Помітним явищем української літератури кінця ХХ століття став

А романтизм

Б неоромантизм

В постмодернізм

Г експресіонізм

Д імпресіонізм

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література XX століття».

Причини помилок учнів: відсутність системних знань про літературні течії та напрями.

У тренувальному форматі з цими завданнями доцільно працювати за таким алгоритмом:

1. Поняття про літературну течію та літературний напрям.

2. Бароко в художній та інтелектуальній творчості в Україні (середина XVII – XVIII ст.). Творчість Г.С.Сковороди.

3. Класицизм – художній метод і напрям в європейській літературі та мистецтві XVII – поч. XIX ст.

4. Розвиток реалізму в українській літературі: від XVIII – поч. XIX ст. (ранній, просвітительський реалізм; І.Котляревський, І.Квітка-Основ’яненко) до критичного реалізму 40 – 90-х рр. XIX ст. та соціалістичного реалізму (20 – 70-ті рр. XX ст.). Представники реалістичної течії другої половини XIX ст.: І. Франко, Б.Грінченко, І.Манжура, П.Грабовський, В.Самійленко, І.Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І.Карпенко-Карий, М.Старицький, М. Кропивницький. Критичний реалізм. Реалізм, починаючи із 40-х рр. XIX ст., від творчості Т. Шевченка (пізній період), прийнято називати критичним реалізмом.

5. Романтизм як художній метод і напрям в літературі та мистецтві кінця XVIII – першої пол. XIX ст.

Галичина – гурток «Руська трійця» (М.Шашкевич, І.Вагилевич, Я. Головацький). Альманах «Русалка Дністровая» (1837).

Київська школа романтиків (А.Метлинський, М.Максимович, П.Куліш, Т.Шевченко, М.Костомаров).

Поети-романтики першої і другої половини XIX ст.: В.Забіла, Є.Гребінка, В. Петренко, О.Афанасьєв-Чужбинський, Т.Шевченко (рання творчість), С. Руданський.

6. Сентименталізм – художній метод і напрям в літературі XVIII ст. Зразки сентименталізму – повісті «Маруся», «Сердешна Оксана» Г.Квітки-Основ’яненка, частково «Наталка Полтавка» І.Котляревського.

7. Стильові течії кінця XIX – початку XX сторіччя, що об’єднуються під загальним поняттям «модернізм» (неоромантизм, символізм, декаданс). Представники модернізму: В. Пачовський, М.Яцків, П.Карманський, М. Вороний, Олександр Олесь та ін.

8. Імпресіонізм та експресіонізм як літературні течії ХХ ст. Їх характерні ознаки.

9. Стильова різноманітність української літератури 20-х рр. XX ст.

Символізм. Символістське угруповання «Біла студія» (1918 р.). Представники: П.Тичина (рання творчість), О.Слісаренко, М. Семенко, Я.Савченко та ін. поети.

Футуризм. Угруповання «Фламінго» (1919 р.), пізніше «Асоціація панфутуристів» («Аспанфут»). Представники: Михайло Семенко, Олекса Слісаренко та ін.

Неокласицизм. Неокласики об’єдналися навколо журналу «Книгар» (1918-1920). Представники: М.Зеров, М.Рильський (рання творчість), М.Драй-Хмара, П. Филипович, Ю. Клен («п’ятірне гроно»).

Неоромантизм. Найсильніша течія в літературі 20-х рр. Представники: Ю.Яновський, В. Чумак, В.Еллан-Блакитний, Є.Плужник, В.Сосюра, М.Бажан (рання творчість).

Постмодернізм. З’явився в українській літературі у 80-90-х рр. XX ст. Літературні об'єднання: «Бу-Ба-Бу», «ЛуГоСад», «Нова дегенерація», «Молоде вино», «Червона фіра» та ін. Представники: Ю. Андрухович, О. Забужко, Б. Жолдак, В. Ведмідь, В. Махно, Б. Щавурський, Т. Гаврилів, І. Андрусяк, С. Жадан, І.Малкович та інші письменники сучасності.

Дата добавления: 2015-07-11