Заходи з подолання перешкод розвитку українсько-польського транскордонного співробітництва

Першочергові заходи з подолання перешкод розвитку українсько-польського ТКС, а також надання транскордонній діяльності на рівні місцевих громад цивілізованих форм та сучасного динамізму, необхідно здійснити за такими основними напрямами:

1) підвищення ефективності роботи МЗС та дипломатичного корпусу України у напрямі надання ТКС особливого статусу в політиці стратегічного партнерства України з ЄС. Це стосується як спрощення процедур отримання віз та перетину кордону для українських учасників, так і спеціальних програм, спрямованих на розвиток інфраструктури прикордонних територій та реалізацію навчально-освітніх проектів;

2) формування системи постійних партнерських відносин і ділових комунікацій між владою, бізнесом та громадськістю з однієї сторони та центральними, регіональними і місцевими органами влади – з іншої. Це дозволить конструктивно обговорювати та своєчасно вирішувати проблеми, які деструктивно впливають не лише на поглиблення ТКС прикордонних регіонів, але й на економічний розвиток загалом;

3) істотне збільшення вагомості та значення навчально-освітньої компоненти ТКС з регіонами країн ЄС, насамперед в адаптації мешканців українського прикордоння до нових вимог співпраці з європейськими партнерами в умовах добросусідства нашої держави з ЄС. Особливої уваги заслуговує суттєве збільшення кількості навчально-освітніх проектів, що реалізуються в межах політики сусідства ЄС і передбачають підвищення кваліфікації управлінських кадрів органів місцевого самоврядування та малих підприємницьких структур в українському прикордонні, а також здобуття нових, затребуваних на ринку спеціальностей для мешканців прикордонних районів. До цієї роботи повинні активно залучатися як працівники місцевих органів державного управління та самоврядних інституцій, так і наукові установи та навчально-освітні заклади прикордонних регіонів, насамперед фінансовані з державного та місцевих бюджетів;

4) лібералізація загальнодержавної економічної політики та її зовнішньоекономічного складника. Насамперед це стосується спрощення процедур створення підприємств і зменшення фіскального та адміністративного навантаження на діяльність з мстою повнішого розкриття підприємницького потенціалу та підвищення підприємницької активності населення. Це дозволить створити сприятливе підґрунтя активізації транскордонного бізнесу і стимулюватиме формування громадських організацій у межах прикордоння та активізацію їх співпраці із закордонними партнерами;

5) проведення адміністративно-територіальної реформи з мстою децентралізації, спрямованої на наближення бюджетної системи та системи організації влади в Україні до європейських стандартів, що ґрунтуються на принципах субсидіарності та солідарності.

Другим напрямом є формування дієвого механізму підвищення ефективності реалізації програм транскордонного співробітництва ЄС на території України. З огляду на інституційні та організаційні проблеми транскордонного співробітництва України, необхідно здійснити заходи ефективної реалізації транскордонних програм в межах європейської політики добросусідства, активізації економічного ТКС, зокрема інтенсифікації транскордонної торгівлі, вдосконалення її товарної структури, а також розробки нових перспективних напрямів і форм ТКС, а саме:

1. Сприяння інформованості потенційних бенефіціарів про існуючі програми ТКС. Для підвищення ефективності реалізації проектів на офіційних веб-сторінках обласних, районних, міських державних адміністрацій доцільно розмістити перелік та умови відповідних програм технічної допомоги ЄС, а також власні регіональні стратегії транскордонного співробітництва. Метою заходів у цьому напрямі є узгодження проектів із регіональними, державними та європейськими пріоритетами у різні періоди часу і з різними джерелами фінансування. Покращення інформаційної підтримки ЄІСП можна досягнути популяризацією переваг і позитивних ефектів ТКС серед населення прикордонних регіонів, сприянням формуванню ініціативних груп ТКС у різних його формах і проявах: прикордонних асоціаціях, транскордонних громадських організаціях, міжнародних підприємницьких об'єднаннях, багатонаціональних культурних товариствах тощо.

