У вислові «Досвідові Шевченка належить особливе місце в поезії Стуса. Це щось незмірно вагоміше від суто літературного впливу» (рядки 9-10) автор говорить про

А епігонство

Б прихильність

В наслідування

Г спадкоємність

Коментар. Вибрати відповідь «В» застерігає авторське заперечення тези про наслідування (копіювання, мавпування) поетом шевченківських форм (14-15). Зважаючи на це, слід відкинути також відповідь «А», оскільки епігонство означає наслідування, позбавлене творчої оригінальності.

Неприйнятна також відповідь «Б» (прихильність), адже звичайна схильність, навіть прагнення чогось (саме так тлумачить словник значення цього слова) не співвідносяться з думкою про «особливе місце…», про «щось незмірно вагоміше…». Найточнішою є відповідь «Г», оскільки спадкоємність — це наступництво (не наслідування!) у розвитку ідей, що відповідає висловленій у тексті думці про «генетичний духовний зв’язок» (14) двох видатних поетів.

6. У реченні «З перших кроків свого творчого самовиявлення Стус брав на себе багато»

А немає фразеологізмів

Б ужито фразеологізм «брати на себе»

В ужито фразеологізм «брати на себе багато»

Г ужито фразеологізм «творче самовиявлення»

Коментар. Привертає увагу неправомірність останньої відповіді – «Г», оскільки вислів «творче самовиявлення» становить вільне словосполучення: кожне з двох слів реалізує своє значення, яке творить значення словосполучення.

Відповідь «А» суперечить фактам: фразеологізми в наведеному реченні є. Інша річ, який із двох: «брати на себе багато» (В) чи тільки «брати на себе» (Б), тоді як слово багато визнати самостійним членом речення.

Щоб дати правильну відповідь, треба звернутися до значень кожного з фразеологізмів і простежити, як вони узгоджуються зі змістом речення. Фразеологізм «брати на себе багато» означає: «перебільшувати власні можливості, права», що не відповідає змісту речення, адже цього про поета В. Стуса не скажеш. Фразеологізм «брати на себе» тлумачать інакше: «здійснити, зробити що-небудь самому, самостійно». Про це й говорить автор: не тільки робив самостійно, а ще й робив багато.

Отже, правильна відповідь: Б.

7. Стусове запитання «Як вибухнути, щоб горіть?!» (рядок 21) означає

А роздвоєність, сумнів

Б занурення в роздуми, нездатність діяти швидко й рішуче

В невідворотна потреба в рішенні перед серйозним кроком

Г визначення творчої позиції, життєвий вибір

Коментар. Роздвоєність, сумнів (А), занурення в роздуми та нездатність діяти швидко й рішуче притаманна Гамлету, героєві однойменної трагедії Шекспіра. Гамлетівське ж запитання «Бути чи не бути…?» тлумачать як питання, що вимагає рішення перед серйозним кроком. У цитаті з тексту наголошується на відмінності між ситуацією літературною й описуваною, і це вже заперечує правильність відповіді «В» та змушує шукати самобутність Стусової думки в ситуації, певною мірою подібної до гамлетівської: мало вибухнути, треба горіти – служити людям, народові, повернутися до них, скільки б часу не минуло: «…Ми, в’язні історії, — ідемо в життя (коли тільки воно прийме нас – життя, через скільки поколінь?)» (В. Стус).

Тому правильна відповідь: Г.

Висловлення «Доводиться чути, що вся сила поезії Стуса — у тих ідеях, які вона несе в собі, в образі автора, в той час як суто поетичних відкриттів тут небагато» (29-30) є в тексті

