Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Словник ключових понять

Читайте также:
  1. А у тебя не бывает похмелья? – вдруг неожиданно спросил Анис, который не мог понять, как можно выглядеть так свежо и бодро, когда еще вчера вечером ты упился просто в хлам.
  2. А.4 Схеми понять
  3. Англійський розмовний словник
  4. Англо-український словник
  5. Вы можете понять мою проблему.
  6. Жизнь 2: Девичье сердце непросто понять 1 страница
  7. Жизнь 2: Девичье сердце непросто понять 4 страница

Апеляційне провадження як стадія господарського процесу є сукупніс­тю дій суду апеляційної інстанції та осіб, які беруть участь у справі, що здійснюються з метою перевірки законності та обґрунтованості судових актів місцевих господарських судів, які не набрали законної сили та повторного розгляду справи по суті.

Виконання рішення господарського суду — реальний захист відновлення порушених суб’єктивних прав особи.

Висновок судового експерта — засіб доказування, який містить докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Відкладення розгляду справи — відстрочка вирішення спору по суті з призначенням часу наступного засідання зі справи. Воно полягає у перенесенні засідання на інший строк із тим, щоб забезпечити необхідні умови вирішення спору.

Відповідачами є підприємства, установи, організації і громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності, яким пред’явлено позовну вимогу. Відповідач — це особа, яка, за твердженням позивача, є або порушником його прав, або необґрунтовано, на думку позивача, оспорює його права і внаслідок цього притягується до відповіді за позовом та проти якої порушено справу.

Господарське процесуальне право — система юридичних норм, які регулюють діяльність господарського суду та інших зацікавлених осіб, пов’язану зі здійсненням правосуддя зі справ компетенції господарського суду.

Господарський процес — встановлена нормами процесуального права форма діяльності господарських судів, яка спрямована на захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів суб’єктів господарювання.

Господарські процесуальні правовідносини — відносини, які виникають між суддею та іншими учасниками процесу під час розгляду й вирішення господарських спорів та інших справ, у процесі перегляду рішень господарського суду їх виконання.

Господарські суди — спеціалізовані суди в рамках системи судів за-
гальної юрисдикції держави, які здійснюють правосуддя в господарських відносинах.

Державне мито — обов’язковий платіж за дії, які здійснює господарський суд з розгляду, вирішенню, перегляду господарських справ. Розмір державного мита визначено законом і залежить від характеру та ціни позову. Державне мито сплачується або стягується в дохід державного бюджету.

Досудове врегулювання господарських спорів — це повідомлення відповідачеві про порушення ним законних інтересів і прав контр­агента шляхом подання претензії, з пропозицією усунення по-
рушення і задоволення претензійних вимог без звернення до гос-
подарського суду. Визнання і задоволення претензійних вимог є добровільним урегулюванням спору.

Доказування — складний процес, який охоплює розумову й процесу-
альну діяльність його суб’єктів з обґрунтування якого-небудь положення і виявлення якогось знання на підставі дослідженого.

Допустимість доказів означає, що суд обмежений нормами права при виборі засобів доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Елементи позову — це його складові частини, якими вичерпується його зміст. Зміст позову становлять підстава і предмет позову.

Забезпечення позову — прийняття господарським судом передбачених законом засобів, які гарантують можливість реального виконання майбутнього рішення господарського суду.

Загальновідомість факту — це коли про факт знає значне коло осіб і він повинен бути відомим складу суду, який розглядає справу.

Залишення позову без розгляду — закінчення розгляду справи господарським судом без винесення рішення у випадку, коли при її розгляді виявлено недодержання позивачем деяких зобов’язань у процесі, що виключає можливість вирішення спору по суті. Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, можна знову звернутися з ним до господарського суду.

Зупинення провадження у справі — припинення процесуальних дій за справою на невизначений строк за наявності таких обставини, що перешкоджають подальшому розгляду справи і час їх усунення не можна точно встановити.

Зустрічний позов — матеріально-правова вимога відповідача до позивача, подана для розгляду в тому самому процесі, який порушено за позовом позивача до відповідача і де вони є сторонами за справою.

