Практичне завдання

1. Сформулюйте фабулу справи з господарського спору та підготуйте претензію та відповідь на претензію.

Задача. Мале підприємство «СТАЛКЕР» уклало з кабельним заводом у грудні 1997 р. договір на поставку в ІІ кварталі 1998 р. 19,7 км кабелю. Завод свої зобов’язання не виконав, кабель не поставив. МП «Сталкер» звернулося в липні 1998 р. до господарського суду з позовною заявою про стягнення з кабельного заводу неустойки за непоставки. Суддя господарського суду повернув позовну заяву. В якому випадку дії суду є правомірними?

Яким судовим актом оформяється повернення позовної заяви?

На підставі чого суддя має право повернути позовну заяву?

ТЕМА 4. Підвідомчість і підсудність господарських справ господарським судом

Контрольні запитання

1. Якими є критерії підвідомчості спорів?

2. Яким є загальний принцип розмежування спорів між господарськими судами?

3. Перелічіть відомі види підсудності.

4. Який критерій покладено в основу розподілу видів територіальної підсудності?

5. В яких випадках можлива передача справ з одного господарського суду до іншого?

Тести

1. Критеріями підвідомчості є:

1) суб’єктний склад учасників спору;

2) законодавство, яке застосовується при вирішенні спору;

3) характер спірного правовідношення;

4) правовий статус позивача;

5) правовий статус відповідача.

2. Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають:

1) при укладанні, зміні, розірванні господарських спорів;

2) при виконанні господарських договорів;

3) при погодженні стандартів;

4) при погодженні технічних умов;

5) про визнання недійсними актів.

3. Право на звернення до господарського суду мають:

1) Національний банк України;

2) приватне підприємство;

3) релігійна організація;

4) громадянин — суб’єкт підприємницької діяльності;

5) Антимонопольний комітет.

4. Вищий господарський суд розглядає справи:

1) у спорах, де однією зі сторін є Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

2) у спорах, матеріали яких містять державну таємницю;

3) у касаційному порядку;

4) у спорах, де стороною є Кабінет Міністрів України;

5) в апеляційному порядку.

5. Види територіальної підсудності:

1) родова;

2) загальна;

3) виключна;

4) альтернативна;

5) спеціальна.

6. Справи зі спорів, що виникають при виконанні господарських договорів, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням:

1) сторони, зобов’язаної за договором здійснити на користь другої певні дії;

2) відповідача;

3) позивача;

4) за вибором відповідача;

5) за вибором позивача.

7. Справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням:

1) сторони, зобов’язаної за договором здійснити на користь другої певні дії:

2) відповідача;

3) позивача;

4) за вибором відповідача;

5) за вибором позивача.

8. Справи зі спорів за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням:

1) сторони, зобов’язаної за договором здійснити на користь другої певні дії;

2) відповідача;

3) позивача;

4) за вибором відповідача;

5) за вибором позивача.

9. Справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням:

1) кредитора;

2) за згодою кредиторів;

3) боржника;

4) санатора;

5) арбітражного керуючого.

10. Справи зі спорів, що виникають із договору перевезення, в яких одним із відповідачів є орган транспорту, розглядаються за місцезнаходженням:

1) позивача;

2) предмета спору;

3) цього органу;

4) за вибором відповідачів;

5) за умовами договору.

11. Справи зі спорів про право власності на майно розглядаються господарським судом за місцезнаходженням:

1) позивача;

2) відповідача;

3) майна;

4) за вибором позивача;

5) за угодою сторін.

12. Справи зі спорів про витребування майна з чужого незаконного володіння розглядаються господарським судом за місцезнаходженням:

1) позивача;

2) відповідача;

3) майна;

4) за вибором позивача;

5) за угодою сторін.

13. Справи зі спорів про усунення перешкод у користуванні май­ном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням:

1) позивача;

2) відповідача;

3) майна;

4) за вибором позивача;

5) за угодою сторін.

14. У межах підвідомчості справ господарським судам України будь-яку справу може прийняти до свого провадження:

1) господарський суд м. Києва;

2) господарський суд Автономної Республіки Крим;

3) Вищий господарський суд України;

4) апеляційний господарський суд м.Києва;

5) Верховний Суд України.