2. Досягнення практичної значущості семінарів для потенційних заявників програми “Польща-Україна-Білорусь 2007-2013” залученням до їх проведення консалтингових фірм і бенефіціарів аналогічної програми 2004-2006 рр. Такий формат семінарів дозволить майбутнім заявникам отримати чітку, достовірну інформацію про особливості заповнення аплікаційних форм і, отже, збільшить шанси на отримання позитивного рішення щодо фінансування проектів.

3. Вдосконалення системи моніторингу виконання програми “Польща-Україна-Білорусь 2007-2013”. Міністерству регіонального розвитку і будівництва України як відповідальному органу за реалізацію програми доцільно звернутися до Спільного технічного секретаріату з ініціативою запровадження гнучкої системи оцінки ефектів транскордонних проектів програми, до розробки якої необхідно залучити провідні наукові установи. Зауважимо, що подібна практика вже існує - у 2003 р. Європейський центр політичних досліджень (European Policies Research Centre) розробив систему моніторингл- проектів на замовлення Органу впровадження програм транскордонного співробітництва ЄС.

4. Забезпечення організаційної й фінансової підтримки учасників міжнародних проектів програм співробітництва ЄС із сусідніми країнами, що потребує передачі повноважень місцевим органам влади з конкурсного відбору проектів міжнародного співробітництва та прийняття рішення про їх дофінансування в межах виділеної квоти з коштів державного бюджету чи за рахунок відповідної статті видатків місцевого бюджету. Запровадження такого механізму фінансування можливе за умови формування державного бюджету «знизу-вгору» і передачі повноважень з формування місцевих бюджетів громадам, що забезпечить їх фінансову самостійність при реалізації спільних міжнародних проектів, у тому числі й транскордонних.

5. Мінімізація обмежувального впливу візового режиму на інтенсивність транскордонного руху українських громадян, що потребує повної імплементації Угоди про спрощення оформлення віз між Україною та ЄС шляхом здійснення постійного моніторингу якості Імплементації цієї Угоди та її впливу на візову політику і практику країн ЄС. Це, своєю чергою, вимагає виконання вимог гармонізації нормативно-правового забезпечення України з візовим законодавством ЄС, дотримання комплексу технічних критеріїв ЄС для подальшого ефективного “візового діалогу” між Україною та ЄС в напрямі скасування візового режиму.

6. Децентралізація функцій державного управління, делегування значної частини його повноважень органам місцевого самоврядування та іншим самоврядним інституціям, надання їм більшої самостійності у вирішенні спільних із регіонами сусідніх держав завдань регіонального та місцевого розвитку (зокрема, цс стосується формування місцевих бюджетів та їх використання), для чого необхідно внести відповідні зміни в Закон України «Про місцеві державні адміністрації» (щодо питань організації, повноважень та порядку діяльності державних адміністрацій). При цьому основними домінантами державно-правового забезпечення інституційного розвитку України мають стати: функціонування інституційного середовища на конкурентних засадах і ґрунтування діяльності вітчизняних інституцій на системі звичаєвого права, з однієї сторони, та європейських цінностях і традиціях, - з іншої. Це дозволить максимально сприяти досягненню основного завдання інституційно-правового забезпечення економічної інтеграції України з країнами ЄС - зниження трансакційних витрат і підвищення ефективності інтеграційних процесів.

Третім важливим напрямом є удосконалення системи засобів розвитку транскордонного підприємництва в малих містах та гірських депресивних районах. Зважаючи на відставання соціально-економічного розвитку західних прикордонних регіонів України переважно через припинення діяльності традиційних бюджетоутворюючих підприємств малих міст та гірських територій у прикордонній зоні, необхідним є пошук нових напрямів активізації підприємницької активності та формування просторово-структурних “полюсів” конкурентоспроможності. Світова практика відносно вирішення цієї проблеми показує: до пріоритетних напрямів розвитку транскордонного підприємництва і посилення конкурентних переваг транскордонного регіону, доцільно віднести розвиток туризму та творчих індустрій. Зважаючи на підготовку до Євро - 2012, формування спільних підприємств у цих сегментах, а також галузевих транскордонних кластерів має значні перспективи. Хоча розвиток туризму у межах ТКС у західних регіонах України визначений одним із пріоритетних, сьогодні залишається незадіяним значний потенціал туристичних та культурних ресурсів (осередки народних промислів, фестивалі, фольклор, традиції тощо). Його активізація має значні перспективи, особливо для стимулювання соціально-економічного розвитку малих міст та гірських депресивних районів у межах ТКС.