Касаційне провадження як самостійна стадія господарського процесу є сукупністю процесуальних дій, які виникають і розвиваються між господарським судом касаційної інстанції та особами, що беруть участь у справі з метою перевірки судових рішень місцевих та апеляційних господарських судів, які набрали законної сили, а у визначених господарським процесуальним законодавством випадках перевірки постанов Вищого господарського суду України.

Наказ господарського суду — виконавчий документ, що видається на виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду.

Належність доказів — це властивість, пов’язана зі змістом судових доказів. Докази, які підтверджують або спростовують існування обставин предмета доказування, є належними.

Перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами — стадія господарського процесу, з перегляду незаконності чи необґрунтованості судового акта у зв’язку з нововиявленими обставинами, й не пов’язаний із судовою помилкою, оскільки в основу судового акта, що переглядається, було покладено пра-
вильні висновки на підставі оцінки зібраних у справі доказів.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази — це предмети, які відображають (віддзеркалюють) відомості, які мають значення для справи, за допомогою доступних для сприйняття їх людиною засобів.

Підвідомчість — розмежування кола справ між судами, господарськими судами та адміністративними органами. Підвідомчість або предметна компетенція господарських судів — коло справ, віднесених законодавством до розгляду й вирішення системою господарських судів України.

Підставу позову становлять фактична й правова підстави. Фактична підстава позову — це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову — це посилання у позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких обґрунтовується вимога позивача.

Підсудність розмежовує підвідомчі господарським судам справи між відмінними елементами господарської судової системи.

Позивачами є підприємства, установи, організації та громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Позивач — це особа, яка передбачувано є володарем спірного права або охоронюваного законом інтересу і яка звертається до господарського суду за захистом, оскільки вона вважає, що її право порушено або необґрунтовано оспорюється відповідачем.

Позов у господарському процесі — спірна правова вимога однієї особи до іншої, яка випливає з матеріально-правового відношення, заснованого на юридичних фактах і поданого до господарського суду для розгляду та вирішення у суворо визначеному процесу-
альному порядку.

Право на звернення до господарського суду — потенційна можливість суб’єкта господарювання (підприємницької діяльності) на звернення в юрисдикційний орган в особі господарського суду за захистом порушеного права або охоронюваних законом інтересів; перетворюється у суб’єктивне право конкретної особи у випадку наявності у неї інтересу в захисті права, тобто у випадку показу нею порушеного або оспорюваного права.

Предмет доказування розуміють як сукупність фактів, що мають матеріально-правове значення, встановлення яких необхідне для винесення судом законного й обґрунтованого рішення зі справи.

Предмет позову — конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка випливає зі спірного матеріально-правового відношення і з приводу якого господарський суд повинен прийняти рішення по справі.

Представництво в господарському процесі — це діяльність представ­ника при розгляді справи у судовому процесі, яка здійснюється від імені особи, яку представляють з метою досягти для неї найбільш сприятливого рішення, а також для надання їй допомоги у здійсненні своїх прав.

Презумпційні (praesumptio) факти — факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Претензія — це письмове звернення до особи (майбутнього відповідача) про порушення ним прав і законних інтересів контрагента, з пропозицією усунення порушення і задоволення претензійних вимог без звернення до господарського суду.

Преюдиційні (prаejudiciel) факти — це факти, що відносяться до попереднього судового рішення; означають визначеність деяких фактів, які не потрібно доказувати знову.

Принципи господарського процесуального права — це його фундаментальні положення, основоположні правові ідеї, що визначають таку побудову господарського процесу, яка забезпечує винесення законних і обґрунтованих рішень.

Припинення провадження у справі по суті означає закінчення діяльності господарського суду з розгляду спору через відсутність у позивача права на захист. У цьому випадку виключається можливість повторного звернення до господарського суду з даної справи.

Прокурор є особливим позивачем, він не є учасником спірного матеріального правовідношення, може вступити у справу для представництва інтересів громадянина або держави. У прокурора особливий інтерес до порушеної справи, який визначається його поса­довим становищем і необхідністю захисту публічно-правових інтересів у господарському суді.

Процесуальний строк — це встановлений законом або судом проміжок часу, протягом якого повинно або може бути здійснено ту чи іншу процесуальну дію або закінчено певну частину провадження по справі.