15. Витребувати будь-яку справу, що є у провадженні одного місцевого господарського суду, і передати на розгляд іншого місцевого господарського суду (за умови неможливості розглянути справу після відводу суддів), мають право:

1) заступник Голови Вищого господарського суду;

2) Голова Вищого господарського суду;

3) голова господарського суду Автономної Республіки Крим;

4) заступник Голови господарського суду Автономної Республіки Крим;

5) Генеральний прокурор України.

16. При непідсудності справи даному господарському суду господарський суд надсилає матеріали справи за встановленою підсудністю:

1) не пізніше трьох днів;

2) не пізніше п’яти днів;

3) після п’яти днів;

4) не пізніше десяти днів;

5) після десяти днів.

17. Строк надсилання матеріалів справи за встановленою підсудністю рахується з дня:

1) надходження позовної заяви;

2) винесення ухвали про передачу справи;

3) прийняття рішення головою господарського суду;

4) досягнення угоди між сторонами;

5) подання протесту прокурором.

18. Справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи цент­ральний орган виконавчої влади, розглядає:

1) місцевий господарський суд м. Києва;

2) Верховний Суд України;

3) Вищий господарський суд України;

4) Конституційний Суд України;

5) апеляційний господарський суд м. Києва.

19. Справи у спорах, у яких відповідачем є Національний банк України, розглядає:

1) місцевий господарський суд м. Києва;

2) Верховний Суд України;

3) Вищий господарський суд України;

4) Конституційний Суд України;

5) апеляційний господарський суд м. Києва.

20. Питання про підсудність справ господарському суду вирішуються шляхом:

1) оскарження ухвали про передачу справи за підсудністю;

2) звернення із заявою до Вищого господарського суду України;

3) звернення із заявою до місцевого господарського суду, який надіслав справу спірної підсудності;

4) звернення із заявою до місцевого господарського суду, якому надіслано справу спірної підсудності;

5) звернення із заявою до прокурора, який бере участь у справі.

Практичне завдання

Задача. Порушивши провадження у справі за позовом про визнання недійсним установчого договору про створення акціонерного товариства «Будстрой», Чернігівський обласний господарський суд припинив провадження у справі. В процесі розгляду справи було встановлено, що cеред засновників поряд із юридичними особами є дві фізичні особи.

Чи міг суддя не порушувати справу, а одразу відмовити у прийнятті позову?

Чи правомірні його дії?

Яким органам буде підвідомчий такий спір?

ТЕМА 5. Учасники господарського процесу

Контрольні запитання

1. Відмінність складу господарського суду від складу господарського процесу.

2. Чим відрізняються права й обов’язки позивача та відповідача в господарському процесі?

3. Порівняйте умови до вступу у справу третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору і третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

4. Чи відрізняється процесуальне правонаступництво від заміни неналежного відповідача?

5. Якими є особливості участі прокурора в господарському процесі?

Тести

1. До складу учасників господарського процесу входять:

1) сторони;

2) треті особи;

3) свідки;

4) прокурор;

5) експерт.

2. Суддя не може брати участі у розгляді справи й підлягає відводу, якщо:

1) у сторін виникають сумніви у його неупередженості;

2) він є родичем осіб, які беруть участь в судовому процесі;

3) встановлено обставини, що викликають сумнів у його неупередженості;

4) прокурор подав заяву про недбалість судді;

5) висновок експерта не відповідає висновкам судді.

3. Відвід (самовідвід) судді можуть заявити:

1) суддя господарського суду;

2) позивач;

3) відповідач;

4) прокурор, який бере участь у справі;

5) експерт, який надає висновок із питань справи.

4. Відвід судді повинен заявлятися:

1) у письмовій формі;

2) усно секретарю суду;

3) усно у судовому засіданні;

4) усно із занесенням до судового протоколу;

5) у письмовій формі із занесенням до судового протоколу.

5. Відвід повинен бути заявлений:

1) на будь-якій стадії господарського процесу;

2) на стадії порушення провадження у справі;

3) на стадії підготовки до розгляду;

4) при вирішенні спору;

5) до початку вирішення спору.

