Учень 2-А класу

Листb учнів КЗШ№114

Дякую діду за Перемогу

Привіт мій любий дідусь, я давно хотіла написати тобі листа. Тато з мамою багато розповідали про тебе, твої подвиги у Великій Вітчизняній війні. Я хочу привітати тебе з великим святом Перемоги - 9 Травня.

9 травня 1945 року назавжди ввійшло в історію як День Перемоги у найбільшій і найкривавіший війні на нашій планеті.

Скільки горя і сліз випало на твою долю. Я дуже тебе люблю, шаную,поважаю за те, що ти боровся і переміг. Якби не твій героїзм - не було б нас, не було б України.

Я живу в мирний час. Наді чисте небо, ласкаве сонце. Я ніколи, дідусь, тебе не забуду, я не забуду тих, хто подарував мені усе це, ціною життя подарував мені світ.

Дякую тобі, дідусю, за перемогу.

Учениця 2-А класу

КЗШ№114

Василянська Марина

Я хочу розповісти вам про свого прадідуся Шарафутдінова Анатолія. Коли йому було 20 років, почалася Велика Вітчизняна війна.

У себе на Батьківщині в Татарстані він вступив до лав Червоної армії. І почалася його служба.

Служив він віддано і завзято. Він розумів, що захищає свою країну, свою землю, своїх батьків, братів і сестер.

Саме під час війни мій прадідусь познайомився з моєю прабабусею. Це було під час визволення нашого міста десантними військами, де служив він. За роки війни прабабуся подолала дуже важкий шлях. Але вона дочекалася повернення дідуся, і вони збудували міцну родину.

За роки війни він здійснив багато героїчних вчинків. Прадідусь попадав під обстріли, брав участь у визволенні селищ і міст від загарбників. Він дійшов аж до Берліну. Він захистив свою країну, захистив родину.

Хоча він уже і помер. Я дякую своєму прадідусю за Велику Перемогу.

Учень 5-Б класу

КЗШ№114

Савчак Владислав

Мій дід, Мандригайло Павло Фотійович, на фронті був сапером. Для мене мій дідусь - справжній герой!

Народився дід в 1916 році у селі Самарщина Кобелянського району Полтавської області. Працював у колгоспі. Коли розпочалася війна, йому було 25 років. У 1944 році діда було тяжко поранено. Після цього його відправили до шпиталю, а згодом комісували за станом здоров’я.

Дід Павло хоробро і вправно воював, про що свідчить його воєнні нагороди:”За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняний війні 1941-1945 р.р. ”, “За відвагу” та багато інших нагород.

Помер мій дідусь у грудні 2000 року, ще до мого народження. Я дуже вдячна йому і всім бійцям Радянської армії за те, що в нас є майбутнє.

Учень 2-В класу

КЗШ№114

Макаров Євген

Мій прадідусь був дитиною, коли йшла війна. Про його воєнні роки ми слухали, затаївши подих. Деякі розповіді викликали безмежний страх, а інші - невимовну гордість за наших солдатів. Мені прикро, що більше я не зможу почути його розповідей, побачити сльози радості у День Перемоги.

Час відділяє нас від тих тяжких років Великої Вітчизняної війни. Але пам’ять про тих, хто віддав своє життя в боротьбі з фашизмом, не тільки не згасає в наших серцях, а нагадує нам про обов’язок берегти мир. Все менше стає невідомих героїв. І це, звичайно, дуже прикро.

Я щиро бажаю Вам здоров’я, щастя, чистого безхмарного неба, пошани від оточуючих, турботи та любові близьких.

Шановні ветерани, Ви - наша гордість! І особливо мені дуже хотілося б, щоб у наш час більшість людей брали з Вас приклад, були патріотами і завжди захищали Батьківщину.

Учень 2-А класу

КЗШ№114

Сай Кирил

Дорогий дідусю, вітаю тебе з Днем Перемоги! Я пишаюся тим, що ти зберіг життя багатьох людей та захистив країну від нападників. Я знаю, що це свято для тебе дуже важливе. Адже зовсім молодим тобі довелося взяти в руки зброю і захищати країну. Дивом ти залишився живим під час тяжких боїв за визволення Криворіжжя. За хоробрість і мужність ти був нагороджений багатьма медалями та орденами.

Дата добавления: 2015-12-07