У посттрансформаційних і посткризових умовах соціально-економічного розвитку західних прикордонних регіонів України перешкоди поглиблення транскордонному підприємництву об'єктивно вирізняються системним характером. Відповідно, реалізація окремих заходів сприяння підприємницькій ініціативі не зможе радикально змінити ситуацію, а їх позитивні наслідки матимуть локальну короткострокову дію. Тому державна політика ТКС повинна спрямовуватися на загальний соціально-економічний розвиток прикордонних районів та близьких до кордону сільських територій. Концептуально засади такої політики на державному і регіональному рівні передбачають вирішення таких завдань:

1. Розвиток факторів виробництва. Пріоритетними завданнями, які потребують вирішення в межах цього напряму, є обґрунтування потреби та джерел залучення необхідного ресурсного забезпечення, включаючи підготовку кваліфікованих кадрів.

2. Формування й удосконалення інфраструктури підтримки малого підприємництва шляхом надання якісних послуг, включаючи створення бізнесу та інформаційну підтримку, розробку бізнес-планів, підбір партнерів по бізнесу, доступ до фінансових ресурсів та кредитних гарантій, створення бізнес-інкубаторів, формування ринкового способу мислення населення, підтримку інновацій та стимулювання горизонтальних зв'язків між малими підприємствами, надання консультацій з управління якістю. До виконавців завдань цього напряму потрібно залучити державні та приватні підприємства та організації, торгові палати, некомерційні організації, професійні та соціальні асоціації, навчальні заклади, комітети з розвитку, фінансово-кредитні установи. Зазначимо, що такс завдання може бути ефективно вирішене в процесі формування та розвитку кластерної моделі транскордонного співробітництва.

3. Формування платоспроможного попиту за допомогою зростання зайнятості та збільшення доходів населення. Насамперед, потрібно активізувати роботу обласних та районних центрів зайнятості з працевлаштування та залучення населення прикордонних територій до підприємницької діяльності. По-друге, враховуючи недостатню дієвість державної політики зайнятості, зокрема, у малих містах та сільських територіях, важливо змінити принципи політики зайнятості з переходом від пасивних до активних заходів. Аргументом такого підходу може бути істотне зменшення видатків на сприяння зайнятості та їх скерування на створення нових державних підприємств.

4. Розвиток пріоритетних видів економічної діяльності через створення та підтримку потенційно конкурентоспроможних просторово і структурно зосереджених секторів економіки, створення інноваційних організаційних форм підприємництва. Для цього потребує активізації діяльність регіональних та місцевих органів державного управління з вивчення потенційних можливостей виробництва та реалізації товарів (послуг) і виявлення найбільш перспективних напрямів і форм підприємницької діяльності, їх популяризації серед суб'єктів малого підприємництва із залученням громадських об'єднань та асоціацій підприємців, розробки інноваційних, інвестиційних проектів та їх популяризації в області та за її межами.

5. Підвищення ефективності діяльності малих підприємств для збільшення обсягів податкових надходжень, що передбачає покращання підприємницьких та управлінських навичок, надання консультаційних послуг, тестування якості ведення господарської діяльності, посилення поінформованості населення про перспективні види підприємницької діяльності та ринкові ніші.