Постанова господарського суду — це акти господарського суду, що приймаються за наслідками перегляду судами апеляційної інстан­ції судових рішень господарського суду першої інстанції, які не набрали законної сили, та судами касаційної інстанції судових рішень господарського суду першої та апеляційної інстанцій, які набрали законної сили.

Речовими доказами є предмети, що своїми властивостями свідчать про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Рішення господарського суду — це акт суду першої інстанції, яким суд на підставі достовірно встановлених при судовому розгляді фактів у суворій відповідності з нормами процесуального і матеріального права вирішує справу по суті, тобто задовольняє позов повністю або частково, чи відмовляє в його задоволенні. Рішення господарського суду з конкретної справи — це, передусім, акт, який владно підтверджує наявність або відсутність спірного правовідношення, його конкретний зміст, і, таким чином, спірне правовідношення перетворюється на безспірне, яке підлягає примусовому виконанню.

Стадія господарського процесу — сукупність процесуальних дій з конкретної справи, об’єднаних однією метою або спрямованих до однієї певної мети.

Сторонами в господарському процесі (позивач і відповідач) є особи, між якими виник спір із матеріального правовідношення.

Суддя господарського суду — носій судової влади, посадова особа, яка наділена повноваженнями здійснювати правосуддя з господарських відносин.

Судовий експерт — особа, котра має спеціальні знання та зобов’язана за ухвалою господарського суду з’явитися на його виклик і дати мотивований висновок щодо поставлених їй питань.

Судові витрати (державне мито та затрати) — це відповідні грошові кошти, які витрачаються у зв’язку з розглядом та вирішенням справ у порядку господарського судочинства і покладаються на сторони, третіх осіб із самостійними вимогами з метою їхнього відшкодування державі та спонукання заінтересованих осіб до врегулювання спорів згідно із законом без втручання суду.

Судові витрати (затрати) — суми, що підлягають сплаті за проведення експертизи, призначеної господарським судом, послуги перекладача, адвоката, за проведення огляду і дослідження доказів у місці їх знаходження, виконання господарського рішення та інші. Розмір судових витрат прямо не залежить від характеру спору та ціни позову і є окремим із кожної конкретної справи залежно від фактично вчинених витрат. Грошові суми судових витрат виплачуються особам, для яких призначені.

Територіальна підсудність дозволяє розмежувати предметну компетенцію господарських судів одного рівня залежно від місця розгляду спору.

Третейський суд — форма вирішення правових спорів, яке здійснюється не державними судами, а третіми — відносно сторін спору приватними фізичними особами або третейськими суддями, які обрані самими сторонами чи обрані (призначені) у порядку, узгодженому сторонами чи певними законами, міжнародними договорами. Третейський суд — суд, обраний за угодою сторін для вирішення спору, який виник між ними.

Треті особи із самостійними вимогами на предмет спору — це особи, які мають правовий зв’язок зі спірним матеріальним правовід­ношенням, з предметом спору та можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін за умови вживання заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених законодавством.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, мають опосередковий зв’язок зі сторонами та можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їхні права або обов’язки щодо однієї з сторін.

Ухвали господарського суду — це судові акти, які приймає господарський суд, якщо не вирішує спір сторін по суті та коли вирішує певні питання, які виникають у процесі розгляду справи, її виникнення, руху й припинення.

Учасники господарського процесу — суб’єкти, дії яких можуть сприяти правильному і швидкому розгляду спору, захисту прав і охоронюваних законом інтересів господарюючих суб’єктів. Обов’яз­ковими учасниками господарського процесу є господарські суди (судді) і сторони (позивач і відповідач). Наявність інших учасників залежить від обставин конкретної справи.

 


ТЕМАТИКА
СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Правовий статус господарського суду в Україні

1. Система, склад і структура господарських судів.

2. Завдання й функції господарських судів.

3. Суддя господарського суду.

4. Право на звернення до господарського суду.

& [59, с. 9—54; 60, с. 7—21]

Тема 2. Поняття господарського процесу і господарського процесуального права

1. Поняття господарського процесу.

2. Предмет і метод господарського процесуального права.

3. Господарсько-процесуальні правовідносини.