А висновком з попереднього роздуму автора

Б тезою автора, яку він має підтвердити або спростувати

В формулюванням проблеми, спірного питання

Г аргументом, доказом, що підтверджує або спростовує тезу автора

Коментар. Спричиняє будь-який роздум певна проблема, існування протилежних поглядів на те саме, а тому й спірне, питання, розв’язати яке береться автор. Роздум починається з визначення автором власної позиції щодо спірного питання й формулювання тези, яку йому належить підтвердити або спростувати. Доведення власної думки надає думці автора переконливості й уможливлює висновок, який так чи інакше співвіднесений із тезою. Отже, роздум – це створений автором текст, проблема, спірне питання, із яких він виходить у своєму міркуванні, – те, що належить суспільній думці, а не авторові. Тому у формулюванні проблеми можемо знайти посилання на джерело спірного питання. У тексті це вислів «Доводиться чути, що…», який є посиланням на висловлювану критиками (літературознавцями, читачами тощо) спірну думку. Він засвідчує, що це лише передтекст формулюванням проблеми, спірного питання, власне ж роздум автора з цього приводу (його теза, докази й висновок) ще попереду.

Правильна відповідь: В.

9. Думку про те, що поетичних відкриттів у творчості Стуса небагато, він є традиціоналістом, а не новатором, найкраще спростовує висловлювання:

1) Можливо, настане колись такий час, коли ми будемо справді вільними серед рівних — тоді й відмовимося від поетичної публіцистики, але ще не час…(рядки 37-38).

2) Ми, без сумніву, мали б поета інтелектуально наповненого, з високою мистецькою ерудицією (рядки 52-54).

3) І що більше його поезія наближатиметься до людей, то глибинніші смислові пласти відкриватимуться в ній. Час уже, нарешті, формувати смаки не дешевими ерзацами поезії, а такими чистими і справжніми взірцями, як Стусове слово (рядки 48-50).

4) «Секрети поетичної творчості» Стуса у «непомітних» взаєминах традиційних і новаторських начал, у непідвладності моді, в майстерному опануванні смисловими глибинами слова, в умінні віднайти різні смислові шари й глибоко заховані асоціативні зв’язки, символічне підґрунтя слова й образу (рядки 40-44).

А 1-е висловлювання

Б 2-е висловлювання

В 3-е висловлювання

Г 4-е висловлювання

Коментар. 1-е висловлювання – це не спростування, а виправдання творчої позиції Стуса, ствердження того, що поетична публіцистика сьогодні потрібна суспільству.

У 2-ому висловлюванні автор статті робить припущення, якою б могла бути творчість поета, якби на його долю не випало стільки життєвих випробувань.

У висловлюванні 3-ому йдеться про поезію Стуса, але прямих спростувань щодо браку поетичних відкриттів тут немає: «глибинніші смислові пласти», «чисті і справжні взірці» – швидше стосуються ідейності віршів, образу автора.

Висловлювання 4-е присвячене аналізу «секретів поетичної творчості» В. Стуса.

Тому правильна відповідь: Г.

Посилання автора на «непомітні» взаємини традиційних і новаторських начал» (41-42) у поезії В. Стуса заперечує думку про те, що він як традиціоналіст протистоїть новаторам (49), оскільки

А традиціоналіст і новатор – у тексті антоніми, а традиційний і новаторський – ні

Б слова в обох парах – антоніми

В традиціоналіст і новатор – антоніми, а традиційний і новаторський – синоніми

Г слова в обох парах належать до однієї тематичної групи

Коментар. Правильна відповідь «А», оскільки відданість традиції не заперечує новаторства, тоді як традиціоналіст – той, хто дотримується традицій, переважно консервативних, отже не здатний до новаторства, ворожий йому. Із цього випливає, що не можна вважати правильними відповіді «Б» і «В».

Щодо «Г», то слова в обох парах дійсно належать до однієї тематичної групи (старе, звичне, звичайне, та нове, незвичне, незвичайне), однак це не дає відповіді на питання, що обговорюється в завданні.

Останнім тестом зовнішнього незалежного оцінювання з української мови є завдання з розгорнутою відповіддю, яке передбачає створення власного висловлення на дискусійну тему.

Роботу з підготовки до виконання такого завдання ЗНО необхідно починати вже з 5-го класу, адже навчальною програмою з української мови передбачено написання п’ятикласниками твору-роздуму, який складається з тези, її доведення (тобто аргументів) і висновку. Тому на уроках української мови, особливо на уроках розвитку мовлення, закладаються основи підготовки до написання власного висловлення, що відповідає вимогам ЗНО.