6. Оцінка творчого потенціалу регіонів, формування реєстру креативних осіб та активне їх залучення до програм регіонального розвитку в межах ТКС. Розвиток творчих індустрій доцільно визнати пріоритетним напрямом транскордонного підприємництва, особливо прикордонних малих міст і депресивних гірських територій, для чого необхідні розробка і реалізація програм ТКС, які стимулюватимуть ефективне використання культурних і творчих ресурсів у межах активізації творчих індустрій ТКС.

Четвертим напрямом транскордонного співробітництва є легаліація ринку праці у прикордонних регіонах України з мстою формування системи збереження та розвитку трудоресурсного потенціалу західних прикордонних регіонів України, регулювання економічних відносин зайнятості та їх інституціалізації, капіталізації реалізованої праці, вдосконалення механізму регулювання ринку праці та міграційної сфери, зменшення ризиків функціонування ринку праці в процесах європейської інтеграції та транскордонного співробітництва. Подібні заходи необхідно спрямувати на вирішення завдань і досягнення цілей:

‑ запровадження ефективних методів мотивації трудових ресурсів до різних форм економічної діяльності в межах підготовки та реалізації транскордонних проектів;

‑ зменшення кількості неформальних робочих місць через перегляд грошових та негрошових витрат роботодавців, пов'язаних із найманням або звільненням робочої сили (виплата вихідної допомоги, повідомлення в державні органи зайнятості, попередження профспілок тощо);

‑ активізація участі органів виконавчої влади прикордонних регіонів в інформаційно-роз'яснювальній роботі, що стосується видачі представникам підприємств пам'яток - застережень про недопустимість використання тіньової зайнятості і заробітної плати та видів відповідальності за порушення трудового законодавства, активного інформування громадськості про соціальну незахищеність у випадку оформлення трудових відносин із роботодавцем неофіційно;

‑ покращення співпраці органів Пенсійного фонду з контролюючими та правоохоронними органами, а також соціальними партнерами і роботодавцями з питань детінізації доходів та легалізації найманої праці у прикордонних регіонах, що сприятиме виявленню та усуненню порушень пенсійного законодавства, виявленню платників податків, у яких зменшилися кількість працюючих та фонд оплати праці, проводилася виплата заробітної плати у незначних розмірах;

‑ інституціалізація інформування про вартість робочої сили, що дозволить вирішити проблеми нормування і гарантій оплати праці, трудових суперечок із питань оплати праці, а також створення необхідних передумов легалізації та розвитку віртуального ринку праці. Інструментом вирішення цих завдань є використання інформаційного кодексу в частині встановлення засад телепередач, що підвищить ефективність використання наявного трудового капіталу та посилить конкуренцію спеціалістів у сфері інтелектуальних, інформаційних послуг в умовах транскордонного співробітництва;

‑ збільшення зареєстрованої зайнятості населення шляхом розробки спільного плану дій про виділення Україні квоти на праце­влаштування її громадян в межах реалізації програм і проектів ТКС, а також покращення правового захисту українських мігрантів за кордоном шляхом створення спеціалізованого підрозділу МЗМ (Державного агентства), до компетенції якого входили би питання, пов'язані з працевлаштуванням громадян України у країнах - членах ЄС та в межах ТКС;

‑ покращення правового захисту соціальних гарантій трудовим мігрантам прикордонних регіонів на час їхнього перебування за кордоном за умови повернення на батьківщину через відкриття у приймаючих країнах консультаційних центрів для мігрантів, взаємодію з осередками українських діаспор з надання інформаційно-консультаційних послуг мігрантам та захисту інтересів трудових мігрантів у вирішенні трудових конфліктів із іноземними роботодавцями;

‑ зменшення ризиків розвитку ринку праці прикордонних депресивних територій для покращення трудоресурсного потенціалу, розробка державної програми розвитку трудового потенціалу прикордонних малих міст та районів, техніко-економічного обґрунтування заходів відтворення трудових ресурсів та пакету нормативних актів, організаційно-економічного забезпечення розвитку трудового потенціалу регіонів;

‑ запровадження податкових стимулів інвестування вільних коштів населення в економіку прикордонних територій, для чого необхідно застосувати систему диференційованих пільг підприємствам залежно від розміру внеску інвестора у статутний фонд, виду економічної діяльності та обсягу інвестованих коштів, впливу на зростання зайнятості населення регіону.