4. Стадії господарського процесу.

& [60, с. 22—46]

Тема 3. Досудове врегулювання господарських спорів

1. Умови застосування обов’язкового досудового порядку врегулювання господарських спорів.

2. Строк, порядок і форма пред’явлення претензії.

3. Умови розгляду претензії.

4. Наслідок дотримання і порушення досудового порядку врегулювання спорів.

& [59, с. 55—83; 60, с. 47—62]

Тема 4. Підвідомчість і підсудність господарських справ господарським судам

1. Поняття підвідомчості.

2. Підсудність, її види.

3. Передача справ з одного господарського суду до іншого.

4. Передача спору на вирішення третейському суду.

& [59, с. 84—104; 60, с. 83—93]

Тема 5. Учасники господарського процесу

1. Склад господарського процесу і суду.

2. Сторони в господарському процесі.

3. Треті особи.

4. Участь у господарському процесі прокурора.

5. Інші особи, які беруть участь в господарському процесі.

& [59, с. 105—130; 60, с. 63—82]

Тема 6. Докази в господарському процесі

1. Поняття доказування.

2. Види доказів.

3. Належність і допустимість доказів.

4. Оцінка доказів господарським судом.

& [59, с. 131—144; 60, с. 108—117]

Тема 7. Судові витрати

1. Поняття і види судових витрат.

2. Державне мито.

3. Витрати, які пов’язані з розглядом справи.

4. Розподіл судових витрат.

& [59, с. 145—171; 60, с. 99—107]

Тема 8. Процесуальні строки

1. Поняття та види процесуальних строків.

2. Обчислення процесуальних строків.

3. Зупинення і переривання процесуальних строків.

4. Відновлення процесуальних строків.

5. Продовження процесуальних строків.

& [59, с. 172—176, 60, с. 94—98]

Тема 9. Позов у господарському процесі

1. Позовна форма захисту в господарському процесі.

2. Поняття й елементи позову.

3. Право на позов.

4. Процесуальні засоби захисту відповідача проти позову.

5. Забезпечення позову.

& [59, с. 177—187, 204—209; 60, с. 118—128]

Тема 10. Порушення провадження у справі в господарському суді

1. Порядок подання позову.

2. Позовна заява, її зміст.

3. Прийняття позовної заяви.

4. Відзив на позовну заяву.

& [59, с. 188—203; 60, с. 118—128]

Тема 11. Підготовка матеріалів до розгляду в засіданні господарського суду

1. Значення стадії підготовки справи до розгляду.

2. Процесуальні дії судді на цій стадії.

3. Дії сторін при підготовці справи до судового розгляду.

4. Ухвали, що виносить суддя при підготовці справи до судового розгляду.

& [59, с. 188—203]

Тема 12. Вирішення господарських спорів

1. Порядок розгляду справи.

2. Відкладення розгляду справи.

3. Зупинення провадження у справі.

4. Закінчення провадження по справі без винесення рішення.

& [59, с. 210—243; 60, с. 129—134]

Тема 13. Рішення, ухвала, постанова господарського суду

1. Поняття і види судових рішень господарського суду.

2. Рішення господарського суду: його зміст і значення.

3. Ухвала: зміст і види.

4. Постанова господарського суду.

& [59, с. 210—243; 60, с. 135—146]

Тема 14. Провадження у суді апеляційної інстанції

1. Сутність апеляційного оскарження.

2. Порушення процесу перегляду судових рішень в апеляційному порядку.

3. Розгляд справи в апеляційній інстанції.

4. Повноваження апеляційної інстанції.

Тема 15. Провадження у суді касаційної інстанції

1. Сутність касаційного оскарження.

2. Порушення процесу перегляду судових рішень у касаційному порядку.

3. Розгляд справи у касаційної інстанції.

4. Повноваження касаційної інстанції.

5. Перегляд судових рішень Вищого господарського суду України Верховним Судом України.

Тема 16. Перегляд рішення, ухвали, постанови господарського суду за нововиявленими обставинами

1. Засади перегляду за нововиявленими обставинами.

2. Порядок перегляду за нововиявленими обставинами.

3. Наслідки перегляду за нововиявленими обставинами.

4. Значення стадії перегляду.