Однак тільки починаючи з 8-го класу, коли особистий досвід кожного учня вже значно більший, коли можна спиратися на рівень набутих знань, на свідоме бажання висловити свою думку щодо запропонованої теми, коли з’являється мотивація досягти успіху й наближається час закінчення школи, робота учнів із написання творів-роздумів стає більш відповідальною, серйозною. Досконалішають уміння восьмикласників виділяти ключові поняття в темі, розуміти та інтерпретувати їх. Адже саме від цього залежить творчість та нестандартність їхнього мислення, уміння довести свою думку.

Зрозуміло, що важливим фактором успішності виступає опора на власний досвід учнів, залучення вже набутих ними знань та відомих їм способів діяльності, адже не можна вивчити «невідоме в термінах невідомого». У процесі оволодіння новими знаннями, навичками кожен обов’язково використовує те, що йому вже відомо, ґрунтується на власному досвіді. Тому вчитель може йти від простого до більш складного. Це позначиться на виборі тем для власного висловлення. Наприклад, для 8-го класу вона може звучати так: «Що таке щастя?», для 9-го – «Що людині потрібно для щастя?», для 10-го – «Усвідомлення щастя окрилює людину чи змушує тупцювати на одному місці?», для 11-го – «Щастя – це філософська категорія чи стан душі?». Із добору тем видно, що роздум школярі створюють у середніх класах, а в старших уже підтримують або спростовують запропоновану тезу чи пишуть творчу роботу, у якій одночасно доводять (заперечують) її.

Уміння сформулювати тезу власного висловлення й дібрати до неї відповідні аргументи є найбільш складним завданням для учнів. Тому, навчаючи школярів створювати власне висловлення, доцільно працювати за таким алгоритмом:

· визначаємо ключове поняття / ключові поняття в темі з метою правильного формулювання тези твору-роздуму;

· добираємо аргументи, що підтверджували б цю тезу;

· ілюструємо прикладами (з української чи світової літератури, інших видів мистецтва);

· підтверджуємо прикладами з власного досвіду чи історії;

· формулюємо висновки, які відповідають тезі.

Звичайно, цей алгоритм краще використовувати, починаючи з 9-го класу, ставлячи за мету навчити учнів формулювати тезу й добирати до неї аргументи. Інші складові твору-роздуму можна з учнями проговорювати на уроках і занотовувати, а додому давати завдання – дописати твір. Така форма роботи має значні переваги, оскільки протягом уроку можна опрацювати три або чотири теми: учні коментують та аналізують сформульовані тези, перевіряють правильність розуміння ключових понять за допомогою тлумачного словника. Це дає змогу зосередити увагу на різноманітних темах із різних галузей життя. Наприклад, під час роботи в групах на уроці розвитку мовлення корисно запропонувати такі теми:

«І крапля дощу, що падає з неба, прекрасна» (Г. Гессе);

«Часи змінюються, і ми змінюємося разом із ними» (Лотар І, король франків);

«Лиш боротись – значить жить?» (за І. Франком);

«Адаптація іноземних свят в Україні: за і проти?».

Відомо, що метою сучасної мовно-літературної освіти є формування гармонійного типу мислення особистості, основаного на логічному й образно-інтуїтивному мисленні, що впливає на створення цілісної картини світу. Словесне мистецтво творить картину природних, соціальних і психологічних поглядів, що виконують надзвичайно важливу психорегулятивну функцію. Виходячи з основної естетичної мети художньої літератури, варто особливої уваги надавати стислій інформації, що виникає в процесі мислення й пов’язується з інформативною, ігровою й розвивальною роллю художнього слова, яка частіше проявляється в нестандартних формах роботи.

З метою якісної підготовки учнів до написання тестів і творчої роботи на ЗНО, слід використовувати на уроках різні методи: художніх асоціацій, художнього переживання, занурення в культуру тощо. Тому аналіз тексту, його інтерпретація на уроках розвитку мовлення є вкрай важливим.