Ресурсний потенціал є невід'ємною передумовою подальшого підвищення рівня конкурентоспроможності регіону, оскільки розширює перспективи та напрями як економічного, так і соціального просторово-структурного і, відповідно, конкурентоспроможного розвитку. Такий регіон, як Львівська область володіє достатнім ресурсним потенціалом для підвищення рівня якості життя населення, економічного розвитку ‑ головних індикаторів і детермінант конкурентоспроможності. Якісна реалізація історико-культурного, трудового, соціального та частково виробничого (сільське господарство, промисловість, туризм та деякі інші види економічної діяльності) потенціалу дозволяє підвищити рівень зайнятості, зменшити обсяги зовнішньої трудової міграції і відпливу економічно активної частини населення за кордон і, отже, призупинити процеси зниження рівня якості людського капіталу.

Посилення просторово-структурної конкурентоспроможності регіону передусім потребує окреслення пріоритетів стратегії, її інституціонального базису та, в подальшому, реалізації сукупності програмно-цільових засобів і заходів посилення конкурентних переваг підприємств базових галузей регіону, активізації інтеррегіонального і транскордонного співробітництва, інвестиційно-інноваційної діяльності в регіоні, покращення якості життя населення, протидії корупції.

Стратегічними пріоритетами посилення конкурентних переваг підприємств базових галузей економіки регіону (на прикладі туристичної галузі Львівської області) для туристичної галузі визначено: використання туристично-рекреаційного потенціалу регіону, його історико-культурних та природно-ресурсних факторних переваг для максимізації інтегральної конкурентоспроможності туристичної сфери у формі кластерної моделі інтеграції транскордонної туристичної діяльності через стимулювання ділової, у тому числі інноваційно-інвестиційної, активності у сфері туризму та рекреації, збереження довкілля та культурної спадщини, модернізацію туристичної інфраструктури регіону (підвищення якості послуг, розширення пропозиції та промоції туристичних продуктів, формування позитивного туристичного іміджу регіону.

Досягнення окреслених стратегічних пріоритетів потребує реалізації конкретних програмно-цільових заходів, включаючи налагодження інтеграційних зв'язків між економічними агентами, що передбачає, насамперед, сприяння створенню мереж співробітництва, кооперативів, центрів зростання, стратегічних альянсів, кластерів та інших об'єднань (як основної форми захисту економічних інтересів суб'єктів господарювання) з метою мінімізації трансакційних витрат і посилення конкурентних позицій кожного з його учасників.

Поглиблення євроінтеграційних процесів сприяє активізації зовнішньоекономічної діяльності регіону, посиленню його ролі як самостійного суб'єкта міжнародного співробітництва та запровадженню нових ефективних інструментів співпраці з регіонами сусідніх країн. Участь регіону у цих процесах потребує забезпечення його конкурентоспроможності, причому формування основних напрямів інтеррегіонального співробітництва повинно відбуватися з врахуванням факторних переваг регіону, для визначення яких вагоме значення має «ресурс знань», зосереджений у промислових підприємствах. Основою інтеррегіонального співробітництва повинні стати спільні інноваційні проекти, розроблені з врахуванням наукового потенціалу галузей-донорів та потреб галузей-реципієнтів інновацій, з цілями поглиблення співпраці в інноваційній сфері, а саме: обміну науково-технічними розробками між галузями з найвищою та середньою інноваційною активністю з мстою підвищення рівня науково-технічних розробок та посилення їх конкурентних позицій; надходження новинок від галузей з найвищою інноваційною активністю до відповідних галузей з низькою інноваційною активністю з мстою модернізації виробничого потенціалу; співробітництва науково-технологічного комплексу та галузей з низькою інноваційною активністю обох регіонів в розробці і впровадженні новинок на основі використання світового досвіду

Дата добавления: 2015-07-08