Тема 5 система видатків місцевих бюджетів

Видатки місцевих бюджетів безпосередньо пов’язанні з інтересами населення і суттєво впливають на соціальні процеси в регіоні та державі. Вони включають бюджетні призначення на фінансування повноважень органів місцевої влади, встановлені рішенням про місцеві бюджети на конкретні цілі, пов’язанні з реалізацією програми соціально-економічного розвитку.

Видатки місцевих бюджетів – це фінансово-економічні відносини які виникають у зв’язку з розподілом централізованих коштів, що перебувають у розпорядженні відповідних органів влади та децентралізованих коштів які є власністю місцевих органів влади.

Класифікація видатків здійснюється за призначенням.

Згідно зі статтею 61 ЗУ «Про місцеве самоврядування» видатки поділяються на:

Поточні – видатки бюджету на фінансування мережі установ, організацій та органів бюджетної сфери на фінансування заходів щодо соціального захисту населення, утримання апарату управління та служб місцевого самоврядування та інші видатки які не належать до розвитку.

В основі побудови поточного бюджету покладено принципи:

забезпечення достатнього рівня розвитку регіону;

стабільність надходження коштів;

пріоритетний розвиток соціально-культурної сфери та житлово-комунального господарства;

науково-обґрунтованість видатків;

обов’язковий характер виконання поточного бюджету;

своєчасність та безумовність фінансування поточних бюджетів.

Капітальні (видатки розвитку) – це видатки на фінансування інноваційної та інвестиційної діяльності або кошти на реалізацію програм соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальної одиниці (АТО), капітального будівництва, придбання та створення основних засобів та нематеріальних активів на фінансування субвенцій та оплату основної суми боргу органів місцевого самоврядування. Бюджет розвитку фінансує розширене відтворення усіх сфер діяльності на місцевому рівні.

Основними принципами здійснення капітальних видатків є:

тісний (щільний) зв’язок з поточним бюджетом (за рішенням місцевих рад при недостатності поточних видатків кошти можуть передаватись з бюджету розвитку до поточного бюджету);

мінливість бюджетних пріоритетів та напрямів використання бюджету розвитку;

використання видатків на розвиток виробництв соціальної сфери, соціально-побутових і соціально-культурних послуг, збільшення мережі бюджетних установ.

Співвідношення між поточним і капітальним бюджетами нестабільне і не залежить від досягнутого рівня соціально-економічного розвитку регіону.

Відповідно до повноважень які виконуються за бюджетні кошти:

видатки на забезпечення конституційного влади держави, державної цілісності та суверенітету незалежного судочинства, а також передбачені Бюджетним кодексом України видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування – неделеговані державою повноваження фінансування виключно з державного бюджету;

видатки на виконання делегованих державою повноважень – видатки які визначаються функціями держави та можуть бути передані до виконання Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування з метою забезпечення більш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності.

Для розуміння сутності розпорядку делегованих державою повноважень між різними рівнями виконавчої влади виділяють три групи критеріїв.

Перша група – видатки пов’язанні з фінансуванням бюджетних установ, які забезпечують мінімальні соціальні послуги гарантовані державою і розташовані найближче до споживачів (медпункти, амбулаторії, початкові школи, сільські та селищні клуби) – ці видатки забезпечуються радами міст, селищ, сіл відповідно державою бюджетних ресурсів.

Друга група – видатки пов’язані з функціонуванням бюджетних установ, які забезпечують мінімальні соціальні гарантії, для всіх громадян України відповідно до норм і стандартів визначених державою (середні школи, поліклінічні заклади, дома та палаци культури, бібліотеки, стадіони та ін.) – ці видатки забезпечуються міськими радами міст обласного значення та районними радами.

Третя група – видатки пов’язані з фінансуванням бюджетних установ, які забезпечують гарантовані державою мінімальні соціальні послуги для окремих категорій громадян або видатки на виконання соціальних програм потреба яких існує в цілому регіоні (школи-інтернати, спеціалізовані лікарні, обласні бібліотеки, філармонії) – ці видатки забезпечуються обласними радами.

Відповідно до формули розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів (табл.).

Формування бюджетних видатків починається на стадії планування. За основу береться очікуване виконання бюджету за попередній рік: звітні дані про виконання бюджету за півріччя доповнюють оцінкою очікуваного виконання бюджету за видатками за період, який лишився до кінця року. З одержаної прогнозної суми вираховують ті видатки, яких не буде у плановому році.

Головним принципом планування видатків є жорстка економія бюджетних коштів з урахуванням реальної необхідності в них з використанням коефіцієнту зростання.

Планування видатків місцевих бюджетів здійснюється за допомогою методів:

нормативний;

розрахунково-аналітичний (коефіцієнтний);

балансовий;

програмно-цільовий.

Порядок планування та фінансування бюджетних установ та програм називається кошторисом.

Кошторис видатків – це плановий документ, який визначає обсяг цільове спрямування та поквартальний розподіл видатків які здійснюються з бюджету.

Індивідуальні кошториси – відбивають (відображають) специфіку та особливості господарської діяльності установ; розробляється за затвердженими формами за кожною окремою бюджетною установою.

Загальні кошториси - фінансові документи, які складаються для кількох типових установ які обслуговуються однією централізованою бухгалтерією. Для тих установ для яких розробляються загальні кошториси індивідуальні кошториси не розробляються.

Зведені галузеві кошториси - об’єднані в один кошторис індивідуальні та загальні кошториси на рівні головного розпорядку бюджетних коштів конкретного бюджету.

Планування видатків кошторисів базується на використанні сітьових показників:

у лікарнях плануються кількість ліжко-місць, ліжко-днів, чисельність кваліфікованого та допоміжного медичного персоналу;

у школах – кількість класів, чисельність учнів, кількість навчальних ставок вчителів, нормативи доплат вчителям.

Визначивши кількість працівників в окремій бюджетній установі, за тарифними сітками або схемами посадових окладів визначають фонд оплати праці та нарахування на них.

Витрати на капітальний ремонт визначаються відповідно до програм капітального розвитку або АТО, або окремій мережі бюджетних установ.

Кошторисами передбачаються також капітальні вкладання у будівництво, газифікацію, електрифікацію відносно до програм затвердженими місцевими радами, витрати на благоустрій – вуличне освітлення, ремонт шляхів, тротуарів та ін., поточне утримання об’єктів житлово-комунального господарства.

Питання для самоконтролю

1. За якими ознаками класифікуються видатки місцевих бюджетів?

2. Який порядок планування бюджетних видатків на місцевому рівні?

Питання для самостійного вивчення

1. Поясніть сутність та перспективи впровадження програмно-цільового методу планування видатків місцевих бюджетів.

2. Назвіть та охарактеризуйте стадій виконання бюджету за видатками.

Дата добавления: 2015-07-11