& [59, с. 260—266; 60, с. 161—164]

Тема 17. Виконання судових рішень господарських судів

1. Загальні умови виконання.

2. Наказ господарського суду.

3. Відстрочка або розстрочка виконання рішення.

4. Зміна способу та порядку виконання рішення.

5. Поворот виконання рішення, постанови.

& [59, с. 267—364; 60, с. 165—181]

Тема 18. Розгляд справ про банкрутство

1. Поняття банкрутства та суб’єкти банкрутства.

2. Правовий статус кредиторів у справах про банкрутство.

3. Арбітражний керуючий.

4. Провадження у справах про банкрутство.

5. Припинення провадження у справі про банкрутство.

6. Ліквідаційна процедура.

7. Мирова угода.

& [60, с. 182—240]

Тема 19. Третейський розгляд господарських спорів

1. Поняття і значення третейського суду.

2. Третейська (арбітражна) угода.

3. Порушення справи і порядок третейського розгляду.

4. Виконання рішення третейського суду.

& [59, с. 412—519; 57, с. 241—252]

Тема 20. Міжнародно-правові проблеми вирішення господарських(економічних) спорів

1. Загальна характеристика законодавства про міжнародний арбітраж.

2. Загальна характеристика арбітражу різних країн.

3. Поняття і правовий стан Міжнародного комерційного арбіт­ражу України.

4. Арбітражне провадження.

5. Оспорювання арбітражного рішення.

6. Визнання та виконання арбітражного рішення.

& [59, с. 412—519; 60, с. 253—277]

Примітка: використовувати наведені джерела з урахуванням змін чинного законодавства.


КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ, ТЕСТИ
І ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ З КУРСУ

ТЕМА 1. Правовий стан господарського суду в Україні

Контрольні запитання

1. Як визначає Конституція України місце господарських судів у системі органів правосуддя?

2. Якою є система господарських судів?

3. Якими є завдання господарських судів?

4. Чим відрізняється компетенція Вищого господарського суду України від компетенції інших господарських судів?

5. Чи є право на звернення до господарського суду одночасно і обов’язком?

Тести

1. Правосуддя в господарських відносинах в Україні здійснюється:

1) судом;

2) арбітражем;

3) господарським судом;

4) відомчим арбітражем;

5) державним арбітражем.

2. Завданням господарського суду є:

1) захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин;

2) сприяння зміцненню законності у сфері господарських відносин;

3) створення змагальності сторін при розгляді справи;

4) забезпечення обов’язковості виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду;

5) внесення пропозицій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання господарської діяльності.

3. Господарський суд здійснює правосуддя на принципах:

1) перегляду в порядку нагляду рішень, ухвал, постанов господарського суду;

2) законності;

3) незалежності суддів;

4) рівності всіх учасників;

5) проведення процедури банкрутства.

4. До системи господарських судів України належать:

1) Вищий господарський суд України;

2) господарський суд Закарпатської області;

3) Київський апеляційний господарський суд;

4) господарський суд м. Луцька;

5) господарський суд Подільського району м. Києва.

5. Склад господарського суду Автономної Республіки Крим:

1) голова господарського суду;

2) перший заступник голови господарського суду;

3) другий заступник голови господарського суду;

4) судді господарського суду;

5) судова колегія з розгляду справ.

6. Вищий господарський суд України є:

1) вищим судовим органом у керуванні діяльністю господарських судів України;

2) вищим судовим органом у керуванні діяльністю державних арбітражів України;

3) вищим судовим органом у здійсненні правосуддя в господарських відносинах;

4) вищим судовим органом у здійсненні правосуддя в зовнішньоекономічних відносинах;

5) вищим судовим органом у здійсненні правосуддя в цивільних відносинах.

7. Вищий господарський суд України діє у складі:

1) суддів Вищого господарського суду;

2) голови Вищого господарського суду;

3) секретарів Вищого господарського суду;

4) першого заступника голови Вищого господарського суду;

5) другого заступника голови Вищого господарського суду.

8. Повноваження Вищого господарського суду України:

1) переглядає у касаційному порядку постанови апеляційних господарських судів;

2) переглядає у касаційному порядку рішення місцевих господарських судів;

3) має право законодавчої ініціативи;

4) забезпечує діяльність кваліфікаційної комісії суддів господарських судів;

5) узагальнює практику застосування законодавства.

