Читайте также:
|
1. Технології мутації як складник компонента маніпуляційних процесів у суспільстві.
2. Технології інмутації і мутації: сутність, функції, структура.
3. Ефективність застосування мутаційних соціально-комунікаційних технологій додавання в сучасному суспільстві.
4. Специфіка використання соціально-комунікаційні технології модифікації в політичних процесах.
5. Характерні особливості актуалізації соціально-комунікаційних технологій трансформації (мутації) у процесах стереотипізації і міфологізації суспільства.
Р о з д і л 3
ТЕХНОЛОГІЇ ІНМУТАЦІЇ
1. Соціально-комунікаційні технології розбалансування.
2. Соціально-комунікаційні технології руйнування.
3. Соціально-комунікаційні технології знищення.
Згідно з теорією інмутації суспільства, соціально-комунікаційні технології інмутації розгалужуються на три групи:
1) розбалансування;
2) руйнування;
3) знищення.
3.1. СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ РОЗБАЛАНСУВАННЯ
Соціально-комунікаційні технології розбалансування (інмутація) – це початковий процес незворотних змін моделей поведінки через незначні порушення балансу в структурі й функціях суспільних систем.
Соціально-комунікаційні технології розбалансування розмежовуються на такі види: технології інмутації зовнішнього світу суспільства; технології інмутації законів, норм і правил поведінки; технологія інформаційного охоплення (пропаганда); інмутаційні технології політичної реклами за якістю її змісту; інмутаційні технології політичної реклами за якістю її подачі; інмутаційні технології політичної реклами за способами її поширення; технології антиреклами; технології формування негативного іміджу (трешімідж); технології інмутації оточення; технології інмутації соціального ладу; технології інмутації суспільства через соціальні зв’язки (паблік рилейшнз); технології протестного руху; технології розбалансування натовпу; технології інформаційно-телекомунікаційних корпорацій; технології зміни світогляду членів суспільства; технології зміни на негативне фізіологічних потреб; технології зміни на негативне соціально-значущих потреб і потреб соціальної самореалізації особистості; інмутаційно-педагогічні технології формування світогляду; інмутаційно-трудові технології виховання; шахрайські інмутаційні технології в підприємницькій і квазіпідприємницькій діяльності; технології еротичних і порносайтів; когнітивні технології (технології примусового керування поведінкою – результати закритих таємних експериментів); технології прагматизування поведінки; технології бібліотерапії; технології зміни на негативне фізичного стану суспільства.
Далі подається детальна неповна класифікація видів соціально-комунікаційних технологій розбалансування (інмутації суспільства).
3.1.1. Технології інмутації зовнішнього світу суспільства:
3.1.1.1. Технології інмутації законів, норм і правил поведінки
3.1.1.2. Технологія інформаційного охоплення (пропаганда):
3.1.1.2.1. Технології ствердження.
3.1.1.2.2. Технології повторення (повтору).
3.1.1.2.3. Технології відвертої брехні.
3.1.1.2.4. Технології оперування образами (обряди, ритуали).
3.1.1.3. Інмутаційні технології політичної реклами за якістю її змісту
3.1.1.3.1. Технологія евфемізації.
3.1.1.3.2. Технологія підміни понять.
3.1.1.3.3. Технологія переосмислення.
3.1.1.3.4. Технологія вживленої оцінки.
3.1.1.3.5. Технологія імплікатури.
3.1.1.3.6. Технологія риторичних запитань.
3.1.1.4. Інмутаційні технології політичної реклами за якістю її подачі
3.1.1.4.1. Технології дозування інформації.
3.1.1.4.2. Технологія приєднання до авторитету.
3.1.1.4.3. Технології великої неправди.
3.1.1.4.4. Технологія змішування дійсних фактів.
3.1.1.4.5. Технологія затягування часу.
3.1.1.4.6. Технологія зворотного удару.
3.1.1.4.7. Технологія своєчасної неправди.
3.1.1.5. Інмутаційні технології політичної реклами за способами її поширення
3.1.1.5.1. Технології поштової розсилки.
3.1.1.5.2. Технології телевізійної реклами.
3.1.1.5.3. Технології наочної агітації.
3.1.1.5.4. Технології презентів і сувенірів.
3.1.1.6. Технології антиреклами
3.1.1.7. Технології формування негативного іміджу (трешімідж)
3.1.1.7.1. Технології формування трешіміджу на лексичному рівні
3.1.1.7.1.1. Технологія формування негативного враження під впливом стилістико-логічних помилок фігурантів.
3.1.1.7.1.2. Технологія постійного нагадування споживачам про лексичні та когнітивні помилки фігурантів.
3.1.1.7.1.3. Технологія коментування вербально-комічних фрагментів діяльності політиків.
3.1.1.7.1.4. Технологія навмисної демонстрації і коментування тих фрагментів інтерв’ю фігурантів, у яких вони використовують брутальну лексику як засіб епатажу.
3.1.1.7.1.5. Технологія використання конфлікт-контрасту між стандартом літературної мови й експресією фігуранта.
3.1.1.7.1.6. Технологія відчуження смислу інформації за допомогою семантичного спустошення при використанні “клішованих” слів.
3.1.1.7.2. Технології формування трешіміджу тактичними засобами
3.1.1.7.2.1. Технологія умовчання (додавання вербальними засобами емоційної напруженості, нестачі в загальному контексті загадковості при створенні знімка).
