Порядок вирішення колективних трудових спорів

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники мають право на вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) у встановленому законом порядку. Порядок розгляду цієї категорії спорів регулюється Законом України від 3 березня 1998 p. № 137/98-ВР «Про порядок ви­рішення колективних трудових спорів (конфліктів)» та низкою інших нормативно-правових актів, зокрема численними актами, затвердже­ними наказами Національної служби посередництва та примирення (НСПП). Велике значення для ефективного вирішення колективних трудових спорів мають конвенції та рекомендації МОП, зокрема, кон­венції № 98 «Про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів» 1949 р. (ратифікована Україною 11 серпня 1956 р.) та № 154 «Про сприяння колективним переговорам» 1981 р. (ратифікована Україною 4 лютого 1994 p.), а також рекоменда­ції № 92 «Про добровільне примирення і арбітраж» 1951 p., № 130 «Про розгляд скарг на підприємствах з метою їх вирішення» 1967 р. та № 163 «Про сприяння колективним переговорам» 1981 р.

Колективний трудовий спір (конфлікт) — це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: а) вста­новлення нових або зміни існуючих умов праці та виробничого по­буту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди; в) виконан­ня колективного договору, угоди або окремих їх положень; г) невико­нання вимог законодавства про працю.

Колективні трудові спори класифікуються:

1) за характером спору на спори матеріального та спори процедур­ного характеру;

2) залежно від рівня, на якому вони виникли, на виробничі спори, галузеві спори, територіальні спори, національні спори.

Сторонами колективного трудового спору є:

а) на виробничому рівні — наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства чи його структурного підрозділу або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими праців­никами організація та роботодавець;

б) на галузевому та територіальному рівнях — наймані працівники підприємств однієї чи декількох галузей (професій) або адміністративно-територіальних одиниць чи профспілки, їх об’єднання або інші уповноважені цими найманими працівниками органи та роботодавці або об’єднання роботодавців;

в) на національному рівні — наймані працівники однієї або декіль­кох галузей (професій) чи профспілки або їх об’єднання чи уповно­важені найманими працівниками органи та роботодавці або об’єднання роботодавців на території більшості адміністративно-територіальних одиниць України, передбачених у ч. 2 ст. 133 Конституції України (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь).

Вимоги найманих працівників, профспілок — це пропозиції на­йманих працівників чи профспілки, їх об’єднань або інших уповно­важених цими найманими працівниками органів, висунуті в категорич­ній формі, сформовані, затверджені та документально оформлені відповідно до Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» до власника або уповноваженого ним органу (представника) з питань встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодав­ства про працю.

Вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих пра­цівників або формуються шляхом збирання підписів.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» вимоги найманих праців­ників на галузевому, територіальному чи національному рівнях фор­муються і затверджуються:

· у випадках, коли інтереси найманих працівників представляє профспілка, об’єднання профспілок — рішенням виборного органу відповідної профспілки, об’єднанням профспілок;

· у випадках, коли інтереси найманих працівників представляють інші уповноважені ними організації (органи) — конференцією пред­ставників підприємств, установ, організацій, обраних зборами (конфе­ренцією) працівників підприємств, установ, організацій, які перебува­ють у стані трудового спору (конфлікту).

Вимоги найманих працівників, профспілки чи об’єднання проф­спілок, оформлені відповідним протоколом, надсилаються власникові або уповноваженому ним органу (представнику). Дата вручення вимог роботодавцеві повинна бути зафіксована в журналі, або в інших реє­страційних формах обліку вхідної кореспонденції, або у формі під­пису безпосередньо власника чи керівника уповноваженого власником органу (представника) на другому примірнику вимог, який залишаєть­ся у представника найманих працівників, або поштовим документом (квитанцією), що підтверджує відправлення вимог рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Власник зобов’язаний розгля­нути вимоги найманих працівників або профспілки у триденний строк з дня їх вручення, одержання поштовим чи іншим видом зв’язку.