9. Місцевий господарський суд складається із:

1) суддів суду;

2) голови місцевого господарського суду;

3) секретарів місцевого господарського суду;

4) першого заступника голови місцевого господарського суду;

5) другого заступника голови місцевого господарського суду.

10. Апеляційний господарський суд складається із:

1) суддів суду;

2) голови апеляційного господарського суду;

3) секретарів апеляційного господарського суду;

4) першого заступника голови апеляційного господарського суду;

5) другого заступника голови апеляційного господарського суду.

11. До складу президії Вищого господарського суду входять:

1) Голова Вищого господарського суду;

2) заступник Голови Вищого господарського суду;

3) судді Вищого господарського суду;

4) голова господарського суду м. Києва;

5) голова апеляційного господарського суду м. Києва.

12. Засідання президії Вищого господарського суду України є повноважними за наявності не менш як:

1) половини членів президії;

2) однієї третини членів президії;

3) двох третин членів президії;

4) двох четвертих членів президії;

5) трьох четвертих членів президії.

13. Рішення президії Вищого господарського суду України реалізуються:

1) постановою президії Вищого господарського суду України;

2) рішенням президії Вищого господарського суду України;

3) постановою Голови Вищого господарського суду України;

4) рішенням Голови Вищого господарського суду України;

5) постановою колегії Вищого господарського суду України.

14. Право на зайняття посади судді Вищого господарського суду України має:

1) громадянин України;

2) особа без громадянства;

3) той, хто досяг на день зайняття 30 років;

4) той, хто досяг на день зайняття 25 років;

5) той, хто має стаж роботи за спеціальністю 5 років.

15. Право на зайняття посади судді апеляційного та місцевого господарського суду має:

1) громадянин України;

2) особа без громадянства;

3) той, хто досяг на день зайняття 30 років;

4) той, хто досяг на день зайняття 25 років;

5) той, хто має стаж роботи за спеціальністю 5 років.

16. Право на зайняття посади судді господарського суду Автономної Республіки Крим має:

1) громадянин України;

2) особа без громадянства;

3) той, хто досяг на день зайняття 30 років;

4) той, хто досяг на день зайняття 25 років;

5) той, хто має стаж роботи за спеціальністю 7 років.

17. Колегії суддів Вищого господарського суду України формуються:

1) президією Вищого господарського суду України;

2) Головою Вищого господарського суду України;

3) Президентом України;

4) Міністерством юстиції України;

5) Верховним Судом України.

18. Судами касаційної інстанції у системі господарських суді є:

1) місцеві господарські суди;

2) апеляційні господарські суди;

3) господарський суд Автономної Республіки Крим;

4) Вищий господарський суд України;

5) господарський суд міста Києва.

19. Місцевими господарськими судами є:

1) господарський суд Автономної Республіки Крим;

2) господарський суд Київської області;

3) господарський суд міста Києва;

4) Вищий господарський суд України;

5) Київський апеляційний господарський суд.

20. Апеляційні господарські суди є судами:

1) лише першої інстанції;

2) першої та апеляційної інстанцій;

3) лише апеляційної інстанції;

4) апеляційної та касаційної інстанцій;

5) лише касаційної інстанції.

Практичне завдання

Прокурор Подільського району м. Києва звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою в інтересах акціонерного товариства «Добробут». Суддя господарського суду виніс ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви.

Обґрунтуйте підстави дії судді.

ТЕМА 2. Поняття господарського процесу й господарського процесуального права

Контрольні запитання

1. Якими є характерні ознаки господарського процесу?

2. Дайте визначення поняття стадій господарського процесу, їх відмінності між собою.

3. За якими підставами можуть бути класифіковані принципи господарського процесуального права?

4. Якими є предмет і метод господарського процесуального права?

5. Охарактеризуйте господарські процесуальні відносини.

Тести

1. Предметом господарського процесу є:

1) господарські спори;

2) спори про визнання актів недійсними;

3) справи про банкрутство;

4) спори про визнання господарських договорів недійсними;

5) спори про встановлення цін на продукцію.

