Запоріжжі, Дніпропетровську, Полтаві та інших містах Лівобережжя.

14 жовтня 1942 р. було створено Українську повстанську армію. УПА діяла на Волині, Поліссі, в Галичині. Боролася як проти німців, так і проти радянських партизанів, її командиром був Роман Шухевич (Тарас Чупринка). На початку 1944 р. вона налічувала 30-40 тис. бійців. У липні 1944 р. на таємних зборах у м. Самборі ОУН і представники політичних партій Західної України заснували Українську Галицьку визвольну раду (УГВР), яка очолила боротьбу як проти більшовицького, так і проти фашистського режимів. На 1944 р. УГВР контролювала територію у 150 тис. км² із населенням близько 15 млн душ. У, березні 1944 р на територію Західної України для боротьби проти українських повстанців було перекинуто спеціальні загони НКВС. Чисельність УПА на той час становила 100 тис.бійців.

---

Дата добавления: 2015-07-18