Якщо після юридичного та економічного аналізів вимог буде встановлено, що їх задоволення виходить за межі компетенції уповнова­женого власником органу (представника), він зобов’язаний надіслати їх на розгляд власникові в триденний строк з дня одержання і невід­кладно повідомити про це представницький орган найманих праців­ників або профспілки. Строк розгляду вимог кожною інстанцією не повинен перевищувати трьох днів. Загальний строк розгляду вимог і ухвалення рішення (з урахуванням часу пересилання) не повинен перевищувати тридцяти днів з дня одержання цих вимог власником до моменту одержання найманими працівниками чи профспілкою повідом­лення від власника або відповідного вищестоящого органу управління про ухвалене ним рішення.

Рішення власника про результати розгляду вимог найманих пра­цівників або профспілки викладається в письмовій формі і готується за результатами відповідного юридичного та економічного аналізів вимог найманих працівників або профспілки. Рішення викладається в письмовій формі і надсилається уповноваженому представницькому органу іншої сторони колективного трудового спору разом із соціально-економічним обґрунтуванням не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Колективний трудовий спір виникає з моменту, коли уповноваже­ний представницький орган найманих працівників одержав від робо­тодавця повідомлення про повну або часткову відмову в задоволенні колективних вимог і ухвалив рішення про незгоду з рішенням власни­ка або коли строки розгляду вимог закінчилися, а відповіді від власни­ка не надійшло. Про виникнення колективного трудового спору орган, який представляє інтереси найманих працівників або профспілки, зобов’язаний у триденний строк письмово проінформувати власника, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за місцем знаходження підприємства та НСПП.

При вирішенні колективних трудових спорів велику роль відіграють примирні органи, зусилля яких спрямовуються на переведення кон­фліктів у мирне русло, зменшення до мінімуму їх негативних соціаль­них та економічних наслідків. Примирні процедури — це процедури розгляду колективного трудового спору з метою його вирішення при­мирною комісією за участю чи без участі незалежного посередника, в трудовому арбітражі, НСПП.

Колективний трудовий конфлікт розглядається:

а) примирною комісією з питань встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту і укладення або зміни колективного договору, угоди;

б) трудовим арбітражем:

· у разі неприйняття примирною комісією рішення у встановлені строки (на виробничому рівні — у п’ятиденний; на галузевому та те­риторіальному рівнях – десятиденний; на національному рівні — п’ятнадцятиденний строк з моменту утворення комісій) або ж відпо­відно подовжені за згодою сторін колективного трудового спору;

· в разі неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору з цих питань;

· з питань виконання колективного договору, угоди, невиконання вимог законодавства про працю.

Примирна комісія — орган, призначений для вироблення рішен­ня, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту) та складається із представників сторін. З метою реалізації своїх завдань примирна комісія здійснює такі функції:

· обмін думками представників сторін про умови та розпорядок вирішення колективного спору;

· консультації представників сторін із зацікавленими органами державної влади, іншими компетентними організаціями, установами та фізичними особами;

· обговорення варіантів вирішення спору і обрання з них найбільш прийнятного рішення.

Примирна комісія утворюється за письмовою заявою однієї із сто­рін колективного трудового спору: а) на виробничому рівні — у три­денний; б) на галузевому або територіальному — у п’ятиденний; в) на національному — у десятиденний строк з моменту виникнення спору з рівної кількості представників сторін. Рішення про встановлення кількості представників сторін визначається сторонами спільно і оформлюється відповідним протоколом.

У той же час згідно зі ст. 10 Закону України «Про порядок вирішен­ня колективних трудових спорів (конфліктів)» примирна комісія у разі потреби залучає до свого складу незалежного посередника — визна­чену за спільним вибором сторін колективного спору особу, яка сприяє встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні комісією взаємоприйнятного рішення. Сто­рони або одна із сторін спору надсилають письмове звернення до НСПП з проханням залучити до роботи в примирній комісії як неза­лежного посередника підготовлену НСПП особу. Письмове звернен­ня НСПП розглядає в день надходження і протягом 24 годин пропонує сторонам спору кандидатури посередників із Списку посередників для вибору одного з них. Список посередників — це система обліку посередників та відповідних даних про них, що формується НСПП. Список публікується в офіційних засобах масової інформації. Кан­дидатури посередників подаються НСПП її підрозділами в містах Києві і Севастополі, Автономній Республіці Крим та областях, у тому числі з урахуванням рекомендацій регіональних об’єднань профспі­лок та роботодавців.