2. Стадіями господарського процесу є:

1) порушення провадження у справі;

2) претензійне урегулювання спору;

3) підготовка матеріалів до розгляду;

4) виконавче провадження;

5) касаційне провадження.

3. Принцип господарського процесу:

1) виконавчості;

2) законності;

3) строковості;

4) безпосередності;

5) таємності.

4. Правові норми загальної частини господарського процесу-
ального права — норми про:

1) підсудність;

2) порушення справи;

3) судові витрати;

4) виконання судових актів;

5) представництво в господарському процесі.

5. Правові норми особливої частини господарського процесу-
ального права — норми про:

1) склад осіб, які беруть участь у справі;

2) процесуальні строки;

3) підготовку справ до процесуального розгляду;

4) докази;

5) оскарження рішень, ухвал, постанов.

6. Джерела господарського процесуального законодавства:

1) Конституція України;

2) закони України;

3) укази Президента України;

4) постанови Кабінету Міністрів України;

5) постанови Вищого господарського суду України.

7. Господарські процесуальні правовідносини виникають між:

1) позивачем і відповідачем;

2) позивачем і третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору;

3) позивачем і суддею господарського суду;

4) відповідачем і суддею господарського суду;

5) суддею господарського суду і третьою особою без самостійних вимог.

8. Господарські процесуальні правовідносини існують:

1) лише у правовій формі;

2) лише як фактичні відносини;

3) і у правовій, і у фактичній формі;

4) іноді у правовій формі, іноді як фактичні відносини — залежно від обставин справи;

5) іноді у правовій формі, іноді як фактичні відносини — залежно від угоди сторін.

9. Суб’єктний склад господарських процесуальних відносин ста­новлять:

1) суддя господарського суду;

2) суддя третейського суду;

3) сторони;

4) прокурор (його заступник);

5) треті особи.

10. Господарське процесуальне право — це:

1) юридична наука;

2) навчальна дисципліна;

3) галузь права;

4) правова практика;

5) джерело законодавства.

Практичне завдання

1. Підготуйте реферат на тему «Господарське процесуальне право — самостійна галузь системи права України».

2. Підготуйте реферат на тему «Господарський процес і господарське процесуальне право».

ТЕМА 3. Досудове врегулювання господарських спорів

Контрольні запитання

1. Чи є досудове врегулювання господарського спору стадією господарського процесу?

2. В який термін повинна бути направлена претензія і надана відповідь на неї?

3. Якими можуть бути наслідки неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про результати розгляду претензії?

4. Особливості досудового врегулювання розбіжностей, що виникають при зміні та розірванні господарських спорів.

5. В яких випадках звернення з позовом до господарського суду не потребує досудового (претензійного) врегулювання спору?

Тести

1. Спір може бути передано на вирішення господарського суду за умови додержання сторонами порядку їхнього досудового врегулювання:

1) за всіма категоріями спорів;

2) для даної категорії спорів;

3) для категорії спорів, прямо зазначених законодавством;

4) за спорів за участю прокурора;

5) за спорів за участю казенних підприємств.

2. Справи порушуються господарським судом незалежно від ужи­вання сторонами заходів досудового врегулювання спорів за заявою:

1) прокурора;

2) заступника прокурора;

3) Голови Вищого господарського суду;

4) Антимонопольного комітету України;

5) Рахункової палати.

3. Вимоги про досудове врегулювання господарських спорів не поширюються на спори про:

1) визнання договорів недійсними;

2) визнання недійсними актів державних органів;

3) стягнення заборгованості за опротестованими векселями;

4) звернення стягнення на заставлене майно;

5) про встановлення тарифів на послуги.

4. Підприємства звертаються до організації, яка порушила їхні права, з:

1) письмовою заявою;

2) письмовою претензією;

3) усною заявою;

4) усною претензією;

5) нотаріально посвідченою заявою.

5. У претензії зазначаються:

1) вимоги заявника;

2) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії;

3) повне найменування і поштові реквізити господарського суду;

4) повне найменування і поштові реквізити організації, до якої претензія пред’являється;

5) перелік документів, що додаються до претензії.