6. Питання про відвід судді господарського суду вирішується:

1) головою господарського суду;

2) заступником голови господарського суду;

3) прокурором, який бере участь у справі;

4) Головою Вищого господарського суду;

5) судовою колегією Вищого господарського суду.

7. З приводу відводу судді господарського суду виноситься:

1) рішення;

2) ухвала;

3) постанова;

4) довідка;

5) повідомлення.

8. Судовий акт з приводу відводу судді господарського суду виноситься:

1) у триденний строк;

2) у п’ятиденний строк;

3) у семиденний строк;

4) у десятиденний строк;

5) у двадцятиденний строк.

9. Питання про відвід голови господарського суду, якщо він прийняв справу до свого провадження, вирішується:

1) заступником голови господарського суду;

2) Головою Вищого господарського суду;

3) судовою колегією Вищого господарського суду;

4) президією Вищого господарського суду;

5) пленумом Вищого господарського суду.

10. Позивач має право:

1) знайомитися з матеріалами справи;

2) брати участь у дослідженні доказів;

3) визнати позов повністю або частково;

4) збільшити розмір позовних вимог;

5) відмовитись від позову.

11. Відповідач має право:

1) знайомитися з матеріалами справи;

2) брати участь у дослідженні доказів;

3) визнати позов повністю або частково;

4) збільшити розмір позовних вимог;

5) відмовитись від позову.

12. Господарський суд має право:

1) залучити до участі у справі іншого позивача;

2) залучити до участі у справі іншого відповідача;

3) замінити неналежного позивача;

4) замінити неналежного відповідача;

5) замінити неналежного прокурора.

13. Процесуальне правонаступництво можливе:

1) на стадії порушення провадження у справі;

2) при вирішенні спору;

3) до початку вирішення спору;

4) на стадії виконання рішення господарського суду;

5) на будь-якій стадії господарського процесу.

14. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу:

1) при порушенні провадження у справі;

2) при вирішенні спору;

3) до початку вирішення спору;

4) до прийняття рішення зі спору;

5) до виконання рішення.

15. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу:

1) на стороні позивача;

2) на стороні відповідача;

3) на стороні відповідача і позивача;

4) подавши позов до позивача;

5) подавши позов до позивача і відповідача.

16. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються:

1) усіма правами й несуть усі обов’язки позивача;

2) усіма правами й несуть усі обов’язки відповідача;

3) усіма правами й несуть усі обов’язки позивача і відповідача;

4) частково правами й несуть усі обов’язки позивача і відповідача;

5) усіма правами і несуть частково обов’язки позивача і відповідача.

17. Про вступ, допущення або залучення третіх осіб у справу господарський суд виносить:

1) рішення;

2) ухвалу;

3) постанову;

4) окреме рішення;

5) окрему ухвалу.

18. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу:

1) на стороні позивача;

2) на стороні відповідача;

3) на стороні відповідача і позивача;

4) подавши позов до позивача;

5) подавши позов до позивача і відповідача.

19. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу:

1) при порушенні провадження у справі;

2) при вирішенні спору;

3) до початку вирішення спору;

4) до прийняття рішення;

5) до виконання рішення.

20. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу:

1) за власною ініціативою;

2) за клопотанням позивача;

3) за клопотанням відповідача;

4) за клопотанням прокурора;

5) за ініціативою господарського суду.

21. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу:

1) за власною ініціативою;

2) за клопотанням позивача;

3) за клопотанням відповідача;

4) за клопотанням прокурора;

5) за ініціативою господарського суду.

22. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються:

1) усіма правами й несуть усі обов’язки позивача;

2) усіма правами й несуть усі обов’язки відповідача;

3) усіма правами й несуть усі обов’язки позивача і відповідача;

4) частково правами й несуть усі обов’язки позивача і відповідача;

5) усіма правами й несуть частково обов’язки позивача і відповідача.

23. Прокурор може вступити у справу:

1) якщо провадження порушено за його позовною заявою;

2) після порушення провадження у справі;

3) до прийняття рішення господарським судом;

4) до виконання рішення господарського суду;

5) на будь-якій стадії процесу.

