Венедиктов, Болотіна, Прилипко

63. Правове регулювання святкових і неробочих днів в Україні.

Згідно Статті 73 КЗпП, святковими та неробочими днями є:

1 січня – Новий рік

7 січня – Різдво Христове

8 березня – Міжнародний жіночий день

1 та 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих

9 травня – День Перемоги

28 червня – День Конституції України

24 серпня – День Незалежності України

У дні релігійних свят роботи також не проводяться:

7 січня – Різдво Христове

Один день (неділя) – Великдень

Один день (неділя) – Трійця

У святкові та неробочі дні припускається залучення до:-

-робіт, які неможливо припинити з виробничо-технічних умов (безперервно діючі ПУО),

-робіт, необхідних для обслуговування населення,

-невідкладних ремонтних та вантажно-розвантажувальних робіт.

За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво ПУО надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.

Робота у святкові та неробочі дні оплачується у подвійному розмірі:

-відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;

-робітникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної погодинної або денної ставки;

-робітникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий та неробочий день проводилася в межах місячної норми робочого часу, та у розмірі подвійної погодинної або денної ставки понад окладів, якщо робота проводилася понад місячну норму.

---- Оплата у вказаному розмірі проводиться за години, фактично відпрацьовані у святковий та неробочий день.

----За згодою робітника, який працював у святковий або неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку.

----В разі, якщо святковий або неробочий день співпадає з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Якщо трапляється що між двома офіційними неробочими днями є 1 чи 2 робочих дні, тоді КМУ задля уникнення прогалин між неробочими днями й ефективного використання робочого часу зазвичай приймає офіційну постанову з рекомендаціями ПУО перенести ці робочі дні на якусь суботу року (тобто таким чином забезпечити неперервну відпустку).

роботодавець у разі застосування рекомендації КМУ має видати відповідний наказ не пізніше ніж за 2 місяці та погодити його з ВОППО(профспілковим представником)

Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

Болотіна, Прилипко

64. Правове регулювання залучення працівників до роботи у вихідні дні.

Долучати робітника до роботи у вихідний день забороняється. Слід звернути увагу, що заборона долучати до роботи у вихідний день стосується не загального вихідного дня – неділі, а вихідного дня робітника. Долучати окремих робітників до роботи в ці дні припускається тільки з дозволу профспілкового комітету ПУО і тільки у виняткових випадках, що визначає законодавство.

Робітники можуть долучатися до роботи у вихідні дні тільки у виключних випадках:

-для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

-для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

-для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

-для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

На ПУО, зупинення роботи яких неможливе вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням ВОППО(профспілковим представником) ПУО.

Якщо трапляється що між двома офіційними неробочими днями є 1 чи 2 робочих дні, тоді КМУ задля уникнення прогалин між неробочими днями й ефективного використання робочого часу зазвичай приймає офіційну постанову з рекомендаціями ПУО перенести ці робочі дні на якусь суботу року (тобто таким чином забезпечити неперервну відпустку).

роботодавець у разі застосування рекомендації КМУ має видати відповідний наказ не пізніше ніж за 2 місяці та погодити його з ВОППО(профспілковим представником)

Болотіна, Прилипко

65. Правове регулювання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР (далі Закон № 504/96-ВР) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інвалід а(може бути до 18 років), або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі, й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щороку додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

При цьому поділу на частини ця відпустка не підлягає, вона надається повною тривалістю (10 календарних днів). Оскільки додаткова відпустка, передбачена ст. 19 Закону № 504/96-ВР є соціальною і не належить до виду щорічних, то вона може надаватись у будь-який час протягом календарного року незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини – до чи після.

Документи: Чинне законодавство не містить переліку документів, які потрібно пред’явити жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки. Для підтвердження права на зазначену відпустку в цьому випадку може бути пред’явлено будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини(копія свідоцтва про нар дитини, копія свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду, рішення про позбавл батьківських прав)

Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад тривалість щорічної відпустки, передбаченої статтями 6, 7 і 8 Закону № 504, а також понад тривалість щорічних відпусток, встановлених іншими законами та н-п актами, і переносяться на інший період або продовжуються.

У разі, коли працівник, який має право на соціальну відпустку, з якихось причин не скористався цим правом у році досягнення дитиною певного віку або ж за кілька попередніх років, він має право використати цю відпустку, і в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні відпусток.

Законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають дітей.

Гаращенко, Болотіна,Прилипко

66. Відпустки без збереження заробітної плати: поняття, види, порядок надання.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

З метою задоволення потреб і інтересів працівників Закон про відпустки, КЗпП, а також інші н-п акти врегульовують питання надання їм двох видів відпустки без збереження заробітної плати, що надається:

— працівнику в обов’язковому порядку у випадках, передбачених законодавством;

— за згодою між працівником і роботодавцем, за сімейними обставинами та з інших причин.

Відповідно до Закону про відпустки на період відпустки, в т. ч. без збереження заробітної плати, за працівником зберігається місце роботи та посада, також цей період зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку.

Слід зазначити, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника в період його знаходження у відпустці, зокрема у відпустці без збереження заробітної плати (частина третя ст. 40 КЗпП).

Відпустка за свій рахунок не переноситься на інший період (робочий рік) її можна використати лише в той період, коли працівник наділений відповідним статусом.

Також на підставі ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ, допомога по тимчасовій непрацездатності не надається за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати.

Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням

працівника надається в обов'язковому порядку:

- чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій

відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів;

-матері для догляду за дитиною віком до 14 років

на період оголошення карантину на відповідній території;

- ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед

Батьківщиною- тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

- пенсіонерам за віком та інвалідам III групи - тривалістю

до 30 календарних днів щорічно;

- інвалідам I та II груп - тривалістю до 60 календарних днів

щорічно;

- особам, які одружуються, - тривалістю до 10 календарних

днів;

- працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу- тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та

назад;

- працівникам для завершення санаторно-курортного лікування - тривалістю, визначеною у медичному висновку;

- працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі

навчальні заклади, - тривалістю 15 календарних днів без урахування

часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального

закладу та назад;

та інші

Гаращенко, Болотіна,Прилипко

67. Правове регулювання, поняття та порядок надання соціальних відпусток.

ЗУ про Відпустки, ЗУ «Про загальнообов державне соціальне страхування»,КЗпП

Соціальна відпустка – це відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами;відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;відпустка у зв'язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи

1. Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами -на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка: до пологів - 70 календарних днів; після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.

Особам, які усиновили новонароджених дітей -56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей).

2. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку -після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологам.Може надаватись без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. За бажанням жінки можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

3. Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини - Особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, старше трьох років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя - одному з них на їх розсуд).(заява про надання відпустки - не пізніше 3 місяців з дня набрання законної сили рішення)

4. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи- надається щорічно додаткова оплачувана відпустка

тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і

неробочих днів.(але не більше 17 днів)

Дата добавления: 2015-07-14