Більш складним видом роботи для учнів старших класів є розвиток інтерпретативних навичок, який полягає в сприйманні, розумінні, осмисленні певного мікротексту і створенні на основі цього власного висловлення. Під час такої діяльності аналітичні й творчі здібності учнів перебувають у тісній взаємодії. Адже інтерпретація смислу – це процес інтелектуально-творчий, що вимагає від школярів серйозних розумових зусиль, відповідних знань, власної системи уявлень, тобто вже сформованої концептуальної картини світу, у межах якої й відбувається творення вторинних смислів.

І тут уже йдеться не стільки про репродуктивний рівень комунікативних умінь і навичок учнів, скільки про основи їхнього індивідуального, зокрема й креативного мислення, яке здатне адаптуватися до пропонованих змістових рівнів тексту.

Мікротексти для інтерпретації й створення на їх основі власного висловлення доцільно добирати такі, у яких не описано, а лише окреслено проблему, що передбачає її осмислення, аналіз і можливість різних аргументацій.

Починаючи з 2011/2012 навчального року, саме так і формулюється завдання відкритої частини тесту ЗНО з української мови – у вигляді мікротексту, що окреслює певну дискусійну проблему, ставлення до якої учасник тестування має обґрунтовано викласти у власному висловленні. І вчителям необхідно працювати так, щоб для школярів цей вид роботи не був новим, щоб вони створювали роздуми на уроках української мови саме за таким принципом.

Для прикладу надаємо мікротексти для інтерпретації та створення власного висловлення:

1. Мені здається: все, все на світі має свої дверцята. І горище, і завалений погріб, і розчахнута бурею груша, і скеля над річкою. А старий годинник з зозулею, а розбитий ліхтар, а бабина скриня? Вони теж відкриваються. Треба тільки знайти, і якщо не дверці, то щілину, віконце, дупло, розколину. Знайти і заглянути всередину. І тоді таке побачиш, таке, чого ніхто й ніколи не бачив (В.Близнець).

2. Кожній нації є за що посипати собі голову попелом. Тільки не треба тим попелом запорошувати очі наступних поколінь. Ніхто з нас, нині живущих, не може нести відповідальності за давні неспокутувані гріхи. Але кожен з нас зобов'язаний їх не повторити і не примножувати (Л.Костенко).

3. Кожен вбиває те, що любить. Може, чиєсь надто велике кохання справді вбиває в об’єктові кохання спроможність віддати назад. Забагато великої енергії йде на ту, другу особистість, і вона втомлюється від цього і прагне волі, а відтак – тікає від того, хто її найбільше любить.

Чи можна переконувати землетрус? Чи можна навчити когось високим емоціям, шляхетної віри в кохання і коханого, потребі берегти почуття і в собі, і насамперед в іншому. Як квітку (Юрко Покальчук).

Нагадуємо, що власне висловлення, створення якого пропонується учасникам ЗНО з української мови, передбачає таку структуру:

ТЕЗА

АРГУМЕНТ 1

АРГУМЕНТ 2

ПРИКЛАД 1 (з літератури або мистецтва)

ПРИКЛАД 2 (з історії, суспільно-політичного або власного життя)

ВИСНОВОК

Можливим є також варіант структури власного висловлення, у якому приклади розташовані безпосередньо за «своїми» аргументами, тобто тими, що їх ці приклади покликані ілюструвати.

Як правило, найбільші проблеми виникають в учнів при доборі прикладів із літератури або інших видів мистецтва та з історії, суспільно-політичного чи власного життя. Отже, учителі української мови та літератури мають систематично застосовувати в навчально-виховному процесі такі форми роботи, які орієнтовані на вироблення в учнів навичок знаходження вищеназваних прикладів. Адже часто один і той же твір може бути джерелом переконливих прикладів до дуже різних тем. Завдання вчителя – виробити у школярів уміння бачити ці приклади та знаходити їх у якомога більшій кількості художніх творів. Поряд із цим доцільним є тренування навичок інтерпретувати відомі учням історичні або життєві події та ситуації як потенційне джерело прикладів. Така робота значно підвищить гарантію того, що учні при створенні власного висловлення з будь-якої теми зможуть підібрати доречні конкретні приклади.