24. Участь прокурора в господарському процесі є обов’язковою:

1) коли це визначено за необхідне господарським судом;

2) у справах, порушених за його заявою;

3) на вимогу однієї зі сторін;

4) коли це передбачено законом;

5) на вимогу судового експерта.

25. Серед учасників господарського процесу відвід може бути заявлено:

1) судді господарського суду;

2) позивачеві;

3) відповідачеві;

4) прокуророві;

5) судовому експерту.

26. Відмова прокурора від поданого ним позову:

1) позбавляє позивача права підтримувати позовні вимоги;

2) не позбавляє позивача права підтримувати позовні вимоги;

3) позбавляє відповідача права визнати позов повністю;

4) не позбавляє відповідача права визнати позов повністю;

5) є підставою припинення провадження у справі.

27. Посадові особи державних та інших органів, коли їх вик­ликано для дачі пояснень, мають право:

1) давати пояснення;

2) подавати докази;

3) не сповіщати про знані ними відомості, коли це суперечить їхнім особистим інтересам;

4) сповістити про знані ними відомості та обставини у справі;

5) з’явитись до господарського суду на його виклик.

28. Посадові особи державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень, зобов’язані:

1) давати пояснення;

2) подавати докази;

3) не сповіщати про знані ним відомості, коли це суперечить їхнім особистим інтересам;

4) сповістити про знані ними відомості та обставини у справі;

5) з’явитись до господарського суду на його виклик.

29. Судовий експерт має право:

1) знайомитися з матеріалами справи;

2) змінити підставу позову;

3) визнати позов повністю;

4) брати участь в огляді та дослідженні доказів;

5) відмовитись від дачі висновку.

30. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді через представників, повноваження яких підтверджуються:

1) громадянином у судовому засіданні;

2) господарським судом у судовому засіданні;

3) письмовою довіреністю;

4) нотаріально посвідченою довіреністю;

5) довіреністю, посвідченою органом державної реєстрації.

Практичне завдання

Задача. Упродовж судового розгляду суддя господарського суду в одному з представників відповідача впізнав заступника декана з наукової роботи юридичного факультету, який він закінчив понад 11 років тому.

Вважаючи, що є обставини, які викликають неможливість його участі у справі, суддя заявив самовідвід.

Чи правильні дії судді?

Як вирішуються питання про відвід і самовідвід судді господарського суду?

ТЕМА 6. Докази в господарському суді

Контрольні запитання

1. Які види доказів застосовуються, використовуються в господарському процесі?

2. Що визначає якісні характеристики доказів?

3. Які вимоги висуваються до висновку судового експерта?

4. Дайте порівняльну характеристику письмових і речових доказів.

5. Якими є підстави для оцінки доказів господарським судом?

Тести

1. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює:

1) наявність обставин;

2) відсутність обставин;

3) законність обставин;

4) належність обставин;

5) цінність обставин.

2. Обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюються:

1) поясненнями свідків;

2) поясненнями сторін;

3) письмовими доказами;

4) речовими доказами;

5) висновками судових експертів.

3. Обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, повинні довести:

1) сама сторона;

2) господарський суд;

3) свідки;

4) судовий експерт;

5) уповноважена особа.

4. Докази до господарського суду подають:

1) позивач;

2) відповідач;

3) прокурор;

4) свідки;

5) перекладач.

5. Належність доказів означає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які:

1) подані сторонами;

2) подані учасниками процесу;

3) мають значення для справи;

4) подані свідками;

5) досліджені господарським судом.

6. Допустимість доказів означає, що обставини справи повин­ні бути підтверджені:

1) письмовими доказами і не можуть підтверджуватись речовими доказами;

2) речовими доказами і не можуть підтверджуватись письмовими доказами;

3) певними засобами доказування і не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування;

4) письмовими та речовими доказами і не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування;

5) доказами, наданими учасниками справи, і не можуть підтверджуватись доказами, отриманими господарським судом самостійно.

7. Не потребують доказування обставини:

1) визнані сторонами загальновідомими;

2) визнані господарським судом загальновідомими;

3) презумпційні факти;

4) преюдиційні факти;

5) факти, які становлять державну таємницю.