6. Документи, які є в організації, до якої пред’являється претензія:

1) додаються в оригіналах;

2) не додаються;

3) не додаються із зазначенням про це у претензії;

4) додаються у копіях;

5) додаються у належним чином засвідчених копіях.

7. Претензія підприємства підписується:

1) керівником підприємства;

2) заступником керівника підприємства;

3) уповноваженою особою;

4) керівником юридичного підрозділу підприємства;

5) власником підприємства.

8. Претензія передається адресатові шляхом:

1) надсилання листом;

2) надсилання рекомендованим листом;

3) надсилання цінним листом;

4) вручається під розписку;

5) вручається через державних кур’єрів.

9. Загальний строк розгляду претензії:

1) один тиждень;

2) два тижні;

3) один місяць;

4) два місяці;

5) шість місяців.

10. У разі витребування у заявника документів, необхідних для розгляду претензії, термін розгляду може бути продовжено на строк не:

1) менше п’яти днів;

2) менше десяти днів;

3) менше двадцяти днів;

4) більше десяти днів;

5) більше двадцяти днів.

11. Про результати розгляду претензії заявника повідомляється:

1) по телефону;

2) в усній формі;

3) у письмовій формі;

4) у належним чином засвідченій формі;

5) по факсу.

12. Коли претензію відхилено повністю або частково, необхідно повернути:

1) заявникові — оригінали документів, одержаних із претензією;

2) заявникові — копії документів, одержаних із претензією, і оригінали документів, яких він не має;

3) прокуророві — оригінали документів, одержаних із претензією;

4) господарському суду — копії документів, одержаних із пре­тензією;

5) третім особам — копії документів, одержаних із претензією.

13. Відповідь на претензію підписується:

1) керівником підприємства;

2) заступником керівника підприємства;

3) уповноваженою особою;

4) керівником юридичного підрозділу підприємства;

5) власником підприємства.

14. Відповідь на претензію передається адресатові шляхом:

1) надсилання листом;

2) надсилання рекомендованим листом;

3) надсилання цінним листом;

4) вручається під розписку;

5) вручається через державних кур’єрів.

15. При визнанні претензії та за відсутності у відповіді повідомлення про перерахування визнаної суми заявник претензії має право пред’явити до банку розпорядження про списання визнаної суми:

1) по закінченні 20 днів після одержання відповіді;

2) протягом 20 днів з дня одержання відповіді;

3) протягом 20 днів з дня надсилання відповіді;

4) протягом 20 днів з дня визнання претензії;

5) по закінченні 10 днів після одержання відповіді.

16. У разі порушення строків розгляду претензії штраф з організації, яка припустилася такого порушення, має право стягнути:

1) господарський суд;

2) прокурор;

3) пред’явник претензії;

4) уповноважений орган держави;

5) державний виконавець.

17. Штраф з організації, яка порушила строк розгляду претен­зії, стягується:

1) у дохід організації пред’явника претензії;

2) у дохід місцевого бюджету;

3) у дохід бюджету господарського суду;

4) у дохід державного бюджету;

5) у дохід бюджету прокуратури.

18. Спори, що виникають при укладанні господарських дого­ворів, можуть бути подані на вирішення господарського суду за умови досудового врегулювання:

1) не обов’язково;

2) обов’язково для певної категорії договорів;

3) за письмовою угодою сторін;

4) у випадках, передбачених законодавством України;

5) у випадках, передбачених міжнародними договорами України.

19. Підприємство, яке одержало пропозицію про зміну договору, повинне відповісти на неї не пізніше:

1) десяти днів;

2) двадцяти днів;

3) тридцяти днів;

4) двох місяців;

5) шести місяців.

20. Підприємство, яке одержало пропозицію про розірвання договору, повинне відповісти на неї не пізніше:

1) десяти днів;

2) двадцяти днів;

3) тридцяти днів;

4) двох місяців;

5) шести місяців.


Дата добавления: 2015-10-28; просмотров: 176 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Рекомендації Н.320. | Рекомендації Т. 120. | Тема 1. Правовий стан господарського суду в Україні | Практичне завдання | ТЕМА 19. Третейський розгляд господарських спорів |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Тема 5. Учасники господарського процесу| Практичне завдання

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.125 сек.)