3.1.1.7.2.2. Технологія використання асиндентону (коментування зображення фігуранта поруч з об’єктами, до яких споживач ставиться позитивно).
3.1.1.7.2.3. Технологія попередження споживача про те, що з цікавою інформацією про фігурантів можна ознайомитися на сторінках, у передачі, на сайті (“куштування на смак”).
3.1.1.7.2.4. Технологія приєднання іміджевої інформації про фігурантів до основної інформації, яка їх не іміджує безпосередньо (“віз” неіміджевої інформації та маленький “возик” іміджевої інформації).
3.1.1.7.2.5. Технологія вербального порівняння об’єкта, що зображується, для збудження асоціацій за допомогою наближення або контрастування семантики окремих слів або висловів.
3.1.1.7.2.6. Технологія вербального і візуального включення об’єкта, що рекламується, до фрагмента образу світу споживача.
3.1.1.7.2.7. Технологія розповіді про “гидкого карлика”.
3.1.1.7.2.8. Технологія використання анаколуфу (перевернення).
3.1.1.7.2.9. Технологія помилки (вербального супроводу викривлення зображення фігуранта).
3.1.1.7.2.10. Технологія використання тексту як засобу утворення психологічного образу фігурнта.
3.1.1.7.2.11. Технологія “іміджева вербальна тріщина”, або незбігання заданої програми мовленнєвої поведінки журналіста при іміджуванні політика з реально-ситуативною мовленнєвою поведінкою, яка утворює або руйнує вже існуюче у свідомості журналіста уявлення про імідж політика.
3.1.1.7.2.12. Технологія впливу міцних стимулів, які “витягують” у певну мить потрібну інформацію про імідж фігуранта.
3.1.1.7.2.13. Технологія експлікації актуалізованого фрагмента когнітивного фону при іміджуванні фігуранта.
3.1.1.7.2.14. Технологія збудження нових почуттів в аудиторії і тим самим закріплювання головних семіотичних ознак іміджу фігуранта в ЗМІ.
3.1.1.7.2.15. Технологія “навіювального ефекту”.
3.1.1.7.2.16. Технологія фабрикації фактів у ЗМІ.
3.1.1.7.2.17. Технологія нечесної пропаганди в ЗМІ.
3.1.1.7.2.18. Технологія «великого психозу» в ЗМІ.
3.1.1.7.2.19. Технологія ствердження і повторення в інформації ЗМІ.
3.1.1.7.2.20. Технологія зміни значення слова і поняття в ЗМІ.
3.1.1.7.2.21. Технологія відбору реальних подій.
3.1.1.7.2.22. Технологія терміновості і роздробленості.
3.1.1.7.2.23. Технологія репліки-стимулу.
3.1.1.7.2.24. Технологія запиту відомостей.
3.1.1.7.2.25. Технологія прояву емоційно-почуттєвої реакції.
3.1.1.7.2.26. Технологія зображення реакції споживача.
3.1.1.7.2.27. Технологія зображення негативної реакції споживача.
3.1.1.7.2.28. Технологія приниження (за Піховшек В.).
3.1.1.7.2.29. Технологія стислих коментарів (за Піховшек В.).
3.1.1.7.2.30. Технологія волевиявлення.
3.1.1.7.2.31. Технологія репліки-уточнення.
3.1.1.7.2.32. Використання ЗМІ вмілого збудження журналістськими текстами при іміджуванні політиків актуальних фрагментів суспільно-політичного досвіду споживачів інформації.
3.1.1.7.2.33. Вживання журналістами пестливих, повних і неповних імен політиків.
3.1.1.7.2.34. “Уведення від реального іміджу політика”, або навмисне уведення споживача інформації від процесу формування реального іміджу політика.
3.1.1.7.2.35. “Утворення ефекту”, або утворення ефекту об’єктивності через приєднання журналіста до думки політика.
3.1.1.7.2.36. “Позиціювання думки”, або позиціювання авторитетної думки журналіста.
3.1.1.7.2.37. “Вказування на манеру”, або вказування журналіста на манеру чи особливості мовлення політика.
3.1.1.7.2.38. “Уведення від нереального іміджу фігуранта”, або подавання інформації з метою уведення уваги споживача від фігуранта, якого ЗМІ іміджує позитивно.
3.1.1.7.2.39. “Дублювання ярликів”, або дублювання іміджевих ярликів фігурантів у ЗМІ.
3.1.1.7.2.40. Посилання ЗМІ на фіктивні дослідницькі центри й організації, які проводять соціо-політичне вимірювання.
3.1.1.7.2.41. Суб’єктивне, буквальне, тлумачення результатів соціологічних і політологічних досліджень.
3.1.1.7.2.42. Подавання в інформаційних матеріалах ЗМІ результатів опитувань як чогось постійного і того, що не змінюється.
3.1.1.7.2.43. Подавання сумарної кількості телефонувань в інтерактивному ефірі як об’єктивного показника.
3.1.1.7.2.44. Рема-тематичне членування мовленнєвого потоку.
3.1.1.7.2.45. Постановка запитань, що провокують опозиційні думки фігурантів, які беруть участь у ток-шоу в прямому ефірі.
Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 125 | Нарушение авторских прав