8. Письмовими доказами є:

1) документи, які містять дані про обставини;

2) письмові пояснення сторін;

3) письмовий висновок судового експерта;

4) письмові пояснення свідків;

5) предмети, що своїми властивостями свідчать про обставини.

9. Речовими доказами є:

1) документи, які містять дані про обставини;

2) письмові пояснення сторін;

3) письмовий висновок судового експерта;

4) письмові пояснення свідків;

5) предмети, що своїми властивостями свідчать про обставини.

10. Господарський суд може провести огляд та дослідження письмових і речових доказів:

1) лише у засіданні господарського суду;

2) у місцезнаходженні позивача;

3) у місцезнаходженні відповідача;

4) у місцезнаходженні сторін;

5) у місцезнаходженні доказів.

11. За результатами огляду та дослідження доказів складається протокол, який підписується:

1) усіма учасниками, які брали участь в огляді та дослідженні;

2) сторонами і суддею господарського суду, які брали участь в огляді та дослідженні;

3) суддею господарського суду, який брав участь в огляді та дослідженні;

4) суддею господарського суду і судовим експертом, які брали участь в огляді та дослідженні;

5) лише сторонами, які брали участь в огляді та дослідженні.

12. Для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні гос­подарського спору і потребують спеціальних знань, господарсь­кий суд:

1) викликає спеціалістів у засідання суду для дачі пояснень;

2) вимагає додаткових доказів від позивача;

3) вимагає додаткових доказів від відповідача;

4) призначає судову експертизу;

5) призначає додаткове судове засідання з метою встановлення відповіді на запитання.

13. Висновок судового експерта подається господарському суду:

1) у письмовій формі;

2) у нотаріально посвідченій формі;

3) після реєстрації у встановленому державному органі;

4) після ознайомлення з ним сторін;

5) у посвідченій сторонами формі.

14. Господарський суд оцінює докази:

1) за вказівками Вищого господарського суду;

2) за своїм внутрішнім переконанням;

3) керуючись законом;

4) керуючись наданими доказами;

5) за порадами прокурора.

15. Заздалегідь встановлену силу для господарського суду мають:

1) письмові докази;

2) речові докази;

3) висновок судового експерта;

4) пояснення свідків;

5) пояснення сторін.

Практичне завдання

Задача. Апеляційна інстанція скасувала рішення місцевого гос­подарського суду Миколаївської області та залишила позов без розгляду. (Рішенням місцевого господарського суду були задоволені позовні вимоги АТ «Два» про стягнення з відповідача АТ «Двоє» заборгованості за подані послуги.)

Скасовуючи рішення, апеляційна інстанція посилалася на те, що його було прийнято без повного та всебічного дослідження усіх необхідних доказів. Було встановлено, що ухвалою суду позивач був зобов’язаний надати документи, якими він повинен був підтвердити підстави та розмір позовної суми, однак ці документи суду не були представлені.

Незважаючи на невиконання позивачем зазначених вимог суду, рішення по справі було прийняте.

Чи правомірне скасування рішення? Який суд апеляційної інстанції для місцевого господарського суду Миколаївської області? Якими є повноваження апеляційної інстанції, згідно з якими статтями ГПК воно повинно бути здійснено?

ТЕМА 7. Судові витрати

Контрольні запитання

1. Які витрати входять до складу судових витрат?

2. Чи може суддя господарського суду звільнити від сплати державного мита або відстрочити чи розстрочити його виплату?

3. За яким принципом здійснюється розподіл судових витрат?

4. Які витрати входять до складу судових витрат (затрат)?

5. Чи є судові витрати обов’язковими з кожної справи?

Тести

1. Господарські витрати складаються з:

1) мита;

2) державного мита;

3) сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи;

4) сум за послуги перекладача;

5) сум за послуги адвоката.

2. Державне мито сплачується:

1) у доход сторони, на користь якої відбулося рішення;

2) у доход місцевого бюджету;

3) у доход господарського суду, який розглядав справу;

4) у доход державного бюджету;

5) у доход господарських судів.

3. Державним митом оплачується:

1) позовна заява прокурора;

2) позовна заява державного підприємства;

3) апеляційна скарга;

4) касаційна скарга;

5) заява про роз’яснення рішення господарського суду.