Основною метою діяльності незалежного посередника є досягнен­ня довіри сторін спору, встановлення співробітництва між ними, спри­яння їм у його вирішенні на взаємоприйнятних умовах. Незалежному посереднику на час роботи в комісії гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку, а також на нього поширюють­ся гарантії, передбачені КЗпП України для виборних профспілкових працівників, членів рад (правлінь) підприємств і рад трудових колек­тивів. Незалежному посереднику оплата праці в розмірі не менше середньомісячної заробітної плати та відшкодування витрат, пов’язаних з участю в роботі примирної комісії, провадяться за рахунок сторін колективного трудового спору за домовленістю, а якщо сторони не досягли згоди, — в рівних частках. Діяльність незалежного посеред­ника не може зазнавати втручання з боку будь-якого органу, організації, фізичної особи з метою перешкоджання веденню переговорів, спо­нукання незалежного посередника до нав’язування сторонам ухвален­ня певного рішення.

Сторони спору під час його розгляду примирною комісією мають рівні права. Примирна комісія зобов’язана забезпечити рівність мож­ливостей сторін у доказовій діяльності. Процес розгляду спору комі­сією проводиться у формі змагання між сторонами, підставою для якого є протилежність їх матеріально-правових інтересів. Колективні спори розглядаються виробничою примирною комісією у п’ятиденний, галузевою, територіальною та територіально-галузевою примирними комісіями — у десятиденний, примирною комісією на національному рівні — у п’ятнадцяти денний строк з моменту утворення комісій. За згодою сторін конфлікту, яка оформлюється відповідною угодою, строки розгляду спору можуть бути подовжені.

Рішення оформлюється протоколом, що має для сторін обов’язкову силу і виконується в порядку та строки, встановлені цим рішенням. Рішення примирної комісії на другий день після його ухвалення над­силається сторонам колективного спору та НСПП або її відділенням в Автономній Республіці Крим та областях. Воно розглядається сто­ронами спору в семиденний строк після його отримання. Якщо рішен­ня комісії не змогло врегулювати розбіжності між сторонами, то при­чини розбіжностей з обґрунтуванням їх позицій у письмовій формі доводяться у триденний строк після розгляду до відома кожної із сто­рін спору та НСПП. Після ухвалення рішення щодо вирішення спору комісія припиняє свою роботу. В разі неухвалення примирною комісі­єю погодженого рішення щодо розв’язання колективного трудового спору з ініціативи однієї із сторін або незалежного посередника може бути утворено трудовий арбітраж.

З ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору або не­залежного посередника у триденний строк утворюється трудовий ар­бітраж у разі:

1) неухвалення примирною комісією погодженого рішення щодо розв’язання колективного спору з питань: а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

2) виникнення колективного спору з питань: а) виконання колек­тивного договору, угоди або окремих їх положень; б) невиконання вимог законодавства про працю.

Трудовий арбітраж — це орган, який складається із залучених сторонами колективного трудового спору фахівців, експертів та інших осіб і ухвалює рішення по суті спору.

Трудовий арбітраж утворюється шляхом ухвалення кожною із сторін відповідного рішення та підписання спільної угоди про його утворення, в якій визначаються порядок організаційного та матеріально-технічного забезпечення роботи арбітражу і порядок оплати праці його членів.

Склад арбітражу формується шляхом призначення угодою між сторона­ми спору його членів. Трудовий арбітраж може розглядати справи у скла­ді трьох членів або в будь-якій іншій непарній кількості.