Для успішного виконання творчого завдання педагогам слід навчити школярів планувати написання твору та перевіряти власну роботу. З цією метою корисним буде створення відповідних пам’яток для учнів. Наприклад:

Планування письмової роботи

Перш ніж приступити до написання роботи, сплануйте свій час і послідовність дій:

а) уважно прочитайте запропоновану тему;

б) підкресліть ключові слова в умові завдання і визначте його основну думку;

в) складіть і запишіть короткий план висловлювання чи використайте іншу форму, яка допоможе організувати текст;

г) сформулюйте тезу Вашого висловлення;

д) напишіть основну частину, виділивши кожну мікротему в окремий абзац. Уникайте занадто довгих або коротких абзаців. Виклад думок в основній частині має відповідати пунктам плану;

є) формулюючи висновок, переконливо підтвердіть думку, висловлену тезою, але не повторюйте її дослівно;

е) хоча часу на написання тексту відведено небагато, сплануйте його так, щоб устигнути уважно перевірити роботу.

Як перевірити власну роботу

Виконане Вами тестове завдання має відповідати таким критеріям:

1. Зміст Вашої творчої роботи має відповідати запропонованій темі, а саме:

а) матеріал письмового висловлення підпорядковано висвітленню тези;

б) у створеному Вами тексті проблема повністю розкрита.

2. Побудований Вами текст – це роздум, а отже, висловлення має таку структуру:

а) тезу чітко сформульовано;

б) наведено переконливі докази й правильно їх пояснено;

в) абзаци розташовано логічно;

г) кожен абзац розкриває одну мікротему, переходи між абзацами вмотивовані;

д) висновок випливає з наведених аргументів.

3. Особливо зверніть увагу на дібрані Вами аргументи, зокрема:

а) аргументи є переконливими (у роботі має бути не менш як 2 докази);

б) Ви використали як доказ приклади з художньої літератури, зазначили прізвища письменників і назви творів, у яких розкрито порушену проблему, прокоментували історичну подію, що ілюструє Ваші міркування, або коротко розповіли про факт із життя тощо. Пам’ятайте: чим різноманітніші й переконливіші докази, тим вищим балом буде оцінено роботу;

в) наведені приклади доречні й розкриті повно.

4. Мовленнєве оформлення відповідає таким критеріям:

а) Ваше мовлення виразне, точне, усі слова вжито у властивому їм лексичному значенні;

б) письмове висловлення відзначається багатством словника, лексичною та синтаксичною різноманітністю, граматичною вправністю;

в) Ви оформили роботу відповідно до норм орфографії та пунктуації.

Учителям української мови необхідно систематично працювати з учнями щодо уникнення мовних помилок. Звертаємо увагу на їх види:

· орфографічні – помилкове написання слів;

· пунктуаційні – помилки в уживанні розділових знаків у простих і складних реченнях;

· лексичні – неточність у слововживанні;

· граматичні:

а) морфологічні (помилкове вживання форм слів);

б) синтаксичні (порушення норм керування у словосполученнях і неправильна побудова простих і складних речень);

· стилістичні – порушення стилістичних норм, уживання слів одного стилю в тексті іншого (скажімо, розмовно-побутове слово в науковому чи публіцистичному і навпаки).

Останні три види помилок потребують додаткового коментаря.

I. Лексичні помилки

1. Повтор одного слова чи спільнокореневих слів в одному або сусідніх реченнях, дублювання значення у двох словах, уживання зайвих слів.

Неправильно	Правильно
Школярам доручили прибрати шкільний двір.	Учням доручили прибрати шкільний двір.
Свої враження від почутого письменник описав у романі.	Свої враження від почутого письменник висловив у романі.
Кожному гостеві нашого закладу подарували пам’ятний сувенір.	Кожному гостеві нашого закладу подарували сувенір.
Похід князя Ігоря на половців відбувся у квітні місяці.	Похід князя Ігоря на половців відбувся у квітні.

2. Порушення лексичної сполучуваності слів або вживання їх у невластивому значенні.

Неправильно	Правильно
Ми зайняли в змаганнях перше місце.	Ми посіли в змаганнях перше місце.
Ми з братом одержали освіту в Національному університеті імені Тараса Шевченка.	Ми з братом здобули (дістали) освіту в Національному університеті імені Тараса Шевченка.