4. Позовні заяви майнового характеру оплачуються державним митом у розмірі:

1) 1% ціни позову;

2) 3% ціни позову;

3) 5% ціни позову;

4) 7% ціни позову;

5) 10% ціни позову.

5. Позовні заяви немайнового характеру оплачуються держав­ним митом у розмірі:

1) 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

3) 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

4) 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

5) 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

6. Заяви кредиторів про порушення справ про банкрутство оплачуються державним митом у розмірі:

1) 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

3) 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

4) 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

5) 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

7. Розмір державного мита, яке оплачується при поданні позовної заяви до господарського суду, встановлює:

1) Господарський процесуальний кодекс України;

2) Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито»;

3) Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України;

4) Бюджетний кодекс України;

5) Постанова Кабінету Міністрів України «Про справляння державного мита».

8. Господарський суд зазначає обставини, що є підставою для повернення державного мита, в:

1) рішенні;

2) ухвалі;

3) додатковій ухвалі;

4) постанові;

5) довідці.

9. Якщо спір виникає внаслідок неправильних дій сторони, гос­подарський суд має право незалежно від результатів вирішення спору:

1) звільнити іншу сторону від сплати державного мита;

2) покласти на цю сторону сплату державного мита;

3) покласти на обидві сторони пропорційно державне мито;

4) стягнути державне мито у подвійному розмірі з обох сторін;

5) стягнути державне мито у подвійному розмірі з цієї сторони.

10. Судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються:

1) при задоволенні позову на відповідача;

2) при задоволенні позову на позивача, якщо відповідач звільнений від сплати;

3) при відмові у позові на позивача;

4) при відмові у позові на відповідача, якщо позивач звільнений від сплати;

5) на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог при частковому задоволенні позовних вимог.

Практичне завдання

Задача. Рішенням господарського суду Одеської області задоволено вимоги позивача Шаганова А. І. — суб’єкта підприємницької діяльності — про стягнення суми вартості не поставленої продукції колективним підприємством «Прибой», а у частині стягнення пені за прострочення виконання зобов’язання відмовлено через пропуск ним встановленого законом строку позовної давності. Сплачене позивачем державне мито стягнуто з відповідача на користь позивача лише в частині, пропорційній розміру задоволення позовних вимог.

Чи обґрунтоване рішення судді? Якими нормативно-право­вими актами і конкретними статтями цих актів слід керува­тися судді?

ТЕМА 8. Процесуальні строки

Контрольні запитання

1. Хто встановлює процесуальні строки в господарському процесі?

2. Якими є наслідки пропуску процесуального строку?

3. Якими є наслідки зупинення процесуальних строків?

4. Чим відрізняється відновлення процесуальних строків від продовження процесуальних строків?

5. Якими є наслідки перерви судового засідання?

Тести

1. Процесуальні дії в господарському процесі вчиняються у строки:

1) встановлені Конституцією України;

2) встановлені Господарським процесуальним кодексом України;

3) призначені господарським судом;

4) узгоджені сторонами;

5) встановлені прокурором.

2. Строки для вчинення процесуальних дій визначаються:

1) періодом часу;

2) точною календарною датою;

3) умовним періодом часу;

4) зазначенням події, що повинна неминуче настати;

5) зазначенням події, яка можливо не настане.

3. Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, починається:

1) з попереднього дня до календарної дати, якою визначено його початок;

2) наступного дня після календарної дати, якою визначено його початок;

3) наступного дня після настання події, якою визначено його початок;

4) з попереднього дня настання події, якою визначено його початок;

5) у день, яким визначено його початок.

4. Перебіг процесуального строку, обчислюваного місяцями, починається:

1) з попереднього дня до календарної дати, якою визначено його початок;

2) наступного дня після календарної дати, якою визначено його початок;

3) наступного дня після настання події, якою визначено його початок;

4) з попереднього дня настання події, якою визначено його початок;

5) у день, яким визначено його початок.

5. Перебіг процесуального строку, обчислюваного днями, починається:

1) з попереднього дня до календарної дати, якою визначено його початок;

2) наступного дня після календарної дати, якою визначено його початок;

3) наступного дня після настання події, якою визначено його початок;

4) з попереднього дня настання події, якою визначено його початок;

5) у день, яким визначено його початок.

