Рухові розлади в дітей з церебральним паралічем

Рухові розлади обумовлені дією різних чинників,які безпосередньо пов’язані із специфікою захворювання та відзначаються такими порушеннями:

- тонусу м'язів: регулювання м’язового тонусу забезпечується узгодженою діяльністю різних складових нервової системи. Відхилення від норми призводить до частого прояву і формування сталого підвищеного м’язового тонусу- спастичності, що відзначається його зростанням при спробі виконувати певний рух або рухову дію, особливо, у вертикальному положенні тіла. Інше порушення м’язового тонусу- ригідність, характеризується тим, що м'язи постійно напружені і знаходяться в стані максимального підвищення тонусу, що призводить до порушення плавності рухів і злагодженої взаємодії окремих м'язів під час їх виконання. При гіпотонії (знижений м’язів тонус) м'язи кінцівок і тулуба в'ялі, слабкі, а обсяг пасивних рухів є набагато більшим від нормального. Дистонія відзначається зміною м’язового тонусу, тобто його непостійністю, мінливістю, - в стані спокою м'язи розслаблені, при спробі виконувати рух тонус різко зростає, що в окремих випадках унеможливлює цей процес. Ускладнені форми церебрального паралічу можуть супроводжуватися поєднанням декількох зазначених варіантів порушень м’язового тонусу, що з віком змінюється;

- обмеженість чи неспроможністю виконати довільні рухи: ступінь ураження мозку, пов’язаний з недієздатністю моторних зон кори головного мозку і привідних моторних (пірамідних) шляхів, характеризується як центральний параліч. Часткова недієздатність зазначених структур призводить до часткової спроможності виконувати певні рухи, - центрального парезу, який в більшості випадків супроводжується також зниженим тонусом м'язів;

- насильницькими рухами.: ними характеризуються деякі форми церебрального паралічу, а проявляються ці рухи у вигляді гіперкінезу чи тремору. Гіперкінез відзначається мимовільними рухами внаслідок зміни тонусу м'язів та наявністю неприродних положень, незакінчених рухів, які спостерігаються в стані спокою і посилюються при спробі виконати рух або при зміні емоційного стану (хвилювання, злість). Він завжди ускладнює або робить неможливим виконання довільного рухового акту, найчастіше виникає в м'язах шиї, голови, артикуляційного апарату, різних відділів кінцівок і тулуба. Тремор – тремтіння пальців рук і язика, найбільше проявляється при виконанні цілеспрямованих рухів за участю дрібної моторики і посилюється від початку до кінця їх виконання;

- рівноваги та інших координаційних здібностей: проявом цих порушень є атаксія, що відзначається нестійким положенням тулуба при сидінні, стоянні, ходьбі,в тяжких випадках - неспроможністю дитини сидіти, стояти без підтримки, а також нестійкістю ходи(широко розставляючи ноги, похитуючись, відхиляючись у сторони). Інші прояви координації виявляють такі відхилення від норми: неточність виконання рухових дій, неузгодженість рухів у руховій дії,виконаних в першу чергу,верхніми кінцівками;порушення дрібної моторики, низька здатність диференціювати різні біомеханічні параметри рухів, виконувати маніпуляції;

- відчуття руху:для представників усіх форм церебрального паралічу характерна низька регуляція рухів у зв’язку з поганою взаємодією пропріорецепторів та відділів ЦНС,що відповідають за орієнтування в просторі, силу скорочення м'язів. Результатом кінестезії є дефекти,пов’язані з послабленням відчуття положення, викривленням сприйняття напрямку руху, однобічністю виконання певних груп рухів, затримкою розвитку дрібної моторики;

- недостатнім розвитком ланцюгових настановних розгинальних рефлексів:такі стато-кінетичні рефлекси забезпечують вертикальне положення тіла в просторі;

- мимовільними спорідненими рухами (синкінезіями),що супроводжують виконання основного руху чи рухової дії;

- патологічними тонічними рефлексами: позотонічні рефлекси, що належать до вроджених безумовних рухових автоматизмів, у дітей з ДЦП виявляють запізнений режим зниження з віком. Таке посилення порушує природній розвиток моторних функцій, сприяє формуванню патологічних тонічних положень, рухів, контрактур, деформацій.[ Березовський, В. Я., В. Ю. Мартинюк, К. В. Яценко. "Інструментальна оротерапія в комплексній реабілітації дитячого церебрального паралічу." Медична гідрологія та реабілітація (2008).]

В залежності від прояву та поєднань порушень виокремлюються різні ступені рухових розладів. Тяжка ступінь ураження характеризується тим, що дитина самостійно пересувається із значними труднощами, лише частково оволодіває навиками самозабезпечення. Для середнього ступеня характерним є здатність самостійно пересуватися тільки на невеликі відстані, володіють навиками самозабезпечення, які разом з тим, недостатньо автоматизовані й координовані при диференціюванні параметрів рухів. Легка ступінь ураження характеризується здатністю дитини самостійно пересуватися на великі відстані, сформованістю на достатньому рівні навиків самозабезпечення, але значна кількість рухових дій виконується неефективно з точки зору біомеханіки, що пов’язано з психомоторними і морфо-функціональними структурними дефектами нервово-м’язового апарату.

Дата добавления: 2015-07-11