3. Уживання слів, не властивих зображуваній епосі.

Неправильно	Правильно
Солдати князя Ігоря були відважними.	Воїни князя Ігоря були відважними.

4. Уживання слів, не властивих українській мові, зазвичай росіянізмів.

Неправильно	Правильно
Через співпадіння обставин ми виконаємо це завдання на слідуючий день.	Через збіг обставин ми виконаємо це завдання наступного дня.
Треба приймати участь у різних міроприємствах.	Треба брати участь у різних заходах.

II. Граматичні помилки

1. Морфологічні

1.1. Неправильне вживання відмінкових форм.

Неправильно	Правильно
У тих степах випасали конів татари, турки й волохи.	У тих степах випасали коней татари, турки й волохи.
Сивий туман завис по деревам.	Сивий туман завис на деревах.

1.2. Неправильне утворення граматичних форм ступенів порівняння якісних прикметників і прислівників.

Неправильно	Правильно
Найбільш спритнішим виявився Сергій.	Найбільш спритним (найспритнішим) виявився Сергій.
Кульмінація – самий цікавий епізод цього фільму.	Кульмінація – найцікавіший епізод цього фільму.

1.3. Неправильне відмінювання числівників та утворених від числівників слів.

Неправильно	Правильно
Учора ми відсвяткували п’ятидесятиріччя бабусі.	Учора ми відсвяткували п’ятдесятиріччя бабусі.
У тисячу дев’ятсот дев’яносто першому році Україна стала незалежною державою.	У тисяча дев’ятсот дев’яносто першому році Україна стала незалежною державою.

1.4. Неправильне утворення форм особових дієслів.

Неправильно	Правильно
Андрій ходе на тренування тричі на тиждень.	Андрій ходить на тренування тричі на тиждень.
На заняттях музичного гуртка ми розучуєм нові пісні.	На заняттях музичного гуртка ми розучуємо нові пісні.
Прочитаємо цю строфу уважніше.	Прочитаймо цю строфу уважніше.

1.5. Порушення норм утворення граматичних форм дієприкметників.

Неправильно	Правильно
Книжку прихильно зустріла читаюча громадськість.	Книжку прихильно зустріла читацька громадськість.
У Національному музеї літератури відкрилася постійно діюча виставка «Українська культура в діаспорі».	У Національному музеї літератури відкрилася постійна виставка «Українська культура в діаспорі».

2. Синтаксичні

2.1. Неправильна форма іменника, керованого дієсловом.

Неправильно	Правильно
дякую вас	дякую вам
зазнати поразку	зазнати поразки

2.2. Неправильна форма сполучення іменника з числівником.

Неправильно	Правильно
На урок запізнилися три учня.	На урок запізнилися три учні.
Я сьогодні написала двоє листів друзям.	Я сьогодні написала два листи друзям.

2.3. Неправильний вибір прийменника.

Неправильно	Правильно
комітет по захисту прав споживачів	комітет захисту прав споживачів
завдання по математиці	завдання з математики
згідно наказу	згідно з наказом

2.4. Неправильне узгодження підмета і присудка.

Неправильно	Правильно
До дідуся на пасіку щодня навідувалися син або внук.	До дідуся на пасіку щодня навідувався син або внук.
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» порушували важливі моральні проблеми тогочасного життя.	Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» порушував важливі моральні проблеми тогочасного життя.
Ви правильно говорила про це у своєму виступі.	Ви правильно говорили про це у своєму виступі.
Професор Виноградова повідомив про результати наукового дослідження.	Професор Виноградова повідомила про результати наукового дослідження.

2.5. Дієприслівник або дієприслівниковий зворот не пов'язаний із тією самою дійовою особою.

Неправильно	Правильно
Ідучи до школи, почався дощ.	Коли я йшов до школи, почався дощ.

2.6. Порушення цілісності дієприкметникового звороту.

Неправильно	Правильно
Вражений Валентин словами вчителя, захопився історією своєї країни.	Вражений словами вчителя, Валентин захопився історією своєї країни.

2.7. Відрив означального підрядного речення від пояснюваного ним слова.