Арбітр — підготовлена НСПП особа, яка в разі залучення її сторо­нами колективного трудового спору для участі в роботі трудового ар­бітражу набуває статусу члена трудового арбітражу і має право роз­глядати колективний трудовий спір з метою ухвалення рішення за його сутності. Для забезпечення проведення примирних процедур НСПП в Україні формується Список арбітрів, який становить собою систему обліку арбітрів та відповідних даних щодо них. Список оприлюдню­ється в офіційних засобах масової інформації.

Арбітр пропонується для участі в роботі трудового арбітражу НСПП за письмовою заявою однієї із сторін колективного спору. Ви­трати, пов’язані з оплатою праці арбітра та інших витрат на його участь у роботі трудового арбітражу, відшкодовуються сторонами колектив­ного трудового спору (конфлікту).

Сторони колективного конфлікту після ухвалення рішення про утворення трудового арбітражу розглядають питання про обов’язковість рішення цього примирного органу. Узгоджена домовленість сторін про обов’язковість рішення трудового арбітражу оформлюється відповід­ною угодою.

Трудовий арбітраж повинен ухвалити рішення в десятиденний строк з дня його створення, який рішенням більшості членів може бути подовжений до двадцяти днів. Засідання арбітражу є відкритими, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної чи комерційної таємниці. Трудовий арбітраж, його члени не мають права розголошувати відомості та інформацію, що стали йому відомі під час розгляду спору, без згоди сторін або їх правонаступників. Ко­лективний трудовий спір розглядається арбітражем із обов’язковою участю представників сторін, а в разі потреби — представників інших зацікавлених органів та організацій. Кожна сторона спору має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і за­перечень. Трудовий арбітраж має право вимагати від сторін надання доказів, необхідних для повного, всебічного та об’єктивного вирішен­ня спору. Кожне його засідання оформлюється протоколом.

Після дослідження всіх обставин справи ухвалюється рішення трудового арбітражу. Рішення ухвалюється більшістю голосів його членів, оформляється протоколом і підписується повним складом арбітражу, в тому числі і членом трудового арбітражу, який має окрему думку. Кожній стороні НСПП надсилається по одному примірнику рішення. Рішення трудового арбітражу є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених законодавством України.

Рішення трудового арбітражу не пізніше ніж у триденний строк після його ухвалення надсилається сторонам спору, виконавцям, визначеним цим рішенням, та НСПП. Рішення розглядається сто­ронами колективного трудового спору в семиденний строк після його отримання. Якщо рішення арбітражу не змогло врегулювати розбіжностей між сторонами спору, то причини розбіжностей з об­ґрунтуванням позицій сторін у письмовій формі доводяться у три­денний строк після розгляду до відома кожної із сторін та НСПП. Дія повноважень трудового арбітражу припиняється одночасно з припиненням розгляду і ухваленням рішення по суті колективно­го трудового спору.

З метою сприяння поліпшенню трудових відносин та запобігання виникненню колективних трудових спорів, їх прогнозування та сво­єчасного вирішення, здійснення посередництва для вирішення таких спорів 17 листопада 1998 р. Президентом України утворено Націо­нальну службу посередництва і примирення у складі центрального апарату та відділень в Автономній Республіці Крим та областях. НСПП є постійно діючим державним органом, створеним для спри­яння врегулюванню колективних трудових спорів. Основними її за­вданнями є:

· сприяння взаємодії сторін соціально-трудових відносин у про­цесі врегулювання колективних трудових спорів, що виникли між ними;

· прогнозування виникнення колективних трудових спорів та спри­яння їх своєчасному вирішенню;

· здійснення посередництва і примирення під час вирішення ко­лективних трудових спорів;

· забезпечення здійснення соціального діалогу, вироблення узго­джених пропозицій щодо розвитку соціально-економічних та трудових відносин в Україні;

· здійснення заходів із запобігання виникненню колективних тру­дових спорів;

· підвищення рівня правової культури учасників соціально-трудових відносин.

Дата добавления: 2015-07-14