6. У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається:

1) попередній останній робочий день;

2) цей неробочий день;

3) перший наступний за ним робочий день;

4) узгоджений сторонами день;

5) визначений господарським судом день.

7. Господарський суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’я­заної з нею іншої справи, що вирішується;

3) необхідності витребування інших доказів;

4) заміни неналежного відповідача;

5) заміни однієї з сторін її правонаступником.

8. Господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’я­заної з нею іншої справи, що вирішується;

3) необхідності витребування інших доказів;

4) заміни неналежного відповідача;

5) заміни однієї зі сторін її правонаступником.

9. Господарський суд відкладає розгляд справи у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’я­заної з нею іншої справи, що вирішується;

3) необхідності витребування інших доказів;

4) заміни неналежного відповідача;

5) заміни однієї з сторін її правонаступником.

10. Господарський суд може відновити процесуальні строки:

1) встановлені законом;

2) призначені господарським судом;

3) узгоджені сторонами;

4) визначені прокурором;

5) відновлені прокурором.

Практичне завдання

Задача. Приватне підприємство «Карамба» звернулося до апе­ляційного господарського суду із заявою про поновлення двомісячного строку на оскарження ухвали судді господарського суду Волинської області про повернення позовної заяви. Додані до зая­ви докази доводять, що недотримання термінів мало місце з вини поштових організацій, якими було загублено матеріали справи, повернуті господарським судом. Вини заявника не встановлено.

Яке рішення повинна прийняти апеляційна інстанція?

Відповідь обґрунтуйте.

ТЕМА 9. Позов у господарському процесі

Контрольні запитання

1. Чим відрізняється позовна форма захисту в господарському процесі від захисту у цивільному процесі?

2. Для чого потрібні елементи позову?

3. Що слід розуміти під визначенням «право на позов»?

4. Якими є процесуальні засоби захисту відповідача від позивача?

5. В якому випадку застосовується забезпечення позову?

Тести

1. Предметом позову є:

1) процесуально-правова вимога позивача до відповідача;

2) процесуально-правове заперечення відповідача;

3) матеріально-правова вимога позивача до відповідача;

4) матеріально-правове заперечення відповідача;

5) процесуально-правові вимоги позивача і заперечення відповідача.

2. Право на позов — це:

1) порушене суб’єктивне право;

2) можливість отримання захисту порушеного права;

3) примусова реалізація захисту;

4) покарання винної сторони;

5) можливість забезпечення позову.

3. Позовна заява підписується:

1) повноважною посадовою особою позивача;

2) представником позивача;

3) прокурором;

4) заступником прокурора;

5) громадянином — суб’єктом підприємницької діяльності.

4. Позовна заява повинна містити:

1) виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги;

2) зазначення ціни позову;

3) заперечення державних органів;

4) документи, які підтверджують за громадянином статус суб’єкта підприємницької діяльності;

5) банківські реквізити сторін.

5. В ціну позову включаються:

1) стягувана сума — у позовах про стягування грошей;

2) сума неустойки, вказаної у позовній заяві;

3) сума, сплачена за послуги адвоката;

4) сума сплаченого державного мита;

5) сума, сплачена за послуги перекладача.

6. До позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

1) відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

2) висновок судового експерта;

3) порушення провадження у справі;

4) сплату державного мита;

5) належність доказів.

7. Відзив на позовну заяву має право надіслати:

1) позивач;

2) відповідач;

3) прокурор;

4) треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору;

5) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

8. Подання зустрічного позову є:

1) правом позивача;

2) правом відповідача;

3) обов’язком позивача;

4) обов’язком відповідача;

5) правом третіх осіб.

9. Позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві;

2) накладенням арешту на грошові суми, що належать відповідачеві;

3) забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

4) забороною позивачеві вчиняти певні дії;

5) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору.

10. Забезпечення позову допускається:

1) на стадії порушення провадження;

2) при підготовці справи до розгляду;

3) до прийняття рішення зі справи;

4) після прийняття рішення по справі;

5) на будь-якій стадії.

Дата добавления: 2015-10-28