Неправильно	Правильно
Я порадив колегам бути уважнішими в доборі ілюстрацій, що працюють у другу зміну.	Я порадив колегам, що працюють у другу зміну, бути уважнішими в доборі ілюстрацій.

III. Стилістичні помилки

1. Уживання слів одного стилю в тексті іншого.

Неправильно	Правильно
Професор далі балакав про фонетичні особливості староукраїнської мови.	Професор далі вів мову про фонетичні особливості староукраїнської мови.

2. Уживання мовних штампів.

Неправильно	Правильно
Червоною ниткою через усю поему проходить думка про об’єднання руських князів для захисту батьківщини.	Автор поеми закликає руських князів об’єднатися для захисту батьківщини.

3. Нагромадження в одному реченні слів, які належать до тієї самої частини мови (найчастіше ― іменників).

Неправильно	Правильно
У цій статті розповідь про навчання учнів шкіл Львова в давнину.	У цій статті розповідається про те, як навчалися учні львівських шкіл у давнину.

З метою якісної підготовки школярів до проходження ЗНО уроки української мови, на яких заплановано повторення, узагальнення та систематизація вивченого, доцільно повністю присвятити роботі з тестовими технологіями, урахувавши індивідуальні особливості учнів, з’ясувавши, які існують прогалини в їхніх знаннях, уміннях і навичках.

Підготовку школярів до виконання тестових завдань з української мови слід здійснювати насамперед за моделями, пропонованими Українським центром оцінювання якості освіти. Ці моделі розроблено відповідно до вимог Державного стандарту базової і повної середньої освіти, вони охоплюють усі головні напрями мовної освіти школярів і репрезентують усі розділи чинної програми, передбачають виконання звичних для них різнотипних завдань. Вони вибудовуються за кількома напрямами:

- завдання на перевірку рівня засвоєння школярами лінгвістичної змістової лінії чинної програми (оволодіння граматичними засобами, нормами літературної мови, правилами орфографії та пунктуації, вироблення вмінь розпізнавати, аналізувати, порівнювати, групувати й класифікувати мовні явища, визначати певні граматичні категорії, розрізнювати правильні та помилкові випадки слововживання); як правило, це завдання закритого типу, тобто такі, що потребують короткої однозначної відповіді – вибрати правильне твердження, встановити відповідність між мовним поняттям та його тлумаченням або ілюструванням тощо;

- завдання на перевірку вироблення у школярів комунікативних умінь і навичок, тобто на визначення рівня засвоєння ними комунікативної змістової лінії програми; це завдання потребує написання твору-роздуму.

Цілком можливим є й використання вчителем готових зразків тестових завдань, які друкуються в методичній літературі, фаховій пресі, спеціальних збірниках. Такі матеріали слід добирати уважно, аналізуючи їхню відповідність головним дидактичним вимогам до структури та змісту навчальних і контрольних завдань такого типу. Використання таких завдань на різних етапах контролю та перевірки знань сприятиме актуалізації та систематизації знань школярів з української мови, формуванню в них рис мовної культури, реалізації їхнього інтелектуального потенціалу.

Надаються до використання в навчальному процесі й тести, складені безпосередньо самим учителем, але за умови дотримання головних вимог щодо їх розробки, насамперед зведення до мінімуму такої негативної риси тестування, як можливість відгадування учнем відповіді. Також обов’язково слід передбачати запитання і завдання, які потребуватимуть активної мисленнєвої роботи школярів і передбачатимуть підготовку розгорнутої відповіді на них, тобто матимуть відкритий характер. Учителеві-словеснику слід пам’ятати, що впровадження системи незалежного оцінювання з української мови, головною формою якого є саме тестові завдання згаданої вище моделі, не передбачає цілковитого згортання або послаблення інтенсивності інших видів навчальної діяльності учнів на уроках української мови. Навіть саме виконання тестових завдань, розроблених центром (а також інших якісних стандартизованих тестів), потребує від школярів глибокої мовно-мовленнєвої підготовки, зорієнтованості в мовній теорії та вміння ефективно застосовувати її в практичній діяльності.

Дата добавления: 2015-07-11