На чому ґрунтується створення рівнів управління в організації?

Читайте также:

Увага, нова дисципліна!!!

тести з «менеджменту»

Тема 1

«ПОНЯТТЯ І СУТНІСТЬ МЕНЕДЖМЕНТУ»

1. Термін "менеджмент" застосовується до управління:

1) живою і неживою природою;

2) технологічними процесами;

3) соціально-економічними процесами на рівні підприємства, яке функціонує в умовах ринку;

4) 2, 3.

2. Термін “менеджмент” походить від англійського to manage і означає:

1) контролювати;

2) “заробляти гроші”;

3) керувати;

4) працювати.

3. Кінцевою метою менеджменту є:

1) забезпечення прибутковості діяльності фірми;

2) задоволення споживачів;

3) збільшення обсягів реалізації;

4) ведення чесної конкурентної боротьби.

Чи відрізняються категорії «управління» і «менеджмент»?

1) так, кардинально відрізняються;

2) ні, вони тотожні;

3) управління – це складова менеджменту;

4) менеджмент – це складова управління.

5.Під терміном "менеджмент"розуміють:

1) управління якоюсь соціально-економічною системою (підприємством);

2) керування якоюсь системою;

3) управляти чим-небудь;

4) постійно контролювати діяльність персоналу в організації.

6. До ролей менеджера належить:

1) стратегічне мислення;

2) оперативність;

3) внутрішній контроль;

4) розпорядження ресурсами.

7. До категорій менеджменту не відноситься:

1) ієрархія;

2) стилькерівництва;

3) комунікації;

4) управлінські рішення.

Тема 2

«розвиток науки управління»

1. Школа наукового управління отримала свій розвиток у:

1) 1885-1920 рр.;

2) 1900-1950 рр.;

3) 1930-1950 рр.;

4) 1950-1988 рр.

2. "Батьком " школи наукового управління вважається:

1)А. Файоль;

2) Е. Мейо;

3) Ф. Тейлор;

4) М. Фолліт.

3. Важливим внеском "школи наукового управління" у практику управління було:

1) створення універсальних принципів управління;

2) перенесення центру уваги в управлінні з виконання завдань на стосунки між людьми;

3) систематичне використання засобів стимулювання праці з метою зацікавлення персоналом у підвищенні його продуктивності праці;

4) застосування в управлінні математики, статистики тощо.

4. Адміністративна (класична) школа управління отримала свій розвиток у:

1) 1900-1950 рр.;

2) 1885-1920 рр.;

3) 1930-1950 рр.;

4) 1950-1988 рр.

5. Найвідомішим представником адміністративної (класичної) школи управління є:

1) Ф. Тейлор;

2) А. Файоль;

3) Е. Мейо;

4) М. Фолліт.

6. Засновниками школи людських стосунків вважаються:

1) М. Фоллет та А.Файоль;

2) А. Файоль та Г. Гант;

3) М. Фолліт та Е. Мейо;

4) Ф. Тейлор та А. Файоль.

7. Вітчизняні фахівці в галузі менеджменту вважають, що на різних етапах розвитку управлінської науки в Україні вагомий внесок у неї зробили такі українські вчені:

1) К. Воблій, М. Зібер;

2) І. Коропецький, В. Бандера;

3) Т. Войнаровський, Г. Цехановський;

4) М. Драгоманов, І. Вернадський, М. Туган-Барановський, М. Вольський.

8. Фахівці в галузі менеджменту вважають, що управління існує:

1) з того часу, коли з'явилися перші організації;

2) з того часу, коли з'явилися гроші;

3) з того часу, коли утворилися Київська Русь;

4) з того часу, коли виникла потреба у розподілі функцій управління.

9. Школа людських стосунків в управлінні отримала свій розвиток у:

1) 1930-1950 рр.;

2) 1900-1950 рр.;

3) 1885-1920 рр.;

4) 1950-1988 рр.

10. Найвідомішими представниками "Школи людських стосунків" в управлінні є:

1) А. Файоль, А. Маслоу;

2) М. Фолліт, Е. Мейо;

3) Ф. Тейлор, Г. Емерсон;

4) Г. Форд, Лі Яккока.

11. Важливим внеском "Школи людських стосунків" у практику управління було:

1) перенесення центру ваги в управлінні з виконання завдань на стосунки між людьми;

2) створення універсальних принципів управління;

3) систематичне використання засобів стимулювання праці з метою зацікавлення працівників у збільшенні продуктивності і обсягів виробництва;

4) застосування в управлінні математики, статистики та ін.

12. Науковий (або кількісний) підхід до управління отримав розвиток у такі роки:

1) 1930-1950 рр.;

2) 1900-1950 рр.;

3) 1950-1988 рр.;

4) 1885-1920 рр.

Тема 3

«Основи теорії прийняття управлінських рішень»

1. Управління – це:

1) процес встановлення завдань для організації, визначення найкращого шляху їх використання;

2) послідовність дій менеджера;

3) конкретний кінцевий стан або очікуваний результат організації;

4) цілеспрямована дія на об’єкт з метою змінити його стан або поведінку в зв’язку із зміною обставин.

2. Ухвалення управлінського рішення – це:

1) вибір лінії поведінки, здійснений керівною особою;

2) вибір однієї з кількох можливих альтернатив;

3) процес обміну інформацією для вирішення певної проблеми;

4) нарада з виробничих питань.

3. Найчастіше непрограмовані рішення доводиться приймати керівникам:

1) вищого рівня управління;

2) середнього рівня управління;

3) низової ланки управління;

4) всі відповіді не вірні.

4. До яких економічних категорій варто віднести питання прийняття рішень: